Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.10.2018 року у справі №925/370/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 925/370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач,

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р.

у складі колегії суддів: М. Л. Яковлєв - головуючий, В. В. Куксов, Л. В. Чорна

та на рішення господарського суду Черкаської області від 05.07.2018р.

суддя: Н. М. Спаських

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"

про стягнення 34 438 002,25 грн.

за участю представників учасників:

позивача: Литвин П.В. - адвокат

відповідача: Беленкова В.В. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - ТОВ "Черкасигаз Збут", відповідач) 34 438 002,25 грн., з яких: 3 909 071,27 грн. - 3% річних, 16 287 797,03 грн. - пені, 14 241 133,95 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.07.2018р. у справі №925/370/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовано укладеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, якими змінено строк і порядок проведення взаєморозрахунків та відсутністю доказів порушення цих строків.

Суди зазначають, що спільні протокольні рішення підписані сторонами після укладення договору купівлі-продажу природного газу від 22.08.2016р., який містить п. 6.1, відповідного до якого такі рішення не змінюють строків та умов розрахунків за цим договором, і сторони, підписуючи спільні протокольні рішення, усвідомлювати приписи вказаного пункту договору, однак підписали протокольні рішення з умовою про проведення розрахунків бюджетними коштами протягом 1 дня з часу зарахування коштів на рахунок.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що сторонами не надано та матеріали справи не містять доказів того, що відповідач затримував перерахування позивачеві коштів за отриманий природний газ, як за рахунок власних коштів так і за рахунок коштів, які виділялися на підставі спільних протокольних рішень.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 05.07.2018р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №925/370/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 625, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Господарського кодексу України, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач наголошує на тому, що відповідачем оплачено за поставлений природний газ у розмірі 303 004 931,70 грн. власними коштами, його оплата не була врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, тому розрахунок пені, інфляційних та 3% річних здійснено виключно на заборгованість, яка була сплачена відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків, а не на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Відповідач зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат на неіснуючу суму заборгованості: за лютий 2017 року - з 30.05.2017р., за березень 2017 року - з 30.06.2017р.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

22 серпня 2016 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (покупець) укладено договір № 16-457-Н купівлі-продажу природного газу (договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 295 000,000 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою № 3 від 10.02.2017р. сторони домовилися про збільшення поставки газу до 364 314,557 тис. куб.м.

Відповідно до абз. 1, 2, 3, 8 п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2016р., сторонами встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005, № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005рю № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 1 979 004 931,70 грн. Станом на час розгляду справи відповідачем повністю оплачено за поставлений природний газ.

Як встановлено судами між сторонами ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Черкасигаз Збут", за участі Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаменту фінансів Черкаської облдержадміністрації, укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, предметом яких є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Згідно з п. 3 спільних протокольних рішень сторони зобов'язуються, зокрема, перераховувати кошти кожній визначеній наступній стороні, а сторона остання перерахувати їх до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, розрахунки за отриманий газ протягом жовтня 2016 - березня 2017 років відповідач провів у повному обсязі на загальну суму 1 979 004 931,70 грн., з яких: 303 004 931,70 грн. за рахунок власних коштів та 1 676 000 000,00 грн. за рахунок коштів отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій" на підставі спільних протокольних рішень з організації взаєморозрахунків.

Позивачем нараховано 3 909 071,27 грн. - 3% річних, 14 241 133,95 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за лютий - березень 2017р. та 16 287 797,03 грн. - пені за зобов'язаннями за січень - березень 2017р., за період з 30.05.2017р. по 19.12.2017р.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами

Таким чином держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Отже, підписання спільних протокольних рішень з організації взаєморозрахунків і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, свідчить, що часткова оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору змінились.

Для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій бюджетні кошти за спільними протокольними рішеннями були в одноденний строк спрямовані відповідачем на рахунок позивача після їх отримання, зазначені кошти як оплата за газ не є простроченими.

Умовами п. 6.1 договору оплата за поставлений природний газ проводиться, як власними коштами, так і бюджетними коштами.

Враховуючи викладене, підставою для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, і яка несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунки за отриманий газ протягом жовтня 2016 - березня 2017 років відповідач провів у повному обсязі на загальну суму 1 979 004 931,70 грн., з яких: 303 004 931,70 грн. за рахунок власних коштів та 1 676 000 000,00 грн. за рахунок коштів отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій" на підставі спільних протокольних рішень з організації взаєморозрахунків.

Позивачем нараховано 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за лютий - березень 2017 року та пені за зобов'язаннями за січень - березень 2017 року, за період з 30.05.2017р. по 19.12.2017р.

Однак, відповідно до банківської виписки в період нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені з 30.05.2017р. по 19.12.2017р., заборгованість відповідача за поставлений природний газ була відсутня, оскільки відповідачем проведено остаточний розрахунок за природний газ за лютий - 29.03.2017р., за березень - 10.05.2017р.

Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено прострочення відповідачем оплати за поставлений природний газ в період нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правомірними.

З огляду на викладене, Верховним Судом відхиляються доводи позивача про те, що розрахунок заборгованості інфляційних, 3% річних та пені здійснено у періоди прострочення оплат та на суми заборгованості, які не відшкодовувалися спільними протокольними рішеннями з організації взаєморозрахунків.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 05.07.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №925/370/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач