ПостановаІменем України6 квітня 2021рокум. Київсправа № 520/2598/17провадження № 51-2399км20Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:головуючого Кишакевича Л. Ю.,суддів Ємця О. П., Щепоткіної В. В.,за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К. О.,прокурора Кузнецова С. М.,захисників Потопальського С. М.,Тодоріки К. В.,засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, його захисника Тодоріки К. В., захисника Потопальського С. М. в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 березня 2020 року за обвинуваченнямОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Арциз Одеської області, громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.
6, п.
12 ч.
2 ст.
115, ч.
4 ст.
187 КК,ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. Березань Біляївського району Одеської області, громадянки України, українки, мешканки АДРЕСА_2, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.
6, п.
12 ч.
2 ст.
115, ч.
4 ст.
187 КК.Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставиниВироком Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.
4 ст.
187; п.
6, п.
12 ч.
2 ст.
115 КК, з призначенням покарання:- за ч.
4 ст.
187 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна;- за п.
6, п.
12 ч.
2 ст.
115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.
1 ст.
70 КК, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.Відповідно до ч.
5 ст.
72 КК (в редакції Закону від 26.11.2015 року) ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 30 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.- ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.
4 ст.
187, п.
6, п.
12 ч.
2 ст.
115 КК, з призначенням покарання:- за ч.
4 ст.
187 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного їй майна;- за п.
6, п.
12 ч.
2 ст.
115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного їй майна.
На підставі ч.
1 ст.
70 КК застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного їй майна.Відповідно до ч.
5 ст.
72 КК (в редакції Закону від 26.11.2015 року), ОСОБА_2 зараховано строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 30 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.Як встановив суд, ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2, визнані винуватими у тому, що вони, діючи за попередньою змовою між собою, маючи умисел вчинити розбійний напад з метою заволодіти майном потерпілої ОСОБА_3,28 вересня 2016 року, об 11 год. 00 хв. прийшли до квартири АДРЕСА_3, де ОСОБА_2 відвернула увагу потерпілої, а ОСОБА_1 невстановленим металевим предметом, завдав декілька ударів ззаду по голові ОСОБА_3, яка стала голосно кричати та кликати на допомогу, внаслідок чого у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник умисел її вбити. Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_1, наявним у нього невстановленим металевим предметом завдав множинні удари по голові ОСОБА_3, після чого здавив шию потерпілої руками та мотузкою, від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла на місці вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_2 і ОСОБА_1, переконавшись, що потерпіла померла, заволоділи майном потерпілої, а саме: золотими прикрасами, грошовими коштами, всього на загальну суму 26 455 грн та залишили місце вчинення злочинів.Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2020 року вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишено без зміни.Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах та доповненнях до них:- захисник Тодоріка К. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину через суворість, просить скасувати вирок і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.Зокрема, захисник Тодоріка К. В. зазначає про те, що стороні захисту, у порушення вимог ст.
290 КПК, не були відкриті всі матеріали кримінального провадження.Крім того, всупереч вимогам ст.
384 КПК, ні під час досудового слідства, ні в суді, засудженому ОСОБА_1 не було роз'яснено право на можливість розгляду кримінального провадження судом присяжних. Також, захисник вважає, що, не дотримуючись положень ст.
65 КК, суд прийшов до необґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 максимального суворого строкового покарання, передбаченого санкцією ч.
2 ст.
115 КК, не врахувавши при цьому, що засуджений раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується.Вказані порушення, всупереч вимогам ст.ст.
370,
419 КПК, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, що вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення в цілому;
- засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину через суворість, просить скасувати вирок і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.Засуджений посилається на порушення його права на захист, вказує, що при його затриманні у порушення вимог
КПК йому не було роз'яснено право на захист, при цьому зазначає, що працівники поліції застосовували до нього незаконні методи слідства, погрожуючи вбивством. Вважає, що його винуватість в інкримінованих злочинах не доведено. Зазначає, що йому не було відкрито матеріали кримінального провадження, у порушення ст.
290 КПК;- захисник Потопальський С. М. в інтересах засудженої ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину через суворість, просить скасувати вирок і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник зазначає про те, що стороні захисту, у порушення вимог ст.
290 КПК, не були відкриті всі матеріали кримінального провадження, ОСОБА_2 не було роз'яснено право на можливість розгляду кримінального провадження судом присяжних, а призначене ОСОБА_2 покарання є невідповідним тяжкості вчинених злочинів та даним, що характеризують особу засудженої через суворість. Апеляційний суд на допущені порушення уваги не звернув, чим допустився порушень положень ст.ст.
370,
419 КПК.Позиції інших учасників судового провадженняУ судовому засіданні:
- захисник Потопальський С. М., який діє в інтересах засудженої ОСОБА_2, підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі;- захисник Тодоріка К. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі;- засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу свого захисника Тодоріки К. В. та просив їх задовольнити;- засуджена ОСОБА_2 підтримала касаційну скаргу свого захисника;- прокурор просив залишити касаційні скарги захисників та засудженого ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення без зміни, посилаючись на їх законність, обґрунтованість та вмотивованість.
Мотиви СудуЗаслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційних скаргах та доповненнях до них, колегія суддів дійшла наступних висновків.Відповідно до ч.
1 ст.
433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Вимогами ст.
370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених
КПК, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.
94 КПК. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.Згідно з положеннями ст.
438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст.
412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог
КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.Так, відповідно до ст.
94 КПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.Доводи касаційних скарг захисників та засудженого, про те, що винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.
4 ст.
187, п.
6, п.
12 ч.
2 ст.
115 КК, не доведено, колегія суддів касаційного суду вважає неспроможними з огляду на таке.Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень при зазначених у вироку обставинах, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам і підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, наданими стороною обвинувачення, які всебічно та повно досліджені судом, та, на думку колегії суддів, стороною захисту і засудженим ОСОБА_1 у їх касаційних скаргах не спростовані.Зокрема, суд першої інстанції свого висновку дійшов на підставі аналізу: показань потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; даних, що містяться у протоколах огляду місця події; протоколах обшуків; висновках ряду експертиз, а також на підставі інших досліджених письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Отже, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд обґрунтовано дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.
4 ст.
187 КК, п.п.
6,
12 ч.
2 ст.
115 КК, в ході судового розгляду поза розумним сумнівом повністю доведена.Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок суду першої інстанції апеляційних скарг, дав повну та вичерпну відповідь на кожний з доводів, що в них містяться, при цьому правильно відкинув доводи апеляційних скарг про недоведення винуватості підсудних, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.Доводи касаційних скарг про порушення права на захист ОСОБА_1 таОСОБА_2, оскільки їм не було відкрито матеріали кримінального провадження та не ознайомлено з обвинувальним актом, колегія суддів касаційного суду визнає необґрунтованими, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі докази сторони обвинувачення, зібрані під час досудового розслідування, були відкриті обвинувачуваним у присутності їх захисників, про що свідчать їх підписи (а. п. 35,36 т. 1).При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після винесення вироку судом першої інстанції повторно ознайомлювалися зі всіма матеріалами кримінального провадження для написання апеляційних скарг, про що свідчать відповідні розписки.Крім того, необґрунтованими є і доводи касаційних скарг сторони захисту та засудженого про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було роз'яснено процесуальні права про можливість, особливості та правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних.
Так, у відповідності до ст.
384 КПК, прокурор та суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.Інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки в такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор письмово роз'яснив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження щодо них судом присяжних. Як встановив касаційний суд, це письмове роз'яснення, підписане обвинуваченими, додано до матеріалів кримінального провадження (а. п. 37,38 т. 1)Крім того, як встановив касаційний суд, дотримався законодавчих вимог, передбачених ч.
1 ст.
384 КПК, і суд першої інстанції, який, під час підготовчого судового засідання 24 березня 2017 року, роз'яснив підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право на розгляд провадження щодо них судом присяжних (а. п. 58 т. 1).Отже, посилання захисників та засудженого ОСОБА_1 у касаційних скаргах на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень ст.
384 КПК,є безпідставними.
Не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах провадження, викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 та доповненнях до неї, доводи про те, що під час досудового слідства, а також в суді першої та апеляційної інстанцій цей засуджений був позбавлений ефективного захисту через неналежну якість наданої йому правової допомоги.Так, з системного аналізу кримінального закону випливає, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.Як видно з матеріалів провадження, під час досудового розслідування захист засудженого ОСОБА_1 здійснювала адвокат Казарян І. С., захист засудженої ОСОБА_2 здійснювала адвокат Загарнюк Д. А. Під час розгляду провадження апеляційним судом засуджені відмовились від послуг цих адвокатів, внаслідок чого ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2019 року було прийнято рішення про залучення інших адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для здійснення їх захисту.Не погодившись і з новопризначеним адвокатом Тодорікою К. В., засуджений ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відмову і від цього захисника, втім вмотивованою ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, таке клопотання засудженого ОСОБА_1 було правильно визнано необґрунтованим, поданим з метою затягування апеляційного розгляду, оскільки призначений адвокат Тодоріка К. В. належно виконує свої професійні обов'язки, відвідує обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора для проведення з ним конфіденційних зустрічей, користується іншими процесуальними можливостями для відстоювання обраної позиції захисту.Крім того, захисник Тодоріка К. В. подав касаційну скаргу до Верховного Суду в інтересах засудженого ОСОБА_1 з наведенням відповідного мотивування.
Таким чином, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що об'єктивних даних на підтвердження доводів касаційної скарги про порушення права на захист через неналежне виконання професійних обов'язків адвокатом, яке б могло призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_1, передбачених частиною третьою статті 6 Конвенції, статтею
59 Конституції України, статтею
20, частинами
3 ,
4 статті
42 КПК, у матеріалах провадження не міститься. Не встановив таких фактів і суд касаційної інстанції.Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, з огляду на наведене.Так, відповідно до вимог ст.
65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з положеннями ч.
2 ст.
50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.Призначаючи засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.Так, обираючи ОСОБА_1. ОСОБА_2 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, дані про особи винних, те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше не судимі, у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебувають. Крім того, визначаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання, суд врахував, що вони не усвідомили суспільну небезпеку свого діяння, вини не визнали, а обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок суду першої інстанції апеляційних скарг, які є майже аналогічними доводам, викладеним у касаційних скаргах та доповненнях, дав повну та вичерпну відповідь на кожний з доводів, що в них містяться, зчим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Даних про неправильне застосування кримінального закону не встановлено.Також, не знайшли свого підтвердження доводи про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства, а саме погроз вбивством, оскільки перевіркою матеріалів провадження колегією суддів касаційного суду встановлено, що ні під час слідства, ні в суді першої чи апеляційної інстанції, засуджений не заявляв про застосування до нього чи його дружини таких методів. Крім того, ні засуджений, ні його захисник не звертались з відповідними заявами про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства, а дані, які б могли свідчити про це, у матеріалах кримінального провадження відсутні. Захисники та засуджені також не зазначали про такі факти і серед доводів апеляційних скарг, крім того конкретних фактів про ймовірне застосування таких методів не наведено і в касаційних скаргах.За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про застосування незаконних методів слідства не відповідають критеріям "небезпідставності" в розумінні ст.
3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ним не були повідомлені конкретні обставини такого поводження з ним і не надані будь-які підтвердження цим обставинам, що унеможливлювало здійснити їх перевірку, а тому не створювало обов'язку проведення відповідного розслідування.Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей
370,
419 КПК, а колегія суддів касаційного суду погоджується з наведеними у ній висновками.Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисника Тодоріки К. В., захисника Потопальського С. М. в
інтересах засудженої ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.Керуючись статтями
433,
434,
436,
441,
442 КПК, ~law42~ від 03 жовтня 2017 року,ухвалив:вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисника Тодоріки К. В., захисника Потопальського С. М. в інтересах засудженої ОСОБА_2 - без задоволення.Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню
не підлягає.Судді:Л. Ю. Кишакевич О. П. Ємець В. В. Щепоткіна