?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Томчук М.О. ,

Київської міської ради - Пилипчук І.І., Ільчик М.О.,

Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" - Будника Б.А.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин-555" - Степаненка Р.О., Мельника М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 (у складі колегії суддів: Агрикова О.В. (головуючий), Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 (суддя Пукшин Л.Г.)

у справі № 910/4730/18

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин-555"

про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Рада) та Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" (далі - КП "Дарницьке лісопаркове господарство") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарин-555" (далі - відповідач, ТОВ "Аквамарин-555") про:

зобов`язання відповідача усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Ради у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (код ділянки 66:081:0027) площею 0,3 га по вул. Курнатовського у Дніпровському районі міста Києва, шляхом звільнення її від нерухомого майна площею 353,2 кв.м. та інших будівель і споруд, що на ній розміщені (дерев`яні споруди, огорожа тощо);

зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні КП "Дарницьке лісопаркове господарство" земельною ділянкою (код ділянки 66:081:0027) площею 0,3 га по вул. Курнатовського у Дніпровському районі міста Києва (далі - спірна земельна ділянка) належній йому на праві користування, шляхом звільнення її від нерухомого майна площею 353,2 кв.м. та інших будівель і споруд, що на ній розміщені (дерев`яні споруди, огорожа тощо) (далі - заклад громадського харчування).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Аквамарин-555», користуючись спірною земельною ділянкою, порушує право власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, а також порушує права КП «Дарницьке лісопаркове господарство» на користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що наявність у відповідача права приватної власності на об`єкт нерухомості - заклад громадського харчування, що розташований на спірній земельній ділянці, та вчинення ним дій по оформленню землекористування, свідчить про правомірне використання відповідачем спірної земельної ділянки для розміщення закладу громадського харчування; розміщення закладу громадського харчування не передбачає вилучення земельної ділянки чи зміну її цільового призначення, тому не порушує прав позивачів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, у квітні 2019 року Заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги, прокурор вказав, що суди попередніх інстанцій, в порушення ст.116, 125, 126 Земельного кодексу України та ст.ст. 375, 376 Цивільного кодексу України, не взяли до уваги відсутність рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки відповідачеві у власність чи користування (оренду); факт реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - заклад громадського харчування за ТОВ "Аквамарин-555" без правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не свідчить про законність використання ним спірної земельної ділянки; в матеріалах справи наявні докази для ідентифікації спірної земельної ділянки на місцевості; використання земельних ділянок лісогосподарського призначення для будівництва об`єктів нерухомості з метою здійснення господарської діяльності законодавством не передбачено; рішенням Київської міської ради від 20.12.2017 №936/3943 відповідачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для обслуговування закладу громадського харчування; матеріалами справи підтверджено наявність у КП "Дарницьке лісопаркове господарство" права постійного користування спірною земельною ділянкою; судами попередніх інстанцій безпідставно взято до уваги судові рішення у справі №910/3510/17 з огляду на різні предмет та підстави позовних вимог; суди при винесенні судових рішень невірно застосували до спірних правовідносин ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

18.06.2019 відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

19.07.2019, після оголошення у справі перерви, представник КП "Дарницьке лісопаркове господарство", який вже надав суду пояснення в попередньому судовому засіданні, подав заяву про розгляд касаційної скарги без його участі.

У судовому засіданні 31.07.2019, розглянувши клопотання КП "Дарницьке лісопаркове господарство" щодо розгляду справи без участі його представника, ураховуючи, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника КП "Дарницьке лісопаркове господарство".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників Ради та відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

01.02.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 та на підставі запиту прокуратури Дарницького району м. Києва від 23.01.2017 № 05/2/3-23вих-17, було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Курнатовського (обліковий код 66:081:0027) у Дніпровському районі міста Києва, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 17-0123-04.

У вказаному акті зазначено, що згідно бази даних земельного кадастру спірна земельна ділянка, на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки та на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування обліковується за КП "Дарницьке лісопаркове господарство". За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування (оренду). У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавством порядку. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Під час обстеження спірної земельної ділянки встановлено, що на її частині орієнтовною площею 0,13 га розміщено та експлуатується заклад громадського харчування "Шервуд". На земельній ділянці розміщені дерев`яні споруди, земельна ділянка огороджена. Заклад громадського харчування площею 353,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 належить ТОВ "Аквамарин-555" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2009.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2009 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Аквамарин-555» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким покупець прийняв у власність нерухоме майно, а саме: заклад громадського харчування загальною площею 353,20 кв.м. по АДРЕСА_1 у Дніпровському районі міста Києва. Договір посвідчений державним нотаріусом Журавською В.В. та зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за №8889-П.

Факт належності ТОВ «Аквамарин-555» на праві приватної власності нерухомого майна - приміщень загальною площею 353,20 кв.м. закладу громадського харчування, що знаходиться по АДРЕСА_1, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2017 (індексний номер 83974222).

Предметом розгляду даної справи є усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Ради у володінні, користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, а також усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою КП "Дарницьке лісопаркове господарство", шляхом звільнення її від закладу громадського харчування, який належить на праві власності відповідачеві.

За змістом ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст.152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу ст.391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу ст.9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 319, 328 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 26.02.2009) передбачала, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент реєстрації права власності на заклад громадського харчування за відповідачем) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності ТОВ «Аквамарин-555» на заклад громадського харчування не скасована, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 26.02.2009 є чинним.

З огляду на зазначене, ТОВ «Аквамарин-555», як власник нежитлової будівлі, державна реєстрація права власності на яке не скасована, має право користування спірною земельною ділянкою, на якій така будівля розміщена, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, що передбачено ст.120 ЗК України.

ТОВ «Аквамарин-555» після набуття у власність закладу громадського харчування, 07.04.2017 звернувся до Київської міської ради з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,36 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі закладу громадського харчування.

Отже, відповідач вчиняв дії щодо одержання земельної ділянки в користування, яка необхідна йому для обслуговування закладу громадського харчування.

Враховуючи викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що зобов`язання відповідача в примусовому порядку усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні всією спірною земельною ділянкою шляхом звільнення її від будівель та споруд закладу громадського харчування «Шервуд», фактично означає знесення належного відповідачеві на праві власності нерухомого майна, що є порушенням його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а обраний спосіб захисту у вигляді звільнення всієї спірної земельної ділянки від нерухомого майна є неефективним в розумінні Конвенції та призведе до недотримання справедливої рівноваги інтересів сторін.

Судами попередніх інстанцій при розгляді заявленого у даній справі позову також було правомірно враховано, що господарськими судами раніше було розглянуто справу №910/3510/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Ради до ТОВ "Аквамирин-555" про повернення спірної земельної ділянки, привівши її у придатний стан шляхом звільнення її від будівель та споруд.

Підставою позову прокурора у справі №910/3510/17 були, зокрема, обставини встановленні Департаментом земельних ресурсів у акті обстеження спірної земельної ділянки від 01.02.2017 № 17-0123-04, а також самовільне зайняття спірної земельної ділянки відповідачем.

За результатами розгляду справи №910/3510/17 рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі №910/3510/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора у справі № 910/3510/17, суди всіх інстанцій зазначили, що ТОВ «Аквамарин-555» як власник закладу громадського харчування, державна реєстрація права власності якого не скасована, має право користування спірною земельною ділянкою, на якій така будівля розміщена, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, що передбачено ст.120 ЗК України.

Доводи прокурора в касаційній скарзі про те, що заклад громадського харчування, який належить на праві власності відповідачеві, є самочинним будівництвом, а відповідач немає права на користування спірною земельною ділянкою не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються договором купівлі-продажу від 26.02.2009 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2017 (індексний номер 83974222).

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, Касаційний господарський суд зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі №910/4730/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий