Постанова

іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

справа № 569/20/14-к

провадження № 51-2661 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Григор?євої І. В., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора Дехтярук О. К.,

захисників Чаплинського Ю. М., Вернера М. А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Дроган Н. О., яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 6 квітня 2016 року в кримінальному провадженні № 12013190010004770 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Рівного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),

та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя м. Рівного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_4. обвинувачувався в тому, що 26 серпня 2013 року приблизно в 00:00 на вул. Вербовій, 37 в м. Рівне з корисливих мотивів завдав ОСОБА_6. одного удару гумовою битою по голові, після чого відкрито викрав у нього мобільний телефон «Нокіа 1280» вартістю 190 грн, гаманець, у якому було приблизно 30 грн, і документи на автомобіль «Ауді100» (д.р.н. НОМЕР_1), а також водійське посвідчення, страховку на автомобіль та банківські картки «ПриватБанку», чим заподіяв ОСОБА_6. матеріальних збитків на загальну суму 245 грн.

ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що 26 серпня 2013 року в період із 00:00 до 01:00 вчинив дії, спрямовані на заздалегідь необіцяне отримання та зберігання майна, завідомо для нього одержаного ОСОБА_4 злочинним шляхом, а саме телефону «Нокіа 1280», який належав потерпілому ОСОБА_6 та який він надалі збув іншій особі за 20 грн.

Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 19 жовтня 2015 року звільнив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК, а кримінальне провадження щодо них закрив.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 6 квітня 2016 року залишив рішення місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вказані судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На думку прокурора, приймаючи рішення про звільненняОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК,місцевий суд не встановив, яка обстановка існувала під час вчинення злочинів та яким чином вона змінилася, не обґрунтував своїх висновків щодо втрати злочинами, вчиненими обвинуваченими ознак суспільної небезпеки. У зв'язку з цим прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинувачених ст. 48 КК, а апеляційний суд зазначених порушень, на які прокурор указував у апеляційній скарзі, не усунув та безпідставно залишив рішення місцевого суду без змін. Тому, на переконання прокурора, ці судові рішення є незаконними.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Дехтярук О. К. підтримала доводи в касаційній скарзі, просила судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисники ЧаплинськийЮ. М. та Вернер М. А. з касаційною скарго прокурора не погодились і просили залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відносяться до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки - коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.

Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.

У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.

Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні в суді першої інстанції 16 жовтня 2015 року захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 заявили клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК.

При розгляді цих клопотань місцевий суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили інкриміновані їм злочини вперше і в неповнолітньому віці, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягалися, відшкодували потерпілому завдані збитки, повністю визнали свою вину в скоєному та щиро розкаялися. З моменту вчинення злочину і до розгляду справи судом, тобто упродовж більше ніж двох років, нових злочинів та правопорушень не вчиняли, здобули освіту, позитивно характеризуються за місцем проживання і за місцем навчання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають.

Тобто місцевий суд визнав, що на час судового розгляду в житті обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбулися такі позитивні зміни, які з великою долею ймовірності свідчать, що вказані особи в майбутньому не будуть вчиняти кримінальних правопорушень і перестали бути суспільно небезпечними.

Заслухавши думки усіх учасників, у тому числі потерпілого ОСОБА_6 та прокурора Грисюка Ю. І., які не заперечували проти задоволення клопотання сторони захисту і звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності

на підставі ст. 48 КК, місцевий суд задовольнив ці клопотання, постановив ухвалу про звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки і закрив кримінальне провадження щодо них.

Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що її постановлено з додержанням статей 284-286, 370, 372 КПК, і вона є належним чином умотивованою.

Переглядаючи справу за доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора, аналогічними доводам у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність прийнятого місцевим судом рішення і в задоволенні скарги відмовив.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено відповідні обґрунтування та мотиви, якими керувався цей суд при прийнятті свого рішення.

Під час перевірки оскаржуваних судових рішень суд касаційної інстанції не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які були би підставами для їх зміни чи скасування, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441 КПК та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 6 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький І. В. Григорєва С. О. Стороженко