Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 760/13737/22

провадження № 51-1500 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100090002779 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новаки Коростенського району Житомирської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 15 лютого 2024 року задовольнив клопотання прокурора, звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі положень ст. 45 КК України у зв`язку із дійовим каяттям та закрив кримінальне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги прокурора і залишено без змін ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 .

Згідно з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_8 , будучи службовою особою, а саме заступником директора Департаменту - начальником відділу контролю за дипломуванням спеціалістів водного транспорту Департаменту з питань підготовки та дипломування плавскладу і спеціалістів водного транспорту Державної служби морського та річкового транспорту України, був уповноваженою особою для проведення співбесіди в установленому порядку для призначення на вакантні посади державної служби категорії «В» на період дії карантину (3 посади).

20.11.2020 у приміщенні Морської адміністрації ОСОБА_7 як уповноваженою особою було проведено співбесіди з особами, які виявили бажання взяти участь у доборі, та внесено пропозиції призначити шляхом укладення контракту на вакантні посади ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а в подальшому 01.12.2020 було укладено контракти про проходження державної служби на період дії карантину з вказаними особами.

Після цього ОСОБА_7 , будучи відповідальним за дотриманням фінансової дисципліни та ефективним використання і охороною майна, діючи недбало, шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, здійснював підписання табелів обліку робочого часу ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 й нараховував вказаним особам заробітну плату, незважаючи на те, що вони не виконували покладені на них обов`язки та не з`являлися на своє робоче місце у період часу з грудня 2020 по липень 2021, що в свою чергу призвело до завдання збитків державному бюджету на загальну суму 321 972,12 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор,посилаючись на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор вважає, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що судом першої інстанції не встановлено три обов`язкові умови правомірного застосування положень ст. 45 КК України, зокрема факт щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність в матеріалах кримінального провадження підтвердження усунення заподіяної шкоди.

Також апеляційний суд, на думку прокурора, не перевірив належним чином доводів скарги про розгляд клопотання без участі представника потерпілого, який не був належним чином повідомлений про розгляд, а також доводів про не вирішення судом питання про долю речових доказів та щодо процесуальних витрат.

Захисник ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора і просив залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу.

Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Від потерпілого до суду надійшла заява про те, що Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України повідомлена про час та дату касаційного розгляду, а також вказано, що шкоду потерпілому відшкодовано повністю, будь-яких претензій до ОСОБА_7 не мають, просять розглянути скаргу прокурора без участі їхнього представника.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

Відповідно до змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди в цілому дотрималися.

Згідно з положеннями ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Імперативний припис у ст. 45 КК України про те, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, означає, що закон передбачає обов`язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності.

При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям можливе за наявності, по-перше, формальної передумови - вчинення особою кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину за винятком корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

А, по-друге, за наявності фактичних підстав, які полягають у щирому розкаянні особи у вчиненому правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.

Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за положеннями ст. 45 КК України.

Виняток становлять лише ті випадки вчинення кримінального правопорушення, готування чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитків. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 05 вересня 2024 року(справа № 166/37/24, провадження № 51-3015км24).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор під час досудового розслідування звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст. 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям.

У своєму клопотанні прокурор зазначав, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодував завдані ним збитки, тому існують підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 45 КК України.

В підготовчому судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_7 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, зазначав, що повністю відшкодував завдану шкоду та щиро розкаявся.

Прокурор підтримав подане клопотання і не заперечував наявності всіх підстав, у тому числі і щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 45 КК України.

Таким чином, факт повного відшкодування збитків, щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення був встановлений органом досудового розслідування і підтверджений судом у підготовчому засіданні.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, скоєного з необережності, і наявні всі підстави, передбачені змістом ст. 45 КК України, для звільнення його від кримінальної відповідальності, задовольнив клопотання прокурора.

Суд апеляційної інстанції погодився з наявністю підстав для застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 45 КК України й, навівши в ухвалі відповідні мотиви, обґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора.

При цьому доводи касаційної скарги про розгляд судами клопотання без участі потерпілої сторони та відсутності у матеріалах провадження відомостей про її належне повідомлення про день та час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Верховного Суду вбачає умотивованими.

Розгляд дійсно відбувся без участі представника потерпілого в місцевому та апеляційному судах, й даних про те, що сторона потерпілого була належно повідомлена про відповідні судові засідання в судах обох інстанцій у матеріалах провадження немає.

Однак, як було вказано вище, від представника потерпілого, а саме Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, на адресу Верховного Суду надійшла заява про те, що вони повідомлені про розгляд справи щодо ОСОБА_7 у касаційному суді, останній повністю відшкодував їм шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням; будь-які претензії до нього у потерпілого відсутні, просять розглянути справу без їхнього представника.

Крім цього, захисником до заперечень на касаційну скаргу було додано копію листа Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 19 червня 2025 року № 1332/03-1/14-25 на ім`я адвоката ОСОБА_6 , в якому зазначено, що вказаній установі було відомо про наявність справи щодо ОСОБА_7 у місцевому та апеляційному судах, однак вони не вбачали необхідності брати участь у розгляді у зв`язку з повним відшкодуванням завданих збитків.

За таких обставин, враховуючи, що потерпіла сторона в суді касаційної інстанції висловила свою позицію щодо повного відшкодування їй шкоди і відсутності претензій до ОСОБА_7 , не виявила бажання брати участь у судовому засіданні, колегія суддів Верховного Суду не вбачає доцільним скасовувати ухвалу апеляційного суду виключено з формальних міркувань.

Стосовно доводів скарги про те, що суди не вирішили питання про речові докази та процесуальні витрати, то об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19; провадження № 51-5464кмо20) зазначила, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, не вирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, й це питання може вирішити суд відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК України.

До того ж у своїй касаційній скарзі прокурор не зазначає, які саме процесуальні витрати були понесені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , не надає будь-яких доказів на підтвердження таких витрат, а також не вказує з кого і на чию користь їх необхідно стягнути. Також прокурор не зазначає і про наявність у кримінальному провадженні конкретних речових доказів.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, під час касаційного розгляду не встановлено.

За таких обставин, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3