Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 753/3682/21

провадження № 51-1373км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року та засудженого ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК та призначено покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, належного обвинуваченому на праві власності.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_9 , визначивши збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, як джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, всупереч врегульованих законом суспільних відносин щодо порядку обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 12 січня 2021 року незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, з метою подальшого збуту наркозалежним споживачам, шляхом розкладання «закладок».

Так, у невстановлений день та час, у невстановленому місці, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту ОСОБА_9 придбав 7 згортків клейкої стрічки із полімерними пакетами з рослинною речовиною зеленого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, які, зберігаючи при собі, пішов з місця, тим самим придбав та став незаконно зберігати з метою подальшого збуту.

В подальшому, 12 січня 2021 року у вечірній час доби ОСОБА_9 , маючи умисел, направлений на незаконне зберігання з метою збуту наркотичного засобу, умисно, зберігаючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, перебуваючи за адресою: м. Київ, між вулицями Садова, 49 та АДРЕСА_3 , здійснив схованки «закладки» з наркотичним засобом - канабісом, які слідчими Дарницького УП ГУНП у м. Києві 13 січня 2021 року виявлено та вилучено:

- в період часу з 02:38 по 02:39 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, між вулицями Садова, 49 та Садова, 50 (за координатами широта 50.389328, довгота 30.62177, висота 56.52 м), - згорток клейкої стрічки із полімерним пакетом з рослинною речовиною зеленого кольору масою 0, 78 г, яка в своєму складі містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0, 70 г, яку ОСОБА_9 умисно, незаконно, придбав та зберігав, з метою збуту;

- в період часу з 02:55 по 02:58 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, між вулицями Садова, 49 та Садова, 50 за координатами: широта 50.391093, довгота 30.619372, висота 77.82 м, - згорток клейкої стрічки із полімерним пакетом з рослинною речовиною зеленого кольору масою 1, 76 г, яка в своєму складі містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 1, 58 г, яку ОСОБА_9 умисно, незаконно, придбав та зберігав, з метою збуту;

- в період часу з 03:05 по 03:06 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, між вулицями Садова, 49 та Садова, 50 за координатами широта 50.391145, довгота 30.6194, висота 77.67 м, - згорток клейкої стрічки із полімерним пакетом з рослинною речовиною зеленого кольору масою 0, 79 г, яка в своєму складі містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0, 71 г, яку ОСОБА_9 умисно, незаконно, придбав та зберігав, з метою збуту;

- в період часу з 03:18 по 03:20 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, між вулицями Садова, 49 та Садова, 50 за координатами: широта 50.389715, довгота 30.618448, висота 76.11 м, - згорток клейкої стрічки із полімерним пакетом з рослинною речовиною зеленого кольору масою 0,83 г, яка в своєму складі містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0, 75 г, яку ОСОБА_9 умисно, незаконно, придбав та зберігав, з метою збуту;

- в період часу з 03:26 по 03:28 під час огляду місця події за адресою: м. Київ, між вулицями Садова, 49 та Садова ,50 за координатами широта 50.389455, довгота 30.616347, висота 76.01 м, - згорток клейкої стрічки із полімерним пакетом з рослинною речовиною зеленого кольору масою 0,79 г, яка в своєму складі містить особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0, 71 г, яку ОСОБА_9 умисно, незаконно, придбав та зберігав, з метою збуту.

Крім того, 12 січня 2021 року близько 20:45 за адресою: м. Київ, вул. Садова-49, діл. 1 при спробі здійснити чергову закладку з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, ОСОБА_10 було затримано працівниками поліції та під час особистого обшуку останнього в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з правої кишені куртки, у яку був одягнутий ОСОБА_9 , було вилучено 2 згортки клейкої стрічки із полімерними пакетами з рослинною речовиною зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою в перерахунку на висушену речовину 2, 07 г, яку ОСОБА_9 всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15 лютого 1995 року, «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ від 03 червня 2009 року № 589, придбав та зберігав, з метою подальшого збуту.

Київський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали

У поданих касаційних скаргах:

- прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_8 та юридичну кваліфікацію дій останнього, вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд не надав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_8 ст. 69 КК. Вказує про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК;

- засуджений ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції.

Уважає, що ухвалений щодо нього вирок на підставі ч. 3 ст. 349 КПК є незаконний, оскільки докази його винуватості залишились не дослідженими, в зв`язку з чим висловлює незгоду щодо встановлених фактичних обставин.

Позиції учасників судового провадження

На касаційні скарги заперечень від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу засудженого та заперечував проти задоволення касаційних вимог прокурора, прокурорОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 КК у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Оспорювання в касаційній скарзі засудженого установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

З матеріалів провадження слідує, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції здійснювався відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, тому суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Доводи касаційної скарги засудженого про недотримання судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 349 КПК, є безпідставними з огляду на таке.

Приписами ч. 3 ст. 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Слід зазначити, що роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, повинен роз`яснити їм суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій.

Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК.

Як свідчить технічний запис судового провадження в суді першої інстанції, суд не порушив вимоги, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК, а саме під час судового засідання 12 квітня 2021 року, який відбувся за участі обвинуваченого, його захисника - адвоката ОСОБА_6 та прокурора, ОСОБА_8 повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, надав суду показання, в результаті чого прокурор запропонував спрощений порядок розгляду кримінального провадження. В свою чергу суд роз`яснив порядок та наслідки застосування цієї норми КПК, зокрема, що ОСОБА_8 та інші учасники процесу будуть позбавлені можливості оскаржувати вирок місцевого суду з підстав невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження, уточнив в обвинуваченого розуміння та усвідомлення ним застосування ч. 3 ст. 349 КПК, на що останній та його захисник дали згоду.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень частин 1, 2 ст. 349 КПК суд з`ясовує саме у сторін кримінального провадження якими доказами кожна сторона підтверджуватиме наведені нею обставини та порядок дослідження доказів. Під час розгляду даного кримінального провадження, сторони жодним чином не були обмежені у можливості реалізації їх процесуальних прав, в тому числі шляхом подання відповідних клопотань про зміну обсягу та порядку дослідження доказів. Проте вони цього не ініціювали, не вказували про необхідність дослідження всіх доказів у справі.

У змагальному судовому процесі суд є безстороннім, тому з власного переконання не мав права вживати активних дій щодо визначення іншого порядку та обсягу дослідження доказів, ніж той що був встановлений після з`ясування думки учасників судового провадження, оскільки це прямо суперечить засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеній, зокрема, у ч. 6 ст. 22 КПК.

Встановивши фактичні обставини та допитавши обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Отже, доводи касаційної скарги засудженого щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК є безпідставними.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що вирок місцевого суду з підстав недотримання ч. 3 ст. 349 КПК в апеляційному порядку ніким із учасників провадження не оскаржувався.

Твердження в касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 69 КК, є необґрунтованими з огляду на таке.

Зокрема, ці доводи стосуються питання про дотримання судом визначених законом вимог щодо призначення покарання, які пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а також не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції відповідної статті як обов`язкове.

Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд врахував: характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працює на посаді продавця-консультанта ФОП « ОСОБА_11 », має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо; кількість вилученого наркотичного засобу; обставини, які пом'якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину) та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому.

Зважаючи на викладене всукупності, районний суд призначив ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК (нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна), з огляду на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки своїми правдивими показаннями ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину, усвідомив свою протиправну поведінку, зробив відповідні висновки.

Також, обираючи вид і міру покарання ОСОБА_8 , місцевий суд обґрунтував свою позицію щодо неможливості призначення покарання обвинуваченому із застосуванням положень статей 75 76 КК.

Вирок відповідає вимогам статей 370 373 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 419 КПК, оскільки залишено без відповідної уваги доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, є безпідставними.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Частиною 1 ст. 404 КПК регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що прокурор, не погодившись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій, стверджуючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 69 КК, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 цього Кодексу, яке вчинив ОСОБА_8 відноситься до категорії тяжких злочинів, тому просив апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою прокурора, дійшов висновку, що обґрунтованих підстав, які б вказували про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст. 69 КК прокурором не наведено та колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення не встановлено, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 30 листопада 2022 року.

Також, апеляційний суд, виходячи із вимог апеляційної скарги прокурора констатував, що враховуючи особу обвинуваченого, його вік, характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, наявність двох пом`якшуючих обставин (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину), та приймаючи до уваги, що інкриміноване ОСОБА_8 суспільно небезпечне діяння не потягло тяжких наслідків, на переконання колегії суддів, ці обставини дають підстави вважати, що призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, є достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів і в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Таким чином, твердження прокурора про те, що апеляційний суд допустив порушення вимог ст. 419 КПК під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , Верховний Суд уважає голослівними, враховуючи обґрунтування та вимоги апеляційної скарги прокурора, а також положення ст. 404 КПК.

Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 419 КПК, надав доводам сторони обвинувачення належну оцінку, обґрунтовано спростував їх, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.

Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370 419 КПК.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг прокурора та засудженого.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а касаційні скарги прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції та засудженого ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3