Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.04.2018 року у справі №924/781/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/781/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком",

відповідач - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Славутське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області,

представники учасників справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином

розглянувши касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017

у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.

та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017

у складі судді Мухи М.Є.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради

про стягнення 87 511,94 грн відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі -ПАТ "Укртелеком") в період з 01.01.2017 по 01.06.2017 надавались телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Славута, які підпадають під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" та "Про прокуратуру".

2. ПАТ "Укртелеком" надані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні - травні 2017 року разом зі списками громадян, які відповідно до законодавства мають пільги, а також яким у вказаний період надавались позивачем телекомунікаційні послуги (форми №2-пільга), зокрема, за січень 2017 року - на суму 18 208,21 грн, за лютий 2017 року - на суму 18 215,12 грн, за березень 2017 року - на суму 17 131,17 грн, за квітень 2017 року - на суму 17 227,87 грн, за травень 2017 року - на суму 16 729,57 грн, які направлялись позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправленої кореспонденції, фіскальними чеками, описами вкладення у цінний лист.

3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у довідці, підписаній представниками та скріпленій печатками Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради та ПАТ "Укртелеком", від 07.07.2017 щодо звіряння розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню міста Славута за період з 01.01.2017 року по 01.06.2017 року сторони підтвердили обсяги надання послуг пільговим категоріям населення за січень 2017 року - на суму 18 208,21 грн, за лютий 2017 року - на суму 18 215,12 грн, за березень 2017 року - на суму 17 131,17 грн, за квітень 2017 року - на суму 17 227,87 грн, за травень 2017 року - на суму 16 729,57 грн.

Обґрунтування позовних вимог

4. 23.08.2017 ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради про стягнення з відповідача 87 511,94 грн боргу по відшкодуванню витрат за наданні телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

5. 30.01.2017 рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 у справі № 924/781/17 позов ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 87 511,94 грн відшкодування витрат за наданні телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів.

6. 14.12.2017 постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.01.2017 залишено без змін.

7. Судові рішення обґрунтовані фактом надання послуг та обов'язком відповідача по оплаті наданих послуг. Також суди зазначили, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності відповідно до положень частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України. Також суди першої та апеляційної інстанцій послалися на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2015 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 відносно того, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення держави від взятих на себе грошових зобов'язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

8. 29.12.2017 Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.01.2017 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртелеком"

9. 04.06.2018 до Верховного Суду від ПАТ "Укртелеком" надійшло заперечення - відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити без змін прийняті у справі рішення та постанову, а касаційну скаргу - без задоволення, з підстав її необґрунтованості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Звертаючись з касаційною скаргою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, стверджує, що за відсутності коштів (субвенції із державного бюджету) на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, договір про відшкодування пільг по абонентній платі за користування індивідуальними телефонами та встановленню квартирних телефонів пільговій категорії населення на 2017 рік між ПАТ "Укртелеком" та розпорядником коштів Славутським містким управлінням праці та соціального захисту населення укладений не був, а тому договірних зобов'язань не виникало між позивачем та відповідачем, оскільки відповідно до пункту 3 статті 48 Бюджетного кодексу України такий договір був би недійсним у зв'язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, як стверджує скаржник, чинне законодавство забороняє вступати в будь-які правовідносини без наявності бюджетних асигнувань.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

11. У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" вказує, що на Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі. Також позивач вказує, що чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

12.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

12.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

12.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

13. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Цивільний кодекс України.

14.1. Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

14.2. Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням

1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

14.3. Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

15. Закон України "Про телекомунікації"

15.1. Стаття 63.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

16. Бюджетний кодекс України.

16.1. Стаття 48. Взяття бюджетних зобов'язань

6. Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Судова колегія вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". У статті 19 цього Закону закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною третьою статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, унормовано, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Норми цих законів спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

Статтями 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема щодо надання пільг з послуг зв'язку (передбачений на час виникнення спірних правовідносин), за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок). Згідно з пунктом 3 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на час виникнення спірних правовідносин розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг на території міста Славути Хмельницької області є відповідач, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодксу України містить аналогічні приписи.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як правильно враховано судами, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

При цьому ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведене вище спростовує доводи скаржника стосовно посилання на статті Бюджетного Кодексу України з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на оплату наданих послуг.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18.

19. Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів, надання переваги одним доказам над іншими судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

20. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

22. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2017 у справі № 924/781/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк