Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 588/1260/21

провадження № 51-7108 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на ухвалу Сумського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200270000311 від 30 грудня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмач Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 30 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням у дохід держави 10 відсотків із суми його грошового забезпечення з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Вирішено питання щодо цивільних позовів, процесуальних витрат, речових доказів та щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до обставин, детально викладених у вироку, заступник командира бригади військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_7 30 грудня 2020 року на 65+200 км автодороги Н-12 "Суми - Полтава" між населеними пунктами м. Тростянець та с. Климентове, керуючи автомобілем «КІА-RІО», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у бік м. Тростянця, у порушення вимог пунктів 14.2 «в» та 14.6 «г» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), розпочавши маневр обгону попутнього вантажного автомобіля на ділянці дороги із обмеженою оглядовістю, не переконався у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, внаслідок чого допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «FIAТ-LINEA» реєстраційний номер НОМЕР_3 , після чого указаний транспортний засіб у некерованому стані зіткнувся із автомобілем марки «DAF-FА 95/430» реєстраційний номер НОМЕР_4 . В результаті виниклої дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «FIAТ-LINEA» реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_8 отримала легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Крім того, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «FIAT-LINEА», реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_9 отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2023 року вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 30 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишив без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача МТСБУ ОСОБА_10 - без задоволення.

Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що сторона захисту не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Засуджений та його захисник фактично були відсутні за адресами проживання через виконання ними військового обов`язку, тож судові повістки, які направляв апеляційний суд, були повернуті. Зауважує, що судових повісток іншими засобами зв`язку вони також не отримували. Крім того, звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у порушення приписів статей 342 345 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) перед початком судового розгляду не з`ясував чи вручені відповідні повідомлення особам, які в судове засідання не прибули.

Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор касаційну скаргу не підтримав, просив змінити судові рішення та звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає наведеним вище вимогам з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, захисник оскаржив вказаний вирок в частині призначеного покарання.

За результатом апеляційного розгляду апеляційний суд залишив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Водночас доводи касаційної скарги захисника фактично зводяться до твердження про те, що сторона захисту не була повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду.

Згідно зі ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 цього Кодексу.

Порядок здійснення судового виклику у кримінальному провадженні урегульовано гл. 11 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

За приписами ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дотримався вказаних вимог зважаючи на таке.

За правилами ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносять розумність строків.

Приписами ст. 28 КПК України, зокрема, передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд. Одним із критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є поведінка учасників кримінального провадження.

Верховний Суд в контексті цієї справи, зважає на те, що відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сенс встановлення в ст. 6 Конвенції критерію «розумності» терміну судового провадження, у тому числі в кримінальних справах (провадженнях), полягає в тому, щоб гарантувати ухвалення судового рішення протягом розумного строку, указуючи тим самим межу стану невизначеності, в якому знаходиться та чи інша особа у зв`язку з розглядом її справи цивільно-правового характеру в суді або через висунуте їй кримінальне обвинувачення, що є вкрай важливим як для самої особи, так і з позиції категорії «правової визначеності».

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд неодноразово вживав заходи щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи та направляв судові повістки (повідомлення) поштою рекомендованим листом за адресами, які містяться у матеріалах справи, зокрема в апеляційній скарзі сторони захисту. Проте зазначені повістки (повідомлення) повернулися через відсутність адресатів за вказаними адресами (т. 3 а. с. 58, 69).

Матеріалами провадження також підтверджується і те, що апеляційним судом розгляд справи за апеляційними скаргами представника цивільного відповідача та захисника стосовно ОСОБА_7 було призначено на 21 липня 2022 року, який надалі неодноразово відкладався, а саме: на 05 грудня 2022 року, 17 травня 2023 року та 27 вересня 2023 року.

Так, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що особа яка має бажання звернутися з апеляційною і касаційною скаргами, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право на оскарження, вчиняти процесуальні дії без невиправданої затримки, цікавитися ходом та результатом розгляду його апеляційної скарги.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що 05 грудня 2022 року захисник ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду із заявою про відкладення розгляду цього кримінального провадження, яке було призначене на цей же день, через його зайнятість в інших кримінальних провадженнях, яке було задоволено.

Тобто захисник був обізнаний про перебіг апеляційного розгляду справи. Водночас Суд зауважує, що у цьому клопотанні захисник не вказував іншої поштової адреси для отримання поштової кореспонденції.

Крім того, Суд звертає увагу, що в ході апеляційного розгляду справи, захисник ОСОБА_6 не повідомляв суду про те, що він є військовослужбовцем, про зміну актуальних адрес для отримання стороною захисту судової кореспонденції, а також про службове відрядження свого підзахисного ОСОБА_7 .

Верховний Суд ураховує і те, що захисник ОСОБА_6 надав касаційному суду адресований електронною поштою останньому лист ОСОБА_7 , в якому засуджений підтримував касаційну скаргу захисника, повідомляв про обізнаність щодо дати, часу та місця розгляду цього кримінального провадження та просив проводити розгляд справи за його відсутності, що свідчить про підтримання зв`язку ОСОБА_7 зі своїм захисником - адвокатом ОСОБА_6 .

Отже, сторона захисту, будучи достеменно обізнаною про розгляд її апеляційної скарги апеляційним судом, не вважала за необхідне вжити розумних заходів для того, щоб повідомити апеляційному суду свої актуальні адреси для листування чи інші можливі засоби зв`язку без невиправданої затримки. Також Суд зауважує, що положення ст. 405 КПК України передбачають можливість апеляційного суду проводити розгляд справи за відсутністю учасників провадження. Крім того, апеляційний суд не визнавав участь обвинуваченого обов`язковою.

Заявлене в судовому засіданні клопотання прокурора про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Водночас Суд зауважує, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_7 від покарання на підставі положень ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення (30 грудня 2020 року) до набрання вироком законної сили (27 вересня 2023 року) трирічний строк не сплинув.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що апеляційний суд розглянув подану захисником апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України. У ході розгляду касаційної скарги захисника Суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись статтями 376 433 434 436 441 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3