Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №910/16462/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16462/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р.

у складі колегії суддів: С.Я. Дикунська - головуючий, А.О. Мальченко, Г.А. Жук

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест"

до

1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс - Трейдінг"

про визнання права

за участю представників:

від позивача: Піхотний М.Д.,

від відповідача-1: Посохов В.С.,

від відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Бізнеспром Інвест" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Фокс-Трейдінг" про визнання права ТОВ "Бізнеспром Інвест" вимагати від ТОВ "Фокс-Трейдінг" сплати боргу за кредитними договорами №4Ф10157И від 02.08.2010р. та № 4Ф14208И від 12.02.2014р., укладеними між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Фокс-Трейдінг", зобов'язання боржника за якими перед ПАТ КБ "Приватбанк" були виконані поручителем - ТОВ "Бізнеспром Інвест"; визнання відсутнім у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимагати від ТОВ "Фокс-Трейдінг" сплати боргу за кредитними договорами №4Ф10157И від 02.08.2010р. та № 4Ф14208И від 12.02.2014р., укладеними між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Фокс-Трейдінг", зобов'язання боржника за якими перед ПАТ КБ "Приватбанк" були виконані поручителем - ТОВ "Бізнеспром Інвест".

Позов обґрунтований тим, що позивач як поручитель виконав зобов'язання боржника за кредитними договорами №4Ф10157И від 02.08.2010р.та №4Ф14208И від 12.02.2014р. перед ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 518 491 762,94 грн., а тому позивач набув право вимоги виконання грошових зобов'язань від боржника.

За твердженнями позивача, невручення йому відповідачем-1 документів на підтвердження обов'язку відповідача-2, а також невиконання останнім вимоги про сплату заборгованості свідчить про невизнання відповідачами факту оплати позивачем заборгованості за вищезгаданими кредитними договорами та переходу до нього права вимоги за ними, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017р. у справі № 910/16462/17 у задоволені позову відмовлено.

Суд зазначив, що позивачем не доведено, в чому саме та з яких підстав його права та інтереси є порушеними з боку відповідачів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. у справі № 910/16462/17 рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідачів.

При цьому суд зазначив, що до позивача, який виконав зобов'язання відповідача-2, забезпечені порукою, перейшли усі права кредитора в цих зобов'язаннях, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову апеляційного господарського суду шляхом виключення з її мотивувальної частини наступного положення: "Таким чином, до позивача, який виконав зобов'язання відповідача-2, забезпечені порукою, перейшли усі права кредитора в цих зобов'язаннях, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання."

Скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд вийшов за межі встановлення обставин, встановивши у мотивувальній частині свого рішення обставини, які не підтверджуються жодними наявними у справі доказами, та надав оцінку аргументам, що жодним чином не відносяться до предмету спору, що є порушенням п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 та п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає її безпідставною, а тому просить оскаржувану постанову залишити без змін.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 10.11.2016р. між ТОВ "Бізнеспром Інвест" як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк" як кредитором укладено договір поруки №4Ф10157И/П, за умовами п. 1 якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ "Фокс-Трейдінг" як боржником своїх зобов'язань за кредитним договором від 02.08.2010р. №4Ф10157И та кредитним договором від 12.02.2014р. №4Ф14208И.

За положеннями п. 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

За умовами п. 4 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни за кредитними договорами.

Відповідно до п. 8 договору до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договорам застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором в частині виконаного зобов'язання.

Судами встановлено, що згідно з платіжними дорученнями №38 та №39 від 11.11.2016р. ТОВ "Бізнеспром Інвест" перерахувало на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти в загальному розмірі 518 491 762, 94 грн. з призначенням платежу: "Виконання зобов'язань по кредитному договору №4Ф10157И від 02.08.2010р. згідно договору поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016р." та "Виконання зобов'язань по кредитному договору №4Ф14208И від 12.02.2014р. згідно договору поруки №4Ф10157И/П від 10.11.2016р." відповідно.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачі, на думку позивача, не визнають факту погашення ним заборгованості та переходу до нього прав кредитора.

Відповідно до ст. 1 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017р., зокрема, юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З аналізу ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Водночас, застосування такого способу захисту як визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Тобто, такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право. Вимога про визнання права може бути пред'явлена до особи, яка не визнає чи порушує право.

На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Як правильно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, відтак будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права позивача вимагати від відповідача-2 сплати боргу за кредитними договорами та визнання відсутнім у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати боргу за кредитними договорами, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів належними та допустимими доказами.

При цьому, в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. у справі №910/16462/17 суд, між іншим, зазначив, що до позивача, який виконав зобов'язання відповідача-2, забезпечені порукою, перейшли усі права кредитора в цих зобов'язаннях, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ПАТ КБ "Приватбанк" просить виключити з мотивувальної частини постанови абзац, в якому апеляційний господарський суд встановив факт переходу до позивача всіх прав кредитора.

Верховний Суд зазначає, що факт переходу до позивача права вимоги за кредитними договорами до відповідача-2 за відсутності обставин невизнання цього права зі сторони відповідачів підлягає встановленню під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за цими кредитними договорами, а тому вказаний абзац підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови. Вказаний факт неможливо встановити в межах даної справи з огляду на недослідження судами питання виконання кредитних зобов'язань за відповідними договорами, та обсяг такого виконання.

Апеляційним господарським судом у спірному абзаці встановлено юридичні факти, які за змістом постанови не досліджувались та не встановлювались судами у зв'язку з недоведеністю їх оскарження чи невизнання зі сторони відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, встановлюючи факт переходу до позивача прав кредитора, фактично вирішив спір, у задоволенні якого відмовив з огляду на відсутність між сторонами спору.

Відповідно до ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а мотивувальна частина постанови апеляційного господарського суду - зміні.

Оскільки помилкове посилання апеляційного суду на обставини, які не досліджувались у межах даної справи, не призвело до ухвалення незаконного судового рішення по суті, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити.

Змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. у справі №910/16462/17, виключивши з неї абзац: "Таким чином, до позивача, який виконав зобов'язання відповідача-2, забезпечені порукою, перейшли усі права кредитора в цих зобов'язаннях, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання."

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л.В. Стратієнко

Суддя І.В. Ткач