ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня2022 року

м. Київ

справа № 712/12532/14-к

провадження № 51-6099 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12014250000000385, № 12012250040000337, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі КК),

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 140 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_8 100000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_7 , судові рішення щодо якого залишено без зміни постановою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що, працюючи на посаді лікаря онколога-гінеколога онкогінекологічного центру КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер» (далі КЗ ЧООД), що на вул.Менделєєва,7 у м. Черкасах, всупереч посадовій інструкції лікаря гінеколога-онколога онкологічного центру, відповідно до якої останній, серед іншого, повинен: досконало володіти сучасними методами діагностики злоякісних новоутворень, передпухлинних захворювань та широко використовувати їх у своїй практиці, повинен глибоко знати методи променевого, медикаментозного протипухлинного, комбінованого та комплексного лікування онкогінекологічних хворих, показання і протипоказання до їх застосування, повинен застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики, лікування захворювань онкогінекологічного профілю, а також всупереч п. «а» ст. 78 Закону України від 19 листопада 1992 року «Основи законодавства України про охорону здоров`я», в якому зазначено, що медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, 29 грудня 2010 року, будучи лікуючим лікарем ОСОБА_9 , установив їй клінічний діагноз «асцит. Плеврит SuspitioNeo ovarii1А. Supitio Neo Ventricuis1A. MTS (слово нерозбірливе)», без проведення обстеження периферійних лімфатичних вузлів, рентгенологічного обстеження шлунка; радіоізотопного дослідження кісток; консультації абдомінального хірурга, дослідження крові на онкомаркер раку шлунка (СА72-А), клінрозбору на консиліумі лікарів, ревізії органів черевної порожнини, чим порушив вимоги наказу МОЗ України від30грудня 1992 року № 208 «Про заходи подальшого поліпшення і розвитку онкологічної допомоги населенню» та провів не в повному обсязі обстеження хворої ОСОБА_9 як на етапі огляду онкогінеколога в поліклінічному відділенні, так і на рівні стаціонару, внаслідок чого за життя хворої встановив неправильний діагноз. У разі виявлення метастатичного ураження надключних або аксилярних лімфатичних вузлів злоякісний процес розцінюється як неоперабельний, встановлюється IV стадія захворювання, хірургічне лікування хворому не призначається та рекомендується проведення хіміотерапевтичного лікування або симптоматична терапія залежно від поширення пухлинного процесу та загального стану хворого, отже, застосоване хірургічне оперативне лікування ОСОБА_9 було протипоказаним. Смерть останньої, що страждала на тяжке онкологічне захворювання IV стадії із численними метастазами, яке уразило життєво важливі органи, в тому числі й печінку з порушенням її дезінтоксикаційної функції з накопиченням у тканинах та біологічних рідинах токсичних ендогенних речовин, настала на тлі операційного стресу, спричиненого масивною травматизацією тканин від отруєння лідокаїном. Таким чином, ОСОБА_6 неналежно виконав свої професійні обов`язки, що виразилось у неналежному діагностуванні хвороби у ОСОБА_9 та проведенні оперативного втручання. Наслідком неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків, недбалого, несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без належної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_9 , була її смерть, констатована 13 січня 2011 року о 14:00.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на порушення судами вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) за відсутністю в його діях складу злочину.

На обґрунтування своїх вимог засудженийвказує на те, що:

- суди допустили неповноту судового слідства в частині встановлення фактичних обставин;

- висновок суду про причинно-наслідковий зв`язок між проведеним хворій оперативним втручанням та її смертю є упередженим і необґрунтованим та не відповідає зібраним доказам, не узгоджується з диспозицією ст.140 КК іматеріалами провадження, оскільки, згідно з висновками комісійних судово-медичних експертиз від 28 березня 2011 року № 28/2, 12травня 2011року №28/7, 12 жовтня 2011 року № 579, 26 грудня 2011 року №2261, хвора померла не від самої операції, а від введення їй невстановленою особою лідокаїну після операції, під час перебування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, у час, коли хвора перебувала під наглядом лікаря-анестезіолога;

- у вироку суду конкретно не вказано, чого він не зробив (а повинен був зробити), або що зробив не так, як цього вимагає закон чи посадова інструкція, або визначений у певному медичному закладі порядок, та наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями та бездіяльністю знаслідками;

- виявлені певні недоліки в діагностуванні, допущені іншими лікарями, були усунуті в ході операції та ніяким чином не вплинули на її кінцевий результат, а навпаки були видалені уражені раком органи, що надавало можливість пацієнту продовжувати жити. Несприятливий результат настав не від самої операції, а внаслідок іншого негативного ускладнення, чим виключається недбалість, байдужість, несумлінність, що вказує на нез`ясування судом у повному обсязі об`єктивної сторони необережного складу злочину, передбаченого ст. 140 КК;

- суди вдалися до неправильного тлумачення та застосування ст. 140 КК;

- суди не розмежували операційного і післяопераційного періодів, що суттєво вплинуло на відповідальність осіб, причетних до зазначених подій, не звернули уваги, що відповідно до посадової інструкції та функціональних обов`язків в його обов`язки не входив контроль за введенням знеболюючих медичних препаратів у післяопераційний період. За вказані дії згідно зі ст.5 наказу МОЗ України від 8 жовтня 1997 року № 303 несе відповідальність лікар-анестезіолог,який зобов`язанийздійснювати ретельний нагляд за станом життєвоважливих функцій організму, постійно реєструвати їх у відповідних медичних документах під час операцій (знеболення) і в післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації та своєчасно проводити корекцію інтенсивної терапії, діям якого дана юридична оцінка. На догоспітальному етапі в поліклінічному відділенні обстежень хворої він не проводив, оскільки це не входило в його обов`язки, за введенням знеболюючих засобів (анестезії) в ході операції та виведення з такого стану хворих на нього, не покладались. Отже, на його думку, на нього безпідставно перекладено недоліки роботи інших лікарів в діагностуванні захворювання у потерпілої, яка нібито була неоперабельна. Перед проведенням операції о 08:45 завідуючий відділенням онкодиспансеру змінив план операцій, що надалі могло негативно вплинути на виведення хворої з наркозного стану. Крім того, за фармакологічними властивостями введення лідокаїну ін`єкційно не передбачено;

- обґрунтування судом обвинувачення з посиланням лише на висновок комісійної судово-медичної експертизи від 5 жовтня 2016 року № 364/14, проведеної без залучення онкологів-гінекологів, є сумнівним та упередженим, а встановлення діагнозу без отримання результатів гістологічних досліджень є не можливим. Висновок щодо встановлення неправильного діагнозу, зокрема раку шлунка, на рівні стаціонару, навіть з урахуванням висновку цієї експертизи, може свідчити лише про неповний діагноз та дефекти діагностики на підставі висновків ендоскопічного дослідження, висновку КТ, висновку УЗД органів черевної порожнини, які є основними для встановлення діагнозу (рак шлунку), що не було підтверджено на діагностичному рівні відповідними спеціалістами;

- висновок додаткової комісійної експертизи від 7 лютого 2012року № 10-к про те, що він повинен діяти відповідно до загальноприйнятого порядку проведення знечулень, є невмотивованим, оскільки на нього такі обов`язки не покладались;

- судами не оцінено даних протоколу засідання клініко- ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 квітня 2011 року, згідно з яким діагноз хворій під час первинного звернення в КЗ ЧООД та в ході подальшого обстеження та лікуванні по суті визначено правильно;

- суди не обґрунтували, чому зважили на одні докази, а відкинули інші;

- суди не взяли до уваги та не усунули суперечностей між висновками експертиз від 5 жовтня 2016 року № 364/14 та комісійних судово-медичних експертиз від 28 березня 2011року № 28/2, 12 травня 2011 року № 28/7, 12жовтня 2011року № 579, 26 грудня 2011 року № 2261, проведених з метою встановлення часу і місця введення ін`єкційним шляхом лідокаїну, тобто під час операції чи після її проведення, що є порушенням ст. 332 КПК;

- висновок судів про те що висновок експертизи від 5 жовтня 2016 року №364/14 має вищу юридичну силу та/або перевагу над іншими аналогічними експертизами, оскільки вона є останньою за часом, не відповідає положенням ст. 332 КПК, а таке поняття, як «остання за часом» у КПК відсутнє. Також те, що її проведено з урахуванням висновків попередніх експертиз, не відповідає дійсності, оскільки матеріали кримінального провадження експертам не були направлені й попередні висновки експертиз не були оцінені. Крім цього, зазначену експертизу була проведена в рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_7 ;

- кримінальне провадження щодо нього було спрямовано не на встановлення медичного працівника, який увів ОСОБА_9 лідокаїн, а на його незаконне кримінальне переслідування.

Водночас, на думку засудженого, суд апеляційної інстанції:

- порушуючи ст. 419 КПК, ретельно не перевірив усіх доводів апеляційної скарги сторони захисту і вичерпних відповідей на них не надав;

- не дотримався вимог, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК: не дослідив доказів, яких не дослідив суд першої інстанції, та додаткових доказів, про які було заявлено у клопотаннях під час розгляду в суді першої інстанції; вдався до оцінки тих же самих доказів та спотворення фактичних обставин щодо дослідження доказів; відхилив заявлені клопотання сторони захисту про допит свідків, експертів, проведення експертиз комісійної комплексної судово-медичної і хімічної, а потім окремо фармакологічної, у тому числі про витребування з гістологічних лабораторій КНП «Черкаська обласна лікарня» та КЗ ЧООД гістологічного матеріалу з метою встановлення часу і місця введення лідокаїну, що є порушенням статей 9192 КПК і вплинуло на повноту судового розгляду;

- безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про проведення комісійної та фармакологічної експертиз для усунення суперечностей у висновках уже проведених експертиз; про допит лікарів онкодиспансеру: ендоскопіста ОСОБА_10 , комп`ютерної томографії (КТ) ОСОБА_11 , діагностів УЗД ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , які оглядали хвору до госпіталізації в поліклінічному відділенні, терапевта ОСОБА_16 , яка консультувала хвору перед операцією щодо виставленого нею діагнозу і відсутності протипоказань з приводу оперативного втручання; для усунення протиріч між експертизами експертів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; про витребування для огляду журналу операцій за 2011 рік (протокол операції №14), журналу предметно-кількісного обліку медичних препаратів по відділенню АIT (гінекологія і операційна), згідно з яким 5 січня видано 10 ампул лідокаїну 10% невстановленійособі за підписом, а 13 січня 2011 року п`ять ампул лідокаїну 10% ОСОБА_22 , та недопитано їх як свідків із пред`явленням указаних документів;

- взагалі не оцінив висновку комісійної судово-медичної експертизи від12 жовтня 2011 року № 579, якою встановлено, що діагноз хворої ОСОБА_9 під час первинного звернення до лікаря ЧООД та в ході наступного обстеження і лікуванні по суті було встановлено правильно;

- зробив висновок, який не відповідає фактичним обставинам і наявним усправі доказам про те, що проведення оперативних втручань, приготування розчинів для операцій здійснюється операційною медичною сестрою після попередньої перевірки терміну придатності, дозування, цілісності ампул та флаконів, що будуть використовуватись для оперативного втручання. Все це повинно проводитись у присутності хірурга, що проводить оперативне втручання, який здійснює контроль за даними маніпуляціями, несе за це персональну відповідальність;

- під час повторного розгляду апеляційної скарги не усунув неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, не виконав вказівок касаційного суду.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, законом не передбачена можливість скасування в суді касаційної інстанції судових рішень через неповноту судового розгляду та невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження.

За таких обставин у касаційному порядку не перевіряються доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, про неповноту судового розгляду, а також про оцінку окремих доказів.

З урахуванням наведеного не є предметом перегляду Суду доводи касаційної скарги:

- про те, що виявлені певні недоліки в діагностуванні, допущені іншими лікарями, були усунуті в ході операції та ніяким чином не вплинули на її кінцевий результат, а навпаки були видалені уражені раком органи, що надавало можливість пацієнту продовжувати жити;

- про нерозмежування судами операційного та післяопераційного періодів;

- про те, що за фармакологічними властивостями введення лідокаїну ін`єкційно не передбачено;

- щодо обґрунтування судом обвинувачення з посиланням на висновок комісійної судово-медичної експертизи від 5 жовтня 2016 року № 364/14, проведеної без залучення онкологів-гінекологів, з установленням діагнозу без отримання результатів гістологічних досліджень, що, на його думку, є неможливим;

- щодо невмотивованості висновку додаткової комісійної експертизи від 7 лютого 2012 року №10-к про те, що він повинен діяти відповідно до загальноприйнятого порядку проведення знечулень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції, а саме на показаннях:

- обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що 29 грудня 2010 року після обстеження в терапевтичному відділенні Першої міської лікарні та лікарями в поліклініці ЧООД з підозрою на ракове захворювання яєчників, асцит, плеврит в онкологічний диспансер поступила ОСОБА_9 . Оскільки попередні обстеження, які проводив лікар-ендоскопіст (фіброгастроскопія), ультразвукові обстеження органів черевної порожнини та малого таза, комп`ютерна томографія, що були проведені іншими спеціалістами, не виявили захворювань шлунка, ОСОБА_9 продовжила обстеження з діагнозом «підозра на рак яєчників» відповідно до наказу МОЗ України від 17 вересня 2007 року № 554. З урахуванням цього наказу були виконані всі обстеження, передбачені інструкцією. Зокрема, ОСОБА_9 було оглянуто лікарем-терапевтом, завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом і після підготовки та премедикації 13 січня 2011 року взято на операцію. Під час якої було виконано ревізію органів і виникла підозра на захворювання підшлункової залози та метастази у почеревину, у зв`язку з чим був запрошений лікар-консультант (хірург-онколог), який рекомендував провести повторну консультацію після отримання гістологічного дослідження. Результат гістологічного дослідження хворої був отриманий лише 20 січня 2011 року, тому встановити діагноз за життя ОСОБА_9 було неможливо. Він як лікар-онкогінеколог до проведення операції за отриманими результатами ФГС, КТ, УЗО черевної порожнини та малого таза хворої не мав підстав підозрювати у неї таке захворювання як рак шлунку, тому правильно призначив оперативне лікування. Вважав, що за відсутності протипоказань до оперативного втручання ним виконана максимально циторедуктивна операція, як того вимагає інструкція з лікування рака яєчника;

- потерпілої ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_9 13 січня 2011 року пішла на операцію майже здорова, у неї був лише кашель. Перед цим вона пройшла необхідні обстеження, в тому числі комп`ютерну томографію, і їй був поставлений діагноз «грибкова інфекція». Спочатку вона проходила лікування в Першій лікарні, потім поступила на лікування в онкодиспансер. В онкодиспансері вона провела одну ніч, її лікарем був ОСОБА_6 . Операція ОСОБА_8 потрібна не була, однак проводилась близько 3,5 годин. За вказівкою лікаря-анестезіолога медсестра ввела ОСОБА_8 несумісну з життям анестезію, а інша медсестра також ввела медичний препарат «Лідокаїн», від чого вона померла. Зазначила, що руки матері після настання смерті були поколоті;

- свідка ОСОБА_23 , головного лікаря КЗ ЧООД, про те, що в обов`язки лікаря-онкогінеколога входить повна діагностика хворого, обстеження, огляд та визначення методу лікування, він повинен володіти сучасними методами діагностики злоякісних новоутворень, знати методи променевого, медикаментозного протипухлинного, комбінованого та комплексного лікування онкогінекологічних хворих, показання і протипоказання до їх застосування. Комісійний огляд потрібен для того, щоб вирішити, який метод необхідно застосувати променеву терапію чи операційне втручання. Контроль за введенням анестезії та виведенням з наркозу хворого веде лікар-анестезіолог, хірург не заміняє його, проте він повинен все контролювати. Після операції ОСОБА_9 було переведено до палати відділення анестезіології та інтенсивної терапії, вона постійно перебувала на очах у медперсоналу. На такій фазі працівники онкодиспансеру не могли ввести хворій препарат «Лідокаїн». Як потрапив цей препарат в організм потерпілої пояснити не зміг, однак зазначив, що за фактом смерті останньої було проведено службову перевірку клініко-експертною комісією;

- свідка ОСОБА_24 , медсестри палати ЧООД, про те, що вона була присутня під час проведення реанімаційних заходів ОСОБА_9 , після її переведення в палату інтенсивної терапії їй вимірювався тиск та вона була підключена до апарата штучної вентиляції легень. Усі медпрепарати надходять або з хворими, або з відділення їхнього закладу. Після того як у ОСОБА_9 упав артеріальний тиск, їй були введені медпрепарати для його стабілізації, однак лідокаїн не вводився. Цей препарат у палаті інтенсивної терапії не зберігається, тому в аптечках його не було. Вона перевіряла кожну ампулу медпрепарату перед його введенням ОСОБА_9 .. Безпосередньо лікар-анестезіолог жодних препаратів до організму хворої не вводив, усі препарати вводила вона, він лише контролював процес їх введення і давав доручення на введення тих чи інших препаратів. Вона не бачила, щоб хтось інший вводив якісь препарати ОСОБА_9 . Також додала, що ніхто, крім осіб зреанімаційної бригади, не входив до палати;

- свідків-експертів: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які підтвердили надані ними висновки від 28 березня 2011 року № 28/2, від 12 травня 2011 року №28/7, зокрема про те, що причиною смерті ОСОБА_9 є гостре отруєння лідокаїном, який було введено до її організму ін`єкційно в період часу, що обліковується хвилинами десятками хвилин до настання смерті.

Суд першої інстанції також дослідив та проаналізував інші письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

- посадову інструкцію лікаря гінеколога-онколога вищої кваліфікаційної категорії онкогінекологічного центру ОСОБА_6 , згідно з якою він зобов`язаний мати добрі теоретичні знання та практичний досвід роботи в галузі онкології, зокрема, повинен: мати високу теоретичну підготовку з питань етіології, патогенезу, профілактики, діагностики пухлин, передпухлинних захворювань та лікування онкогінекологічних хворих; досконало володіти сучасними методами діагностики злоякісних новоутворень, передпухлинних захворювань та широко використовувати їх усвоїй практиці; глибоко знати методи променевого, медикаментозного протипухлинного (хіміо-, імуно- та гормонотерапія), комбінованого та комплексного лікування онкогінекологічних хворих, показання і протипоказання до їх застосування; досконало володіти технікою виконання усіх операцій з видалення злоякісних пухлин відповідних онкогінекологічих локалізацій; знати і вміти застосовувати на практиці сучасні методи діагностики та хірургічного лікування;

- дані протоколу огляду місця події від 13 січня 2011 року, яким зафіксовано проведений огляд трупа ОСОБА_9 ;

- дані лікарського свідоцтва про смерть від 14 січня 2011 року № 28, відповідно до якого, причиною смерті ОСОБА_9 стала гостра серцево-судинна недостатність;

- дані висновку судово-медичної експертизи від 28 березня 2011 року № 28/2, згідно з якими причиною смерті ОСОБА_9 стало гостре отруєння лідокаїном, на що вказують: наявність симптомів токсичної дії лідокаїну, на організм людини (зниження артеріального тиску, порушення серцевої діяльності); наявність в крові трупа лідокаїну в концентрації 8,10 мкг/мл; наявність лідокаїну у внутрішніх органах; наявність ознак смерті, яка швидко настала (рідкий стан крові, набряк мозку та легень); наявність ознак розладу кровообігу в міокарді (спазм артерій міокарда). Під час дослідження трупа виявлені синець на лівому передпліччі та лівій кисті, садно на задній поверхні правого плечового суглобу, які утворилися від дії тупих твердих предметів не більше як за 12 доби до настання смерті та мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. У ході дослідження трупа також виявлено двосторонні переломи ребер та перелом грудини із слабко вираженими ознаками прижиттєвості, які найбільш ймовірно утворилися під час реанімаційних заходів, і сліди медичних маніпуляцій;

- дані висновку додаткової судово-медичної експертизи від 12 травня 2011року №28/7 про те, що під час введення лідокаїну через шлунково-кишковий тракт у вигляді розчинів всмоктування його з кишківника відбувається поступово та неповно, супроводжується утворенням його метаболітів, а саме головного метаболіту дезитиллідокаїну. В процесі судово-токсикологічного дослідження крові та печінки ОСОБА_9 такого метаболіту не виявлено, що виключає можливість введення цього препарату через шлунково-кишковий тракт, найбільш ймовірним шляхом його введення є ін`єкційний. Розрахувати кількість введеного лідокаїну до організму ОСОБА_9 на підставі даних про його вміст у крові трупа неможливо. З урахуванням даних: медичної карти № 96 стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_9 , медичної літератури і судово-токсикологічного дослідження крові та внутрішніх органів трупа (відсутність метаболітів лідокаїна), експерти дійшли висновку, що лідокаїн було введено до організму ОСОБА_9 у період часу, що обліковується хвилинамидесятками хвилин до настання смерті;

- дані висновку комісійної судово-медичної експертизи від 12 жовтня 2011року № 579, відповідно до якого діагноз хворої ОСОБА_9 під час первинного звернення до лікаря ЧООД та в ході наступного обстеження і лікування по суті було встановлено правильно. Лікарі, здійснюючи обстеження та лікування хворої ОСОБА_9 , повинні були керуватися Стандартами діагностики і лікування онкологічних хворих, затвердженими наказом МОЗ №554 від 17 вересня 2007 року. Обстеження хворої ОСОБА_9 проводилося в достатньому об`ємі, її лікування здійснювалося правильно, відповідно до вказаних Стандартів. Призначене хворій лікування не було їй протипоказано. Комісія не знайшла дефектів обстеження та лікування під час надання медичної допомоги ОСОБА_9 , але вході судово-токсикологічного дослідження органів від її трупа був знайдений лідокаїн, який у процесі лікуванні хворої не застосовувався (в історії хвороби немає даних про застосування лідокаїну). Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 можна вважати отруєння лідокаїном (виявлення під час судово-токсикологічного дослідження в крові лідокаїну в концентрації 8,10 мкг/мл) на фоні вираженої інтоксикації, обумовленої генералізованою формою раку шлунка, а не від самого захворювання чи дефектів медичної допомоги. Відповісти на питання про те, в якій кількості було введено лідокаїн до організму ОСОБА_9 , що призвело до наявності в крові трупа лідокаїну в концентрації 8,10 мкг/мл, не було можливим у зв`язку з швидким розподілом і одночасно метаболізмом лідокаїну в організмі людини і відсутністю даних про судово-токсикологічне дослідження нирки. Явища токсичної дії лідокаїну з`являються протягом хвилиндесятка хвилин, враховуючи дані судово-токсикологічного дослідження, можна говорити про хвилинидесятки хвилин. Точніше встановити час неможливо за відсутності даних про дослідження нирки;

- дані висновку судово-медичної (токсикологічної) експертизи від 26 грудня 2011 року №2261 про те, що в нирці трупа ОСОБА_9 виявлено лідокаїн, пропофол, етамінал, тіопентал, димедрол, кетамін, доксиламін, дигідропентоксифілін, морфін, кодеїн, сліди атропіну, діазепаму, фенобарбіталу та фенталіну. Етамінал може походити як метаболіт тіопенталу;

- дані висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 07 лютого 2012 року №10-к про те, що найбільш ймовірним шляхом введення лідокаїну до організму ОСОБА_9 є ін`єкційний. Враховуючи надані на експертизу дані медичних документів, дані судово-токсилогічного дослідження крові та внутрішніх органів трупа, лідокаїн було введено до організму ОСОБА_9 в період часу, що обліковується хвилинамидесятками хвилин до настання смерті. У випадку проведення оперативних втручань приготування розчинів для операцій здійснює операційна медична сестра після попередньої перевірки терміну придатності, дозування, цілості ампул та флаконів, що будуть використовуватись. Всі ці маніпуляції проводяться у присутності хірурга, що оперує під його контролем. Вказані особи відповідають за це персонально. Введення до організму ОСОБА_9 медичного препарату «Лідокаїн» у невідповідній (токсичній) дозі під час оперативного втручання призвело до смерті;

- дані висновку експерта від 19 листопада 2014 року № 30 про те, що під час судово-медичної експертизи крові, фрагментів печінки та нирки від трупа ОСОБА_9 виявлено: в крові, печінці, нирці лідокаїн; в тканині печінки кетамін та його метаболіт норкетамін;

- дані висновку повторної комплексної комісійної судово-медичної експертизи від 05 жовтня 2016 року № 364/14 про те, що у ОСОБА_9 мало місце захворювання «Рак шлунка в ділянці малої кривизни з проростанням у підшлункову залозу і підшкірну жирову клітковину, метастазами у лімфатичні вузли, обидва яєчники, легені, печінку, тонку і товсту кишки, кістки та з канцероматозом очеревини і плеври». 28 грудня 2010 року ОСОБА_9 амбулаторно онкогінекологом КУ ЧООД встановлений попередній діагноз «менопауза, асцит, правобічний ексудативний плеврит, Mtsураження кісток малого таза. Susp. Mts в аксилярні лімфовузли справа. Susp. Mts в лімфовузли малого таза. Susp Са ovarii, (нерозбірливо)». На догоспітальному етапі не проведено: пальпації черева, пальпації периферійних лімфатичних вузлів; пункції підозрілих на метастатичне ураження лімфатичних вузлів (надключичний вузол зліва, аксилярні лімфатичні вузли справа); консультації профільного (абдомінального) хірурга. Тобто лікарем онкогінекологом не дотримано вимог наказу МОЗ України «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «онкологія» від 17 вересня 2007 року № 554. В онкогінекологічному центрі ОСОБА_9 29 грудня 2010 року встановлено клінічний діагноз «асцит. Плеврит SuspitioNeo ovarii1А. Suspitio Neo Ventriculi1A. MTS (слово нерозбірливе)». He було проведено: обстеження периферійних лімфатичних вузлів; рентгенологічного обстеження шлунка; радіоізотопного дослідження кісток; консультації абдомінального хірурга; дослідження крові на онкомаркер раку шлунка (СА 72-4); клінрозбору на консиліумі трьох спеціалістів (хірурга, хіміотерапевта, променевого терапевта); ревізії органів черевної порожнини (згідно з протоколом операції від 13 січня 2011 року); під час описання макропрепарату не зазначено, що дисемінати взяті для патогістологічного дослідження (згідно з протоколом операції від 13 січня 2011 року). Тобто обстеження хворої не відповідало вимогам наказу МОЗ України «Про заходи подальшого поліпшення і розвитку онкологічної допомоги населенню». Обстеження хворої ОСОБА_9 як на етапі огляду онкогінеколога в поліклінічному відділенні, так і на рівні стаціонара проведено не в повному обсязі, що не дозволило лікарям за життя хворої встановити правильний діагноз. Під час виявлення метастатичного ураження надключичних та/або аксилярних лімфатичних вузлів злоякісний процес розцінюється як неоперабельний, встановлюється IV стадія захворювання, хірургічне лікування хворому не призначається та рекомендується проведення хіміотерапевтичного лікування або симптоматична терапія залежно від поширення пухлинного процесу і загального стану хворого. Отже, застосування хірургічного (оперативного) лікування ОСОБА_9 було протипоказаним.За наданими медичними даними, технічно операція, яка була протипоказана ОСОБА_9 , та реанімація були виконані правильно. Згідно з даними спеціальної медичної літератури, медичний препарат «Лідокаїн» на 90% метаболізується в печінці. У разі зниження дезінтоксикаційної функції печінки відбувається порушення фармакокінетики цього препарату, що в цьому випадку і мало місце. Смерть ОСОБА_9 , яка страждала на тяжке онкологічне захворювання в IV стадії з численними метастазами, що уразило життєво важливі органи, в тому числій печінку з порушенням її дезінтоксикаційної функції, з накопиченням у тканинах та біологічних рідинах токсичних ендогенних речовин настала на тлі стресу (операції), спричиненого масивною травматизацією тканин від отруєння лідокаїном.

За підсумками висновку експерта № 30, складеного в період з 20 жовтня по 19 листопада 2014 року завідувачем відділення судово-медичної токсикології ДУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» ОСОБА_28 , на підставі судово-медичної експертизи крові, печінки та нирки від трупа ОСОБА_9 «при судово-медичній експертизі крові, фрагментів печінки та нирки від трупа ОСОБА_9 виявлено: 1) в крові, печінки, нирки лідокаїну; 2) у тканині печінки кетамін та його метаболіт норкетамін». Наявність медичного препарату в крові та внутрішніх органах свідчить про прижиттєве його застосування непероральним (не через рот) шляхом.Судово-медичні дані для відповіді на питання: «Коли міг бути введений медичний препарат «Лідокаїн» в організм ОСОБА_9 .?», «В якій кількості міг бути введений медичний препарат «Лідокаїн» в організм ОСОБА_9 , що призвело до наявності в крові трупа останньої лідокаїну в концентрації 8,1 мкг/мл?», «За який період часу до настання смерті ОСОБА_9 міг бути введений медичний препарат «Лідокаїн» в її організм?» та «Якщо так, то у якій кількості та чи допустима така концентрація для живої людини?», відсутні.Під час операції за життя пацієнта, який перебуває у стані наркозу, відповідає лікар-хірург та лікар-анестезіолог;

- дані акта експертного контролю якості медичної допомоги від 15 квітня 2011року про те, що лікування та обстеження ОСОБА_9 в умовах КЗ ЧООД надавались відповідно до наказу МОЗ № 554 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «онкологія». Метод загального наркозу обрано правильно. Реанімаційні заходи виконано в повній мірі. Не проведено комісійного огляду хворої перед оперативним втручанням. Щоденникові записи лікуючого лікаря та протокол операції малоінформативні, не відображають повної картини стану хворої.Відсутня динаміка лабораторного обстеження, аналізи ОСОБА_9 датовані 30 грудня 2010 року, оперативне втручання 13 січня 2011 року, тобто протягом двохтижневого перебування хворої в лікарні не проведено обстеження в динаміці. Даних про призначення та введення лідокаїну ОСОБА_9 у медичній документації не виявлено. Відповідно до наркозної карти проведення анестезії відповідає загальноприйнятим методикам. Огляд анестезіолога, наркозна карта і карта спостереження післяопераційних хворих не відповідають формам, затвердженим наказом МОЗ України від 26 липня 1999 року № 184. Недоліки, виявлені у веденні медичної документації, не вплинули на перебіг та наслідки хвороби ОСОБА_9 ;

- дані протоколу огляду предметів від 1 лютого 2016 року з фототаблицею до нього, яким зафіксовано огляд упаковки з-під лідокаїну 2%, наданої ОСОБА_8 29 січня 2016 року, з таким вмістом: одна ампула «Лідокаїн - здоров`я 2%» - 670810 до 09.2013, одна ампула води для ін`єкцій «Здоров`я 5мл» - 320410 до 05.2014, які 01 лютого 2016 року постановою слідчого були визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження.

Суд першої інстанції, оцінивши всі вищенаведені докази з точки зору їх допустимості та належності, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Дав оцінку суд апеляційної інстанції твердженням сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність судового слідства і незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_6 . При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що фактичні обставини справи встановлено повно, письмові докази у кримінальному провадженні разом із показаннями потерпілої та свідків свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівок суду касаційної інстанції щодо ненаведення причинного зв`язку між діагностуванням ним у ОСОБА_9 хвороби, проведенням оперативного втручання та причиною смерті потерпілої.

Так, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги сторони захисту, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_6 і смертю потерпілої та про те, що судами не зазначено, які саме дії він не вчинив (а повинен був вчинити) або що зробив не так, як цього вимагає закон чи посадова інструкція, або визначений у певному медичному закладі порядок.

На спростування цього доводу суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідно до своєї посадової інструкції ОСОБА_6 як лікар гінеколог-онколог, зобов`язаний мати добрі теоретичні знання та практичний досвід роботи в галузі онкології, зокрема повинен: мати високу теоретичну підготовку з питань етіології, патогенезу, профілактики, діагностики пухлин, передпухлинних захворювань та лікування онкогінекологічних хворих; досконало володіти сучасними методами діагностики злоякісних новоутворень, передпухлинних захворювань та широко використовувати їх у своїй практиці; глибоко знати методи променевого, медикаментозного протипухлинного, комбінованого та комплексного лікування онкогінекологічних хворих, показання та протипоказання до їх застосування; досконало володіти технікою виконання усіх операцій з видалення злоякісних пухлин відповідних онкогінекологічих локалізацій; знати і вміти застосовувати на практиці сучасні методи діагностики та хірургічного лікування.

Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 , будучи лікуючим лікарем ОСОБА_9 , встановив їй клінічний діагноз «асцит. Плеврит Suspitio Neoovarii 1А. SupitioNeo Ventricuis1А. MTS (слово нерозбірливе)» та не провів: обстеження периферійних лімфатичних вузлів; рентгенологічного обстеження шлунка; радіоізотопного дослідження кісток; консультації абдомінального хірурга; дослідження крові на онкомаркер раку шлунка (СА 72-А), клінрозбору на консиліумі лікарів, ревізії органів черевної порожнини. Проведення неповного огляду ОСОБА_9 призвело до того, що за життя хворої їй було встановлено неправильний діагноз. Відповідно до висновку експерта від 5 жовтня 2016 року № 364/14 у ОСОБА_9 мало місце таке захворювання, як рак шлунка в ділянці малої кривизни з проростанням у підшлункову залозу і підшкірну жирову клітковину, метастазами у лімфатичні вузли, обидва яєчники, легені, печінку, тонку і товсту кишки, кістки та з канцероматозом очеревини і плеври. У разі виявлення відповідних уражень злоякісний процес розцінюється як неоперабельний, встановлюється IV стадія захворювання, хірургічне лікування не призначається та рекомендується проведення хіміотерапевтичного лікування або симптоматична терапія залежно від поширення пухлинного процесу та загального стану хворого. Неналежне діагностування хвороби у ОСОБА_9 призвело до проведення їй оперативного втручання, яке їй було протипоказане. Згідно з висновком експерта від 05 жовтня 2016 року № 364/14 смерть потерпілої настала на тлі операційного стресу, спричиненого масивною травматизацією тканин від отруєння лідокаїном.

Суд погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він є вмотивованим і обґрунтованим, з огляду на таке.

З об`єктивної сторони, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.140КК, характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний працівник не вчиняє тих дій, які він на підставі виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не в повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

З огляду на те, що диспозиція ч. 1 ст. 140 КК має бланкетний характер, суд укожному конкретному випадку має встановлювати, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним.

Як установлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_6 був лікуючим лікарем ОСОБА_9 , саме він без належного діагностування призначив їй операційне втручання, яке їй було протипоказано і після якого потерпіла померла. Смерть ОСОБА_9 настала на тлі операційного стресу, спричиненого масивною травматизацією тканин від отруєння лідокаїном.

З урахуванням наведеного необґрунтованими є доводи касаційної скарги засудженого про те, що судами не встановлено в чому саме полягає неналежне виконання ним своїх професійних обов`язків. Так, в судових рішеннях зазначено, що ОСОБА_6 не провів: обстеження периферійних лімфатичних вузлів; рентгенологічне обстеження шлунку; радіоізотопне дослідження кісток; консультацію абдомінального хірурга; дослідження крові на онкомаркер раку шлунка (СА 72-А), клінрозбір на консиліумі лікарів, ревізію органів черевної порожнини.

Наведеним спростовуються і доводи касаційної скарги засудженого про те, що на нього безпідставно перекладено недоліки роботи інших лікарів у діагностуванні захворювання в потерпілої, в його обов`язки не входив відповідно до посадової інструкції та функціональних обов`язків контроль за введенням знеболюючих медичних препаратів в післяопераційний період, а також те, що перед проведенням операції завідуючий відділенням онкодиспансеру змінив план операцій, що надалі могло негативно вплинути на виведення хворої з наркозного стану. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в разі належного діагностування ОСОБА_6 хвороби ОСОБА_9 операція не була б призначена, адже була їй протипоказана.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З урахуванням наведеного доводи ОСОБА_6 про те, що кримінальне провадження стосовно нього було спрямовано не на встановлення медичного працівника, який ввів ОСОБА_9 лідокаїн, а на його незаконне кримінальне переслідування, не є предметом дослідження суду касаційної інстанції.

Були предметом дослідження суду апеляційної інстанції доводи в апеляційній скарзі сторони захисту, які аналогічні доводам у касаційній скарзі засудженого, щодо неусунення судом суперечностей між наявними висновками експертиз та повторної комплексної комісійної судово-медичної експертизи від 05 жовтня 2016 року № 364/14. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом оцінено кожен доказ окремо та у своїй сукупності, враховуючи, що остання за часом експертиза проведена, в тому числі, за матеріалами кримінального провадження, з урахуванням висновків попередніх експертиз.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про те, що таке поняття, як «остання за часом» у КПК відсутнє, тому такі посилання суду суперечать закону, не є такими, що спростовують обґрунтованість рішення в цій частині, оскільки суд апеляційної інстанції, посилаючись на термін її проведення, зазначив, що вона проведена з урахуванням висновків всіх попередніх експертиз. Водночас, відповідно до положень ст.433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 також посилається на те, що комплексна комісійна судово-медична експертиза № 364/14 була проведена в іншому кримінальному провадженні, тому, на думку засудженого, не може бути допустимим доказом у кримінальному провадженні щодо нього.

Такі посилання засудженого є необґрунтованими, оскільки в суді розглядалось об`єднане кримінальне провадження за № 12014250000000385, № 12012250040000337.

У касаційній скарзі засуджений посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 404 КПК, який, на його думку, безпідставно не задовольнив клопотання сторони захисту про допит свідків, експертів, проведення експертиз комісійної комплексної судово-медичної і хімічної, а потім окремо фармакологічної, у тому числі про витребування з гістологічних лабораторій КНП «Черкаська обласна лікарня» та КЗ (КНП) ЧООД препарати видалених прижиттєво у хворої ОСОБА_9 органів.

Частиною 3 ст. 404 КПК передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що передбачених законом підстав для задоволення клопотання про повторне дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні не встановлено, у зв`язку з чим відмовив у його задоволенні з огляду на те, що обґрунтування такого повторного дослідження доказів стороною захисту фактично зводилося до необхідності надання судом апеляційної інстанції доказам іншої юридичної оцінки.

У суді апеляційної інстанції сторона захисту також заявляла клопотання і про допит свідків та дослідження письмових доказів, не досліджених судом першої інстанції, про дослідження яких були заявлені клопотання у місцевому суді.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 404 КПК дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, про дослідження яких заявлялось клопотання у місцевому суді, не є обов`язковим для суду апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів провадження, зокрема звукозапису судового засідання, суд апеляційної інстанції розглянув зазначене клопотання, дав можливість стороні захисту додатково мотивувати свої вимоги та відхилив його як немотивоване.

Водночас, посилаючись у касаційній скарзі на безпідставність такої відмови, засуджений не зазначає, яким чином допит свідків (спеціалістів, які попередньо оглядали потерпілу) та дослідження письмових доказів (журналів обліку, тощо) вплинули чи могли б вплинути на законність постановленого судового рішення при тому, що сам засуджений, стверджуючи, що діагноз ним потерпілій поставлено правильно, фактично не заперечував діагнозу, який надалі був у неї виявлений, а саме того, що вона мала рак шлунка IVстадії з метастазами, який був неоперабельний. Також він не зазначає, яким чином відмова у задоволенні вищезазначених клопотань суттєво могла би вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення при тому, що суди попередніх інстанцій встановили, що крім наявних даних та обстежень ОСОБА_9 лікуючим лікарем не було проведено саме повного обстеження та не призначено рентгенологічного обстеження шлунку, радіоізотопного дослідження кісток, консультації абдомінального хірурга, дослідження крові на онкомаркер раку шлунка (СА 72-А), клінрозбору на консиліумі лікарів.

З урахуванням вищенаведеного доводи в касаційній скарзі засудженого щодо невиконання судом апеляційної інстанції вказівок касаційного суду є необґрунтованими.

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не оцінив висновку комісійної судово-медичної експертизи від12 жовтня 2011 року №579 і даних протоколу засідання клініко- ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 квітня 2011 року, згідно з якими діагноз хворій під час первинного звернення в КЗ ЧООД і в ході подальшого обстеження та лікування по суті поставлено правильно, засуджений також не наводить обґрунтованих мотивів про те, яким чином це вплинуло, чи могло вплинути на законність судового рішення, при тому, що в судах попередніх інстанцій засуджений не спростовував правильності діагнозу «рак шлунка, IV стадія», який був діагностований у потерпілої пізніше.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо необґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про те, що проведення оперативних втручань, приготування розчинів для операцій, проводиться операційною медичною сестрою після попередньої перевірки терміну придатності, дозування, цілісності ампул та флаконів, що будуть використовуватись для оперативного втручання і всі ці маніпуляції повинні проводитись в присутності хірурга, який здійснює контроль за цими маніпуляціями і несе за це персональну відповідальність, є безпідставними, оскільки такий висновок суд апеляційної інстанції зробив на підставі сукупності вищенаведених доказів, зокрема показаннях свідка ОСОБА_23 (головного лікаря КЗ ЧООД) та даних висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 07 лютого 2012 року №10-к.

З огляду на зазначене в касаційній скарзі засудженого не наведено доводів про допущення судами таких порушень КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, або спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.140 КК, правильності кваліфікації його дій та відповідності призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.

Отже, обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 369 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, авирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року щодо нього без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3