Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 484/2986/22

провадження № 51-405 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

2. У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 відмовлено.

3. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

4. Вироком Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасовано вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

5. Суди визнали ОСОБА_7 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження за обставин, детально викладених у судових рішеннях.

6. Як установив суд, ОСОБА_7 13 квітня 2022 року о 15:10 год, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київська в м. Первомайськ Миколаївської області, зі сторони вул. Вознесенська в напрямку вул. Автодорівська, зі швидкістю 24 км/год, яка не перевищувала допустиму швидкість в умовах населеного пункту, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу після перехрестям з вул. Трудової Слави, діючи з необережністю, проявляючи злочинну недбалість та крайню неуважність, не стежачи належним чином за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, яка полягала у виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_8 , яка вийшла на проїзну частину та рухалася справа-наліво по відношенню до напрямку руху автомобіля пішохідного переходу, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, та на вказаному пішохідному переході допустив наїзд на вказаного пішохода передньою правою частиною керованого ним автомобіля.

7. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому зовнішнього відростку лівої великогомілкової кістки.

8. Допущене ОСОБА_7 грубе порушення вимог пунктів 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 .

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. У касаційній скарзі зі змінами, прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 змінити, призначити останньому покарання у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

10. На обґрунтування свого прохання, прокурор зазначає, що відповідно до ч. 3

ст. 61 КК покарання у виді обмеження волі не застосовується, зокрема, до осіб, що досягли пенсійного віку, що в Україні є віком - 60 років. Прокурор зазначає, що оскільки ОСОБА_7 на день ухвалення вироку виповнилося 62 роки, то суд не міг застосувати до нього покарання у виді обмеження волі.

11. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

12. Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а захисник заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

13. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

14. Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

15. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК у касаційному порядку не оскаржуються.

16. Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

17. Статтею 420 КПК передбачено право суду апеляційної інстанції скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити свій вирок у разі, зокрема, необхідності застосування більш суворого покарання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

18. Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання. Водночас згідно з роз`ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу винного, суд повинен з`ясувати, його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

19. Однак, суд апеляційної інстанції зазначених положень не дотримався, у зв`язку з чим дійшов передчасного рішення щодо вибору заходу примусу ОСОБА_7 .

20. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_8 , не погодившись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просили, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким, зокрема, призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Водночас прокурор просив звільнити винного від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

21. Суд апеляційної інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора та частково - апеляційну скаргу потерпілої, ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

22. Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

23. Визначення осіб, що досягли пенсійного віку регламентоване Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

24. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 народився 08 квітня 1961 року, тобто на день ухвалення вироку апеляційним судом йому виповнилося 62 роки. Проте, вирок апеляційного суду не містить будь-якого обґрунтування можливості призначення ОСОБА_7 обмеження волі як основного покарання. Не міститься будь-яких даних на підтвердження таких обставин й у матеріалах провадження.

25. Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 належним чином не перевірив даних про особу винного, за необхідності не розглянув можливості призначення альтернативних видів покарання, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК та дійшов передчасного висновку про можливість призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді обмеження волі.

26. Зазначені обставини дають підстави вважати висновки судової колегії суддів апеляційного суду неналежно мотивованими й передчасними, а вирок суду - таким, що не відповідає вимогам статей 370 420 КПК.

27. З огляду на викладене, з урахуванням положень ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду судом апеляційної інстанції.

28. При новому апеляційному розгляді суду належить виконати вимоги чинного законодавства, ретельно перевірити доводи, які містяться в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої, після чого прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 , скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3