Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №905/1317/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1317/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

прокурора - Іващенко І.А.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Сергієнко Д.Є.,

відповідача-3 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019

(головуючий суддя Тарасова І.В., судді Пуль О.А., Фоміна В.О.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2018

(суддя Зекунова Е.В.)

у справі №905/1317/18

за позовом керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі позивача Костянтинівської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія",

2. Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

3. Державного підприємства "Сетам"

про визнання недійсною заявки на реалізацію арештованого майна та результатів електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2018 року керівник Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі позивача Костянтинівської міської ради з позовом до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" (далі - ТОВ "Промбудколія"); 2. Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВДВС); 3. Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") про:

- визнання недійсною заявки Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, від 01.09.2017 №14.17-16/26107 на реалізацію арештованого майна в ДП "Сетам";

- визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації арештованого майна КП "Костянтинівське трамвайне управління", проведеного ДП "Сетам" та оформленого протоколом №298247 від 20.11.2017, відповідно до якого визнано переможцем торгів з продажу лоту "трамвайна колія загальною довжиною 2660,5 м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, від перехрестя вул. Гастело та Братська до пр. Ломоносова (зупинка Чайка) ТОВ "Промбудколія".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадові особи ВДВС вчинили дії з примусової реалізації майна КП "Костянтинівське трамвайне управління" з порушенням вимог ст.ст. 190 191 327 ЦК України, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" без прийняття рішення Костянтинівською міською радою, яка є власником майна цього комунального підприємства.

Зокрема, майно, яке описано та реалізовано боржником в межах зведеного виконавчого провадження, належить на праві власності територіальній громаді Костянтинівської міської ради та закріплено за КП "Костянтинівське трамвайне управління" лише на праві оперативного управління, а тому, в силу вимог ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", його реалізація на електронних торгах повинна відбуватись лише після надання відповідної згоди власником майна - територіальною громадою Костянтинівської міської ради.

Також керівник прокуратури наголошував, що реалізація майна на прилюдних торгах, та складення за результатами їх проведення протоколу та акта, фактично є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Оскільки відчуження майна боржника відбулось без відповідної згоди органу місцевого самоврядування, що призвело до правових наслідків у вигляді незаконного проведення електронних торгів по реалізації арештованого майна - трамвайної колії загальною довжиною 2660,5 м, тому є підстави для визнання результатів електронних торгів недійсними.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Костянтинівської міської ради №IV/10-271 від 24.12.2003 надано згоду на приймання із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Костянтинівки об`єктів обласного комунального підприємства "Облелектротранс", розташованих на території м. Костянтинівки.

2.2. Рішенням Донецької обласної ради від 18.05.2004 №4/16-448 передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, в комунальну власність територіальної громади м. Костянтинівки цілісний майновий комплекс виробничої одиниці "Костянтинівське трамвайне управління" Комунального підприємства міськелектротранспорту "Облелектротранс" з активами і пасивами.

2.3. Рішенням Костянтинівської міської ради №IV/14-345 від 29.06.2004 прийнято у власність територіальної громади м. Костянтинівка цілісний майновий комплекс виробничої одиниці "Костянтинівське трамвайне управління" Комунального підприємства міськелектротранспорт "Облелектротранс" з активами і пасивами.

2.4. Рішенням Костянтинівської міської ради №IV/14-346 від 29.06.2004 вирішено створити Комунальне підприємство "Костянтинівське трамвайне управління" на базі виробничої одиниці "Костянтинівське трамвайне управління" Комунального підприємства міськелектротранспорту "Облелектротранс", а також затвердити Статут створеного підприємства.

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано виробничу одиницю "Костянтинівське трамвайне управління" Комунального підприємства міськелектротанспорту "Облелектротранс" передати з балансу на баланс майно, активи і пасиви, грошові кошти створеному Комунальному підприємству "Костянтинівське трамвайне управління".

2.5. На виконання вказаного рішення було затверджено Статут Комунального підприємства "Костянтинівське трамвайне управління", який визначено як додаток до рішення Костянтинівської міської ради №IV/14-346 від 29.06.2004.

Пунктом 1.1 Статуту КП "Костянтинівське трамвайне управління" визначено, що КП "Костянтинівське трамвайне управління" створено згідно з рішенням Костянтинівської міської ради №IV/14-346 від 29.06.2004 і діє на підставі Статуту.

Власником майна підприємства є Костянтинівська міська рада (п. 1.2 Статуту).

Підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством (п. 2.6 Статуту).

Відповідно до пункту 4.2 Статуту майно підприємства є власністю територіальної громади міста і належить підприємству на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління підприємство володіє та користується закріпленим за ним майном. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у власності територіальної громади міста і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу власника. Джерелами формування майна підприємства є: майно, передане йому власником; доходи від надання платних послуг від перевезення населення міськелектротранспортом; кошти від надання інших платних послуг тощо.

2.6. 21.06.2017 рішенням виконавчого комітету Костянтинівської міської ради №193 було затверджено Перелік підприємств, організацій, установ та закладів - балансоутримувачів міської комунальної власності та об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки, до якого включено підприємства, організації, установи та заклади - балансоутримувачі міської комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівка.

До вказаного списку балансоутримувачів комунального майна, між інших, було внесено КП "Костянтинівське трамвайне управління", а також визначено об`єкти комунальної власності, що передані на баланс Комунального підприємства "Костянтинівське трамвайне управління".

Зокрема, згідно з переліком, що є додатком до рішення виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 21.06.2017 №193, на баланс КП "Костянтинівське трамвайне управління" було передано трамвайний шлях маршрут №3, 1967 року забудови, балансовою вартістю 141 169,00 грн, залишкова вартість 15 466,00 грн; трамвайний шлях маршрут №3, 1967 року забудови, балансовою вартістю 237 513,00 грн, залишкова вартість 26 021,00 грн.

2.7. В Костянтинівському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження №48390933 від 20.06.2015, яке об`єднує в собі 25 виконавчих проваджень про стягнення з Комунального підприємства "Костянтинівське трамвайне управління" боргів, з яких 16 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на користь Костянтинівського об`єднаного управління ПФУ, в інтересах якого виступала Костянтинівська міська прокуратура, та 9 виконавчих проваджень про стягнення боргів на користь Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Згідно з даними облікової картки загальний розмір заборгованості боржника становить 2 674 158,20 грн.

Відповідно до сформованої державним виконавцем Костянтинівського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області 08.11.2016 інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо КП "Костянтинівське трамвайне управління" записи відсутні (майнові права не зареєстровано).

2.8. В подальшому, у зв`язку з недостатністю коштів боржника для задоволення в повному обсязі вимог всіх стягувачів за зведеним виконавчим провадженням, державний виконавець, керуючись ст.ст. 18, 26, 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження", з метою отримання інформація про наявність будь-якого майна, що належить боржнику, 14.12.2016 витребував у директора КП "Костянтинівське трамвайне управління" декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи з додатками, а саме: копії рішення Костянтинівської міської ради від 29.06.2004 за №IV/14-346 про створення КП "Костянтинівське трамвайне управління" та про затвердження його Статуту, акта прийому-передачі майна комунальної власності від 11.08.2004, з яких встановлено, що Костянтинівська міська рада передала, а КП "Костянтинівське трамвайне управління" прийняло на свій баланс в оперативне управління майно, активи та пасиви, грошові кошти передані у власність КП "Костянтинівське трамвайне управління". Додатком до цього акта приймання-передавання додавався інвентаризаційний опис основних засобів та інвентаризаційна картка, з яких було встановлено наявність у боржника трамвайної (рельсової) колії маршруту №3 (3,27 км) 522.

2.9. 21.03.2017 відбулась нарада у Костянтинівському міськвиконкомі щодо погашення боргів КП "Костянтинівське трамвайне управління", за участю представників ПФУ, ДВС. На нараді виконкому міської ради вирішено, що борги до ПФУ будуть погашені після проведення арешту та реалізації майна.

Для вирішення питання щодо погашення заборгованості КП "Костянтинівське трамвайне управління" 23.03.2017 проведено сумісну нараду за участю заступника міського голови Костянтинівської міської ради, керівника КП "Костянтинівське трамвайне управління", представників ПФУ, ДВС, на якій директор КП "Костянтинівське трамвайне управління" доповіла, що у підприємства труднощі щодо комплектуючих частин для роботи обладнання управління, діяльність підприємства не прибуткова. Коштів катастрофічно недостатньо для стабільної роботи управління та погашення заборгованості перед державою в особі Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України і Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Заборгованість до бюджету ПФУ складає 1255,38 тис. грн. Також за результатами наради, комісією було вирішено зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради підготувати лист до начальника Костянтинівського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області Рогожкіній Г.Т. щодо вирішення питання погашення боргів КП "Костянтинівське трамвайне управління" за рахунок реалізації майна управління.

2.10. 21.06.2017 заступником начальника відділу Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Сергієнко Д.С. винесено постанову про опис та арешт майна боржника - КП "Костянтинівське трамвайне управління", відповідно до якої описано та накладено арешт на таке майно боржника:

- трамвайну колію, місцезнаходження: Донецька обл., м. Костянтинівка, початок перехрестя вулиць Гастело та Братська, кінець пр. Ломоносова - зупинка (Чайка). Склад рельсової колії: - 5025 метрів розмір головки 70 мм;

- 226,5 метрів розмір головки 120 мм;

- кількість з/б шпалів встановити не вдалося у зв`язку з замуленням трамвайної колії та забрудненням побутовими відходами громадян, а також різноманітними сипучими будівельними матеріалами.

Постанова державного виконавця від 21.06.2017 була складена у присутності керівника боржника ОСОБА_1 та підписана керівником КП "Костянтинівське трамвайне управління" без будь-яких зауважень та заперечень. Зберігачем описаного майна призначено ОСОБА_1 .

2.11. Відповідно до листа №1870/33 від 21.07.2017 за підписом секретаря Костянтинівської міської ради про постанову ВДВС від 21.06.2017 про опис та арешт майна власник майна був повідомлений керівником КП "Костянтинівське трамвайне управління" ОСОБА_1 ще 29.06.2017 листом за №09/04-118.

2.12. Після закінчення строку на оскарження постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та за відсутності повідомлення про досягнення згоди між сторонами виконавчого провадження щодо вартості майна, керуючись п. 15 ч. 3 ст. 18, ст. 20 та пунктами 3, 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", з метою здійснення оцінки вартості арештованого та описаного державним виконавцем майна КП "Костянтинівське трамвайне управління", державним виконавцем 03.07.2017 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме, ФОП Ігнатішина С . С.

2.13. 04.08.2017 на електронну пошту Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від ФОП Ігнатішина С. С. надійшов звіт про оцінку майна.

07.08.2017 державним виконавцем електронною поштою надіслано листи-повідомлення про вартість арештованого майна, визначеного експертом ФОП Ігнатішиним С.С., сторонам виконавчого провадження.

Повідомлення для боржника вручено під особистий підпис уповноваженій особі КП "Костянтинівське трамвайне управління" - ОСОБА_1 Підтвердженням отримання листа боржником є особистий підпис уповноваженої особи від 11.08.2017 на повідомленні. Підтвердженням отримання листа Костянтинівською місткою радою є відмітка уповноваженої особи від 11.08.2017.

Вартість майна згідно зі звітом склала 1 502 800,00 грн.

2.14. 09.08.2017 за №17980/05/07-17 Костянтинівське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області надало лист, згідно з яким, вони як сторона виконавчого провадження не заперечують проти вартості оцінки арештованого майна.

2.15. 11.08.2017 за №09/104-141 від директора КП "Костянтинівське трамвайне управління" ОСОБА_1 начальнику Костянтинівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області направлено лист, в якому вона повідомляла що зі звітом ознайомлена та направить звіт до Фонду державного майна України "для розгляду та винесення справедливого рішення щодо проведення та оцінки трамвайного шляху №3".

2.16. Згідно з листом міського голови Давидова С.Д. до начальника Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області №3779/26 від 06.10.2017, міський голова повідомляв, що 06.10.2017 на адресу Костянтинівської міської ради надійшов лист №159 від КП "Костянтинівське трамвайне управління" з приводу результатів ознайомлення зі звітом про оцінку майна (трамвайний маршрут №3) від 21.07.2017. З метою компетентного вирішення ситуації що склалася, міський голова просив розглянути питання щодо доопрацювання зазначеного звіту.

2.17. У зв`язку з відсутністю будь-яких повідомлень з боку сторін виконавчого провадження щодо оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна, державним виконавцем було підготовлено проект заявки на реалізацію майна відповідно до ч. 1, ч. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5.

01.09.2017 Костянтинівським МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області складено заявку на реалізацію в Державне підприємство "Сетам" відповідного рухомого майна. Вартість майна визначено у розмірі 1 502 800,0 грн.

2.18. Листом №2530/23/09-17 від 20.10.2017 ДП "Сетам" повідомило начальника Костянтинівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області, що 19.10.2017 електроні торги по лоту за номером 239886 не відбулись, про що сформовано протокол від 19.10.2017, який додається.

Організатором торгів 20.10.2017 майно виставлено на повторні електронні торги за ціною, що становить 75% його вартості та присвоєно наступний номер лоту: 244866.

Згідно з протоколом проведення електронних торгів №298274 від 20.11.2017 реєстраційний номер лота 244866 переможцем визнано ТОВ "Промбудколія", яке придбало вищевказане майно за 1 127 100,00 грн.

2.19. 30.11.2017 на депозитний рахунок Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції надійшли кошти від реалізації арештованого майна у розмірі 1 070 745,00 грн.

2.20. Відповідно до акта проведення електронних торгів від 05.12.2017, 20.11.2017 Державним підприємством "СЕТАМ" проведено електронні торги по реалізації арештованого майна, яке належить КП "Костянтинівське трамвайне управління", а саме: трамвайна колія загальною довжиною 2660,5 м, яка розташована за адресою: Донецька область, Костянтинівка, від. Перехрестя вул. Гастело та Братська до пр. Ломоносова (зупинка Чайка), переможцем аукціону визнано ТОВ "Промбудколія" (ЄДРПОУ 31932840), ціна продажу майна 1 127 100,00 грн.

Арешт з реалізації майна знято постановою Костянтинівського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області ВП №48390933 від 05.12.2017.

2.21. 29.03.2018 рішенням Костянтинівської міської ради №6/84-1554 вирішено ліквідувати КП "Костянтинівське трамвайне управління" та призначено ліквідаційну комісію з ліквідації цього підприємства

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 13 листопада 2018 року рішенням Господарського суду Донецької області у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. 15 січня 2019 року постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 залишено без змін.

3.3. Судові рішення мотивовані тим, що державний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника та направив заявку на його реалізацію керуючись нормами ст.ст. 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку з відсутністю грошових коштів та наявності у боржника іншого майна закріпленого за ним, на яке, в силу приписів ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" може бути звернуто стягнення. Отже, державним виконавцем було дотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження" щодо реалізації наявного у боржника майна (трамвайної (рельсової) колії). Крім того, господарські суди, посилаючись на приписи ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визнали безпідставними посилання прокурора та позивача на неправомірність дій відповідача-2, які виразились у неотриманні державною виконавчою службою дозволу від Костянтинівської міської ради на примусову реалізацію майна КП "Костянтинівське трамвайне управління" та ненадання Костянтинівською міською радою згоди на реалізацію майна, яке перебуває на балансі цього боржника. У зв`язку з цим, суди дійшли висновку, що позивач не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому у задоволенні позовних вимог прокурора відмовили.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 18 лютого 2019 року заступник прокурора Харківської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в повному обсязі.

4.1.1. Скаржник вважає, що вказані судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права (ст.ст. 74, 78, 137 ГК України, ст. 327 ЦК України, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування") та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 11, 13, 73-74, 75, 76-80, 86, 236, 237, 269, 270 ГПК України), а також неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

4.1.2. Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що КП "Костянтинівське трамвайне управління" створене рішенням Костянтинівської міської ради №І\714-346 від 29.06.2004, яким, у тому числі, затверджено Статут створеного підприємства, а також передано з балансу на баланс майно.

При цьому, п. 1.2 Статуту КП "Костянтинівське трамвайне управління" визначено, що власником майна підприємства є Костянтинівська міська рада. Крім того, п. 4.2 Статуту встановлено, що майно підприємства є власністю територіальної громади міста і належить підприємству на правах оперативного управління.

Враховуючи, що відповідно до п. 1.2, п. 3.1, п. 4.2 Статуту підприємство було створене для надання платних послуг по перевезенню пасажирів міським електричним транспортом, а його майно перебувало в комунальній власності та було закріплене за ним на праві оперативного управління, підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном (що перебуває у власності територіальної громади міста і належить до основних фондів підприємства) лише з дозволу власника.

4.1.3. Все майно КП "Костянтинівське трамвайне управління", яке закріплено за ним на праві оперативного управління належить на праві власності територіальній громаді Костянтинівської міської ради та його відчуження відбулось без відповідної на те згоди.

4.1.4. Скаржник зазначає, що виходячи з приписів ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад та передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради або уповноваженого нею органа, за винятком випадків, передбачених законом, а тому звернення стягнення відділом державної виконавчої служби на майно (трамвайні колії), яке належить на праві власності територіальній громаді та його відчуження відбулось без відповідної на те згоди власника майна та в подальшому призвело до правових наслідків у вигляді незаконного проведення електронних торгів по реалізації арештованого майна.

Згідно з інформацією Костянтинівської міської ради дозвіл на реалізацію вказаного вище майна радою не надавався.

4.1.5. Заступник прокурора також зауважив, що як право оперативного управління так і право господарського відання не є правом власності, а лише речовим правом вторинного характеру. При закріплені майна на праві оперативного управління КП "Костянтинівське трамвайне управління" не набуло його у власність, а лише отримало для здійснення статутної діяльності для задоволення потреб територіальної громади міста щодо надання послуг по перевезенню пасажирів міським електричним транспортом тощо.

4.1.6. Скаржник зазначив, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; тощо. Держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти. Водночас у спірних правовідносинах позивач у справі - Костянтинівська міська рада до цього часу не вжила відповідних заходів для стягнення відповідної шкоди. Зазначена бездіяльність уповноваженого державою органу тягне за собою незаконне відчуження майна територіальної громади, що є порушенням економічних інтересів держави.

4.2. Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та ДП "Сетам" подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять залишити постанову Північного апеляційного суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 без змін, а скаргу - без задоволення.

4.2.1. Відповідачі зазначили, що реалізація арештованого майна здійснювалась саме з метою захисту інтересів держави в особі органів державної влади: Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління ДФС у Донецькій області, що здійснюють реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску та реалізацію державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи.

Таким чином, посилання прокуратури на те, що реалізація трамвайної колії в порушення інтересів держави є повністю безпідставними та надуманими, адже саме з метою захисту інтересів держави і відбувалися спірні торги.

4.2.2. Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Такий виняток передбачений, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 52 цього Закону, у разі відсутності у боржника-юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

4.2.3. Отже, на думку відповідачів, наведені вище вимоги чинного законодавства встановлюють, що під час виконання рішень судів або інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на майно боржників комунальної форми власності, державний виконавець здійснює виконавче провадження на загальних підставах у відповідності до вимог спеціального Закону України "Про виконавче провадження". Тобто закон не передбачає отримання від уповноваженого органу дозволу на накладання арешту на майно боржника, а відтак й на його подальшу реалізацію.

4.2.4. Також відповідачі зауважили, що судами не можуть братись до уваги посилання позивача на дії державного виконавця як підставу для визнання електронних торгів недійсними, так як надання оцінки діям органів державної влади, зокрема, діям державного виконавця належить до компетенції суду, який видав виконавчий лист у межах скарги на дії державного виконавця або до адміністративного суду в межах строків визначених Законом України "Про виконавче провадження", а отже Костянтинівського міською прокуратурою обрано невірний спосіб захисту.

У разі незгоди позивача з діями державного виконавця, що були проведені під час підготовки передачі майна на реалізацію, останній має право оскаржити їх у порядку визначеному чинним законодавством України, однак не в межах позову про визнання торгів недійсними. Жодних доказів на підтвердження своїх доводів про визнання електронних торгів недійсними позивач до позовної заяви не надав.

4.2.5. ВДВС також зазначив, що майно комунальної форми власності не підпадає під дію Закону України "Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна", тому виконання рішень судів або інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на майно боржників комунальної форми власності, здійснюється на загальних підставах відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

4.3. Склад суду змінено у зв`язку з відпусткою суддів Баранець О.М., Стратієнко Л.В., що підтверджується наявними у справі Витягами з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.05.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсною заявки на реалізацію арештованого майна та результатів електронних торгів.

5.2.2. Верховний Суд вбачає, що з позовом у даній справі звернувся керівник Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради на підставі ч. 4 ст. 53 ГПК України, ст. 131-1 Конституції України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому зв`язку господарському суду першої інстанції як і суду апеляційної інстанції, перш ніж вирішувати справу по суті, необхідно було перевірити обґрунтованість доводів прокурора в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України.

5.2.3. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.2.4. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

5.2.5. Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

5.2.6. В контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.2.7. Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

5.2.8. З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

5.2.9. Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

5.2.10. При зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради керівник Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області зазначив, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає у тому, що Костянтинівською міською радою не вжито дій щодо оскарження процедури реалізації арештованого майна в судовому порядку, акт про проведення електронних торгів, укладений з порушенням законодавства виконується, що призводить до неправомірного використання майна комунального підприємства, тобто майна територіальної громади, повернення якого буде неможливим, що, на думку керівника прокуратури, надає право прокурору звернутись з позовом до суду з позовом у даній справі.

Верховний Суд констатує, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.07.2018 було відкрито провадження у справі, проте у вказаній ухвалі суд не надав оцінки підставам звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради, яка була зазначена ним у позовній заяві, а лише зазначив про те, що позовна заява підлягає прийняттю до розгляду. Також таку оцінку не було надано ні в подальших ухвалах суду, ні в рішенні суду першої інстанції, ні в постанові суду апеляційної інстанції.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

5.2.11. Судами попередніх інстанцій не досліджено та не зазначено у судових рішеннях доказів того, що позивач, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і неналежності здійснення ними такого захисту.

Більш того, незважаючи та те, що електронні торги відбулися 20.11.2017, судами не досліджено обставини, які дії вчинялися власником відповідного майна (Костянтинівською міською радою), спрямовані на оскарження таких торгів у судовому порядку та доведення факту, що такі торги відбулися з порушенням прав Костянтинівської міської ради. Також судами не перевірено наявність або відсутність у позивача (Костянтинівської міської ради) об`єктивної можливості чи неможливості самостійно звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що обставини наявності визначених законодавством підстав для представництва інтересів держави та їх доведення прокурором підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення чинного законодавства у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 53, 174 ГПК України недотримання порядку представництва унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

5.2.12. Щодо суті вирішеного спору, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Господарські суди встановили, що рішенням Костянтинівської міської ради №IV/14-346 від 29.06.2004 створено КП "Костянтинівське трамвайне управління" на базі виробничої одиниці "Костянтинівське трамвайне управління" Комунального підприємства міськелектротранспорту "Облелектротранс" та затверджено Статут знову створеного підприємства, а також прийнято рішення виробничій одиниці "Костянтинівське трамвайне управління" Комунального підприємства міськелектротанспорту "Облелектротранс" передати з балансу на баланс майно, активи і пасиви, грошові кошти знов створеному КП "Костянтинівське трамвайне управління".

Згідно з рішенням виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 21.06.2017 №193 "Про затвердження переліків підприємств, організацій, установ та закладів балансоутримувачів міської комунальної власності та об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки" балансоутримувачем є КП "Костянтинівське трамвайне управління".

Пунктом 1.2 Статуту КП "Костянтинівське трамвайне управління" визначено, що власником майна підприємства є Костянтинівська міська рада.

Пунктом 4.2 цього Статуту встановлено, що майно підприємства є власністю територіальної громади міста і належить підприємству на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління підприємство володіє та користується закріпленим за ним майном. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у власності територіальної громади міста і належить до основних фондів підприємства.

Водночас господарський суд першої інстанції, досліджуючи докази у справі, дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що трамвайна колія маршруту №3 знаходяться у боржника - КП "Костянтинівське трамвайне управління" лише на праві користування. Враховуючи, що зазначене майно (трамвайна колія маршруту №3 (3,27 км) 522) обліковується як основні засоби за КП "Костянтинівське трамвайне управління", а не за органом місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що боржником не спростовано доводів ВДВС про те, що спірне майно (основні засоби) належать боржнику на праві оперативного управління, а тому враховуючи відсутність у боржника коштів, достатніх для покриття заборгованості, державний виконавець уповноважений звернути стягнення на таке майно боржника.

В свою чергу суд апеляційної інстанції, виходячи з положень Статуту КП "Костянтинівське трамвайне управління", частин 3, 10 ст. 78, ст. 42 частин 1-3 ст. 74 ГК України, вважає, що КП "Костянтинівське трамвайне управління" є комунальним комерційним підприємством, оскільки майно, що було закріплене за підприємством, використовувалось ним для отримання прибутку. При цьому, основні засоби, до яких відносилась і трамвайна колія загальною довжиною 2660,5 м, реалізація якої здійснена державним виконавцем, фактично були закріплені за КП "Костянтинівське трамвайне управління" на праві господарського відання та обліковувались на окремому балансі боржника.

За таких підстав, враховуючи зазначені вище положення Статуту КП "Костянтинівське трамвайне управління" щодо мети використання основних засобів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений у Статуті правовий режим майна у вигляді знаходження майна в оперативному управлінні, що передбачає його використання для здійснення некомерційної діяльності, суперечить зазначеним вище нормам чинного законодавства, тому не може бути підставою для зміни такого режиму, який прямо і безпосереднього врегульовано законом.

5.2.13. У цьому зв`язку Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За змістом пунктів 30, 31 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Наведені приписи законодавства дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частина 2 ст. 135 ГК України регламентує, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління є речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

З наведених норм права вбачається, що майно комунальної власності може передаватися в оперативне управління підприємствам, установам, організаціям, які були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та знаходяться в його підпорядкуванні.

Враховуючи викладені вимоги, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору господарським судам необхідно було встановити, яку діяльність здійснює КП "Костянтинівське трамвайне управління" - комерційну чи некомерційну, оскільки ні в рішенні ради, яким вирішено утворити це підприємство, ні в Статуті підприємства, такі відомості не зазначені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що КП "Костянтинівське трамвайне управління" є комунальним комерційним підприємством, всупереч ст. 73, ч. 1 ст. 237 ГПК України не дослідив, крім вимог Статуту, які обставини це підтверджують, зокрема, апеляційним судом не досліджувалися документи його господарської діяльності, або інші розпорядчі документи, що свідчили б про закріплення за позивачем спірного майна на праві оперативного управління або на будь-якій іншій правовій підставі.

Суд першої інстанції також під час вирішення спору наведених обставин не встановлював, тоді як дослідження питання про правовий режим спірного майна та його приналежності КП "Костянтинівське трамвайне управління" має істотне значення для правильного вирішення цього спору.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Судами попередніх інстанцій обставини процесуальної дієздатності прокуратури для звернення із даним позовом не встановлювалися. Оскаржувані рішення не містять висновків щодо необхідності здійснення представництва в суді прокуратурою у зв`язку із порушенням або загрозою порушення інтересів держави, чи нездійснення або неналежним чином здійснення захисту цих інтересів Костянтинівською міською радою. Також господарськими судами не досліджувалися докази (крім Статуту) щодо діяльності КП "Костянтинівське трамвайне управління" (комерційна/некомерційна) та правового режиму спірного майна та його приналежності КП "Костянтинівське трамвайне управління".

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для перевірки обґрунтованості доводів прокурора в чому полягає порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, визначених законом підстав для звернення до суду прокурора; об`єктивно встановити обставини справи, на які посилається позивач, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 у справі №905/1317/18 скасувати.

3. Справу №905/1317/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

О. Кролевець