Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 215/5438/14-ц

провадження № 61-925 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С.,

Погрібного С.О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Соколан Н. О.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про розподіл спадщини в натурі, визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді частини будинковолодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти: позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, однак між ними виникла суперечка щодо спадкового майна та відповідач не бажає надавати позивачу правовстановлюючі документи на вказане будинковолодіння. Також позивач зазначив, що в червні 2012 року він звертався до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, під час розгляду якого було проведено судову будівельно-технічну експертизу, якою були зазначені приміщення й об'єкти, які не були предметом позовних вимог, а тому рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на ці об'єкти та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні його позовних вимог.

Позивач вважає, що має право на 1/2 частини спадкового майна, наявність якого підтверджена висновком судової будівельно-технічної експертизи, тому, уточнивши під час розгляду справи позов, остаточно просив визнати за ним право власності на 1/2 частини спадщини, а саме: 1/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарчими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1 що складається із 1/2 частини житлового будинку літ. «А-1» із прибудовою літ. «а» квартири № 2 загальною площею 52,23 кв. м, житловою площею 48,38 кв. м; 1/2 частини гаража-сараю літ. «Б» площею згідно з технічним паспортом; 1/2 частини вбиральні літ. «Л» площею згідно з технічним паспортом; 1/4 частини огорожі № 1-5; 1/2 частини воріт № 6, як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Також позивач просив розподілити спадщину в натурі, виділивши йому в користування такі житлові та нежитлові приміщення і споруди: в житловому будинку літ. «А-1»: кухню № 9, кімнату № 10 та тамбур № 8 площею згідно з технічним паспортом; із господарських споруд: вбиральню літ. «Л» площею згідно з технічним паспортом; 1/4 частини огорожі № 1-5; 1/4 частини воріт № 6. Крім того, просив стягнути на його користь із відповідача 9 648 грн 65 коп. як грошову компенсацію за різницю в частках у зв'язку з розподілом спадщини.

Заперечуючи проти задоволення вищевказаного позову, ОСОБА_4 зазначила, що на території будинковолодіння АДРЕСА_1 розташовані самочинні будівлі, які збудовані особисто нею та її чоловіком за власні кошти вже після смерті ОСОБА_5 у період із 2005 по 2010 рік, а саме: тамбур літ. «а», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», огорожа № 1-5, ворота № 6, отже, відсутні підстави для включення цього майна до спадкової маси (т. 1, а. с. 49-50). Крім того, ОСОБА_4 просила закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, посилаючись на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2014 року, ухвалене в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на спадкове майно та розподіл спадщини.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не доведено й не обґрунтовано належним чином своїх позовних вимог, оскільки немає відомостей щодо характеристики спадкового майна, а також технічної можливості його розподілу на час розгляду справи судом, тому відсутні правові підстави для розподілу спадщини в натурі та визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 51/100 частини 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 49/100 частини 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року матері ОСОБА_5

Поділено в натурі 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5, згідно з другим варіантом поділу, запропонованим експертом.

Виділено ОСОБА_4 в натурі 49/100 частини 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1, що складається із коридору 1 площею 2,1 кв. м, кладової 2 площею 1,3 кв. м, кухні 3 площею 8,3 кв. м, житлової кімнати 7 площею 15,3 кв. м, підвалу 2 площею 6,8 кв. м, всього - загальною площею 33,8 кв. м, загальною вартістю 25 297 грн 75 коп.; надвірні будівлі, а саме: сарай літ. «К» вартістю 4 975 грн 70 коп., вбиральню літ. «Л» вартістю 1 570 грн 70 коп., 1/4 частини огорожі № 1-5 вартістю 1 360 грн 50 коп., 1/2 частини воріт № 6 вартістю 440 грн 80 коп., загальною вартістю 8 347 грн 70 коп.

Загальна вартість приміщень у 49/100 частини 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської області склала 33 645 грн 45 коп.

Виділено ОСОБА_3 в натурі 51/100 частини 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1, що складається із кухні № 9 площею 8,6 кв. м, житлової кімнати № 10 площею 16,3 кв. м, всього загальною площею 24,9 кв. м, загальною вартістю 16 306 грн 65 коп.; надвірні будівлі, а саме: гараж-сарай літ. «Б» вартістю 16 852 грн 60 коп., 1/4 частини огорожі № 1-5 вартістю 1 360 грн 50 коп., 1/2 частини воріт № 6 вартістю 440 грн 80 коп., загальною вартістю 18 653 грн 90 коп.

Загальна вартість приміщень у 51/100 частини 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1 склала 34 960 грн 55 коп.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію у сумі 657 грн 55 коп. за зменшення частки при виділі в натурі майна до 49/100 частини 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарськими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1, відступивши від принципу поділу (виділу частки) спільного часткового майна пропорційно ідеальним часткам.

При поділі приміщень будинку ОСОБА_4 необхідно виконати наступні роботи і переобладнання: закласти дверний отвір між приміщеннями №№ 6 і 7. У разі ж розміщення газових пристроїв у приміщенні № 3 перелік робіт та переобладнань, що описані в першому варіанті, необхідно доповнити наступним: пробити дверний отвір між приміщеннями №№ 1 та 7; закласти дверний отвір між приміщеннями №№ 3 та 7.

При поділі приміщень будинку ОСОБА_3 необхідно виконати наступні роботи і переобладнання: прибудувати тамбур та ґанок входу до будинку згідно з планом; влаштувати перегородку в приміщенні № 4 згідно з планом; влаштувати дверний отвір в частині віконного в приміщенні № 9 згідно з планом; демонтувати перегородку між приміщеннями №№ 5 і 6 згідно з планом.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі у сумі 1 616 грн 10 коп.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для часткового задоволення вказаного позову. Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, апеляційний суд вважав помилковим висновок місцевого суду про те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2013 року № 10/13, проведеної в іншій цивільній справі № 441/5234/12, не може бути прийнятий як доказ у цій справі, зазначивши, що висновок кваліфікованого судового експерта є одним із письмових доказів у справі, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, та повинен оцінюватися у сукупності із іншими доказами у справі згідно зі статтями 64, 212 ЦПК України.

Крім того, на підставі вимог частин першої, п'ятої статті 88 ЦПК України 2004 року апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у сумі 1 616 грн 10 коп., із яких: 236 грн 10 коп. - судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції; 380 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги; 1 тис. грн - за надання технічного висновку щодо можливості переобладнання будинковолодіння.

У квітні 2016 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане рішення апеляційного суду, яке заявник просить скасувати, обґрунтовуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 19 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду вказану цивільну справу.

Від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргуОСОБА_4, вяких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення апеляційного суду, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а також те, що воно не може бути скасоване з формальних обставин.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення апеляційного суду - зміні - з огляду на таке.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_5

Установлено, що за життя ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 1974 року належало 2/3 частини цегляного житлового будинку жилою площею 48,39 кв. м із надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2

Рішенням виконкому Тернівської районної ради від 23 березня 1990 року № 99/1 за ОСОБА_5 узаконено по АДРЕСА_1 наступні споруди: сарай розміром 3,15 х 4,15 м, сарай-гараж, літню кухню розміром 3,7 х 12,6 м, веранду і підвал розміром 5,83 х 2,5 м, закріплено земельну ділянку площею 3931 кв. м згідно з фактичним користуванням.

Згідно з інвентарною справою будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 5 серпня 1992 року до складу спірного будинковолодіння входили: житловий будинок літ. «А-1» (складається із житлових кімнат №№ 4, 5, 6, підвалу ІІ та веранди, що в різних документах зазначається як тамбур або прибудова літ. «а») та господарські будівлі: гараж-сарай літ. «Б», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», паркан № 1-5, ворота № 6.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді частини будинковолодіння АДРЕСА_1

Спадкоємцями за законом першої черги є діти померлої: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4

ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк, 1 грудня 2000 року звернувся до Шостої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

ОСОБА_4 фактично вступила у володіння спадковим майном та проживає у АДРЕСА_3

Згоди щодо поділу спадщини між сторонами не досягнуто.

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_3 надав висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2013 року № 10/13 у цивільній справі № 441/5234/12 щодо можливості розподілу спірного спадкового майна. Згідно з указаним висновком ринкова вартість 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 на дату оцінки становить 68 606 грн та до його складу входять: 2/3 частини житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою літ. «а» (квартира № 2), гараж-сарай літ. «Б», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», 1/2 паркану № 1-5, ворота № 6. Цим висновком визначено два варіанти поділу вищевказаних приміщень та будівель у натурі між двома співвласниками відповідно до їхніх ідеальних часток, за умови проведення переобладнання будинку спеціалізованими організаціями, що мають відповідну ліцензію на виконання даних робіт.

Установлено, що Комунальне підприємство «Криворіжтепломережа», відділ державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Криворізького МУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, відокремлений структурний підрозділ «Криворізьке міське управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області», Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», Криворізькі МЕМ Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпропобенерго» не висловили жодних заперечень щодо можливості переобладнання житлового будинку відповідно до запропонованого експертом варіанта.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частинах діти, дружина та батьки померлого.

Відповідно до частини другої статті 548 ЦК УРСР незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як статтею 560 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини, так і статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Разом із тим згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України, чинної на час розгляду справи, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Таким чином, за умови прийняття спадщини у встановленому законом порядку, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Відповідно до положень частини першої статті 183, частини першої статті 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частки будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у праві власності на будинок.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд визнав належним та допустимим доказом у цій справі вищевказаний висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2013 року № 10/13, проведеної в іншій цивільній справі № 441/5234/12. Крім того, апеляційний суд під час розгляду справи допитав судового експерта ОСОБА_6, який склав цей висновок.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірна частина будинку та надвірні будівлі підлягають поділу за другим варіантом указаного висновку експертизи, який передбачає незначний відступ від ідеальних часток співвласників (49/100 частки одному співвласнику та 51/100 - іншому) та помірну суму грошової компенсації - 657 грн 55 коп. Щодо першого варіанта, то, на переконання суду, він єнесправедливим та не забезпечить у рівній мірі захисту прав сторін у справі.

При цьому апеляційний суд відхилив доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що тамбур літ. «а», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», паркан № 1-5, ворота № 6 побудовано особисто нею вже після смерті матері, оскільки, як установив суд на підставі всебічно досліджених у справі доказів, зазначене нерухоме майно входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5, як таке, що належало спадкодавцю на праві приватної власності.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення апеляційного суду по суті вирішеного спору містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості. Суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: статей 5, 60, 64, 143 ЦПК України, є помилковими та спростовуються вимогами частини четвертої статті 10 ЦПК України2004 року, згідно з якою суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Крім того, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року (нині - стаття 5 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року). Разом із тим відповідно до вимог статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, тому в цій частині рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується із висновками апеляційного суду щодо розподілу судових витрат у справі, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 тис. грн за надання технічного висновку щодо можливості переобладнання будинковолодіння, виходячи з наступного.

За приписами статті 79 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення апеляційним судом рішення у справі) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Частинами першою, п'ятою статті 88 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення апеляційним судом рішення у справі) передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 тис. грн за надання технічного висновку щодо можливості переобладнання будинковолодіння, апеляційний суд залишив поза увагою, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що ці витрати поніс саме позивач, внаслідок чого суд у цій частині порушив вищевказані норми процесуального права щодо розподілу судових витрат.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення апеляційного суду у частині розподілу судових витрат - зміні шляхом скасування цього рішення у частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 тис. грн за надання технічного висновку щодо можливості переобладнання будинковолодіння.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року змінити, скасувати у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 тис. грн за надання технічного висновку щодо можливості переобладнання будинковолодіння.

В іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак