ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/221/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. - головуючий, Кролевець О. А., Стратієнко Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (головуючий суддя - Матущак О., судді: Бонк Т., Якімець Г. ) та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2021 (суддя Андрусик Н. О.)

у справі №921/221/21

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чародійка"

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

1.1.У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/221/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чародійка" (далі - ТОВ "Чародійка") про визнання недійсними протоколів загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Чародійка" №14 від 18.01.2020 та №17 від 26.03.2021.

1.2.22.07.2021 Господарським судом Тернопільської області ухвалено судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Чародійка", оформлене протоколом загальних зборів засновників (учасників) №14 від 18.01.2020; відмовлено у позові в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Чародійка", оформленого протоколом загальних зборів засновників (учасників) №17 від 26.03.2021.

1.3.За результатами розгляду спору, на підставі пункту 2 частини 1 , частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судом при винесенні рішення здійснено розподіл судових витрат в частині відшкодування судового збору та витрат відповідача, понесених на професійну правничу допомогу.

1.4.Позивачка, в особі представника - адвоката Свірського Тараса Володимировича, звернулася 27.07.2021 до Господарського суду Тернопільської області із заявою без номеру від 27.07.2021 про відшкодування з відповідача 30500,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу, посилаючись на норми статей 129, 244 ГПК України.

1.5.На підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартість до заяви долучено:

- договір без номеру від 13.02.2020 про надання правової допомоги та додаткову угоду без номеру від 25.03.2021 до вказаного договору;

- акт прийому-передачі послуг від 26.07.2021, згідно якого адвокатом надано послуги згідно з переліком (попередній правовий аналіз матеріалів справи та оцінка обставин і наявних доказів, вартістю 3000,00 грн; правовий аналіз законодавства та судової практики, вартістю 4000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви, вартістю 5000,00 грн; підготовка та подання заяви про забезпечення позову, вартістю 4000,00 грн; участь у судових засіданнях, вартістю 4500,00 грн (три засідання по 1500,00 грн); підготовка та подання 2-х додаткових письмових пояснень, вартістю 4000,00 грн (кожне пояснення - 2000,00 грн); додатковий гонорар за досягнення позитивного результату, а саме ухвалення судового рішення про часткове задоволення позову, - 10000,00 грн), загальною вартістю 34500,00грн;

- рахунок на оплату послуг адвоката від 26.07.2021 на суму 34500,00 грн.

1.6.Крім того в подальшому, позивачкою було надано суду копію додаткової угоди від 05.08.2021, відповідно до якої, у зв'язку із виявленою помилкою в даті укладення додаткової угоди від 25.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 13.02.2020, її сторони вирішили вважати вірною дату укладення зазначеної додаткової угоди - 25.04.2021.

1.7.Місцевий господарський суд зазначив, що в судовому засіданні адвокатом позивачки надано пояснення, в яких зазначено, що оскільки судом позовні вимоги задоволено частково, тому відшкодуванню з відповідача підлягають витрати в сумі 15250 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог, втім відповідної заяви про це не подано.

1.8.Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 09.08.2021 у справі №921/221/21, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив.

1.9.Судові рішення мотивовані недотриманням позивачкою передбаченого частиною 8 статті 129, частиною 1 статті 221 ГПК України порядку, адже до закінчення судових дебатів нею не заявлено (1) про намір звернення до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та (2) про надання відповідних доказів із зазначенням поважності причин неможливості їх подання до закінчення судових дебатів. Суди також зазначили, що додаткова угода від 25.03.2021 до договору із посиланням на номер справи не може вважатися належним та достовірним доказом визначення вартості наданих послуг адвокатом, оскільки таку укладено до моменту відкриття провадження у справі та присвоєння справі автоматизованою системою суду відповідного єдиного унікального номеру, тобто раніше 13.04.2021. При цьому апеляційний суд визнав недостовірним доказ - додаткову угоду від 05.08.2021 про внесення виправлень до додаткової угоди від
25.03.2021, де правильною датою угоди зазначено вважати 25.04.2021, з огляду на те, що її укладено 05.08.2021, а подано позивачем до суду лише 09.08.2021, в той час як рішення суду у справі було прийнято 22.07.2021. Тож апеляційний суд виходив також із того, що такий доказ понесення витрат (додаткову угоду від
05.08.2021) позивачкою подано поза межами встановленого законом п'ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

2.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2021 у справі №921/221/21, якими відмовлено у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалити рішення про стягнення із ТОВ "Чародійка" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції.

2.2.На обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 215, 627 Цивільного кодексу України та статей 123, 129 ГПК України.

2.3.Скаржниця зазначає, що нею було дотримано вимоги процесуального законодавства щодо порядку та строків подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу для їх стягнення з протилежної сторони, оскільки такі докази були подані в межах визначеного п'ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду, про що було попередньо заявлено до закінчення судових дебатів.

Позивачка вважає помилковими висновки судів про нікчемний характер додаткової угоди від 25.03.2021 до договору про надання професійної допомоги від
13.02.2020, оскільки, по-перше, вона не містить ознак нікчемності, згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, а по-друге, до суду була подана копія відповідної угоди, в якій сторони між собою узгодили, що зазначення дати укладення додаткової угоди 25.03.2021 є помилкою, адже дійсною датою її укладення є 25.04.2021. При цьому позивачка вказує, що певні дефекти чи недоліки в оформленні документів, які підтверджують надання правничої допомоги, не можуть спростовувати факт надання правничої допомоги та нівелювати процесуально встановлену можливість на відшкодування судових витрат. Крім того, скаржниця вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню також з огляду на невірне визначення судом суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в ході апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2021, оскільки оскаржуваною постановою стягнуто з позивачки на користь відповідача 2000,00 грн за участь представника останнього в судових засіданнях, тоді як згідно доданого відповідачем акта обсягу наданої правничої допомоги №3, вартість участі адвоката у судових засіданнях становить 1000 грн.

2.4.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

3. Позиція Верховного Суду.

3.1.Стаття 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

3.2.Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

3.3.Згідно із частинами 1 , 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3.4.Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

3.5.За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статті 221 ГПК України.

3.6.Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

3.7.Відповідно до матеріалів справи, у тексті позовної заяви (пункт 5 прохальної частини) позивачкою зроблено заяву про стягнення з ТОВ "Чародійка" витрат на професійну правничу допомогу, в якій нею також зазначено, що докази несення таких витрат будуть подані в порядку та строки, передбачені частиною 8 статті 129 ГПК України. Також у позові наведено попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

3.8.У подальшому, 27.07.2021 (у межах визначеного частиною 8 статті 129 ГПК України п'ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду) позивачкою подано докази витрат на професійну правничу допомогу разом із відповідною заявою.

3.9.Отже, позивачкою дотримано процесуальні вимоги щодо порядку та строків подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу для вирішення судом питання щодо їх стягнення з іншої сторони, так як такі докази були подані в межах визначеного нормами процесуального законодавства п'ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду, про що було попередньо зроблено письмову заяву, викладену у позовній заяві, тобто до закінчення судових дебатів.

3.10.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає безпідставними висновки попередніх судових інстанцій про те, що позивачкою до закінчення судових дебатів не зроблено заяви про те, що вона просить стягнути на її користь з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, а також не зроблено заяви про те, що докази витрат на оплату послуг адвоката будуть надані нею протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, адже такі висновки спростовуються матеріалами справи, які містять відповідну заяву.

3.11.Крім того, однією з підстав для відмови в задоволенні зробленої позивачкою заяви про відшкодування витрат на оплату послуг, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, судами було зазначено те, що додаткова угода від 25.03.2021 не може вважатися належним та достовірним доказом визначення вартості наданих послуг адвокатом, оскільки таку угоду укладено до моменту відкриття провадження у справі та присвоєння справі автоматизованою системою суду відповідного єдиного унікального номеру, тобто раніше 13.04.2021 (дата реєстрації позовної заяви).

3.12.Разом з тим зміст вказаної додаткової угоди, в якій зазначено номер справи, детальний опис послуг та їх вартість, яка відповідає вартості цих послуг, що були зазначені позивачкою у попередньому розрахунку судових витрат, наведеному у позовній заяві, свідчить про те, що така угода складалась після порушення провадження у справі №921/221/21, і, відповідно, про те, що зазначена в ній дата складання цієї додаткової угоди є опискою.

3.13.Вказані обставини були також підтверджені позивачкою у місцевому господарському суді шляхом подання копії додаткової угоди від 05.08.2021, відповідно до якої, у зв'язку із виявленою помилкою, датою укладення додаткової угоди від 25.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 13.02.2020 сторони узгодили вірну її дату укладення, а саме 25.04.2021.

3.14.При цьому висновки суду апеляційної інстанції про те, що додаткова угода про внесення виправлень до додаткової угоди від 25.03.2021, укладена 05.08.2021, в якій правильною датою угоди узгоджено вважати 25.04.2021, є недостовірним доказом на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, з огляду на те, що її укладено лише 05.08.2021, а подано позивачем до суду
09.08.2021, в той час як рішення суду у справі було прийнято 22.07.2021, тобто поза межами п'ятиденного строку на подання доказів витрат на послуги адвоката, на переконання суду касаційної інстанції були помилково покладені в обґрунтування відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Так, вказана додаткова угода від 05.08.2021, за своєю суттю, є не новим доказом підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а є підтвердженням позивачкою обставин дійсної дати укладення додаткової угоди з адвокатом через допущення технічної помилки в додатковій угоді від 25.04.2021 до договору про надання правової допомоги, яке (підтвердження) могло бути здійснено у будь-якій формі, зокрема й в усній, та яке не змінює суті відносин позивачки з її представником щодо умов наданих послуг з правової допомоги, та не може спростовувати факт понесення позивачкою таких витрат. Звідси висновок, що суди мали б надати оцінку саме реальності вказаних позивачкою сум витрат на оплату послуг адвоката, їх співмірності, чого, однак, здійснено не було.

3.15.Колегія суддів зазначає, що, в будь-якому випадку, певні дефекти чи недоліки в оформленні документів, які свідчать про надання правничої допомоги, не можуть спростовувати факт надання правничої допомоги та нівелювати процесуально встановлену можливість на відшкодування судових витрат.

3.16.Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №747/839/18 виклав висновок, згідно якого допущені адвокатом в оформленні документів про надання правничої допомоги недоліки не можуть бути підставою для відмови у стягненні фактично понесених витрат на правничу допомогу, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні адвокатом документів.

3.17.Втім, суди попередніх інстанцій не врахували зазначеного вище висновку Верховного Суду та не надали будь-яких обґрунтувань наявності розумних сумнівів щодо фактичності надання адвокатом оплатної правничої допомоги позивачка у справі в оскаржуваних судових рішеннях.

3.18.Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином по суті надані позивачкою докази в обґрунтування заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкових та передчасних висновків у справі, а оскаржувані судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

3.19.Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

4.1.Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

4.2.За змістом пунктів 1 та 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктів 1 та 4 частини 3 статті 310 ГПК України; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.3.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

4.4.З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не здійснили належним чином розгляд заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвала Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2021 підлягають скасуванню, а справа №921/221/21 - передачі до Господарського суду Тернопільської області для здійснення нового розгляду зазначеної заяви.

4.5.Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

4.6.Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

4.7.Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа за заявою про відшкодування витрат на правову допомогу направленню до місцевого господарського суду на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, зокрема і сплаченого за подання касаційної скарги судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2021 у справі №921/221/21 скасувати.

3. Справу №921/221/21 за заявою ОСОБА_1 про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу у справі №921/221/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. А. Кролевець

Л. В. Стратієнко