Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.01.2018 року у справі №337/5215/15
Ухвала ККС ВП від 11.01.2018 року у справі №337/5215/15

Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 337/5215/15-ц

провадження № 61-354св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", подану представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Хортицького районного суду Запорізької області у складі судді Гнатик Г. Є. від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області у складі суддів Краснокутської О.

М., Пільщик Л. В., Сапун О. А. від

30 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2006 року між сторонами укладено договір б/н, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

У порушення умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 28 570 грн 18 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 10 477 грн 25 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 14 806 грн 25 коп., заборгованості по пені та комісії в розмірі

1 450 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) в розмірі 1 336 грн 68 коп.

За таких обставин ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 08 червня

2006 року б/н у розмірі 28 570 грн 18 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 10 477 грн 25 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 14 806 грн 25 коп., заборгованість по пені та комісії в розмірі 1 450 грн, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) в розмірі

1 336 грн 68 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати в розмірі 285 грн 70 коп.

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не доведено заявлені позовні вимоги, оскільки доказів того, що саме

08 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою на отримання кредиту суду позивачем не надано.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено.

Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 листопада 2015 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та залишаючи рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 листопада 2015 року без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки не надано відомостей не тільки щодо укладення сторонами кредитного договору саме 08 червня 2006 року, а і щодо його виконання сторонами, строку дії картки, який встановлено до червня

2008 року. Доказів щодо продовження строку дії картки, її заміни та отримання клієнтом нової картки суду не надано.

20 липня 2016 року представником ПАТ КБ "ПриватБанк" - Сокуренко Н. В. подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що до матеріалів справи долучено копію заяви позичальника, відповідно до якої картрахунок відкрито саме

08 червня 2006 року. Зазначена заява містить підпис позичальника.

На підставі договору від 08 червня 2006 року позичальнику був відкритий картковий рахунок та видана платіжна кредитна картка № НОМЕР_1, яка була активована 10 листопада 2006 року.

Банком надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем.

Суд не визнав явку представника банка обов'язковою для надання додаткових пояснень, не роз'яснив право на надання додаткових доказів та не попередив про наслідки не вчинення таких процесуальних дій.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості банк посилався на те, що 08 червня 2006 року між сторонами укладено договір б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження вказаних обставин ПАТ КБ "ПриватБанк" надано копію заяви позичальника, яка містить підпис останнього (а. с. 8).

Згідно з договором від 08 червня 2006 року позичальнику був відкритий картковий рахунок та видана платіжна кредитна картка № НОМЕР_1, яка була активована 10 листопада 2006 року

(а. с. 5-8).

Згідно з розділом 2 "Терміни і поняття" Умов і Правил надання банківських послуг, доданих позивачем до позовної заяви, договір про надання банківських послуг складається з: Заяви, Памʼятки клієнта, Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів.

Пунктом 3.1 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що для надання послуг Банк відкриває Клієнту картковий рахунок, видає клієнту карти, їх вид та строк дії встановлено в Заяві та Памʼятці клієнта, підписуючи які, Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Числом укладання договору є дата відкриття рахунку, вказаного в розділі "Відмітки Банка" Заяви.

Згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України (в редакції 2004 року), яка покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках. встановлених частиною 4 статті 10 ЦПК України.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України (в редакції 2004 року) встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 60 ЦПК України.

У статті 212 ЦПК України (в редакції 2004 року) визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний звʼязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем договір від 08 червня

2006 року, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", не визнався недійсним у судовому порядку.

За таких обставин суди попередніх інстанцій у порушення статей 212, 213, 214 ЦПК України (в редакції 2004 року) не встановили фактичних обставин справи, не надали належної правової оцінки доказам на підтвердження укладання кредитного договору та виконання його умов відповідачем, розрахунку заборгованості, а тому висновки судів попередніх інстанцій у порушення вимог частини 4 статті 60 ЦПК України (в редакції

2004 року) ґрунтуються на припущеннях.

Пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 листопада 2015 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - Сокуренко Наталії Вікторівни, задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року скасувати.

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05 листопада 2015 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2016 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П.

Курило