Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11грудня 2018 року

м. Київ

справа № 171/610/17

провадження № 51-2860км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Бущенка О. П., Григор'євої І. В.,

за участю:

секретаря Зайчишина В. В.,

захисника Романченка В. В.,

прокурора Гаврилюка С. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційнускаргу захисника Романченка В. В. на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016040410001388 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

ВирокомАпостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодженнята засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки. Покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Вирішено питання про запобіжний захід, речові докази тапроцесуальні витрати.

Як установлено судом,ОСОБА_2 18 листопада 2016 року близько 17:30 у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21041-182-20 (д.н.з. НОМЕР_1) та рухаючись проїзною частиною ділянки 5 км + 200 м автодороги Апостолове-Грушівка, з боку с. Червоного Току в напрямку м. Апостолового, порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Audi-80 (д.н.з. НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_3, унаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

При перегляді справи 16 травня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, рішення районного суду в частині покарання,призначеного ОСОБА_2, скасував та ухвалив новий вирок, яким визначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вимоги касаційної скаргита узагальнені доводи особи, яка її подала

Укасаційній скарзі захисник Романченко В. В.просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Захисник вважає, що в оскаржуваному судовому рішенні відсутні мотиви призначення ОСОБА_2 покарання саме у виді позбавлення волі тане наведено обґрунтуваньщодо необхідності ізоляції засудженого від суспільства.Також зазначає, що при ухваленні нового вироку суд апеляційної інстанціїне повною мірою взяв до уваги усіх пом'якшуючих обставин, а саме щирого каяттяОСОБА_2 у вчиненому,його активне сприяння у розкритті злочину, стан його здоров'я, інвалідність 2 групи, а також його позитивну характеристику та часткове відшкодуванняшкодипотерпілому.

Зауважує, що на відміну від апеляційного суду місцевий суд при постановленні вироку дотримався всіх визначених законом норм матеріального та процесуального права і призначив ОСОБА_2 таке покарання, яке єдостатнім для його виправлення.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні захисникРоманченко В. В. свою касаційну скаргу підтримав, просив вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у цьому суді.

Прокурор просив Суд залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, поясненнясторін,перевіривши матеріали кримінального провадження, обговорившинаведенів касаційній скарзі доводи,колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватостіОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій судом за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, у ній захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, фактично висловлює свою незгоду з призначенимОСОБА_2 покаранням через його суворість.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, та й іншими особами.

За правилами ст.65 КК суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з вироку апеляційного суду, при розгляді апеляційної скарги прокурора, який не оспорюючи фактичних обставин справи, подав її з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів вказаної скарги, та при призначенні ОСОБА_2 заходу примусу згідно з вимогами ст. 65 КК,разом із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення урахував: дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом третьої групи; пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття у вчиненому, його активне сприяння у розкритті злочину, а також часткове відшкодування потерпілому заподіяної шкоди (тільки після винесення вироку та під час апеляційного розгляду), тобто ті обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі.

Не залишив поза увагою апеляційний суд і те, що вказаний злочин був вчинений ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, що суд врахував як обтяжуючу покарання обставину.

При цьому апеляційний суд зауважив на тому, що,вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_2,суд першої інстанції формально послався на ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та не навів переконливих мотивів, на підставі яких визнав за можливе призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК.

Також апеляційний суд встановив, що при призначенні покарання засудженому районний суд не в повній мірі врахував тяжкість та суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, а також те, що на час судового розгляду ОСОБА_2 не відшкодував потерпілому завдану моральну та матеріальну шкоду, та не врахував позицію потерпілогоОСОБА_3, який наполягав на суворому покаранні засудженого.

З урахуванням цих обставин, тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу ОСОБА_2 апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норми кримінального закону, а саме ст. 75 КК, оскільки поведінка засудженого, який свідомо сів за кермо автомобіля у нетверезому стані та вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої потерпілий отримав тяжких тілесних ушкоджень, попри його інвалідність та наявність позитивної характеристики, не дають підстав вважати, що його виправлення можливе без відбування призначеного покарання.

Разом із цим, незважаючи на вчинення ОСОБА_2 злочину у стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд визнав можливим призначити йому покарання у мінімальних межах встановлених санкцією кримінального закону за вчинений злочин.

Вирок апеляційного суду є належно вмотивованим та обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам статей370 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості колегія суддів не вбачає.

Наведені у касаційній скарзі захисника доводи не ставлять під сумнів правильності висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні і не містять обґрунтувань, які би давали Верховному Суду підстави стверджувати, що судове рішення постановлено без додержання вимог закону.

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які бибули підставами для скасування або зміни судового рішення, а тому у задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441та п. 15розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Романченка В. В. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року щодоОСОБА_2 - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький А. П. Бущенко І.В. Григор'єва