Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 509/6357/21

провадження № 51-6846км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 8 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163160000346 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 2 місяці в арештному будинку.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 5 952 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000 грн та грошові кошти у розмірі 16 800 грн в рахунок компенсації витрат на правову допомогу.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 10 серпня 2021 року приблизно о 11:30, знаходячись у дворі домоволодіння за адресою свого мешкання ( АДРЕСА_2 ), на ґрунті раптового виниклого конфлікту, з метою заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою наявної у нього в руках мітли умисно наніс декілька прямих ударів в обличчя потерпілому ОСОБА_9 , чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. Вказує, що висновок судово-медичної експертизи, який покладено в основу обвинувального вироку, містить ряд суттєвих розбіжностей і обставин, які, на думку сторони захисту, викликають обґрунтовані сумніви у тому, у який спосіб і в який період часу потерпілий отримав відповідні тілесні ушкодження, у зв`язку з чим стороною захисту заявлялося клопотання про виклик та допит експерта, пояснення якого могли мати суттєве та вагоме значення для об`єктивного розгляду справи. Зазначає, що показання свідка ОСОБА_10 з приводу дій потерпілого по відношенню до ОСОБА_8 суттєво різняться з показаннями свідка ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_9 та самого засудженого. Зазначає, що місцевим судом при вирішенні цивільного позову потерпілого, в порушення вимог ст. 22 КПК, не було належним чином перевірено переконливість на належність доказів, долучених останнім на його обґрунтування. Вказує, що місцевим судом не враховано те, що за час розгляду справи в суді, навколишня обстановка змінилася докорінно, а тому, на думку сторони захисту, діяння засудженого по відношенню до потерпілого взагалі втратило будь-яку небезпечність та значимість, що давало місцевому суду можливість застосувати до ОСОБА_8 положення ст. 48 КК. Про вищезазначені порушення сторона захисту наголошувала під час апеляційного розгляду, проте вказані доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який у своєму рішенні не надав мотивованих відповідей на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_8 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що дійсно 10 серпня 2021 року він прибирав територію свого домоволодіння, зібране сміття склав в мішки, які потім поставив перед дорогою, щоб сміттєвоз їх забрав. Коли потерпілий ОСОБА_9 став кидати мішки зі сміттям через паркан на його територію домоволодіння, він став мітлою, яка була у нього в руках, відштовхувати мішки зі сміттям, але наміру нанести тілесні ушкодження потерпілому у нього не було, це трапилося випадково коли він махав мітлою, обороняючись.

Проте, твердження засудженого про непричетність до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів районним судом.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості засудженого обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_9 , котрий підтвердив факт спричинення йому тілесних ушкоджень та пояснив, що 10 серпня 2021 року йому було потрібно їхати на роботу. Відкривши ролети він побачив мішки зі сміттям, та ОСОБА_8 , який сперечався з сусідкою ОСОБА_12 .. Він нагнувся за мішком та кинув його за паркан, потім нагнувся взяти другий мішок, і в цей час ОСОБА_8 щіткою двічі ткнув йому у очі. Він пішов додому промити око, яке боліло, потім викликали швидку допомогу, яка приїхала через 30 хвилин, його забрали до лікарні.

Допитана у суді свідок ОСОБА_12 пояснила, що в день подій 10 серпня 2021 року які відбувалися по АДРЕСА_3 вона побачила, як сусід ОСОБА_8 складав сміття та ставив його під ролети потерпілому. Дружина потерпілого вийшла та побачила, що складають сміття під ролети, почала робити зауваження. Обвинувачений ОСОБА_8 стояв за своїм парканом. Потерпілий ОСОБА_9 відкривши ролети і побачивши мішки із сміттям, попросив ОСОБА_8 їх прибрати. Потім потерпілий вийшов і відкинув пакет. Свідок зазначила, що ОСОБА_8 був агресивно налаштований, взяв мітлу та двічі відштовхнув нею потерпілого, потерпілий схватився рукою за своє око. ОСОБА_13 він пхнув в обличчя потерпілого, після того, як останній попросив прибрати сміття із його території домоволодіння. Удар мітлою був здійснений умисно, відразу потрапив у обличчя, потерпілий взявся за око. Удар був сильний зі всього маху. Було здійснено кілька ударів, скільки не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що потерпілий ОСОБА_9 є її чоловіком, а обвинувачений ОСОБА_8 її сусідом. 10 серпня 2021 року приблизно о 11:30 вона вийшла на передбудинкову територію та побачила по всій території розкидане сміття, розбитий посуд та розляпані каналізаційні відходи. Вона зайшла до будинку де знаходилась приблизно дві години, оговтуючись від побаченого. Після цього коли вона з чоловіком зібралися виїжджати на автомобілі, відкривши ролети побачили сміття і будівельні матеріали. ЇЇ чоловік нагнувся за сміттєвими пакетами та, взявши пакет, відкинув його на територію домоволодіння обвинуваченого. В цей час ОСОБА_8 на своїй ділянці біля краю паркану підмітав листя дворовою мітлою, якою через паркан вдарив її чоловіка в обличчя. Чоловік відразу схватився за очі, ОСОБА_8 ще раз вдарив по обличчю її чоловіка. Оскільки очі чоловіка були червоні та боліли, вони викликали швидку допомогу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №144 від 4 жовтня 2021 року у ОСОБА_9 виявлена травма лівого яблука у вигляді травматичної ерозії рогівки. Дане тілесне ушкодження виникло від дії тупого предмета і могло бути заподіяне в строк та за механізмом, на який вказував потерпілий. Дана травма, за даними медичної документації, за своїм характером і перебігом призвела до розладу здоров`я на строк понад шести днів і не більш трьох тижнів і за цим критерієм та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Місцевий суд зазначив, що сам обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував, що наніс удар потерпілому в той час коли розмахував щіткою у бік потерпілого, що також підтверджує факт умисного нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 .

При цьому місцевий суд критично поставився до показань обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не вчиняв дій які йому інкриміновані, а також його позиції, яка полягає у самозахисті від нападу потерпілого ОСОБА_9 , в процесі якого він наніс тілесні ушкодження потерпілому, розцінив виключно як позицію захисту і спосіб уникнення від кримінальної відповідальності та зазначив, що потенційно згубних дій, яким характеризується небезпека, потерпілим вчинено не було, а перекидування мішків зі сміттям через паркан на територію домоволодіння ОСОБА_8 не можна вважати нападом потерпілого на обвинуваченого.

Таким чином, оцінивши показання потерпілого, свідків та засудженого у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я).

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, не працює, має батьків пенсіонерів, не визнання вини та відсутність каяття у вчинені злочинних дій, тяжкість наслідків здоров`ю потерпілого, заподіяних злочином. Обставин, що пом`якшують та обтяжують ОСОБА_8 покарання судом не встановлено.

Врахувавши сукупність вищезазначених обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання у вигляді арешту на строк 2 місяці, оскільки на переконання місцевого суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Також, встановивши, що діями засудженого ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 128, 129 КПК та статей 1167, 1194 ЦК, вирішив цивільний позов потерпілого та стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 5952, 75 грн, витрат на правову допомогу у сумі 16 800 грн та моральну шкоду у сумі 20 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, а кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 125 КК є правильною.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив викладені в ній доводи (про необхідність скасування вироку суду через його незаконність та закриття кримінального провадження та інші), аналогічні тим, що викладені в його касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Зокрема, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, зазначивши, що такий висновок є ґрунтовним та повністю підтверджується зібраними та дослідженими доказами, які апеляційний суд вважає належними і допустимими.

При цьому колегія суддів вказала, що суд першої інстанції обґрунтовано критично віднісся до наданих у судовому засіданні показань ОСОБА_8 про те, що він не вчиняв дій які йому інкриміновані, та вірно розцінив їх як позицію захисту і спосіб уникнення від кримінальної відповідальності.

Оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий суд не порушив загальних засад при призначенні покарання, передбачених ст. 65 КК України та належним чином врахував дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, не працює, має батьків пенсіонерів, не визнання вини та відсутність каяття у вчинені злочинних дій, тяжкість наслідків здоров`ю потерпілого заподіяних злочином, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому апеляційний суд визнав безпідставними доводи захисника щодо взяття до уваги судом першої інстанції характеристики обвинуваченого ОСОБА_8 наданої свідком ОСОБА_12 та зазначив, що ці дані спростовуються матеріалами провадження.

Крім цього колегія суддів зазначила, що інших підстав для зміни покарання обвинуваченим не надано, а доводи сторони захисту, якими він мотивує необхідність зменшити покарання, були враховані судом першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погодився із рішенням місцевого суду щодо виду й міри призначеного ОСОБА_8 покарання у виді арешту на строк 2 місяці, яке є законним, достатнім, співрозмірним, справедливим та призначене у відповідності до вимог статей 50, 65 КК.

З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 .

При цьому колегія суддів зазначила, що при вирішенні питання про розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції правильно оцінив докази, що обґрунтовують позовні вимоги, вірно встановив розмір як матеріальної шкоди (який підтверджується наявними в справі доказами), так і моральної шкоди, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження його здоров`я, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також обставини, при яких потерпілий отримав тілесні ушкодження, ступінь їх тяжкості та глибину його страждань.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК та належним чином вмотивована.

Що стосується доводів захисника про те, суд в основу вироку поклав показання свідка ОСОБА_10 які суттєво різняться з показаннями свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_9 , то вони не заслуговують на увагу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_9 були безпосередньо допитані судом під присягою та підтвердили факт завдання ОСОБА_8 потерпілому тілесних ушкоджень. Згідно з звукозаписами судових засідань, надані останніми показання належним чином викладені у вироку суду та не містять суттєвих розбіжностей.

Доводи сторони захисту про порушення місцевим судом вимог ч. 6 ст. 34 КПК, оскільки судовий розгляд не було розпочато зі стадії підготовчого засідання та не було розглянуто клопотання, подані стороною захисту, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів провадження, 12 листопада 2021 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021163160000346 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

У підготовчому судовому засіданні судом було розглянуто клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження щодо нього та звільнення його від кримінальної відповідальності, та ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 вересня 2022 року було відмовлено у його задоволенні.

Крім цього, у вищезазначеному судовому засіданні також було розглянуто клопотання захисника про виклик та допит експерта, яким було проведено судово-медичну експертизу та складено висновок №144 від 4 жовтня 2021 року, у задоволенні якого судом також було відмовлено, оскільки воно є передчасним.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року за клопотанням захисника, кримінальне провадження №12021163160000346 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК було передано до Київського районного суду м. Одеси за місцем фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 .

Із звукозапису судового засідання Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2022 року вбачається, що захисником було заявлено клопотання розпочати судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 зі стадії підготовчого засудження та розглянути раніше подані стороною захисту клопотання.

Відмовляючи у задоволенні вищезазначеного клопотання, суд мотивував своє рішення тим, що клопотання про закриття кримінального провадження та виклик та допит експерта були вирішені Овідіопольським районним судом Одеської області та за результатом розгляду яким судом були прийняті відповідні процесуальні рішення, а тому Київський районний суд м. Одеси не знайшов підстав для повторного їх розгляду.

На думку колегії суддів, в даному конкретному випадку не проведення Київським районним судом м. Одеси підготовчого судового засідання не є тим істотним порушенням вимог процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Будь-яких інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які, відповідно до вимог ст. 412 КПК були б підставою для скасування судових рішень чи за закриття кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі захисник, колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 8 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_15 Наставний