Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 753/1604/17

провадження № 61-26664св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Мартєва С. Ю., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року в складі судді Даниленко В. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що наказом від 09 лютого 2016 року № 73-ос/тр його прийнято на посаду головного бухгалтера філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця".

Наказом (розпорядженням) від 26 грудня 2016 року № 759-ос/тр його звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

26 грудня 2016 року він отримав трудову книжку та розрахунок щодо виплати одноразової вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

Посилаючись на те, що працюючи на посаді головного бухгалтера філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця" він не мав ніяких організаційно-розпорядчих обов'язків та функцій, тому не був посадовою особою в розумінні пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, з урахуванням подальших доповнень, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця" від 26 грудня 2016 року № 759-ос/тр щодо свого звільнення на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 22 грудня 2016 року № 2428/ос щодо свого звільнення на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України; поновити його на посаді головного бухгалтера філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця "; стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2016 року до 31 серпня 2017 року у розмірі 93 675,10 грн; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 11 020,60 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що правління ПАТ "Укрзалізниця" як колегіальний орган прийняло рішення про розірвання трудового договору з позивачем відповідно до статуту товариства та чинного законодавства.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Зокрема, судом вказано на наявність у позивача статусу посадової особи, що підтверджується посадовою інструкцією головного бухгалтера, відповідно до якої головний бухгалтер належить до професійної групи "Керівники". Оскільки до посадових осіб належать особи, які обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, то позивач, як головний бухгалтер структурного підрозділу ПАТ "Укрзалізниця", відносився до категорії посадових осіб і на його поширювалась дія п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що рішення правління ПАТ "Укрзалізниця", пунктом 30.14 якого вирішено звільнити позивача у зв'язку з припиненням його повноважень, як посадової особи, не оскаржено та є чинним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного суду від 10 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення (протокол) правління ПАТ "Укрзалізниця" від 20-21 грудня 2016 року № 87 свідчить про його звільнення, а не про припинення повноважень. Та обставина, що посада, яку займав позивач, відноситься до номенклатури посад свідчить про встановлену відповідачем додаткову процедуру прийняття та звільнення з роботи для певних посад працівників і не є доказом того, що він був посадовою особою в розумінні статті 89 ГК України та статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства".

Також зазначив, що у зв'язку із відсутністю поняття "посадові особи" у нормативно-правових актах, що регулюють трудові відносини, поняття "посадової особи" має судом трактуватися виключно на користь працівника з метою дотримання одного з основних конституційних прав особи, а саме - право на працю, та застосовувати термін, який визначений у Господарському кодексі України та Законі України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI.

Філія "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця" надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що на підставі рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 26 січня 2016 року, протокол № 4, наказом виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "Укрзалізниця" від 09 лютого 2016 року № 216/ос ОСОБА_1 призначено на посаду головного бухгалтера філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця" за переведенням з фінансово-економічного департаменту ПАТ "Укрзалізниця".

Начальником філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця" 09 лютого 2016 року видано відповідний наказ (розпорядження) № 73-ос/тр про прийняття позивача на роботу з 09 лютого 2016 року на умовах безстрокового трудового договору.

22 грудня 2016 року головою правління ПАТ "Укрзалізниця" видано наказ № 2428/ос про звільнення ОСОБА_1 з роботи в перший день після закриття листка непрацездатності у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Начальником філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" видано наказ від 26 грудня 2016 року № 759-ос/тр про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 26 грудня 2016 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут ПАТ "Укрзалізниця" (далі - Статут), згідно з яким для забезпечення функціонування товариства утворюються органи товариства, а також апарат управління товариством.

Відповідно до статті 52 Статуту органами товариства є: загальні збори, наглядова рада, правління, ревізійна комісія.

Статтею 81 Статуту встановлено, що колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.

Згідно з Положенням про філію "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця", затвердженим наказом від 26 лютого 2016 року № 131, філія є відокремленим підрозділом ПАТ "Укрзалізниця", який не має статусу юридичної особи та не є органом товариства в розумінні статей 51, 52 Статуту та пункту 15 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства", який створений для забезпечення функціонування діяльності відповідача і є лише підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину функцій господарського підприємства.

Пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених Пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Норму частини 1 статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року.

Проаналізувавши пояснювальну записку до законопроекту зазначеного вище закону можна дійти висновку про те, що доповнення частини 1 статті 41 КЗпП України пунктом 5 було обумовлено нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до їх виконавчих органів.

Дія положень ч. 3 ст. 99 ЦК України та п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачає право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, з будь-яких підстав; реалізація цього права гарантується нормами корпоративного права для припинення негативного впливу на управлінську діяльність товариства.

Пункт 5 статті 41 КЗпП України встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - "припинення повноважень посадових осіб".

Як у назві цієї норми "Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов", так і у її змісті закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою.

Розірвання трудового договору за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутніобставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття "посадових осіб", так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Поняття "посадові особи господарського товариства" встановлено в частині другій статті 89 ГК України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

У статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" міститься уточнене поняття "посадових осіб органів акціонерного товариства". Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки ~law46~ від 13 травня 2014 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України "Про акціонерні товариства", розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв'язку можна дійти висновку, що термін "посадові особи" був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був членом наглядової ради чи правління ПАТ "Укрзалізниця", а працював на посаді головного бухгалтера Філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця", яка не є самостійною юридичною особою, його призначення і фактичне звільнення відбулось за рішенням засідання правління, як виконавчого органу товариства, а отже його посада не відноситься до кола суб'єктів трудових правовідносин, до яких може застосовуватись додаткова підстава звільнення, яка передбачена пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Суд касаційної інстанції вважає неправильним застосування норм матеріального права, а саме тлумачення судами пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України та поширення цього положення на суб'єктів трудових відносин, які мають бути звільнені за загальною процедурою, передбаченою нормами трудового законодавства з відповідними гарантіями від незаконного звільнення, із зазначенням відповідних підстав.

Визнаючи законним звільнення позивача за пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, який був призначений на посаду в загальному порядку, а не обраний на неї шляхом голосування, суди фактично позбавили заявника права на оскарження підстав звільнення та інших гарантованих переваг, які мають працівники, які звільнені на загальних підставах, на відміну від осіб, які звільняються у зв'язку із припиненням повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, з огляду на позовні вимоги (визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди), ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат має здійснити вказаний суд за результатами вирішення спору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 402,409,411,416,419 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: С. Ю. Мартєв

А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик