Постанова

Іменем України

17 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 524|3089|16-к

провадження № 51-3468км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Лагнюка М. М., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Дехтярук О. К.,

захисника СтаріковоїН. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 серпня 2016 року та Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року щодо ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12016170090000665 щодо

ОСОБА_3,громадянки України, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Кременчук Полтавської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, але не досягла віку кримінальної відповідальності.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 серпня 2016 року до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі її під нагляд матері ОСОБА_2 на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 657 грн 16 коп, моральну шкоду в сумі 4000 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міськради 2582 грн 24 коп, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишено без змін.

Згідно з ухвалою місцевого суду, 11 лютого 2016 року приблизно о 12 годині 30 хвилин малолітня ОСОБА_3, перебуваючи в коридорі Кременчуцького колегіуму № 25 на вул. Гвардійській, 16 в м. Кременчуці, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно нанесла малолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, один удар взутою ногою в область паху, внаслідок чого завдала йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі законний представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 серпня 2016 року та Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 Вимоги поданої касаційної скарги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що у ОСОБА_3 не було умислу заподіяти потерпілому легкі тілесні ушкодження, оскільки вона лише захищала себе від протиправного посягання, яке, як вона вважала, здійснював відносно неї потерпілий, та перебувала в стані уявної оборони. Також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 404, 405 КПК України належним чином не розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставини, досліджені судом першої інстанції неповністю, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України не закрив кримінальне провадження.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Старікова Н. О. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Прокурор Дехтярук О. К. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Твердження законного представника особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 діяла у стані уявної оборони і не мала наміру заподіяти потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, є безпідставними.

Відповідно до ст. 37 КК України уявна оборона це дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, може вважатися вчиненим при уявній обороні у тому випадку, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 не заперечувала, що вона нанесла удар ногою в живіт ОСОБА_5, стверджуючи, що зробила це, відчувши біль у травмованій руці, яку зачепив ОСОБА_5, пробігаючи повз неї.

Малолітній потерпілий ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 вказували, що ОСОБА_3 завдала йому удару після того, як він, випадково зачепивши її, приніс свої вибачення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що у ОСОБА_3 не було підстав припускати, що на неї здійснювалося суспільно небезпечне посягання, а тому ОСОБА_3 не перебувала в стані уявної оборони.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою сторони захисту, яка є аналогічною за змістом до касаційної скарги, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них відповідь.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни ухвал місцевого та апеляційного судів, в тому числі і тих, про які зазначила ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 серпня 2016 року та Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу законного представника особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич М. М. Лагнюк Н. О. Марчук