Постанова

Іменем України

22 травня 2018 року

м. Київ

справа № 364/1311/16-к

провадження № 51-605 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника НіколаєнкаМ.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Ніколаєнка М.В. на вирок Володарського районного суду Київської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110280000075, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Володарського районного суду Київської області від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4671 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25600 грн моральної шкоди, а також на користь держави судовий збір у розмірі 2240 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 березня 2016 року приблизно о 13-й годині, перебуваючи на прибережній зоні Брилівського водосховища (ставу), розташованого в с. Брилівці, Ставищенського району Київської області, під час сварки із жителями с.Брилівки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень підійшов до ОСОБА_3, яка зсиділа на землі і ударив її ногою в живіт (область передньої черевної стінки праворуч), заподіявши ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (понад 6 днів) та які не є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зазначає, що у вироку суду та в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Крім того, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме на порушення статті 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та з урахуванням рішень ЄСПЛ у справі «Маттоціа проти Італії», «Абрамян проти Росії» зазначає, що особа, якій пред'явлено обвинувачення. повинна бути проінформована про причину обвинувачення, а саме про ті фактичні дані, які мали місце і є підставою для висунутого обвинувачення. При цьому посилається на порушення права на захист його підзахисного та права на справедливий судовий розгляд.

Також зазначає, що суд в основу вироку поклав суперечливі докази та взаємовиключні показання потерпілої, а стороною обвинувачення не доведено причину утворення в останньої тілесних ушкоджень. Крім того, порушено принцип диспозитивності судового розгляду, оскільки стороні захисту не надали медичні документи потерпілої, які лягли в основу висновків судово-медичних експертиз, а тому такі документи не було досліджено в судовому засіданні та не було визнано речовими доказами.

Вважає, що висновки експертиз не можуть ґрунтуватись на доказах, які повинні бути визнані судом недопустимими, оскільки відсутні документи, на підставі, яких слідчим було витребувано медичні документи з медичних закладів щодо потерпілої ОСОБА_3, а тому суд не вправі був посилатися на такі докази у вироку. При цьому вказує на суперечливість висновків судово-медичних експертиз, які, на думку захисника, суд не проаналізував, що свідчить про упередженість суду та свідому перевагу доказів обвинувачення.

Щодо цивільного позову потерпілої, захисник вказує на процесуальні порушення судом, оскільки ОСОБА_3 під час подання позову не було сплачено судового збору, а тому вважає, що такий позов суд повинен був залишити без розгляду.

Також зауважує, що апеляційний суд при залишенні апеляційної скарги захисника без задоволення всупереч статтям 2, 94, 370, 419 КПК не провів судового слідства та відхилив всі клопотання сторони захисту про повторне дослідження обставин, які мають значний вплив на законність судового рішення, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та захисника, які підтримали свою касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на нижченаведених підставах.

Мотиви суду

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник указує на неузгодженість доказів у кримінальному провадженні, суперечливість висновків судів, надання переваги одним доказам над іншими тощо. Тобто фактично посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки в касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами.

Крім того, як видно з касаційної скарги, захисник не оспорює та не заперечує таких обставин, як наявність конфлікту між засудженим і потерпілою, які перебували на місці події, однак оспорює завдання тілесних ушкоджень саме його підзахисним.

Згідно з вимогами статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій дотримано в повному обсязі.

Суд, постановляючи вирок, при формулюванні обвинувачення чітко зазначив місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення, наслідки, форми вини і мотиви злочину, якими керувався засуджений, послався на відповідну частину статті Основної частини КК та докази на підтвердження встановлених судом обставин, що відповідає вимогам пункту 2 частини 3 статті 374 КПК України.

А посилання захисника про сумнівність доказів щодо утворення тілесних ушкоджень потерпілій та припущення локалізації їх завдання спростовуються здобутими під час судового розгляду доказами, а саме показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка вказала, що після падіння, коли вона намагалась встати, до неї підійшов ОСОБА_1 та ударив її ногою в передню черевну стінку праворуч. Такі показання підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Причинний зв'язок між заподіянням такого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я потерпілої підтверджено в суді висновками експерта від 15 березня 2016 року № 29, від 6 травня 2016 року № 50 та від 25 квітня 2016 року № 42 д і даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Відповідно до висновку експертиз ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на передній черевній стінці праворуч, забою поперекової ділянки справа, забою правої нирки і тазобедренного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (понад 6 днів) та могли утворитись від одного застосування сили і за обставин указаних у слідчих експериментах із залученням зазначених осіб.

Роз'яснюючи ці висновки, експерт у судовому засіданні вказав, що за зазначених обставин указаних у постанові слідчого з урахуванням відеозаписів протоколів слідчих експериментів, вказані у висновку тілесні ушкодження могли бути утворені особою, а не автомобілем.

Із матеріалів кримінального провадження не вбачається порушень вимог кримінального процесуального закону при здобутті доказів, а стороною захисту не спростовано таких доказів.

З огляду на вказану сукупність доказів у кримінальному провадженні колегія суддів має підстави вважати, що в кримінальному провадженні встановлено всі обставини вчинення кримінального правопорушення відповідно до вимог статті 91 КПК й оцінено за правилами статті 95 КПК для беззаперечного висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК.

Таке формулювання обвинувачення зазначено і в обвинувальному акті, а тому доводи захисника з цього приводу є безпідставними та нічим не вмотивованими.

Посилання захисника на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та на рішення ЄСПЛ у справі «Маттоціа проти Італії», в якому йдеться про порушення розумних строків розгляду справи національним судом, зміну часу вчинення злочину та порушення права на захист і на рішення ЄСПЛ у справі «Абрамян проти Росії», зміст якого зводиться до того, що заявник дізнався про нове формулювання обвинувачення вже під час проголошення вироку, є недоречним.

Тобто такі висновки ЄСПЛ у зазначених справах не можуть беззастережно поширюватись на ситуацію, яку моделює у своїй касаційній скарзі захисник намагаючись обґрунтувати свою позицію про те, що відсутнє належне формулювання обвинувачення як органами досудового розслідування, так і в судовому засіданні. Таке твердження захисника є безпідставним та спростовується наведеними висновками.

Також не узгоджуються зі змістом судових рішень і доводи захисника про відсутність принципу диспозитивності та надання переваги судом доказам обвинувачення, оскільки при постановленні рішення було проаналізовано всі зібрані у справі докази. При цьому суд надав належну оцінку показанням засудженого, який підтвердив установлені обставини і час подій, які мали місце в с.Брилівці та заперечував, що завдав удару потерпілій ОСОБА_3 Також судом було спростовано показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про наїзд на потерпілу легкового автомобіля, оскільки експерт у судовому засіданні зазначив, що ушкодження утворилися від дії особи, а не автомобіля. Надано належну оцінку і показанням інших свідків, які є партнерами у бізнесі засудженого або його родичами.

Переглядаючи вирок районного суду, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам, указаним в апеляційній скарзі захисника, які по суті є аналогічними змісту його касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги захисника про недопустимість висновків судово-медичних експертиз та порушення судом вимог статті 358 КПК є безпідставними, оскільки, як у суді першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що медичну документацію потерпіла надавала експерту добровільно, а тому не було потреби у проведенні конкретних слідчих дій щодо вилучення такої документації, а зміст цієї документації було викладено у висновках експертиз, які безпосередньо оголошувались у судовому засіданні.

Всі докази в їх сукупності було проаналізовано в суді апеляційної інстанції, зважено на позицію захисту та належним чином надано мотивовану відповідь на всі доводи наведені в апеляційній скарзі захисника.

При цьому при прийнятті рішення апеляційний суд не давав іншої оцінки доказам у справі, натомість виходив лише із оцінки фактичних обставин кримінального провадження, наведеної місцевим судом у вироку, а тому відповідні доводи прокурора про порушення під час апеляційного розгляду принципу безпосередності дослідження доказів є безпідставними.

Що стосується заявленого потерпілою цивільного позову, то доводи захисника про незаконний його розгляд в суді є неспроможними з огляду на таке.

Зокрема, згідно із частиною 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 р. №3674-VI «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих у наслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам статті 419 КПК.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними і обґрунтованими та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Володарського районного суду Київської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький