Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 159/4545/23 (11-сс/802/192/25)

провадження № 51-1704 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 березня 2025 року, якою йому відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2025 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ухвалою від 14 березня 2025 року задовольнив клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, наклав арешт на майно, яке було вилучено 05 березня 2025 року під час проведення обшуків за місцем проживання ОСОБА_6 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ним, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42023032110000027 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 2012, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Не погоджуючись із цією ухвалою, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 20 березня 2025 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте Волинський апеляційний суд ухвалою від 24 березня 2024 року залишив без задоволення його клопотання та повернув подану ним апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Адвокат ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги адвокат обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без задоволення його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернув подану ним апеляційну скаргу, оскільки такий строк він пропустив із поважних причин, а саме через те, що за результатом розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно слідчим суддею 14 березня 2025 року було оголошено лише резолютивну частину ухвали, а тому він не був обізнаним з мотивами прийнятого рішення та не міг вчасно оскаржити його в апеляційному порядку. Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції не зважив на його пояснення щодо його участі в суді першої інстанції в режимі відеоконференції та того, що він не був присутнім під час оголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді. Крім того, зазначає про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, на його думку, має відраховуватись з часу оголошення її повного тексту.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

За змістом ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вимогами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК встановлено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Положеннями ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Приписи КПК про строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, якщо апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого законом терміну й особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку, або суд апеляційної інстанції за заявою цієї особи не знайде підстав для його поновлення, така скарга підлягає поверненню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, або у випадку, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вимогами ч. 1 ст. 117 КПК визначено, що за клопотанням заінтересованої особи пропущений із поважних причин строк має бути поновлений ухвалою слідчого судді, суду.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.

Водночас при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про накладення арешту на майно з викликом учасників провадження, в тому числі й представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який був присутній у судовому засіданні 14 березня 2025 року в режимі відеоконференції під час постановлення відповідного рішення.

Таким чином, відповідно до ст. 395 КПК строк на апеляційне оскарження адвокатом ухвали слідчого судді обчислюється з дня оголошення вказаної ухвали.

За висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС) від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

З огляду на викладене колегія суддів уважає необґрунтованими доводи адвоката ОСОБА_7 про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді для нього повинен обчислюватися з дня проголошення повного тексту.

Водночас колегія суддів уважає слушними твердження представника ОСОБА_7 про безпідставну відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження.

У згаданій вище постанові від 27 травня 2019 року ОП ККС ВС також висловила міркування щодо того, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення вказане за їхнім клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.

Адвокат ОСОБА_7 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження посилався на наявність поважних причин пропуску процесуального строку - необізнаність з мотивами прийнятого рішення через оголошення резолютивної частини ухвали, та просив урахувати, що, отримавши доступ до повного тексту рішення 20 березня 2025 року, того ж дня, без жодних зволікань, подав апеляційну скаргу.

Проте суд апеляційної інстанції на зазначені доводи адвоката не зважив попри висловлену ОП ККС ВС позицію.

Відтак, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку адвокату ОСОБА_7 , томуухвала суду апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 березня 2025 року, якою відмовлено представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2025 року, скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3