Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 р.

м. Київ

справа № 678/80/15-к

провадження № 51-2074 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гапона В.О.,

прокурора - Цигана Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015240310000050 за обвинуваченням

ОСОБА_1,громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у місті Дрогобич Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 5 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України та виправдано за недоведеністю в його діянні складу злочину.

Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Як зазначено у вироку суду першої інстанції, доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ст.336 КК України, не здобуто, а вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за ст.210 КУпАП, а тому суд виправдав ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2017 року вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 5 серпня 2016 року скасовано. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи, проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з обвинувальним вироком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, перебуваючи на військовому обліку в Летичівсько-Старосинявському об'єднаному районному військовому комісаріаті Хмельницької області як офіцер запасу та будучи відповідно висновку військово-лікарської комісії від 19 січня 2015 року придатним за станом здоров'я до військової служби, 27 січня 2015 року біля 14 години у приміщенні службового кабінету Летичівсько-Старосинявського об'єднаного районного військового комісаріату Хмельницької області, що в АДРЕСА_2, отримав повістку з вимогою з'явитись 28 січня 2015 року на 8 годину 30 хвилин до збірного пункту, який знаходиться на території Летичівсько-Старосинявського об'єднаного районного військового комісаріату для комплектування команди №В0421. Однак в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про затвердження Указу Президента «Про часткову мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015р., з метою ухилення від призову на військову службу за мобілізацією, будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правових підстав на відстрочку від призову на військову службу, без поважних причин не з'явився у вказаний у повістці день та час до Летичівсько-Старосинявського об'єднаного комісаріату, тобто ухилився від призову за мобілізацією.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2017 року та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вказує на допущене судом апеляційної інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що повістка була вручена йому з порушеннями вимог закону, умислу на ухилення від мобілізації не мав, не з'явився до комісаріату з поважних причин.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Циган Ю.В. вважав вирок суду апеляційної інстанції законним, а касаційну скаргу засудженого необґрунтованою.

Прокурор, який брав участь у провадженні в суді першої та апеляційної інстанцій, у письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого вказує на необґрунтованість його доводів, вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законний вирок, яким визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину.

Мотиви суду

Згідност. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, а неповнота досудового розслідування чи судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Статтею 336 КК України передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею Кримінального кодексу України настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.

Оцінюючи постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення з огляду на правильність застосування кримінального закону та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій підтверджується зібраними по справі, дослідженими під час судового засідання і наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

Зокрема, приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 апеляційним судом були перевірені та оцінені показання свідка ОСОБА_2, який підтвердив, що особисто вручив ОСОБА_1 повістку, за яку останній розписався, роз'яснив ОСОБА_1, що його призивають до Збройних Сил України за мобілізацією, тому слід з'явитися з речами о 8 годині 30 хвилин 28 січня 2015 року до збірного пункту для відправки з командою. Однак у визначений час засуджений не з'явився, на телефонні дзвінки не відповідав, а з'явившись 30 січня 2015 року, обґрунтував причину неявки тим, що їздив до Львівської області з метою працевлаштування.

Крім того, висновки апеляційного суду про доведеність вини ОСОБА_1 в ухиленні від призову за мобілізацією підтверджуються відомостями, які містяться в дослідженому судом військовому квитку з відмітками про видачу 26 січня 2015 року мобілізаційного посвідчення, про призов 28 січня 2015 року до Збройних Сил України за мобілізацією і зарахування у команду №В0421, а також про те, що ОСОБА_1 не призваний за мобілізацією 28 січня 2015 року. Апеляційний суд у вироку послався і на дані, що містяться в дослідженій розписці про отримання особисто ОСОБА_1 повістки, де наявний саме його підпис, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи. Згідно з даними, що містяться у дослідженому апеляційним судом рапорті начальника відділення офіцерів запасу і кадрів військкомату старшого лейтенанта ОСОБА_3, 28 січня 2015 року ОСОБА_1 за повісткою на збірний пункт не з'явився, про причини неявки не повідомив, встановити з ним зв'язок не вдалось.

Доводи засудженого про поважність причин його неявки на збірний пункт 28 січня 2015 року були перевірені належним чином апеляційним судом та не знайшли свого підтвердження. Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 протягом досудового розслідування та судового провадження надавав різні та суперечливі показання щодо причин, з яких він у вказаний день та час не з'явився до збірного пункту, які зводяться до того, що після отримання повістки і усвідомлюючи, що наступного дня зранку необхідно з'явитися до збірного пункту, за власною ініціативою ОСОБА_1 вирішив виїхати в інше місто та не встиг вчасно повернутися. Однак такі його доводи не свідчать про поважність причин його неприбуття, оскільки не доводять існування будь-яких об'єктивних обставин, що перешкодили йому виконати обов'язок.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій, умисно ухилився від призову за мобілізацією, без поважних причин не з'явився у вказаний у повістці день та час, а саме 28 січня 2015 року до військового комісаріату. Ті обставини, що в подальшому ОСОБА_1 з'являвся до комісаріату після 30 січня 2015 року, а також те, що, на його думку, неявка у визначений у повістці день та час не призвела до будь-яких негативних наслідків, не впливають на кваліфікацію його дій. Твердження засудженого, що його поведінка в цілому не свідчить про умисне намагання ухилитись від мобілізації, на об'єктивну сторону інкримінованого йому злочину, який є злочином з формальним складом, також не впливає.

Доводи засудженого про те, що повістку він отримав з порушенням передбаченого законом терміну її вручення, були належним чином перевірені апеляційним судом і свого підтвердження не знайшли.

Аналізуючи ствердження ОСОБА_1, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, апеляційний суд врахував те, що в діях ОСОБА_1 мав місце факт не просто нез'явлення за викликом до військового комісаріату, а умисне нез'явлення на збірний пункт для комплектування команди та правильно послався на вимоги ч.2 ст.9 КУпАП, згідно з якими адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Таким чином дії ОСОБА_1 за ст. 336 КК України кваліфіковано правильно, а доводи касаційної скарги засудженого про неправильне застосування кримінального закону є безпідставними.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст.370, 420 КПК України, зокрема в ньому наведено переконливі мотиви спростування доводів засудженого та скасування виправдувального вироку суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С.І. Кравченко Н.В.Білик