ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4389/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 (суддя Колісник І. І.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (головуючий суддя Кощеєв І. М., судді Кузнецова І. Л., Чус О. В. )

у справі № 904/4389/19

за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж"

про повернення земельної ділянки

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Шекшеєва В. С., представник відповідача - Німак Є. Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" повернути Дніпровській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, АДРЕСА_1, площею 0,3554 га з кадастровим номером 1210100000:07:213:0011.

2. Звернення з позовом до суду прокурор обґрунтовує порушенням інтересів держави, яке полягає в неналежному виконанні відповідачем зобов'язань за договором оренди землі в частині її повернення позивачу після закінчення
15.07.2014 укладеного між сторонами договору від 13.12.2007 та встановленого законодавством порядку використання земельної ділянки комунальної власності.

3. Прокурор стверджує, що невиконання відповідачем вимог договору оренди в частині повернення земельної ділянки позбавляє Дніпровську міську раду можливості подальшої передачі в оренду спірної земельної ділянки та, як наслідок, отримання коштів до місцевого бюджету від імовірного орендаря, що є свідченням нераціонального використання об'єкта комунальної власності та неефективного управління цим об'єктом, що спричиняє економічні збитки місцевому бюджету, а також створює загрозу економічним інтересам Дніпровської міської ради, що суттєво порушує економічні інтереси держави, що й потребує їх захисту.

4. Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ним не здійснюються, прокурор обґрунтовує статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

5. Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, прокурор зазначає, що вже самого факту бездіяльності міськради для втручання прокурора є достатнім, оскільки статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" чітко не визначено, що необхідно розуміти під нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій, які є підставою для звернення прокурора до суду.

Короткий зміст судових рішень

6. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
23.02.2021 у справі № 904/4389/19, у задоволенні позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради відмовлено.

7. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що акт членів робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі № 07-19 не є допустимим доказом припинення права власності відповідача на нерухомість, набуту ним за договором купівлі-продажу від 24.05.2006.

8. На час вирішення спору про повернення орендованої земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору факт знищення нерухомого майна не доведено у зв'язку з відсутністю, зокрема, звернення власника із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна та наявності державної реєстрації права за Товариством з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж".

9. Без вирішення у встановленому законом порядку правової долі речового права на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, повернення цієї земельної ділянки власнику (позивачу) не буде ефективним захистом прав та інтересів останнього, оскільки не позбавляє законного права відповідача на користування земельною ділянкою.

10. За таких обставин суди дійшли висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту для поновлення прав позивача у цій справі, що унеможливлює задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 904/4389/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

12. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.

13. Скаржник зазначає про те, що суди дійшли помилкових висновків, що оскілки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, обраний прокурором спосіб захисту про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку у зв'язку із закінченням строку дії договору землі є неефективним для поновлення прав позивача у цій справі.

14. Прокурор стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо моменту визнання майна знищеним на підставі нечинного положення частини 2 статті 349 ЦК України, внаслідок чого судами попередніх інстанцій не були належним чином проаналізовані долучені до матеріалів справи документи, які надавались прокурором на підтвердження факту знищення нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

15. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 2340/4251/18 (у якій також міститься посилання на постанови від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та від 27.02.2018 у справі № 545/808/17), від 02.02.2021 у праві № 910/14000/18, від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012, від 10.06.2020 у справі № 592/4981/16-ц, від
17.01.2019 у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15, від
01.08.2019 у справі № 915/406/18 та від 25.09.2019 у справі № 272/60/15-ц.

Позиція інших учасників справи

16. Відповідач 29.06.2021 подав пояснення (відзив) на касаційну скаргу, які Касаційним господарським судом приєднуються до матеріалів справи без їх врахування, оскільки статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

При цьому, відповідачем не заявлено клопотання про продовження встановленого судом строку на подання відзиву.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. За договором купівлі-продажу від 24.05.2006 посвідченим того ж дня приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Козіною А. В. (зареєстровано в реєстрі за № 1862), Товариство з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" придбало у власність у громадянина ОСОБА_1 нежитлову будівлю та споруди, загальною площею 894,7 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1.

18. Зазначений договір зареєстрований державним реєстратором в особі приватного нотаріуса Козіни А. В. у Державному реєстрі правочинів 24.05.2006 (запис 1; номер правочину: 1325219).

19.27.06.2006 Комунальним підприємством Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації прийняло рішення про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Метеорстроймонтаж права власності на нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11060558 від 27.06.2006.

20. Розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 812р від 07.08.2007 присвоєно будівлям та спорудам по вул. Макарова адресу АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1).

21.13.12.2007 між Дніпропетровською міською радою, правонаступником якої є Дніпровська міська рада (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:213:0011.

22. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (пункт 1.2 договору).

23. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3554 га (пункт 2.1 договору).

24. Відповідно до пункту 2.2 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

25. Згідно з пункту 3.1 договору цей договір оренди укладено на три роки.

26. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (пункт
7.8 договору).

27. Цей договір посвідчено 13.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. (зареєстровано в реєстрі № 2928) та зареєстровано у Державному земельному кадастрі 15.07.2008, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040810400239.

28. На підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 2/27 від 23.01.2008, № 31/28 від 13.02.2008, № 39/35 від 06.08.2008 сторонами було укладено додатковий договір від 21.04.2010, яким вносилися зміни до договору оренди в частині орендної плати.

29. На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 173/12 від 15.06.2011 сторони уклали додаткову угоду від 25.10.2011, згідно з якою було поновлено укладений між ним договір оренди спірної земельної ділянки до 15.07.2014.

30. Зазначена додаткова угода посвідчена 25.10.2011 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. (зареєстровано в реєстрі за № 1897) та зареєстрована в Управлінні Держкомзему у м.

Дніпропетровську, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від
18.04.2012 за № 12101000400050.

31. За актом обстеження земельної ділянки № 6/30-0411 від 15.04.2011, проведеною комісією у складі: представника Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради в особі начальника відділу моніторингу землевласників та землекористувачів, представника Комунального підприємства Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру Дніпропетровської міської ради в особі завідувача сектора аналізу стану земель, представника замовника ТОВ "Метеорстроймонтаж", було встановлено, що на земельній ділянці площею 0,3554 га за адресою: Красногвардійський район, АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:07:213:0011) існують: будівельні відходи, цегляні навіси (літ. В-1, Е-1, Г-1), бетонний ганок (літ. А) згідно технічного паспорту КП ДМБТІ "Дніпропетровської обласної ради" (реєстраційний номер 1537656) на земельній ділянці відсутні. На земельній ділянці розташовано напівзруйновану капітальну будівлю сараю, двоповерхову капітальну будівлю без даху із двоповерховими капітальними прибудовами без даху, цегляний навіс, залишки цегляних фундаментів, бетонно-цегляні сходи, металевий павільйон. Акт супроводжується додатками (фотознімки будівель та споруд).

32.25.02.2019 членами робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Макарова, 25 Б, про що було складено акт № 07-19, за результатом якого встановлено, що територія не експлуатується, знаходиться у незадовільному стані та вільна від забудов.

33. Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 4/11-2323 від 11.11.2020 станом на 06.11.2020 в інформаційній (автоматизованій) підсистемі Фіскальний кадастр Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська, власником якої є Дніпровська міська рада, виявлені реєстраційні записи щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними, фізичними особами на земельну ділянку з кадастровим номером undefined за адресою: АДРЕСА_1. Встановлено, що у період з
21.08.2006 по 01.04.2008 спірна земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_1, а з 22.07.2010 по 15.07.2014 за ТОВ "Метеорстроймонтаж" (ЄДРПОУ 34365024).

34. Доказів продовження строку дії договору оренди з відповідачем сторонами суду не надано.

35. Разом з тим відповідно до інформації з листа Дніпровської міської ради № 5/17-11 від 27.02.2019 за рішенням Дніпровської міської ради № 636 від
19.09.2008 відповідачу було надано дозвіл на проектування та будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення і паркінгом, у межах наданої замовнику земельної ділянки. За результатами розгляду матеріалів проекту землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки площею 0,3554 га зі зміною її цільового призначення для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення та паркінгом, Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано містобудівний висновок № 09/310 ПЗ від 06.05.2016.

36. Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 12/11-352 від 17.09.2019 на розгляді в Департаменті по роботі з активами знаходиться клопотання відповідача від 17.10.2016 вх. № 36/5671 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення та паркінгом по АДРЕСА_1.

37. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбувається за обставин зареєстрованого за відповідачем права власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться на цій земельній ділянці.

38. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю та споруди, загальною площею 894,7 кв. м, що знаходяться в місті Дніпрі по вулиці Макарова, 25 Б, зареєстровані на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" (рішення державного реєстратора від 11.07.2014, дата реєстрації 11.07.2014) на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2006.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

40. Як зазначалося у пунктах 13-15 цієї постанови, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

41. Так, відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданий прокурором акт членів робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі № 07-19 не є допустимим доказом припинення права власності відповідача на нерухомість, набуту ним за договором купівлі-продажу від 24.05.2006, оскільки на час вирішення цієї справи відповідач, після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, не звертався із відповідною заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна (у цій частині суди послались на положення частини 2 статті 349 ЦК України). Відтак, за висновками судів, без вирішення у встановленому законом порядку правової долі речового права на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, повернення цієї земельної ділянки власнику (позивачу) не буде ефективним захистом прав та інтересів останнього, оскільки не позбавляє законного права відповідача на користування земельною ділянкою.

42. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

43. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

44. Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

45. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

46. Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

47. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

48. Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

49. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

50. Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

51. Підстави припинення права власності визначені у статті 346 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої право власності припиняється у разі знищення майна.

52. Статтею 349 ЦК України визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

53. У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень статті 349 ЦК України, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012.

54. У зазначеній справі ( № 04/5026/803/2012) суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність доказів, які б вказували на знищення складових частин майнового комплексу, пославшись на положення статті 349 ЦК України та зазначивши, що до моменту внесення відомостей про знищення об'єкта нерухомого майна до державного реєстру об'єкт є таким, що юридично існує. У зв'язку з цим, суди визнали неналежними доказами акт державного виконавця та акт прийому-передачі, якими обґрунтовувалася позовна заява.

55. У постанові від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012, якою скасовані судові рішення попередніх інстанцій і справа в цій частині направлена на новий розгляд, Верховний Суд (зазначивши, що вказаний висновок судів щодо моменту визнання майна знищеним сформовано на підставі вже нечинного положення частини 2 статті 349 ЦК України, яку було виключено з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який введено в дію з
21.10.2019) сформулював такий правовий висновок:

"Положення статті 349 ЦК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, що дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з даною статтею, є наявність встановленого факту знищення майна.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 915/406/18, від 25.09.2019 у справі № 272/62/15-ц [на правову позицію у наведених справах також посилається скаржник у касаційній скарзі].

Отже, суди в даному конкретному випадку повинні були проаналізувати долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують або спростовують факт знищення майна.

Водночас, посилаючись на відсутність в державному реєстрі відомостей про знищення об'єкта нерухомого майна з посиланням на положення виключеної 2 статті 349 ЦК України, суди не врахували положення статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до частини першої якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності.

Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Запис в реєстрі не являється документом, який встановлює факт знищення майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про знищення майна, за заявою власника майна. При чому, наявність такого запису станом на дату прийняття оскаржуваних судових рішень, вже не являлась обов'язковою.

Відповідно до статей 346, 349 ЦК України право власності припиняється в силу закону, що пов'язане із настанням певних обставин.

Таким чином, судами попередніх інстанцій сформовано правову позицію щодо моменту визнання майна знищеним на підставі вже нечинного положення частини 2 статті 349 ЦК України, внаслідок чого судами попередніх інстанцій не були проаналізувати долучені до матеріалів справи надані ліквідатором документи на підтвердження факт знищення майна".

56. Верховний Суд погоджується із наведеним у пункті 55 цієї постанови загальним правовим висновком колегії суддів Касаційного господарського суду щодо застосування положень статті 349 ЦК України та не вбачає підстав для відступу від нього, а відтак зазначений висновок підлягає застосуванню при розгляді цієї справи.

57. Під час касаційного розгляду цієї справи відповідач не спростував правильності зазначених висновків (необхідності відступлення від них), а також необхідності їх врахування при її розгляді.

58. Таким чином, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій (як і у справі 04/5026/803/2012) в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України під час розгляду справи в повному обсязі не дослідили фактичних обставин справи та не надали належної правової оцінки наявним у справі доказам.

59. Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, щодо неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 592/4981/16-ц, від 02.02.2021 у справі № 910/14000/18 та від 29.04.2020 у справі № 2340/4521/18 з огляду на неподібність правовідносин у наведених справах та справі, яка переглядається.

60. Так, у справі № 92/4981/16-ц фізична особа звернулась до суду з позовом до фізичної особи та державного нотаріуса з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виділення в натурі частини будинку та стягнення майнової шкоди.

Висновки Верховного Суду у цій справі (на які посилається скаржник у касаційній скарзі) стосуються, зокрема наявності/відсутності підстав для присудження грошової компенсації права користування земельною ділянкою у зв'язку із припиненням права власності на частку в будинку.

61. У справі № 910/14000/18 предметом спору було визнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання відповідача чинити дії щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. При цьому, висновки Верховного Суду у наведеній справі стосувались належності обраного позивачем способу захисту порушеного права саме у конкретних правовідносинах щодо поновлення договорів оренди землі.

62. Постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 2340/4521/18 ухвалена у адміністративному спорі за позовом товариства до обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації, яким було скасовано розпорядження адміністрації про надання товариству дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Так, зазначена постанова суду касаційної інстанції не містить жодних висновків стосовно моменту припинення права власності на нерухоме майно у разі його знищення.

63. Враховуючи викладене у пунктах 60-62 цієї постанови Верховний Суд зазначає про неподібність правовідносин у наведених справах та справі, яка переглядається, зокрема з огляду на відмінність предмету і підстав позову, нормативно-правового регулювання правовідносин та відмінність встановлених фактичних обставин справ.

64. За таких обставин, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження частково знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи (суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду).

65. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є таким, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

66. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може виправити наведені вище порушення судів попередніх інстанцій, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи.

67. Оскільки судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частин 1 , 2 , 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору.

70. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

71. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

72. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури шляхом скасування рішення та постанови, та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

73. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

74. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 904/4389/19 скасувати.

3. Справу № 904/4389/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил