Постанова

Іменем України

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-17/11

провадження № 61-15089св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Маловічко С. В., Подлянової Г. С., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії - Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії - Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії.

Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 592-038Д, згідно з умовами якого банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію у розмірі 1 415 000,00 доларів США.

Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути кредит до 06 квітня 2009 року та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,7 % річних.

Також між банком та відповідачем було укладено додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії: додаткова угода від 01 квітня 2008 року № 1, додаткова угода від 18 квітня 2008 року № 2, додаткова угода від 21 квітня 2008 року № 3, додаткова угоди від 30 вересня 2008 року № 4, які стосувалися суми кредиту та строків погашення.

Зазначав, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконував, у результаті чого, станом на 05 червня 2009 року утворилась заборгованість в розмірі 465 761,96 доларів США (3 544 448,52 грн за курсом до гривні); 117 330,47 грн - пеня за прострочення відсотків, 506 836,99
грн - пеня за прострочене тіло кредиту.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 4 168 615,98 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 листопада 2009 року замінено назву позивача: ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

У подальшому позовні вимоги уточнювалися і у листопаді 2010 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало до суду уточнену позову заяву, зазначивши заборгованість за кредитним договором, згідно розрахунку станом на 22 грудня 2010 року, та остаточно просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 20 012 247,33 грн та судові витрати по справі.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2011 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитом у сумі 4 521 686,74 грн, що є еквівалентом 569 646,96 доларів США, пеню у розмірі 15 490 560,59 грн, а всього - 20 012 247,33 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що між сторонами виникли кредитні договірні відносини, банк свої зобов'язання виконав, а відповідач порушив умови кредитного договору, тому повинен повернути кредит і пеню за прострочення виконання зобов'язання. Розмір кредитної заборгованості банком доведено.

У березні 2011 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення місцевого суду.

Ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2011 року апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, апеляційне провадження у справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання договору про відкриття кредитної лінії, укладеного між сторонами, недійсним.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 грудня 2011 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2011 року відновлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2012 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, апеляційне провадження у справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання договору про відкриття кредитної лінії, укладеного між сторонами, недійсним.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2011 року відновлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2017 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, апеляційне провадження у справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання договору про відкриття кредитної лінії, укладеного між сторонами, недійсним.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 грудня 2019 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2011 року відновлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції мотивував судове рішення тим, що преюдиційним судовим рішенням Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05 березня 2019 року та ухвалено нове рішення за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору недійсним про задоволення позову. Отже, оскільки договір про відкриття кредитної лінії № 592-038Д, укладений між сторонами 03 березня 2008 року, визнано недійсним, то підстав для задоволення цього позову немає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" (далі - ТОВ "ФК "Гефест"), як правонаступник позивача, засобами поштового зв'язку, подало до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просило: залучити ТОВ "ФК "Гефест" до розгляду справи як правонаступника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2011 року.

Підставою касаційного оскарження ТОВ "ФК "Гефест" зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 904/9306/17.

Касаційна скарга ТОВ "ФК "Гефест" мотивована тим, що 23 серпня 2019 року між товариством і ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" укладено договір про відступлення прав вимоги, а тому товариство є правонаступником банку (стаття 55 ЦПК України).

Апеляційний суд при скасуванні рішення суду послався на інше рішення суду про визнання кредитного договору недійсним від 17 грудня 2019 року, якого не було на час ухвалення 21 лютого 2011 року рішення районним судом у цій справі, що є порушенням норм процесуального права щодо безпосередності судового розгляду, так як районний суд не міг оцінювати ці обставини. При цьому апеляційний суд нових доказів не досліджував.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року задоволено заяву ТОВ "ФК "Гефест" про залучення правонаступника. Залучено ТОВ "ФК "Гефест" до участі у справі як правонаступника ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

Задоволено клопотання ТОВ "ФК "Гефест" про поновлення строку нак касаційне оскарження. Поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження.

Витребувоно з Жовтневого районного суду міста Запоріжжя цивільну справу.

Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 березня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 592-038 Д, за умовами якого банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію в розмірі 1 000 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 13,7 % річних.

Строк користування кредитною лінією встановлено до 30 вересня 2008 року.

В подальшому додатковими угодами ліміт кредитної лінії збільшувався.

Додатковою угодою від 01 квітня 2008 року № 1 сторонами були внесені зміни до підпунктів 3.2,4.3,5.1 договору про відкриття кредитної лінії від 03 березня 2008 року № 592-038 Д щодо умов кредитування відповідно до яких відповідач зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси до 06 квітня 2009 року.

18 квітня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії від 03 березня 2008 року № 592-038 Д, відповідно до якої внесені зміни до пункту 2.1 договору, передбачено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 1 455 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 13,7 % річних. Строк користування кредитною лінією встановлено до 06 квітня 2009 року.

21 квітня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору про відкриття кредитної лінії від 03 березня 2008 року № 592-038 Д, відповідно до якої внесені зміни до пункту 2.1 договору, передбачено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 1 415 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 13,7 % річних. Строк користування кредитною лінією встановлено 06 квітня 2009 року.

Додатковою угодою від 30 вересня 2008 року № 4 сторонами були внесені зміни до підпунктів 3.2,4.3 договору про відкриття кредитної лінії від 03 березня 2008 року № 592-038 Д щодо умов кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 03 березня 2008 року № 592-038 Д, заборгованість відповідача перед банком за договором становить 20 012 247,33 грн, що складається з: сума основного боргу за кредитом та відсотків за користування кредитом - 4 521 686,74

грн, що є еквівалентом 569 646,96 доларів США, пеня у розмірі 15 490 560,59 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05 березня 2019 року у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 до ТОВ "Фінанси та Кредит в особі філії "Запорізьке РУ ВАТ "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору недійсним задоволено. Визнано недійсним кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 592-038Д, укладений 03 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ
"Банк "Фінанси та Кредит".

Постанова набрала законної сили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 592-038Д, укладений 03 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" визнаний недійсним у судовому порядку, а саме постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 2-1394/11 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням суду визнано недійсним кредитний договір, який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", то відсутні підстави для стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з відповідача.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не мав права приймати до уваги постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, якою кредитний договір визнано недійсним, після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, посилаючись при цьому на постанову Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 904/9306/17, є помилковими з таких підстав.

Так, у наведеній постанові Верховного Суду наявні не побідні фактичні обставини, а саме інше судове рішення не приймалося до уваги, оскільки суд першої інстанції ухвалював рішення з інших мотивів, а, по-друге, наведений у касаційній скарзі абзац із постанови Верховного Суду стосується повноважень суду касаційної, а не апеляційної інстанції. Це є вірним, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а суд апеляційної інстанції - судом факту, який в силу певних процесуальних положень має право досліджувати додатково подані докази.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому суд апеляційної інстанції не приймав нові докази від особи, яка подала апеляційну скаргу, а після відкриття апеляційного провадження у судовому засіданні із заслуховуванням думок всіх учасників справи зупинив провадження у справі до ухвалення рішення в іншій справі, в якій підставою позову була вимога, яка виключала задоволення позову в цій справі.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук