Постанова

Іменем України

11 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 727/2103/17

Провадження № 51 - 5053 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

засудженої ОСОБА_1,

її захисника адвоката СтавчанськогоВ.С.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260000000136 від 20 січня 2017 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківськоїобласті, громадянки України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимої,

за ст. 117 КК України,

за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ставчанського В.С. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від

29 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2017 року

ОСОБА_1 засуджено за ст. 117 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту її фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2 470 гривень 20 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, будучи вагітною на 38-40 тижні внутрішньоутробного розвитку, ІНФОРМАЦІЯ_2 року за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 свідомо приховуючи свою вагітність від оточуючих, не перебуваючи на відповідному обліку у лікарів, за станом здоров'я відчула настання фізіологічного процесу народження дитини (пологів), у період часу з 09 години по 10 годину, за відсутності сторонніх осіб без кваліфікованої медичної допомоги, самостійно народила доношену, життєздатну, зрілу дитину жіночої статі, вагою 3 кілограма 950 грамів, довжиною

58 сантиметрів, з відсутніми вадами розвитку. Після природного виходу дитини з пологового шляху, ОСОБА_1 із застосуванням побутових ножиців на ґрунті вираженої емоційної напруги, викликаної пологами та індивідуально-психологічними особливостями, що їх супроводжували, перебуваючи в обумовленому пологами психологічному стані, усвідомлюючи той факт, що дитина народилася живою, переконавшись в цьому, перерізала пуповину, та, поклавши з рук дитину на підлогу, вона, діючи за раптово виниклим умислом, помістила в ротову порожнину кляпи з фрагментів туалетного паперу, тим самим перекрила дитині дихальні шляхи, бажаючи настання наслідків у вигляді смерті дитини. У подальшому, ОСОБА_1, переконавшись у настанні смерті своєї новонародженої дитини, обгорнула її тіло рушником та помістила його до кількох поліетиленових пакетів для сміття, а потім до поліетиленової сумки, яку залишила у підсобному приміщенні в загальному коридорі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 березня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ставчанського В.С. - без задоволення. Постановлено взяти ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали

У спільній касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 та її захисник Ставчанський В.С. просять вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості, призначити їй покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, звільнивши в залі суду. Указують на те, що ОСОБА_1 повністю визнала себе винуватою, щиро і дієво розкаялася у вчиненому. Вважають, що суд при призначенні покарання безпідставно врахував обставини, які обтяжують покарання. Зазначають, що суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі не врахували, що злочин вчинено через тяжкий психологічний стан ОСОБА_1, після заручин, під час вагітності та пологів потребувала кваліфікованої допомоги і її не отримала до самих трагічних подій.

Заперечень на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 та її захисника

Ставчанського В.С. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Ставчанський В.С. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просили її задовольнити та призначити покарання у виді обмеження волі.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 117 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання та останнім місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, викладені в досудовій доповіді Шевченківського районного сектору Чернівецького міського відділу з питань пробації. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав розкаяння, визнання вини та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо малолітньої дитини, яка перебувала у безпорадному стані.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без її ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 117 КК України, мотивувавши таке рішення.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо безпідставного врахування судом як обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо малолітньої дитини, яка перебуває в безпорадному стані з огляду на наступне.

Обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 67 КК України, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого злочину та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання із кількох альтернативних у санкції покарань.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.

Встановлення обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 вчинила умисне вбивство своєї новонародженої дитини. Новонародженою вважається дитина, яка народилася живою, протягом 28 повних днів після народження. Така дитина підпадає під поняття малолітньої особи і її безпорадний стан обумовлений саме віком. Отже, рішення суду першої інстанції про врахування вчинення злочину щодо малолітньої дитини, яка перебуває в безпорадному стані, як обтяжуючої обставини суперечить положенням ст. 67 ч. 4 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника Ставчанського В.С., належним чином перевірив доводи про суворість призначеного покарання і обґрунтовано визнав їх безпідставними. Разом з тим, апеляційний суд в ухвалі зазначив про відсутність обставин, які обтяжують покарання, проте не прийняв відповідного рішення про виключення з вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 рішення про визнання зазначеної обставини, яка обтяжує покарання.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засудженої без відбування покарання у виді позбавлення волі за матеріалами провадження не встановлено.

Виключення зазначеної обставини, яка обтяжує покарання, не впливає на вид та розмір покарання, призначеного ОСОБА_1, і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягають зміні шляхом виключення рішення про визнання як обставини, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо малолітньої дитини, яка перебуває в безпорадному стані,а касаційна скарга засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ставчанського В.С. - задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ставчанського В.С. - задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити вказівку про визнання обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо малолітньої дитини, яка перебуває в безпорадному стані.

В решті вказані судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний