Постанова

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 466/6808/16-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/783/1075/16

Провадження № 51 - 3755 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Скибенка О.І.,

захисника ОСОБА_1 адвоката Іваненка О.Б.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000257 від 26 липня 2016 року, щодо ОСОБА_3 за касаційною скаргою адвоката Мірошника О.М. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2017 року.

Зміст судових рішень і встановлені обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості від 29 липня 2016 року, яка укладена у кримінальному провадженні № 52016000000000257 між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором.

Цим вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255 ч.1, ст. 28 ч. 4, ст. 364-1 ч. 2 , ст. 28 ч. 4, ст. 366 ч. 2 КК України, та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, пов'язані з організацією та проведенням біржових торгів (аукціонів), на строк 1 рік та штрафу в розмірі 6 800 гривень, які відповідно до ст. 72 частин 3 і 4 КК України ухвалено виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

На зазначений вирок суду першої інстанції на підставі угоди адвокатом МірошникомО.М. в інтересах ОСОБА_1 05 вересня 2016 року було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року апеляційну скаргу адвоката Мірошника О.М. в інтересах ОСОБА_1 повернуто апелянту.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат МірошникО.М., діючи в інтересах ОСОБА_1, просить ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що висновки апеляційного суду про те, що вирок щодо ОСОБА_3 не стосується інтересів ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки в обвинувальному акті зазначено прізвище ОСОБА_1 як співучасника в інкримінованих злочинах, а у вироку є посилання на ТОВ «Надра Геоцентр» як інструмент злочинної діяльності, директором якого був ОСОБА_1 Указує також на те, що вирок щодо ОСОБА_3 охоплює події, які відбувалися за участю ОСОБА_1 Зазначає, що судом апеляційної інстанції грубо порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки відмовлено у доступі до правосуддя - права на апеляційне оскарження судового рішення.

Заперечень на касаційну скаргу захисника Мірошника О.М. від учасників судового провадження не подано.

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити. Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 КПК України).

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд послався на підставу для повернення, передбачену ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України, - апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що з кримінального провадження щодо ОСОБА_3 неможливо встановити, яке відношення має ОСОБА_1 до цього провадження, у вироку відсутні посилання на прізвище, ім'я, по-батькові ОСОБА_1 як на особу, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, і не зазначено, що ця особа діяла у групі з ОСОБА_3, а тому встановити його процесуальний статус у зазначеному кримінальному провадженні неможливо. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що адвокат Мірошник О.М. не є особою, яка відповідно положень до ст. 393 КПК України, має право подати апеляційну скаргу.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ст. 55 ч. 2, ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, ст. 7, ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК України).

Згідно зі ст. 394 ч. 4 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Конституційний Суд України у своїх рішення висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Висновок про правозастосування норм ст. 7, ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК України щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347 кс 15 щодо ОСОБА_5, прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених КПК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ст. 24 ч. 2 КПК України.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3, затвердженому прокурором 29 липня 2016 року, та угоді про визнання винуватості від 29 липня 2016 року зазначено, що до складу злочинної організації, створеної ОСОБА_6, входив також ОСОБА_1, який був виконавцем і виконував роль фактичного керівника ТОВ «Надра Геоцентр», що було оператором спільної діяльності за договором спільної діяльності з ПАТ «Укргазвидобування».

Із тексту вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року убачається, що ОСОБА_3 як виконавець у складі злочинної організації виконував роль брокера ПП «Колорит» та формально представляв інтереси продавців природного газу, видобутого ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ Карпатнадраінвест» за договорами про спільну діяльність з ПАТ «Украгазвидобування», під час продажу на товарній біржі «Львівська універсальна» за істотно нижчими від ринкової цінами підконтрольним злочинній організації підприємствам, підписував та передавав операторам спільної діяльності завідомо неправдиві аукціонні свідоцтва щодо проведення аукціонів, виконував роль представника в обміні документами між товарною біржею «Львівська універсальна» та іншими підконтрольними злочинній організації підприємствами, інтереси яких представляла ОСОБА_7

Члени злочинної організації, створеної та очоленої іншими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у період часу з січня 2013 року по січень 2016 року заволоділи коштами ПАТ «Укргазвидобування» в розмірі 1 613 224 251 гривня 69 копійок, отриманими від реалізації природного газу, видобутого за договорами спільної діяльності з ПАТ «Укргазвидобування», шляхом зловживання службовим становищем, в особливо великих розмірах, використовуючи такі підконтрольні іншій особі, суб'єкти підприємницької діяльності: ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ Фірма «Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест», ТОВ «Газтранспроект», ТОВ «Нафтогаз Трейд», ТОВ «Київпромзбут», ТОВ «ТД Київгазенерго», ТОВ «Екселент ЛТД», ТОВ «Морісель Груп», ТОВ «Ленстер компані», ТОВ «Газ Транс Груп», товарні біржі «Центр» і «Львівська універсальна», спричинивши шкоду державним інтересам на зазначену суму.

Суд першої інстанції, хоча у вироку і не послався на прізвище, ім'я та по-батькові ОСОБА_1 як учасника злочинної організації, разом з тим у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначив про незаконну діяльність ТОВ «Надра Геоцентр», керівником якого був саме ОСОБА_1

У порушення вимог ст. 370, ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, їх не з'ясував та не перевірив і своє рішення належним чином не мотивував, а тому його висновок про те, що адвокат Мірошник О.М. не має права подати апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року щодо ОСОБА_3 є передчасним.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга адвоката Мірошника О.М. в цій частині - задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката Мірошника О.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний