ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року

м. Київ

справа № 697/2272/14-к

провадження № 51-7км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В.,за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника Манацької І.А., Ємця І.І., Володарського В.Л.,засудженогоОСОБА_7,потерпілогоОСОБА_8,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ВолодарськогоВ.Л. на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2017 року ОСОБА_7 виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

2. Апеляційний суд Черкаської області 19 вересня 2017 року скасував вказаний вирок та ухвалив свій, яким засудив ОСОБА_7 до покарання за частиною 2 статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами та підставі статті 75 КК звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав виконання обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК.

3. ОСОБА_7 засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Судом визнано доведеним, що ОСОБА_9 01 вересня 2012 року приблизно о 16:10, керуючи мотоциклом «Урал» та рухаючись по вулиці Героїв Дніпра в місті Каневі Черкаської області, порушив пункти 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, виконуючи поворот ліворуч, не впевнився в безпечності свого маневру, змінив напрямок руху на смугу руху автомобіля «Деу Нексіа» під керуванням ОСОБА_10, який рухався в попутному напрямку, та допустив зіткнення з указаним автомобілем, внаслідок чого пасажир мотоцикла ОСОБА_8 отримав тяжких тілесних ушкоджень.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

5. Зокрема, він вважає, що суд апеляційної інстанції допустив такі порушення:

- повторно дослідив докази за відсутності клопотання сторін;

- використав для обґрунтування винуватості докази, визнані недопустимими судом першої інстанції, не навівши обґрунтування допустимості цих доказів;

- не прийняв як доказ висновок експерта 000144/1 від 10 січня 2013 року, наданий стороною захисту.

6. Також захисник зазначає, що з вироку неможливо зрозуміти, у яких же діях ОСОБА_7 визнано винним, які пункти ПДР він порушив, тобто викладене обвинувачення не є конкретним, вважає, що в діях засудженого немає необережності, що є обов'язковим елементом складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК.

7. Також сторона захисту посилається на те, що автомобіль «Деу Нексіа» не було відкрито стороні захисту та не було безпосередньо досліджено судом апеляційної інстанції.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним та обґрунтованим.

9. Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.

10. Потерпілий ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

12. Відповідно до положень статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

13. Суд відхиляє довід сторони захисту про те, що апеляційний суд безпідставно провів дослідження доказів. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор подавав клопотання про дослідження доказів. Крім того, у апеляційній скарзі прокурор вимагав скасування виправдувального вироку першої інстанції і постановлення обвинувального. Така вимога сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не могла бути розглянута без безпосереднього дослідження доказів судом апеляційної інстанції.

14. Також Суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо неправомірного визнання апеляційним судом протоколу огляду місця події допустимим доказом. Аргументи захисту зводяться до того, що в протоколі відсутній підпис спеціаліста і він має суттєві недоліки. Однак такі недоліки не тягнуть за собою недопустимості цього доказу, а мають оцінюватися судом - у сукупності з іншими доказами у справі - з погляду достовірності цього доказу і його здатності довести обставини, на доведення яких він надається.

15. Суд вважає безпідставним твердження захисту про те, що обвинувачення проти засудженого було неконкретним. В обвинуваченні було чітко зазначено, які саме пункти Правил дорожнього руху було порушено засудженим. Хоча апеляційний суд у своєму вироку виключив з обставин, визнаних доведеними, порушення частини цих Правил, однак це означає лише те, що стороні захисту вдалося спростувати певну частину обвинувачення, а не недостатню визначеність обвинувачення.

16. У той же час Суд вважає слушним довід в касаційній скарзі про те, що наданий захистом висновок експерта неправомірно не був прийнятий до уваги апеляційним судом.

17. Апеляційний суд визнав недопустимим висновок 000144/1 від 10 січня 2013 року, посилаючись на те, що експерт, який проводив дослідження, не попереджався про кримінальну відповідальність.

18. Суд не вважає цей аргумент апеляційного суду таким, що ґрунтується на положеннях кримінального процесуального закону і загальних засадах справедливого судового розгляду.

19. Положеннями статті 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

20. Право сторони захисту надати суду висновок експерта прямо передбачено частиною другою статті 101 КПК.

21. Відповідно до частини 2 статті 22 КПК, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Частина 6 тієї ж статті передбачає обов'язок суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі забезпечити, щоб права, надані законом стороні, могли бути ефективно реалізовані.

22. Закон, передбачивши право стороні захисту надавати висновки експертів, тим самим передбачив і обов'язок суду їх розглянути у сукупності з іншими доказами.

23. Положення частини другої статті 101 КПК імплементувало в кримінальне процесуальне законодавство вимоги статті 6 § 1 та статті 6 § 3 (d) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що «кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: … допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення».

24. Розглядаючи здійснення цієї гарантії у контексті експертних висновків, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) випрацював послідовну практику.

25. Зокрема ЄСПЛ зазначав, що зазвичай не є завданням ЄСПЛ визначати, чи є певний експертний висновок, наданий суду, достовірний. За певним виключеннями, загальне правило полягає у тому, що національний суддя має широкі межі розсуду у виборі між суперечливими висновками експертів і визначенні того, який він або вона вважає послідовним і надійним.[1]

26. Тим не менше, ЄСПЛ зазначив, що правила допустимості доказів в деяких випадках можуть суперечити принципу рівності сторін та змагальній процедурі, та іншим чином підривати справедливість процесу[2]. У контексті висновків експертів правила їх допустимості не повинні позбавляти сторону захисту можливості їх ефективно спростовувати, зокрема, надаючи або отримуючи альтернативні висновки та доповіді. В певних обставинах відмова допустити альтернативне експертне дослідження речових доказів може розглядатися як порушення статті 6 § 1.[3]

27. В іншій справі ЄСПЛ зазначив, що може бути складно спростовувати висновок експерта без допомоги іншого експерта у відповідній галузі, тому, щоб реалізувати ефективно це право, захист повинен мати такі ж можливості для надання власних «експертних доказів».[4]

28. Таким чином, Суд вважає, що якщо для оцінки експертного висновку, наданого стороною захисту, суду необхідно пересвідчитися, що експерт, який надав висновок, розуміє наслідки надання ним завідомо недостовірного висновку або з'ясувати інші питання, що мають значення для оцінки достовірності експертного дослідженння, суд має за клопотанням сторони викликати експерта, попередити його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновкута надати сторонам можливість піддати експерта перехресному допиту.

29. Тим більше, у цій справі сторона захисту заявляла клопотання про допит експерта, який складав зазначений висновок, в суді першої інстанції. Захист повторив цю вимогу також в апеляційному суді.

30. У цій справі, як у інших справах, що стосуються дорожньо-транспортних подій, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитись на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростовувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку, наданого захистом, має бути забезпечене судом.

31. Необґрунтоване відхилення аргументів сторони захисту з питань перевірки у процесуальний спосіб експертного висновку та його оцінки з точки зору допустимості порушує засади змагальності та принципи справедливості судового розгляду.

32. Таким чином, Суд вважає, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

33. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, здійснити апеляційне провадження з додержанням положень глави 31 КПК, надавши вичерпні відповіді на доводи сторін, зазначені в апеляційній та інші доводи в касаційній скарзі, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає вимогам статті 370 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григорєва

[1] Matytsina v. Russia, no. 58428/10, § 169, 27 March 2014

[2] Tamminen v. Finland, no. 40847/98, §§ 40-41, 15 June 2004

[3] Stoimenov v. the former Yugoslav Republic of Macedonia, no. 17995/02, § 38, 5 April 2007; Matytsina v. Russia, no. 58428/10, § 169, 27 March 2014

[4] Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia, nos. 11082/06 and 13772/05, § 731, 25 July 2013