ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 672/271/17

провадження № 51-5130км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Ковтуновича М. І., Луганського Ю. М.,

за участю:

секретаря

судового засідання Письменної Н. Д.,

прокурора Єременка М. В.,

у режимі відеоконференції

засудженої ОСОБА_1,

захисника Чухась М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Чухась М. С. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 11 липня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні та виправдано через відсутність в її діях складів злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що 01 березня, 25 листопада 2015 року та 12 травня, 18 листопада 2016 року умисно шляхом обману у приміщенні управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації, яке розташоване на вулиці Грушевського, 90 у місті Городок, подала заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та декларацію про доходи і майновий стан сім'ї, в яку власноручно внесла неправдиву інформацію щодо відсутності у неї зареєстрованих на праві власності житлових приміщень, а саме квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 98,7 кв. м. ) та житлового будинку АДРЕСА_3 (загальною площею 171,2 кв. м. ).

Площа вказаних об'єктів нерухомості перевищує норми, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", що позбавляє особу права на отримання соціальної допомоги, однак ОСОБА_1, будучи обізнаною про обов'язок повідомляти органи соціального захисту населення повні та достовірні відомості про доходи та майновий стан членів сім'ї, вищезазначену інформацію приховала, що призвело до заволодіння нею шляхом обману, на підставі поданих завідомо підроблених документів, соціальною пільгою на загальну суму 66 271,96 грн.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 11 липня 2019 року вирок місцевого суду у частині виправдання ОСОБА_1 за частиною 1 статті 190 КК скасовано і ухвалено новий, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Чухась М. С. не погоджується із вироком апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог захисник наполягає на відсутності у діях засудженої складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК, оскільки у разі якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатися як шахрайство.

Зазначає, що апеляційний суд належним чином не врахував положень Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, згідно з яким контроль за правильністю призначення та виплати соціальної допомоги покладено на орган соціального захисту населення безпосередньо або через соціальних інспекторів, а тому, на думку скаржника, належне виконання працівниками покладеного на них обов'язку призвело б до відмови ОСОБА_1 у виплаті соціальної допомоги та як наслідок підстав до притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, стверджує, що, визнаючи доведеним обвинувачення за частиною 1 статті 190 КК, суд апеляційної інстанції допустився помилкових тверджень щодо способу заволодіння чужим майном шляхом подачі неправдивих відомостей щодо майнового стану, враховуючи, що в цій частині особу виправдано за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених частинами 1, 4 статті 358 КК.

Стверджує скаржник також про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих злочином, з огляду на приписи пункту 6 частини 2 статті 242 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК), а також звуко-, відеозапису проголошення судового рішення.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників кримінального провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наполягали на задоволенні касаційної скарги захисника з підстав, наведених у ній, стверджували про незаконність ухваленого апеляційним судом вироку.

Прокурор у судовому засіданні частково підтримав касаційну скаргу захисника, просив оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Стверджував, що суд у повній мірі не з'ясував чи мала засуджена право на отримання соціальної допомоги з інших підстав.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.

Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженої та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених статті 370 КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 370 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження апеляційний суд, перевіряючи судове рішення за доводами апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, а тому кваліфікував її дії за частиною 1 статті 190 КК.

Обґрунтовуючи прийняте рішення суд зазначив, що право ОСОБА_1 на отримання соціальної допомоги з інших підстав, аніж ті, що слугували приводом для нарахування грошових коштів як малозабезпеченій сім'ї, не може свідчити про відсутність в її діях складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК, та спростовувати спрямованість умислу на безпідставне отримання такої допомоги.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, враховуючи наступне.

Постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суді від 16 листопада 2020 року (справа № 159/3357/18, провадження № 51-2570 кмо19), містить висновок з питання застосування положень статті 190 КК у подібних правовідносинах. Згідно з яким, з огляду на положення частини 1 статті 61 Конституції України, частини 1 статті 2, частин 1, 3 статті 3 КК, саме собою встановлення в ~law25~ механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство (частини 1 статті 2, частин 1, 3 статті 3 КК) за умови, якщо в діянні особи є всі елементи складу вказаного кримінального правопорушення і під час звернення за державною соціальною допомогою не було жодних правових підстав для її призначення цій особі.

У цій справі суд констатував, що правильність правової оцінки поведінки особи, котра отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом для цього права, безпосередньо залежить від належного з'ясування наявності елементів складу злочину шахрайства.

Неповідомлення (незазначення) відомостей про наявність нерухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов'язкової за законом інформації.

У той же час під час розгляду кримінального провадження судами слід враховувати особливості ~law26~, а відтак з'ясовувати питання чи мала винна особа право на соціальну допомогу на іншій, ніж зазначеній у її заяві, підставі.

Факт наявності у особи права на отримання соціальної допомоги на інших підставах свідчить про порушення нею порядку оформлення документів (елемент складу цивільно-правого делікту), а вчинені нею дії у такому випадку не можуть розцінюватися як шахрайство. За таких обставин діяння особи не містить всіх елементів (ознак) складу злочину шахрайства, а тому обвинувальний вирок не може вважатися обґрунтованим.

Однак вищезазначені обставини, попри посилання на них стороною захисту, не були належним чином враховані та перевірені під час апеляційного провадження, а отже вирок апеляційного суду не відповідає критеріям обґрунтованості й вмотивованості, та як наслідок приписам статті 420 КПК.

Допущене апеляційним судом порушення, з огляду на приписи частини 1 статті 412 КПК, є істотним, а висновок цього суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 КК, передчасним.

Враховуючи викладене, на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК оскаржений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід належними чином врахувати правові висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суді від 16 листопада 2020 року, і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 441 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Чухась Майї Степанівни задовольнити частково.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 11 липня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінМ. І. КовтуновичЮ. М. Луганський