Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.01.2018 року у справі №916/219/16
Ухвала ВП ВС від 06.09.2020 року у справі №916/219/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/219/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 (головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді Філінюк І.Г., Лашин В.В.)

у справі № 916/219/16

за позовом Селянського (фермерського господарства) "Світанок"

до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції м. Одеса

про стягнення 140 801,06 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 Селянське (фермерське) господарство "Світанок" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції м. Одеса про стягнення 140 801,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при виконанні судового наказу про стягнення коштів державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з самостійним виконанням боржником вимог виконавчого документу. Однак, як вказує позивач, кошти з розрахункового рахунку Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції м. Одеса на його рахунок згідно наказу №916/3418/13 не поступили, в зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів в сумі 91 633,50 грн згідно наказу та 49 167,56 грн втраченої вигоди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2017 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем неправомірного віднесено інфляційні втрати та 3% річних до збитків, завданих внаслідок бездіяльності відповідача. Також, суд не знайшов підстав для стягнення 91 633,50 грн згідно наказу у справі №916/3418/13 з Державного бюджету України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" грошові кошти в сумі 91 633,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що бездіяльність державного виконавця підтверджено ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2015, яка набрала законної сили, а також врахував ту обставину, що орган державної виконавчої служби не довів, що на час проведення виконавчих дій боржник не мав майна, за рахунок якого могло бути виконане судове рішення. Відмовляючи в частині позову про стягнення збитків, суд вказав, що правовідносини, які виникли між сторонами в межах цього спору, не мають цивільно-правового характеру, тому положення ст. 22 та ст. 625 Цивільного кодексу України до них не застосовуються.

03.10.2017 Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 916/219/16, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, з таких підстав:

- висновок суду апеляційної інстанції про бездіяльність державного виконавця з пошуку майна ПАТ "Імексбанк" м.Одеса є необґрунтованим у зв'язку з самостійним виконанням боржником вимог наказу господарського суду від 28.05.2014;

- апеляційним судом не встановлено наявності обставин щодо неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця відділу ДВС у зв'язку з не виконанням наказу господарського суду від 28.05.2014 та не встановлено наявності необхідних складових для відшкодування шкоди;

- судом не залучено до участі у справі Державну казначейську службу.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, виходить з такого.

Як встановлено господарськими судами, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі №916/3418/13 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" незаконно списані кошти в сумі 89 000,00 грн, 1 720,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 913,50 грн судових витрат за апеляційне провадження.

28.05.2014 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

01.07.2014 голова Селянського (фермерського) господарства "Світанок" звернувся до начальника першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.05.2014 у справі № 916/3418/13, в якій просив стягнуті кошти перерахувати на розрахунковий рахунок № 26001451418, МФО 380805, код 32549072 в Акціонерному товаристві "Райффайзен банк Аваль".

Постановою першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 10.07.2014 відкрито виконавче провадження № 43887133 щодо примусового виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2014, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" добровільно виконати у семиденний термін вимоги виконавчого документа, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДВС.

Зазначена постанова надіслана сторонам виконавчого провадження. У зв'язку з відсутністю відомостей щодо отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесені постанови про відкладення виконавчих дій.

10.09.2014 до першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надійшла заява голови правління Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, чинної на той час).

На підтвердження виконання постанови державного виконавця від 10.07.2014, Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" надано меморіальний ордер від 05.09.2014 № 54062 про перерахування коштів в розмірі 91 633,50 грн на розрахунковий рахунок Селянського (фермерського) господарства "Світанок".

27.11.2014 державним виконавцем на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Селянське (фермерське) господарство "Світанок" подало в Господарський суд Одеської області скаргу на дії органу ДВС, в якій просило визнати недійсною постанову першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП №43887133.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2015 визнано недійсною постанову першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП №43887133.

17.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 № 16 вирішено розпочати з 27.01.2015 процедуру виведення Акціонерного товариства "Імексбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно.

17.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

23.04.2015 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 84 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Акціонерному товаристві "Імексбанк" до 26.05.2015 включно.

27.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 21.05.2015 № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 №105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Імексбанк".

02.06.2015 державним виконавцем винесено постанови про поновлення виконавчого провадження, виведення зі складу зведеного виконавчого провадження та про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ спрямовано ліквідатору Акціонерного товариства "Імексбанк".

З врахуванням наведеного, позивач зазначає, що внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду, він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, що і стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Одеської області з позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків ті інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 24 березня 1998 року N 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" та Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Здійснивши аналіз, указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної, рішеннями, діями (бездіяльністю) державного виконавця відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 08.11.2017 №6-99цс17.

Проте, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не вирішили питання про залучення у даній справі в якості іншого відповідача відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України, у зв'язку з чим, суд погоджується з доводами скаржника в цій частині.

У розумінні приписів наведених норм підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Шкода відшкодовується незалежно від вини таких органів.

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) дій (бездіяльності) державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2015 у справі №916/3418/13 визнано недійсною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП №43887133.

Отже факт неправомірності дій державного виконавця встановлено ухвалою господарського суду, що є допустимим доказом з огляду на приписи ст. 121-1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), чим спростовується твердження скаржника, що оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця розглядається лише в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Водночас, суди не дослідили і не встановили обставин на підтвердження того, що саме внаслідок цих неправомірних дій по закінченню виконавчого провадження позивачу завдано шкоди.

Також, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджено обставин щодо настання реальної неможливості отримати Позивачем кошти за наказом від 28.05.2014 з огляду на передачу вказаного наказу ліквідатору ПАТ "Імексбанк" та передбачену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедуру задоволення вимог кредиторів.

Позивачем не зазначено, а судами не перевірено наявність обставин, які б унеможливили виконання рішення суду, причини неможливості його виконання, зокрема, припинення ПАТ "Імексбанк" як юридичної особи, а отже не досліджено чи дійсно Позивачу завдано збитків в результаті порушення його права.

Таким чином, суди неповно дослідили обставини справи, а суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 91 633,50 грн з Держбюджету України, присуджених до стягнення з ПАТ "Імексбанк" на користь Позивача.

В силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII), постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати викладене, встановити відповідні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для вирішення спору, враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №916/219/16 - скасувати.

3. Справу №916/219/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.