Постанова

Іменем України

05 липня 2018 р.

м. Київ

Справа № 711/5912/17

Провадження № 51-1862км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І. О.,

за участю:

прокурора Хейлик Н. М.,

заявника ОСОБА_2,

захисника Овсяннікова В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2, поданої в порядку ч. 2 ст. 206 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року закрито.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 стверджує про незаконність ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року, яку просить скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що слідчий суддя порушив вимоги ч. 5 ст. 202, ч. 3 ст. 206 КПК України, відмовляючи в задоволенні заяви про звільнення з-під варти в порядку ч. 2 ст. 206 КПК України у зв'язку з закінченням 16 липня 2017 року обраного під час судового розгляду запобіжного заходу. Вказує на те, що право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, постановленої в порядку ст.206 КПК України, забезпечене вимогами ч. 3 ст. 21 КПК України та п. 4 ст. 5, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а суд апеляційної інстанції, закривши провадження, порушив вимоги ст. 9 КПК України. Стверджує, що суд апеляційної інстанції розглянув провадження незаконним складом.

Позиції інших учасників судового провадження

ОСОБА_2 та його захисник Овсянніков В. В. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор Хейлик Н. М. висловила думку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження за заявою ОСОБА_2 та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційним судом встановлено, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Після ухвалення вказаного вироку ОСОБА_2 подав заяву до слідчого судді в якій просив вирішити питання про звільнення його з-під варти в порядку ч. 2 ст. 206 КПК України, аргументуючи свої вимоги тим, що обраний йому під час судового розгляду запобіжний захід закінчився 16 липня 2017 року.

Розглянувши заяву ОСОБА_2, слідчий суддя відмовив у її задоволенні, з огляду на те, що він уповноважений вирішувати питання про звільнення осіб з-під варти у випадках незаконного утримання особи під вартою, та згідно з чинним законодавством не перевіряє законність такого тримання у разі визначення запобіжного заходу вироком суду. Одночасно слідчий суддя зазначив про можливість оскарження вироку в установленому законом порядку. При цьому в ухвалі слідчого судді зазначено, що вона оскарженню не підлягає.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Половинка М. Є. подав апеляційну скаргу і одночасно заявив клопотання про зміну підсудності розгляду його апеляційної скарги та направлення її до іншого апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції розглянув провадження за клопотанням ОСОБА_2 про вирішення питання про направлення кримінального провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року до іншого апеляційного суду, задовольнив його, направивши відповідне подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для вирішення питання щодо можливості направлення вказаного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року подання Апеляційного суду Черкаської області залишено без задоволення.

Крім цього, суд апеляційної інстанції здійснив перегляд в апеляційному порядку ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року.

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року, апеляційний суд установив, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв'язку з чим провадження підлягає закриттю.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що зазначена ухвала слідчого судді, як -така, що не включена до переліку ухвал, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування( ст. 309 КПК), апеляційному оскарженню не підлягає. Скарги на інші ухвали слідчого судді також оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження по ній. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність цих ухвал підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ухвала слідчим суддею винесена на іншій стадії кримінального провадження - судового провадження, а саме між проголошенням судового рішення та його апеляційного перегляду. На даній стадії діючий кримінальний процесуальний Кодекс взагалі не передбачає будь-якого порядку звернення та розгляду заяв за ст. 206 КПК України, хоч і не забороняє таке звернення, як убачається з зазначеної статті. Отже, державою не встановлено будь-якого механізму захисту основних прав та свобод осіб при розгляді заяв в порядку ст. 206 КПК України на стадії судового провадження, крім підготовчого засідання, в тому числі і шляхом подальшого оскарження прийнятих судами рішень у випадку непогодження із ними.

Проте забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства( пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України від 02.06.2016 року № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів». Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли Закон містить заборону на таке оскарження ( абзац другий підпункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення п.18 ч.1 ст.293 ЦПК України у взаємозв'язку зі ст. 129 Конституції України( про апеляційне оскарження ухвал суду )).

«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Однак такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та постановленою метою. Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти. Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд.

Оскільки слідчий суддя прийняв рішення, порядок розгляду та оскарження якого не врегульований КПК, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження(призначення до розгляду) за апеляційною скаргою на це рішення слід було керуватися приписами частини шостої статті 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною 1 ст. 7 КПК. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності ( п. 17 частини 1 ст. 7 КПК ). Зміст цієї засади розкрито у ст. 24 КПК України, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд, закривши провадження за апеляційною скаргою та не розглядаючи її по суті, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення ( ч.1 ст.412 КПК України), в зв'язку із чим касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду з огляду та те, що суд касаційної інстанції позбавлений права висловлюватися з цього приводу, оскільки дані доводи апеляційною інстанцією не переглядались і мотиви ним не викладались.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, п. 15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

п о с т а н о в и в:

касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний О. П. Марчук В. В. Наставний