Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 941/1741/20

провадження № 51-739км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

а також в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120260000193, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року за ч. 2 ст. 125 КК України до 3 місяців арешту,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК Україниі призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу вироку в закону силу, залишено у виді тримання під вартою, а строк відбування покарання визначено обчислювати з 13 жовтня 2020 року.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно із вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 червня 2020 року, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , в період часу з 12:00 по 14:00, під час спільного вживання спиртних напоїв, діючи умисно, на ґрунті виниклого конфлікту, завдав ОСОБА_8 (батьку) не менше 20 ударів кулаками, з яких не менше ніж 15 ударів по тулубу спереду, внаслідок чого останній отримав комплекс тілесних ушкоджень у вигляді закритої тупої травми грудної клітини та плечового поясу, множинні переломи ребер, лівої ключиці, розриви лівої легені з явищами внутрішньо плевральної кровотечі від яких потерпілий помер.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити оскаржувані судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 119 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Аргументуючи свою позицію, стверджує, що суди дійшли помилкових висновків про кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено факт нанесення ОСОБА_7 потерпілому 15 ударів, від яких утворився комплекс тілесних ушкоджень що призвели до смерті.

Крім цього, сторона захисту стверджує про відсутність у засудженого умислу на скоєння злочину, оскільки в даному випадку мала місце злочинна недбалість стосовно дій та необережність по відношенню до наслідків злочину.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити на викладених підставах.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду, який не знайшов підстав для перекваліфікації дій засудженого на вбивство, вчинене через необережність.

При цьому, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд обґрунтовано відхилив версію обвинуваченого, де він стверджував, що тільки штовхнув батька і не завдавав потерпілому ударів.

Зокрема, зазначене спростовано показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який частково визнав вину та пояснив, що під час спільного вживання спиртних напоїв з батьком між ними виник конфлікт, в ході якого він застосував до ОСОБА_8 фізичне насильство; показаннями потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , існування між ними конфліктів у минулому, у тому числі із застосуванням сином по відношенню до батька насильства; показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_16 , який підтвердив висновки про кількість і характер тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_8 .

Поміж зазначеного, місцевий суд послався й на ряд письмових доказів, зокрема:

- протокол огляду місця події від 14 червня 2020 року в ході якого було оглянуто домоволодіння, де сталася подія і вилучено фрагменти тканини та шпалер зі слідами крові;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо - відео контролю від 13 серпня 2020 року за участі обвинуваченого ОСОБА_7 , який у розмові зізнається, що завдав декілька ударів своєму батьку;

- копію протоколу допиту ОСОБА_7 від 16 червня 2019 року, де зафіксовано перебіг подій злочину за версією обвинуваченого;

- протоколи проведення слідчого експерименту від 16 червня та 16 жовтня 2020 року за участю ОСОБА_7 , який показав як застосовував насильство до батька;

- висновок експерта за результатами проведення судово психологічної експертизи за №2829/2830/20-27 від 30 липня 2020 року за даними якого, показання ОСОБА_7 , зокрема ті, в яких йдеться про здійснення ним тільки поштовху свого батька, є нещирими, а поведінка обвинуваченого свідчить про приховування правдивої інформації;

- висновок експерта № 206 від 15 червня 2020 року, згідно якого смерть ОСОБА_8 настала в результаті гострої крововтрати, як наслідок закритої тупої травми грудної клітини та плечового поясу;

- висновок експерта №206/1 від 21 липня 2020 року, згідно якого смерть ОСОБА_8 могла настати за 5-6 годин до моменту початку огляду місця події, давність утворення закритої тупої травми грудної клітини, що призвела до смерті потерпілого, може складати близько 1-2 години до моменту смерті;

- висновок експерта №206/2 від 29 вересня 2020 року, згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли виникнути в результаті не менше ніж 15 травмуючих впливів локального характеру;

- висновок експерта №206/3 від 26 жовтня 2020 року, згідно якого деякі тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли виникнути за обставин, на які вказує обвинувачений ОСОБА_7 в ході слідчого експерименту та в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо - відео контролю особи;

- висновок судово-психіатричного експерта від 10 листопада 2020 року, згідно якого обвинувачений ОСОБА_7 в момент скоєння правопорушення не страждав і в даний час не страждає психічним захворюванням, не знаходиться в тимчасовому хворобливому стані.

З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому взяв до уваги ці докази, та оцінив їх із дотриманням вимог ст. 94 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, тобто є обґрунтованим.

Не встановлено будь-яких порушень і касаційним судом, оскільки усім доводам, викладеним, зокрема, в апеляційній скарзі захисника, які є аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги, апеляційний суд надав вичерпні та вмотивовані відповіді.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги захисника, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 , оскільки такі містять ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Правова природа кваліфікації злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб`єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Розмежування умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), і вбивства, вчиненого через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів.

З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинно-наслідковому зв`язку між собою.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (прямим/непрямим) і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого. За таких обставин суб`єкт злочину усвідомлює можливість настання кінцевого наслідку (смерть потерпілого) в результаті заподіяних тілесних ушкоджень.

На відміну від цього вбивство з необережності може бути вчинене лише при необережній формі вини, яка виступає у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків.

Під час розгляду цього кримінального провадження обвинувачений наголошував, що не бив батька і не мав умислу завдати йому тяжких тілесних ушкоджень, а помер останній ніби то через поштовх і удар об тупий предмет.

Таким чином ОСОБА_7 не заперечував застосування ним до потерпілого фізичного насильства.

В той же час, за висновками проведених експертиз, які у судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_16 , під час події ОСОБА_8 було заподіяно щонайменше 20 ударів, 15 з яких призвели до утворення комплексу тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер. Інших осіб, які могли б завдати потерпілому наведені тілесні ушкодження у домоволодінні, де відбувалася подія, не було.

Враховуючи характер дій ОСОБА_7 , який наніс потерпілому ОСОБА_8 чисельні удари руками по тулубу, суди обґрунтовано вказали, що обвинувачений усвідомлював суспільну небезпечність свого діяння та розумів можливий результат нанесення таких ударів у виді спричинення тяжкого тілесного ушкодження, і підтверджує наявність у нього неконкретизованого (невизначеного) умислу, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел, прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду.

Стосовно доводів сторони захисту про те, що смерть потерпілого ОСОБА_8 могла настати внаслідок падіння або в результаті інших тілесних ушкоджень, які були спричиненні до цього, то апеляційний суд вірно зазначив, що такі спростовуються результатами проведених судово-медичних експертиз, з яких безпосередньо убачається причинно-наслідковий зв`язок між ударами ОСОБА_7 та смертю потерпілого ОСОБА_8 .

Таким чином, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення нових злочинів.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_17 ОСОБА_2 ОСОБА_3