Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.07.2025 року у справі №906/780/24
Постанова КГС ВП від 28.01.2025 року у справі №906/780/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/780/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024 (суддя Вельмакіна Т. М.) і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 (судді: Олексюк Г. Є. - головуючий, Петухов М. Г.Є., Мельник О. В.)

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича у справі

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, знести самочинне будівництво та про скасування державної реєстрації прав,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову

1.1. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича (далі - ФОП Пидюра С. М.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1810136600:03:010:0004, укладеного 08.06.2019 між Житомирською міською радою та ФОП Пидюрою С. М.; зобов`язання ФОП Пидюри С. М. повернути у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 1810136600:03:010:0004; зобов`язати ФОП Пидюру С. М. знести об`єкт самочинного будівництва - торгівельний павільйон, розташований на вул. Хлібній, 18-а в м. Житомирі, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101; скасування державної реєстрації права власності Пидюри С. М. на земельну ділянку, кадастровий номер 1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001); скасування державної реєстрації права власності Пидюри С. М. на торгівельний павільйон розташований на вул. Хлібній, 18-а в м. Житомирі, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право 27559846).

1.2. 03.09.2024 від прокурора до суду першої інстанції надійшла про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки, кадастровий номер 1810136600:03:010:0004. Заяву обґрунтовано необхідністю вжиття зазначеного заходу, наявністю у цьому випадку обставин, які унеможливлять виконання рішення суду у справі у разі задоволення позову прокурора та ефективний захист і поновлення порушених прав держави, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, прокурор наголошував на тому, що активне виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці, незважаючи на накладений арешт на неї, призведе до створення нового об`єкта - двоповерхового приміщення побутового призначення і у разі задоволення позову буде істотно ускладнено виконання рішення суду щодо повернення спірної земельної ділянки, що зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких звернувся прокурор, ініціювати знесення такої капітальної будівлі; у разі завершення будівництва (реконструкції), виникне необхідність в зміні позовних вимог (оскільки об`єктом самочинного будівництва буде вже не торгівельний павільйон, а капітальна споруда), пред`явленні нових позовів щодо знесення об`єкта будівництва та приведення земельної ділянки у стан, придатний для її використання; у разі задоволення позову та відмови відповідача від виконання рішення суду чи, у разі його твердження про неможливість ним самостійно виконати таке рішення, стягувачу (Житомирській міській раді) необхідно буде здійснювати авансування усіх робіт щодо знесення такого об`єкта самочинного будівництва на землях комунальної власності.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову. Заборонено ФОП Пидюрі С. М. та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки, кадастровий номер 1810136600:03:010:0004.

Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на захист порушених прав територіальної громади м. Житомира щодо спірної земельної ділянки, зважаючи на зв`язок між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірність утруднення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, можливу подальшу забудову спірної земельної ділянки, що призведе до неможливості ефективного поновлення інтересів територіальної громади у разі постановлення рішення на користь позивача, дійшов висновку про наявність у наведеному випадку підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову.

2.2. За наслідками перегляду вказаної ухвали Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 07.11.2024 залишив без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024, погодившись із мотивами, покладеними в основу судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій, ФОП Пидюра С. М. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024 у цій справі і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права; стверджує про недоведеність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та неповідомлення його про подання заяви про забезпечення позову і про її розгляд судом. За доводами скаржника, спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача, водночас наразі на цій земельній ділянці вже наявна двоповерхова будівля, а будівельні роботи фактично завершені; вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними та адекватними предмету спору.

3.2. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. За змістом ухвали Верховного Суду від 20.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Пидюри С. М. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі № 906/780/24 в порядку письмового провадження у зв`язку з чим витребувано матеріали справи.

Згідно з інформацією автоматизованої бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" матеріали оскарження на запит надійшли до Верховного Суду 24.01.2025.

З урахуванням викладеного, з метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

4.3. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду та ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із забудовою спірної земельної ділянки.

4.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

За змістом статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

4.5. Надавши оцінку наведеним прокурором у заяві про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтуванням та доказам, наданим на її підтвердження, урахувавши наведені положення процесуального законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчинення дій, пов`язаних із забудовою спірної земельної ділянки, за встановлених фактичних обставин обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади в особі позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

За висновками попередніх судових інстанцій обраний прокурором вид забезпечення позову є достатнім та співмірним стосовно заявлених позовних вимог; він не призведе до невиправданого обмеження прав та законних інтересів відповідача та інших осіб, адже не зумовлює вирішення спору по суті, має тимчасовий характер та не позбавляє таких осіб права на здійснення підприємницькою діяльністю, отримання доходів, не перешкоджає займатися господарською діяльністю як такою взагалі, натомість як вжиття такого заходу забезпечення позову забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності; у наведеному випадку наявний зв`язок між вжитим заходом забезпечення позову та предметом позову. При цьому, вжиті заходи забезпечення позову будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади, права власника від імені якої здійснює позивач, в обраний прокурором спосіб, що у випадку задоволення судом позовних вимог сприятиме відновленню порушених прав, можливість чого, за відсутності вжиття відповідних заходів, може бути нівельовано внаслідок подальших дій щодо забудови спірної земельної ділянки.

Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції надав оцінку усім доводам відповідача, які він наводив, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, та навів у судовому рішенні мотивовані аргументи їх відхилення.

4.6. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу оскаржених судових рішень, та встановлених судами обставин, які в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за змістом цієї норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами принципів адекватності, співмірності застосованого заходу забезпечення позову, оскільки такі твердження спростовуються змістом оскаржених судових рішень та у цій частині зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами, та наявності у наведеному випадку підстав, з якими положення процесуального законодавства пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, що встановили суди, не спростовують.

4.7. Водночас Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд заяви про забезпечення позову, оскільки, по-перше, згідно з положеннями частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи; по-друге, як свідчать матеріали оскарження та установив суд апеляційної інстанції, відповідачеві направлялася заява прокурора про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії і відповідач був обізнаний про розгляд цієї справи в суді першої інстанції.

Разом із тим Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи та з урахуванням результатів розгляду спору.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

4.8. Верховний Суд зазначає, що ухвалені у справі судові рішення, а також аргументація, викладена у них, наведеним вище вимогам не суперечать; порушень попередніми судовими інстанціями норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ Суд не встановив, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду, які оскаржуються.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Таким чином, перевіривши оскаржені судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування ухвали та постанови у справі не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024 у справі № 906/780/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак