Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №691/619/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року

м. Київ

справа № 691/619/18

провадження № 61-2138св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Мліївська сільська рада Городищенського району Черкаської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області на рішення Городищенського районного суду Черкаської областівід 01 жовтня 2018 року в складі судді Черненка В. О. та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року в складі колегії суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом і просила:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, є рідним братом ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області;

- визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина, щоскладається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, та права на земельну частку (пай) розміром 2,54 в умовних кадастрових гектарах в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Право на земельну частку у ОСОБА_2 виникло в порядку спадкування після смерті його брата ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Чоловік позивачки спадщину фактично прийняв, але у встановленому законом порядку не оформив спадкових прав.

У листопаді 2008 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці присадибного земельного фонду.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину щодо земельної частки (паю) в СТОВ "Симиренківське" с. Мліїв Городищенського району Черкаської області позивачка звернулася до нотаріуса, яким прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 як спадкоємця відсутні документи, які б підтверджували родинні стосунки померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також відсутній правовстановлюючий документ на відповідну земельну частку (пай).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської областівід 01 жовтня 2018 року позов задоволено:

- встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, актовий запис № 07, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року, видане Мліївською сільською радою Городищенського району, Черкаської області, є рідним братом ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, актовий запис № 83, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 06 жовтня 1998 року, видане виконавчим комітетом Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області;

- визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та мав право на земельну частку (пай) на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0146125.

Суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду підтверджено факт родинних зв'язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті його брата ОСОБА_3 шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, з огляду на що право на земельну частку (пай) увійшло до спадкової маси після смерті чоловіка позивачки.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області залишено без задоволення, рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2019 року Мліївська сільська рада Городищенського району Черкаської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2018 року та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права власності на земельну частку (пай), і ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Указує, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено факт вступу її чоловіка у володіння та управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3, а тому право на земельну частку (пай) не входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_2.

Зазначає також про сплив позовної давності за позовними вимогами ОСОБА_1 з посиланням на норми ЦК УРСР, за якими сплив позовної давності є обов'язковою підставою для відмови в позові незалежно від наявності відповідної заяви сторони.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_3, в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якій позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.

Вказує, що обставина вступу ОСОБА_2 у фактичне володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 встановлена судами на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи відповідача про те, що спірна земельна частка (пай) перебуває в користуванні СТОВ "Симиренківське", а не позивачки, вважає припущеннями.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 листопада 2008 року державний нотаріус посвідчила, що спадкоємцем майна ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина - ОСОБА_1. Свідоцтво видано на спадкове майно, яке складається з жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці присадибного фонду.

Звернувшись з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) в СТОВ "Симиренківське", позивачка отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 травня 2018 року у зв'язку з відсутністю у спадкоємця документів, які б підтверджували родинні зв'язки померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також відсутністю правовстановлюючого документа на земельну частку (пай).

Суди також установили, що первісний власник земельної частки (паю) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Предметом спору в даній справі є, зокрема, визнання в порядку спадкування за законом за позивачкою права власності на майно ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому до спірних правовідносин у частині здійснення ОСОБА_1 права на спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 застосуванню підлягають норми ЦК України в редакції, чинній на момент відкриття спадщини.

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи предмет спору, доказуванню в межах розгляду даної справи підлягав факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3.

Сама по собі відсутність у ОСОБА_2 на момент смерті свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) в силу вимог частини 3 статті 1296 ЦК України не позбавляє його спадкоємців права на спадщину та не може свідчити про те, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 289/1818/16-ц (провадження № 61-17763 св 18).

З'ясовуючи обставини прийняття або неприйняття чоловіком позивачки спадщини після смерті ОСОБА_3, суди обґрунтовано застосували положення ЦК УРСР в редакції, чинній на момент смерті спадкодавця (05 жовтня 1998 року).

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У частині 1 та 2 статті 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3) свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12 зроблено висновок, що "відповідно до ст.ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з положеннями ст.ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст.ст. 549, 554 ЦК) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину".

Установивши, що ОСОБА_2 вступив у володіння спадковим майном шляхом отримання речей спадкодавця ОСОБА_3 та користування присадибною земельною ділянкою, що фактично свідчить про прийняття ним спадщини після смерті рідного брата, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що право на спірну земельну частку (пай) ввійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_2, а тому може бути успадковано позивачкою в порядку спадкування за законом.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами наслідків спливу позовної давності підлягають відхиленню з таких підстав.

ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду за захистом цивільного права на спадкування після смерті її чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України про загальну позовну давність, тривалість якої визначається ЦК України у три роки.

Згідно з положеннями статті 267 ЦК України наслідки спливу позовної давності застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки відповідач у суді першої інстанції до ухвалення рішення в справі не заявляв про пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду за захистом порушеного права, підстави для відмови в позові за спливом позовної давності відсутні.

Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом надано належну правову оцінку.

Переоцінка доказів у справі відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування- без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської областівід 01 жовтня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук