Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.10.2020 року у справі №917/931/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року

м. Київ

cправа № 917/931/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіо" (далі - ТОВ "Медіо", позивач, скаржник) - не з'явились,

відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (далі - АТ "Полтавагаз", відповідач) - Заліпи Н. Ю. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Медіо"

на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2020 (головуючий - суддя Ціленко В. А.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 (головуючий - суддя Россолов В. В., судді: Ільїн О. В., Ярош В. В. )

у справі №917/931/20

за позовом ТОВ "Медіо"

до АТ "Полтавагаз",

про зобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Медіо" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до АТ "Полтавагаз" про зобов'язання відповідача відновити розподіл природнього газу за договором від 30.12.2016 № 425Р на належний позивачу об'єкт за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 14, та стягнення 7 364,02 грн вартості недоотриманого природного газу, 156 580,77 грн матеріальних збитків та 56 676 грн моральної шкоди.

1.1. Позовні вимоги мотивовано неправомірним припиненням відповідачем розподілу природного газу на об'єкті газоспоживання позивача з 18.06.2019.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.1.1. Судові рішення мотивовано тим, що припинення відповідачем розподілу природного газу на об'єкті газоспоживання ТОВ "Медіо" здійснено правомірно, у зв'язку з аварійною ситуацією на газопроводі. Судами встановлено, що відповідач діяв у спосіб та порядок встановлені чинним законодавством України, що виключає наявність його неправомірної поведінки в розумінні пункту 8.3 договору розподілу природного газу № 425Р, а отже і стягнення вартості недоотриманого природного газу, матеріальних збитків та моральної шкоди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Медіо", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №917/931/20 та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

4.1. оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

4.2. суд першої інстанції помилково розглянув дану справу у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи; безпідставно відмовив у залученні до участі у розгляді справи третіх осіб - Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17. У свою чергу суд апеляційної інстанції порушив пункт 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не скасував рішення першої інстанції з цих підстав, а тому таке рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо його змісту та мотивування;

4.3. суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача; встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів у справі; порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

4.4. суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо повного та всебічного дослідження зібраних у справі доказів, а також щодо належної оцінки доказів у справі. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від
11.07.2018 у справі №904/8549/17 (щодо належності доказів), від 27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц, від 11.04.2018 у справі №921/377/14-г/7, №73533016 (щодо застосування принципів змагальності та диспозитивності), постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та практику Європейського суду з прав людини.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Полтавагаз" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від
19.10.2020 року у справі №917/931/20 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. (головуючий суддя), судді: Булгакова І. В., Селіваненко В. П.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 касаційну скаргу ТОВ "Медіо" у справі №917/931/20 залишено без руху.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.11.2020 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В. П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №917/931/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Булгакова І. В., Колос І. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Медіо" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №917/931/20 та призначено до розгляду на 21.12.2020.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1.30.12.2016 АТ "Полтавагаз" та ТОВ "Медіо" укладено договір розподілу природного газу № 425Р (далі - Договір), зміст якого відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.

6.2. Цей Договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 Договору).

6.3. Пунктом 12.7 Договору встановлено, що складений сторонами Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід'ємною частиною цього Договору.

6.4. За твердженням позивача, з 18.09.2019 АТ "Полтавагаз" протиправно припинено розподіл природного газу на об'єкті газоспоживання позивача без надання акту про припинення газопостачання та надсилання повідомлення про відповідне припинення.

6.5. Згідно з листа Сектора НКРЕКП у Полтавській області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від
23.08.2019 № 457/48/37 встановлено, що 18.06.2019 року на аварійно - диспетчерську службу АТ "Полтавагаз" надійшло звернення від гр. ОСОБА_1 про те, що в районі будинку по вулиці Героїв Чорнобильців,14 у місті Полтава наявний запах газу. За даною адресою АТ "Полтавагаз" виявлено витік газу, на крані, на вводі до будинку. З метою локалізації аварійної ситуації та запобіганню нещасному випадку розподіл (постачання) природного газу припинено шляхом встановлення заглушки на фланці до будинків № 12, №14 по вулиці Героїв Чорнобильців у місті Полтава, у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного характеру, про що складено відповідний Акт № 2154.

З метою відновлення газопостачання, представниками АТ "Полтавагаз" обстежено внутрішньобудинкову систему газопостачання будинку № 14 по вулиці Героїв Чорнобильців, про що складено Акт технічного обстеження газового обладнання.

Виявлені порушення Правил безпеки систем газопостачання щодо невідповідності системи газопостачання проектній та виконавчо-технічній документації, а саме -самовільно підключені газові прилади до системи газопостачання, відсутній доступ для обслуговування системи газопостачання.

6.6. У листі від 23.08.2019 № 457/48/37 Сектором НКРЕКП у Полтавській області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлено, що дотримуючись вимог чинного законодавства України АТ "Полтавагаз" про роботи, пов'язані з ліквідацією і попередженням аварійних ситуацій на діючих трубопроводах листом від 19.06.2019 №20/5847 повідомило відповідні органи державної виконавчої влади, орган місцевого самоврядування та листом №20/5845 балансоутримувача житлового будинку.

7. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 5 частини 1 та частину 3 статті 310 ГПК України.

8.2. Згідно з абзацом першим частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

8.3. Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

8.4. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України підстави (підстав).

8.5. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

8.6. З огляду на те, що подана касаційна скарга обмежується фактично незгодою позивача з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та містить лише цитування норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Закону України "Про трубопровідний транспорт", Закону України "Про захист економічної конкуренції", постанови НКРЕКП "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення", Кодексу газорозподільної системи та Типового договору розподілу природного газу, а також посилання на постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 (щодо належності доказів), від
27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц, від 11.04.2018 у справі №921/377/14-г/7, №73533016 (щодо застосування принципів змагальності та диспозитивності), постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та практику Європейського суду з прав людини, без посилання на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів закриває касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України з вищевикладених мотивів.

Верховний Суд додатково зазначає, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Близька за змістом права позиція викладена у постанові Верховного Суду від
12.11.2020 зі справи № 904/3173/19.

Верховний Суд зазначає, що постанови Пленуму Верховного Суду України та практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є постановами Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Саму по собі вказівку у касаційній скарзі на наявність практики ЄСПЛ не можна вважати достатнім та обґрунтованим доводом скарги без наведення відповідної, вагомої і переконливої аргументації для її застосування у справі, що розглядається.

Крім того щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від
19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац 18).

Постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, на які посилається скаржник, стосується спорів, у яких позивачем виступає прокуратура із вимогами про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку державної форми власності; стягнення збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири; стягнення упущеної вигоди.

Таким чином, Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 (щодо належності доказів), від 27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц, від 11.04.2018 у справі №921/377/14-г/7, №73533016 (щодо застосування принципів змагальності та диспозитивності), оскільки висновки суду касаційної інстанції у цих справах ґрунтуються на конкретних обставинах справи з конкретною доказовою базою та відповідними процесуальними діями сторін у кожній справі, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

8.7. Розглянувши доводи касаційної скарги в межах зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, перевіривши наведені ТОВ "Медіо" доводи, колегія суддів зазначає таке.

8.8. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправомірного розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.06.2020 позовну заяву ТОВ "Медіо" суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, що переглядається. Місцевий господарський суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження на підставі статті 247 ГПК України без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей частиною 3 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 247 зазначеного Кодексу у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3, 4, 5, 6, 7, 8 частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий господарський суд урахувавши наведені положення законодавства, розглянув справу у спрощеному провадженні, не порушуючи вимог процесуального закону. Обставин протилежного позивач не довів, як і не зазначив, яким саме чином суд позбавив його можливості подати всі належні та допустимі докази і пояснення, адже позивач мав право подати або витребувати документи, які, як він вважав, можуть вплинути на вирішення спору по суті та прийняття законного судового рішення.

8.9. У касаційній скарзі скаржник також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час відмови у залученні до участі у справі в якості третіх осіб Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що, на його думку, суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17.

Верховний Суд відхиляє цей довід з огляду на таке.

Верховний Суд зазначає, що у відповідності до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Отже, ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору. Підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов'язки цих осіб щодо однієї із сторін. При цьому учасники справи, звертаючись до суду із відповідним клопотанням про залучення особи, яка не є учасником справи, до участі у справі в якості третьої особи, мають обґрунтувати та довести можливість впливу судового рішення, ухваленого за результатом розгляду справи по суті спору, на права або обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін.

Однак, як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у позовній заяві не зазначив, яким чином рішення у цій справі може вплинути на права або обов'язки вказаних ним осіб щодо однієї із сторін.

Що ж до посилань позивача у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17, то Касаційний господарський суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що рішення суду першої інстанції в частині незалучення до участі у справі заявлених позивачем третіх осіб у даній справі суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду, оскільки у вказаній справі рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Верховним Судом з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у таких справах, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду. Також слід зазначити, що за результатами нового розгляду справ фактично-доказова база в них може істотно змінитися, адже направлення справи на новий розгляд стало наслідком недостатнього дослідження у них обставин і доказів, і така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки, які будуть зроблені у справах.

8.10. Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи апеляційним судом за відсутності позивача, то Верховний Суд зазначає таке.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №917/931/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Медіо" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2020 та призначено до розгляду на 09.09.2020.

08.09.2020 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Медіо" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано погіршенням епідеміологічної ситуації у зв'язку із поширенням на території Харківської та Полтавської областях коронавірусу COVID-19.

Як убачається з матеріалів справи, 09.09.2020 у судовому засіданні Східним апеляційним господарським судом здійснено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Медіо" за участю представника відповідача. При цьому представник позивача у судове засідання не з'явився.

При прийнятті постанови від 09.09.2020 у справі №917/931/20 апеляційний господарський суд, ураховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та визнав можливим розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частини 3 статті 270 ГПК України.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому частин 2 , 3 статті 120 ГПК України для вручення судових рішень.

Частиною 4 статті 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 ГПК України).

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України строку з підстави неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Отже, з наведених норм вбачається, що належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов'язком апеляційного суду.

При цьому розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у цій справі, якою було призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Медіо", була направлена судом на адресу позивача 21.08.2020 та отримана ним 25.08.2020, тобто до початку судового засідання, яке відбулося
09.09.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 211).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи (частини 12 , 13 статті 270 ГПК України).

Ухвалою суду від 18.08.2020 про призначення апеляційної скарги ТОВ "Медіо" до розгляду явку представників учасників справи не визнано обов'язковою.

При цьому доводи скаржника, перш за все, зводяться до того, що судом апеляційної інстанції порушено право позивача на участь у судовому засіданні та відмову у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту частини 2 статті 232 ГПК України та частин 4 , 5 статті 233 ГПК України вбачається, що законодавчо передбачено вирішення, зокрема, клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи шляхом постановлення ухвал, які оформлюються у два способи: 1. постановлені окремим документом - постановляються в нарадчій кімнаті, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи; 2. постановлені, не виходячи до нарадчої кімнати, - заносяться до протоколу судового засідання.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 223 ГПК України у протоколі судового засідання зазначаються відомості про ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Зі змісту протоколу судового засідання від 09.09.2020, а також прослухавши диск судового засідання, вбачається, що колегія суддів апеляційного суду, без виходу до нарадчої кімнати розглянула клопотання ТОВ "Медіо" та відмовила в його задоволенні.

Оскільки судом апеляційної інстанції належним чином було повідомлено ТОВ "Медіо" про дату, час і місце судового засідання, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в цій частині також не підтвердилися.

8.11. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Верховний Суд не погоджується з доводами касаційної скарги, мотивованими порушенням апеляційним судом статті 6 Конвенції, оскільки позивач не навів жодних вагомих, переконливих і аргументованих доводів про порушення гарантій справедливого судового розгляду його справи.

8.12. Аргументи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов'язані із встановленням обставин справи щодо кваліфікації дій скаржника органами АМК та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права ", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Водночас, вказуючи про недослідження судами доказів у справі, скаржник не наводить зазначення таких доказів, які обґрунтовували б саме ті обставини, що входять до предмета доказування у справі і могли б бути встановлені на підставі відповідних доказів й вплинути на результат розгляду справи.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

8.13. Водночас Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві АТ "Полтавагаз" на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

8.14. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України ", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.15. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.16. У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.17. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Медіо" не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Медіо" - залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Водночас, як вже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі в цій частині.

10. Судові витрати

10.1. Понесені ТОВ "Медіо" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ "Медіо", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі №917/931/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіо" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіо" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №917/931/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос