Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.08.2019 року у справі №676/4554/18

Постанова

Іменем України

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 676/4554/18

провадження № 61-12154св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області Кіндзерський С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2019 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 25 травня 2001 року вона працювала на різних посадах у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.

Кам'янець-Подільському.

З 01 серпня 2017 року її прийнято на посаду головного спеціаліста відділу страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

Відповідно до наказу від 18 червня 2018 року № 159-к її звільнено з посади головного спеціаліста на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Звільнення з посади відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

Відповідач не дотримав строків особистого попередження про наступне звільнення. 25 жовтня 2017 року вона отримала повідомлення про зміну істотних умов праці, яке не містило інформації щодо змісту таких змін. 14 грудня 2017 року їй було вручено попередження (без вихідного номера і дати) про скорочення її посади з наступним її звільненням, без зазначення вакантних посад, які могли б бути запропоновані для подальшого працевлаштування. На її прохання новий штатний розпис для ознайомлення відповідач не надав, і було складено акт про відмову від підписання попередження. При звільненні не враховане переважне право на залишення її на роботі, не запропоновано наявної на підприємстві роботи. На розгляд комісії з вирішення питань щодо переважного права залишення на роботі було надано необ'єктивну інформацію щодо її кваліфікації і продуктивності праці.

Позивач просила суд визнати незаконним і скасувати наказ від 18 червня 2018 року № 159-к про її звільнення і поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області; визнати незаконним і скасувати наказ від 29 грудня 2017 року № 590-к про виведення поза штат; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2018 року до ухвалення рішення судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2018 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування штатного розпису на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2019 року в позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог закону і підстав для скасування наказів та поновлення на роботі немає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2019 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року, просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

02 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального та неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину 2 статті 40, частини 1 , 3 статті 49-2 КЗпП України.

Суди не врахували, що вона мала переважне право на залишення на роботі, при звільненні їй не було запропоновано усіх вакантних посад.

Твердження судів першої та апеляційної інстанцій про ліквідацію відділу страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю не відповідає дійсності.

З 01 січня 2018 року фактично було змінено назву відділу та скорочено чисельність і штат працівників. Накази директора Фонду, на підставі яких видавалися накази по Управлінню, фактично надходили пізніше дати їх видання.

Вважає безпідставною відмову у скасуванні наказу про виведення поза штат, оскільки це означає перебування у трудових відносинах з роботодавцем, проте без отримання заробітної плати, що порушує її права.

Суд першої інстанції проігнорував та не розглянув клопотання позивача від 14 січня 2019 року про винесення окремої ухвали.

Аргументи інших учасників справи

Відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального права і процесуального права, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позивач прийнята на посаду головного спеціаліста відділу страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю Кам'янець - Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в порядку переведення з 01 серпня 2017 року, наказом від 18 червня 2018 року № 159-к її звільнено з 18 червня 2018 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням працівників, її звільнення проведено з дотриманням вимог законодавства.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоз 25 травня 2001 року ОСОБА_1 працювала на різних посадах у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.

Кам'янець-Подільському.

З 01 серпня 2017 року позивача прийнято на посаду головного спеціаліста відділу страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 затверджено з 01 січня 2018 року граничну чисельність працівників Фонду соціального страхування України у кількості 5 192 штатні одиниці. На виконання постанови 23 жовтня 2017 року виконавча дирекція Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області видала наказ № 576, яким затверджено граничну чисельність працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в кількості 140 штатних одиниць.

23 жовтня 2017 року начальник Управління виконавчої дирекції Фонду в Хмельницькій області видав наказ № 314-к "Про повідомлення працівників управління виконавчої дирекції Фонду та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці". Цей наказ містив дві редакції, в одній з яких пропонувалося попередити працівників Управління та його відділень про зміну в організації виробництва і праці, про зміни істотних умов праці, зокрема, зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади з 01 січня 2018 року, в іншій редакції, крім зазначеного, містилося попередження про можливе майбутнє звільнення працівників з 01 січня 2018 року.

Наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду в Хмельницькій області від 25 жовтня 2017 року № 320-к створена комісія з вирішення питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників управління та відділень.

25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 попереджена про зміну істотних умов праці з 01 січня 2018 року.

Листом виконавчої дирекції Фонду від 31 жовтня 2017 року № 24-17-1051 доведено розрахунок граничної чисельності працівників відділень Управління виконавчої дирекції Фонду, в тому числі Кам'янець-Подільського відділення, який здійснювався відповідно до затвердженої у Фонді методики.

Розроблені відповідно до методики штатні розписи 13 відділень Управління виконавчої дирекції Фонду в Хмельницькій області були направлені супровідним листом від 31 жовтня 2017 року № 1095-05 на адресу виконавчої дирекції Фонду для їх погодження, у тому числі й штатний розпис Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області. Вказаний штатний розпис Кам'янець-Подільського відділення з 01 січня 2018 року був затверджений 31 жовтня 2017 року (10 штатних одиниць).

Штатним розписом з 01 січня 2018 року не передбачений відділ страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, в якому працювала позивач, усі працівники підлягали скороченню.

У жовтні 2017 року Управління довело до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Комісія Управління виконавчої дирекції Фонду в Хмельницькій області з вирішення питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників управління та відділень 12-13 грудня 2017 року провела засідання, на яких було розглянуто аргументацію керівників відділень щодо працівників, яким буде запропоновано продовження трудових відносин з 01 січня 2018 року на підставі нових штатних розписів відділень. Відповідно до аргументації начальника Кам'янець-Подільського відділення продовження трудових відносин пропонувалося 9 працівникам із 22 працюючих на підставі штатного розпису, затвердженого 29 червня 2017 року.

Відповідно до характеристики ОСОБА_1, наданої начальником відділення на розгляд комісії, остання не має здібностей до взаємозаміщення працівників, оскільки виконувала роботу лише одного напряму, не виявляла інтерес до вивчення інших напрямів роботи відділення, зокрема щодо фінансування страхувальників для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

14 грудня 2017 року позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та про відсутність посад, які могли б бути їй запропоновані для подальшого працевлаштування. Відмова від отримання повідомлення зафіксована актом від 14 грудня 2017 року № 2.

З 18 грудня до 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності.

Згідно з наказом від 29 грудня 2017 року № 690-к "Про виведення поза штат" позивача виведено поза штат відділення з 01 січня 2018 року до фактичного вивільнення.

Відповідно до листків непрацездатності ОСОБА_1 продовжувала хворіти у період з 29 грудня 2017 року до 09 червня 2018 року.

Згідно з наказами від 08 червня 2018 року № 152-к і від 13 червня 2018 року № 153-к позивачу на підставі її заяви за згодою сторін надано відпустку без збереження заробітної плати терміном три календарні дні з 11 червня до 13 червня 2018 року і терміном два календарні дні з 14 червня до 15 червня 2018 року.

15 червня 2018 року відповідач запропонував ОСОБА_1 працевлаштування в управлінні на вакантні посади головного спеціаліста відділу роботи з потерпілими та страхувальниками, бухгалтерського обліку та фінансових питань Хмельницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду і головного спеціаліста відділу роботи з потерпілими та страхувальниками, бухгалтерського обліку та фінансових питань Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду, від чого вона відмовилась, зазначивши про це у повідомленнях власноручно.

Відповідно до наказу від 18 червня 2018 року № 159-к позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої

статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для вивільнення працівників у порядку пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України є необгрунтованими, оскільки суди встановили, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, нслідком чого стало скорочення штату працівників, у зв'язку з чим відділ страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, де працювала позивач на посаді головного спеціаліста, не був передбачений новим штатним розписом, на новостворені відділи додатково покладалися нові функції, що підтверджується копіями Положення про відділ страхових виплат, матеріального забезпечення та контролю і Положення про відділ роботи з потерпілими та страхувальниками Кам'янець-Подільського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

Позивач у письмовій формі відмовилася від запропонованих їй вакантних посад для можливого переведення.

Згідно з частиною 3 статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини 2 статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

З урахуванням викладених норм права апеляційний суд дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося без порушенням норм трудового законодавства, оскільки вона не надала згоди на переведення на іншу посаду, отже, власник підприємства виконав належним чином вимоги частини 2 статті 40 КЗпП України, зокрема вчинив фактичні дії щодо переведення ОСОБА_1 на запропоновані посади.

Апеляційний суд дійшов висновку, з яким погоджується і Верховний Суд, що чинне законодавство не містить вимог до форми здійснення попередження роботодавцем працівника та пропонування йому посад для переведення, а тому відсутність у тексті попередження переліку запропонованих посад не свідчить про порушення прав позивача.

Зазначений висновок ґрунтується і на правових висновках Верховного Суду України, який, аналізуючи статті 40, 49-2 КЗпП України, вказав на те, що роботодавець зобов'язаний протягом двох місяців запропонувати працівникові всі наявні посади, а пропозиція іншої роботи може бути здійснена окремо від попередження про майбутнє звільнення (справи № 6-40цс15, № 6-2485цс16).

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 звільнено з роботи за ініціативою роботодавця без наявності встановлених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України підстав - за відсутності змін в організації виробництва та праці, які супроводжувались б скороченням чисельності та штату працівників, спростовуються встановленими під час розгляду справи, обставинами і дослідженими доказами.

Верховний Суд зауважує, що інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав відповідну оцінку, суди повно і всебічно з'ясували права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені, та їм надано належну оцінку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є необгрунтованими.

Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко