Історія справи

Постанова

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 189/2029/18

провадження № 51-6187 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурора Піх Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 12013040540001005 від 20 жовтня 2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Водяне Покровського району Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 жовтня 2013 року приблизно о 18:30, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до сільськогосподарського приміщення, розташованого на АДРЕСА_2 , та умисно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 4832 грн.

Крім того, засуджений 03 вересня 2015 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до сільськогосподарського приміщення, розташованого на АДРЕСА_2 , та умисно повторно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 12 754 грн.

Також ОСОБА_1 01 грудня 2015 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до робочого приміщення, розташованого на 9 км залізничної колії зі сполученням станції «Мечетна» в сторону смт Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, та умисно таємно повторно викрав майно потерпілого ОСОБА_4 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 1410 грн.

Разом з тим, засуджений ОСОБА_1 28 серпня 2016 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до робочого приміщення, розташованого на 9 км залізничної колії зі сполученням станції «Мечетна» в сторону смт Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, та умисно таємно повторно викрав майно, що належить ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Придніпровська залізниця» Пологівська дистанція колії, чим заподіяв вказаному товариству майнової шкоди на загальну суму 11 268 грн.

Крім того, засуджений 19 листопада 2017 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до сільськогосподарського приміщення, розташованого на АДРЕСА_3 , та умисно таємно повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_5 , чим заподіяв останній майнової шкоди на загальну суму 13 168 грн.

Також ОСОБА_1 05 травня 2018 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до робочого приміщення, розташованого на 9 км залізничної колії зі сполученням станції «Мечетна» в сторону смт Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, та умисно таємно повторно викрав майно, що належить ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Придніпровська залізниця» Пологівська дистанція колії, чим заподіяв вказаному товариству майнової шкоди на загальну суму 10 006 грн.

Разом з тим ОСОБА_1 20 липня 2018 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до робочого приміщення, розташованого на 9 км залізничної колії зі сполученням станції «Мечетна» в сторону смт Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, та умисно таємно повторно викрав майно, що належить ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Придніпровська залізниця» Пологівська дистанція колії, чим заподіяв вказаному товариству майнової шкоди на загальну суму 9742 грн.

Крім того, засудженого ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02 серпня 2018 року приблизно о 01:00, перебуваючи на АДРЕСА_4 , керуючись корисливим мотивом, умисно таємно повторно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 1217 грн.

Разом з тим ОСОБА_1 14 серпня 2018 року приблизно о 01:00, перебуваючи на АДРЕСА_5 , керуючись корисливим мотивом, умисно таємно повторно викрав майно потерпілого ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 731 грн.

Також ОСОБА_1 15 серпня 2018 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, прибув на територію домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_3 , де незаконно проник до літньої кухні та умисно повторно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_8 , чим заподіяв останній майнової шкоди на загальну суму 3482 грн.

Крім того, засуджений 22 серпня 2018 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, прибув до нежитлового будинку на АДРЕСА_6 , де незаконно проник до літньої кухні та умисно повторно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_4 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 2441 грн.

Також засуджений ОСОБА_1 30 серпня 2018 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до сільськогосподарського приміщення, розташованого на АДРЕСА_3 , та умисно повторно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_5 , чим заподіяв останній майнової шкоди на загальну суму 19 085 грн.

Разом з тим засудженого ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 серпня 2018 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до сільськогосподарського приміщення, розташованого на АДРЕСА_3 , та незаконно заволодів транспортним засобом, а саме мопедом марки «Рига-12» S -57 , що належить потерпілій ОСОБА_5 , чим заподіяв останній майнової шкоди на суму 1122 грн.

Крім того, ОСОБА_1 02 вересня 2018 року приблизно о 01:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до сільськогосподарського приміщення, розташованого на АДРЕСА_7 , та умисно повторно таємно здійснив крадіжку великої рогатої худоби, яка належить потерпілому ОСОБА_9 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 3200 грн.

Також засуджений ОСОБА_1 02 вересня 2018 року приблизно о 02:00, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до сільськогосподарського приміщення, розташованого на АДРЕСА_7 , та умисно повторно таємно здійснив крадіжку великої рогатої худоби, яка належить потерпілій ОСОБА_10 , чим заподіяв останній майнової шкоди на суму 3200 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу захисника Бурульника А.В. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 постановлено змінити та виключити із вступної, мотивувальної та резолютивної його частин надлишкову кваліфікацію дій засудженого за частинами 2, 3 ст. 185 КК України.

У решті вирок суду залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі положень ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. При цьому засуджений зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при призначенні покарання повною мірою не було враховано його вік, стан здоров`я, відсутність судимостей, сімейний та матеріальний стан, а також факт добровільного відшкодування шкоди усім потерпілим та безпідставно не було застосовано положення ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 не надходило.

У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 2 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 413 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

У своїй касаційній скарзі засуджений вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, при цьому зазначає, що судами обох інстанцій повною мірою не було враховано особу засудженого, його сімейний стан, відсутність судимостей та інші обставини, які вказують на можливість застосування до нього положень ст. 75 КК України.

Однак, на переконання колегії суддів, такі доводи засудженого є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, урахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, а також те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, добровільно відшкодував шкоду всім потерпілим, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується задовільно, а також те, що засуджений на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, немає офіційного джерела доходу, вчинив 15 епізодів кримінальних правопорушень, зокрема і стосовно осіб похилого віку, дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 реального покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, захисник Бурульник А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і просив вирок суду першої інстанції змінити та застосувати до засудженого положення ст. 75 КК України. Крім того, прокурор також подав апеляційну скаргу, в якій просив виключити з вироку суду першої інстанції надлишкову кваліфікацію дій засудженого за частинами 2, 3 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційних скарг та вирок місцевого суду, урахував характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин його вчинення, кількість вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого та зазначені у вироку обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і дійшов висновку, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції його від суспільства, а доводи захисника про необхідність застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України є безпідставними, немотивованими та необґрунтованими.

Так, залишаючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання без зміни, а доводи захисника про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання - без задоволення, апеляційний суд зазначив, що посилання захисника на особу обвинуваченого, відсутність в останнього судимостей, наявність позитивних характеристик, міцних соціальних зв`язків та пом`якшуючих покарання обставин були враховані місцевим судом при призначенні покарання, а доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 має на утриманні дружину, яка є тимчасово непрацездатною, самі собою не можуть слугувати підставою для пом`якшення покарання. З такими висновками погоджується і Верховний Суд.

На переконання колегії суддів, визначене судом остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та відповідає основній його меті як заходу примусу. Таким чином, не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги засудженого в частині застосування до нього положень ст. 75 КК України.

Колегія суддів вважає, що застосування у даному випадку інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме принципам законності та справедливості покарання, а тому звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та встановлення іспитового строку не буде достатнім і необхідним для виправлення останнього.

На переконання колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах прокурора і захисника доводам та обґрунтовано дійшов висновку про можливість задоволення апеляційних вимог лише сторони обвинувачення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич Н.О. Марчук В.П. Огурецький