Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 403/402/19

провадження № 61-7139св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Седнівська сільська рада Устинівського району Кіровоградської області, Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Приватне сільськогосподарське підприємство "Седнівське",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" про визнання права на земельну частку (пай), за касаційноюскаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року в складі колегії суддів: Черненка В.

В., Авраменко М. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" (далі - ПСП "Седнівське") про визнання права на земельну частку (пай).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що згідно з архівною довідкою від 12 квітня 2019 року у документах архівного фонду КСП імені Карла Маркса Устинівського району у протоколах засідань правління за 1995 рік рішення правління КСП від 23 січня 1995 рекомендовано загальним зборам уповноважених членів колгоспу прийняти позивачку в члени колгоспу.

Рішенням загальних зборів членів колгоспу затверджено рішення правління колгоспу від 23 січня 1995 року про прийняття позивачки у члени колгоспу.

Позивачка зазначила, що у протоколах засідання правління та протоколах загальних зборів членів КСП імені Карла Маркса Устинівського району за 1995-1997 роки відомостей проїївиключення з членів КСП немає.

В довідках від 08травня 2019 року, від 21 травня 2019 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю колишнього колективного підприємства імені Карла Маркса зареєстрований 18 жовтня 1996 року, відповідно датою паювання земель є 18 жовтня 1996 рік.

Позивачказазначила, що не була включена до списку членів КСП імені Карла Маркса Седнівської сільської ради та їй не видавався сертифікат на земельну ділянку. Про паювання земель 18жовтня 1996 року та про те, що вона не була включена до списку членів КСП імені Карла Маркса Седнівської сільської ради, дізналася в травні 2019 року, відповідно строк звернення до суду з позовом не пропустила.

Позивачка вважає, що набула право на земельну частку (пай), площею 10,69 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що розташована на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області із землі, яка перебувала у колективній власності КСП імені Карла Маркса Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд: визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 10,69 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, розташовану на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області із землі, яка перебувала у колективній власності КСП імені Карла Маркса Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку не отримала, оскільки не була включена до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Позивачка не надала рішення зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса про принйяття її у члени КСП на час розпаювання земель колективної власності КСП імені Карла Маркса, а отже, правових підстав для визнання за нею права на земельну частку (пай) в судовому порядку немає.

Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду з цими позовними вимогами.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської областівід 10грудня 2019 року - скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ПСП "Седнівське" про визнання права на земельну частку (пай) - відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не врахував, що відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду без поважних причин можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач мала право на земельну частку (пай), але строк звернення з позовом до суду за захистом порушеного права позивач пропустила майже на 20 років без поважних причин, тому він поновленню не підлягає.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

16 квітня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2019 року справа № 321/296/17, (провадження № 61-28072св18), від 26 листопада 2018 року справа № 395/1324/16-ц (провадження № 61-29106св18), на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та відповідно до яких право на позов про визнання суб'єктивного цивільного права виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про набуття нею цього суб'єктивного цивільного права (з часу видачі КСП державного акта на землю) не відповідають положенням частини 1 статті 15 ЦК України 2003 року, статей 71, 76, 80 ЦК УРСР 1963 року.

Заявник зазначає, що за таких обставин, необхідно відступити від висновків Верховного Суду, висловлених упостанові від 11 лютого 2019 року справа № 321/296/17 (провадження № 61-28072св18), у постанові від 26 листопада 2018 року справа № 395/1324/16-ц (провадження № 61-29106св18).

Крім того, заявниця зазначає, що про своє порушене право вона дізналася з листа відділу в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2019 року № 342/164-19, згідно з яким ОСОБА_1 не була включена до списку членів КСП імені Карла Маркса, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 не видавався сертифікат про право на земельну частку (пай). Тобто право на позов про визнання права земельну частку (пай) виникло у позивачки в травні 2019 року, тому строк позовної давності не закінчився.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із Устинівського районного суду Кіровоградської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 жовтня 1996 року КСП імені Карла Маркса видано державний акт на право колективної власності на землю, площею 4686,7 га, серія: КР № 00010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а. с. 38).

Згідно з протоком від 23 січня 1995 року № 1 засідання правління КСП імені Карла Маркса встановлено таке: Слухали: заяву ОСОБА_1 про вступ в КСП. Заявниця на засіданні правління присутня. Вирішили: рекомендувати зборам уповноважених членів КСП прийняти ОСОБА_1 в члени КСП з випробувальним строком на один місяць.

Підстава: Заява ОСОБА_1, пункт 3.2 Статуту КСП (а. с. 70).

У архівній довідці від 12 квітня 2019 року № 01-14/26 зазначено, що рішенням загальних зборів членів колгоспу затверджено рішення правління колгоспу від 23 січня 1995 року про прийняття ОСОБА_1 у члени колгоспу (протокол за № 2 від 16 квітня 1995 року). У протоколах засідання правління та протоколах загальних зборів членів КСП за 1995-1997 роки відсутні відомості про виключення ОСОБА_1 з членів КСП (а. с. 4).

Згідно з протоколом від 16 квітня 1995 року № 2, рішенням зборів уповноважених членів КСП імені Карла Маркса прийнято у члени КСП ОСОБА_1 (а. с. 71).

Відповідно до листа відділу в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2019 року № 342/164-19 встановлено, що позивач не була включена до списку членів КСП імені Карла Маркса, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. ОСОБА_1 не видавався сертифікат про право на земельну частку (пай) (а. с. 6).

Згідно з довідкою Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області від 23 травня 2019 року № 474 встановлено, що на території сільської ради перебувають у віданні не успадковані (не витребувані) земельні частки (паї), загальною площею 66,4980 га (а. с. 7).

Суди встановили, що матеріали справи не містять докази на підтвердження, що позивач була виключена з членів КСП імені Карла Маркса і зазначені обставини сторонами не спростовані.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 2 статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Порядок паювання земель)встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земельмають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною 9 статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому Частиною 9 статті 5 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 22 та частини 2 статті 23 ЗК України 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядкупаювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Як встановили суди та відомо з матеріалів справи, КСП отримав державний акт на право колективної власності на землю, позивач на час передачі державного акта була членом КСП. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 була виключена з членів КСП імені Карла Маркса.

Виходячи із зазначеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оскільки на час видачі (18 жовтня 1996 року) КСП імені Карла Маркса державного акта на право колективної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області позивач не була виключена в установленому законом порядку із членів КСП, то відповідно мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку з невідомих причин.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно з статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила ЦК України щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року.

Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вірно встановили суди право на позов у позивачки виникло з 18 жовтня 1996 року, після видачі КСП імені Карла Маркса державного акта на землю.

Тому, звернувшись до суду у серпні 2019 року, позивачка пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскількипозивачка про порушення своїх прав дізналася, або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.

Тому позивачка як член колгоспу повина була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП імені Карла Макса (1996 рік) акта на право колективної власності на землю. Однак позивачкау передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами, що стало підставою для відмови у його задоволенні.

Звертаючись до суду із позовом, позивачка не навела обґрунтованих підстав для визнаня поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 17 червня 2020 рокуу справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18).

Доводи касаційної скарги про необхідність відступити від висновків Верховного Суду, висловлених в постанові від 11 лютого 2019 року у справі № 321/296/17 (провадження № 61-28072св18), у постанові від 26 листопада 2018 року у справі № 395/1324/16-ц (провадження № 61-29106св18), на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов'язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією "живого права" (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.

Отже, з урахуванням викладеного, відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у постановах від 11 лютого 2019 року справа № 321/296/17 (провадження № 61-28072св18), від 26 листопада 2018 року справа № 395/1324/16-ц (провадження № 61-29106св18), на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Вказане вище підтверджує єдність судової практики у подібних спорах. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах, про що зазначав у касаційній скарзі заявник.

Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук