Історія справи

Постанова

іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 534/1622/17

провадження № 51-6148 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Міщенко Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області Легеньковського О.В. на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170080000979 від 20 вересня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Свєтлий Свєтлинського району Оренбурзької області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) є таким, що судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 статті 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 1 статті 185 КК на строк 1 рік, за частиною 2 статті 185 КК на строк 2 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 2200 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, та моральної шкоди - 1 000 грн.

ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі пункту „г" статті 1 Закону України „Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII.

Також вирішено питання щодо долі речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за злочин, вчинені за таких обставин.

16 вересня 2017 року в денний час доби ОСОБА_1., перебуваючи на законних підставах у квартирі АДРЕСА_1, таємно, шляхом вільного доступу, з приміщення ванної кімнати викрав майно ОСОБА_2, чим заподіяв потерпілій майнової шкоди на загальну суму 3852 грн.

Також у період з 16 до 18 вересня 2017 року ОСОБА_1., перебуваючи на законних підставах у зазначеній вище квартирі, з кухні повторно, таємно викрав майно ОСОБА_2 вартістю 1150 грн, чим заподіяв потерпілій майнової шкоди на цю суму.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року вказаний вирок суду першої інстанції змінено в частині звільнення засудженого від відбування покарання.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання, призначеного судом першої інстанції, а саме: за частиною 1 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 частиною 1 статті 76 КК.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення, яким суттєво погіршено становище засудженого порівняно з рішенням ухваленим судом першої інстанції, виклав у формі ухвали, а не вироку, як це визначено у пункті 4 частини 1 статті 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Крім того, прокурор зазначає, що в ухвалі апеляційного суду не наведено жодних підстав для визнання необґрунтованими вимог прокурора саме про ухвалення нового вироку.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Як убачається з касаційної скарги, прокурор підтверджує правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо доводів прокурора про неправильне звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі Закону про амністію, але вважає, що форма рішення апеляційного суду погіршує становище засудженого.

Такі твердження прокурора колегія суддів визнає обґрунтованими.

У пункті 4 частини 1 статті 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Ця норма процесуального закону підлягає застосуванню при погіршенні становища засудженого шляхом призначення більш суворого покарання.

В ухвалі апеляційний суд вказав на те, що на засудженого не поширюється дія Закону про амністію, у зв'язку з чим він не може бути звільнений від відбування покарання на підставі такого закону.

Разом з цим суд апеляційної інстанції вважав, що засуджений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК та відповідно відобразив це у резолютивній частині рішення.

Тобто вирішено питання щодо умов відбування призначеного покарання, в той час як на підставі Закону про амністію засуджений звільнявся від призначеного заходу примусу.

З наведеного колегія суддів вбачає, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням у формі ухвали погіршив становище засудженого, оскільки останнього звільнено на підставі статті 75 КК, а не за Законом про амністію. У зв'язую з чим підлягав ухваленню новий вирок.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а ухвала апеляційного суду - до скасування.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2018 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький