ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 914/385/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта банк"

представник позивача - Іванов А. О., адвокат

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

представник відповідача - Кулак І. О., адвокат

третя особа-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник третьої особи-1 - Гуленко Ю. М., адвокат

третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"

представник третьої особи-2 - Дашо А. Ю., адвокат

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 (суддя Матвіїв Р. І.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 (головуючий суддя Кордюк Г. Т., судді Плотніцький Б. Д., Хабіб М. І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" від 24.02.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 01.03.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (далі - Позивач, Банк) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - Відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Відповідача від 24.02.2015 про: часткове припинення зобов'язань щодо сплати Відповідачем на користь Позивача суми заборгованості за процентами за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 (далі - Договір кредитної лінії) у розмірі 289 643,18 грн; припинення зобов'язань щодо сплати Позивачем на користь Відповідача заборгованості за Договором банківського рахунку № 01/25469-16690 від 01.04.2013 (далі - Договір банківського рахунка-1), укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (далі - Третя особа-2), на суму 253 656,76 грн, та за Договором банківського рахунку № 13/25469-6975 від 20.01.2011 (далі - Договір банківського рахунка-2), укладеного між Позивачем та Третьою особою-2, на суму 35 986,42 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що заява Відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.02.2015 не відповідає вимогам статей 202, 599, 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) частини третьої статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та суперечить чинному законодавству України, оскільки укладення 23.02.2015 Договору відступлення права вимоги між Відповідачем та Третьою особою-2 (далі - Договір відступлення) не призвело до виникнення грошового зобов'язання Банку перед Відповідачем на суму коштів, розміщених на рахунку, адже статус власника рахунку зберігається за Третьою особою-2, що виключає зустрічність зарахування, тобто суперечить вимогам статті 601 ЦК України. Також зважаючи на відсутність розпоряджень клієнта на відповідну грошову суму за Договорами банківського рахунку, строк виконання за цими Договорами для Банку не настав станом на час вчинення оспорюваного правочину про зарахування зустрічних вимог. Крім того цей правочин було вчинено в період дії постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії проблемних", яка була обов'язковою до виконання. На виконання статті 517 ЦК України Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження переходу права вимоги за Договорами банківського рахунку, зокрема Договір про відступлення права вимоги, тому Банк мав право не виконувати свого обов'язку новому кредитору, а зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, і, відповідно, можливість зарахування на підставі статті 601 ЦК України відсутні.

2. Короткий зміст рішень судів

2.1. 27.06.2018 рішенням Господарського суду Львівської області, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що на час виставлення платіжних доручень до оплати - 23.02.2015 Третя особа-2 відповідно до Договорів банківського рахунку була стороною цих Договорів і її платіжні доручення на перерахування грошових коштів Банк повинен був виконати, тому грошові вимоги до Банку на суму 289 643,18 грн. станом на 24.02.2018 - на час звернення із заявою про зарахування - були такими, строк виконання яких настав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

4.1. 07.02.2019 Відповідач та Третя особа-2 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

4.2. 12.02.2019 Фонд подав пояснення щодо касаційної скарги, в яких просить касаційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

5.1. Суди неправильно застосували норми статті 20 ГК України, статті 16 ЦК України, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків про те, що право Банку не порушене, адже у разі неправомірного зарахування зустрічних однорідних вимог саме його право щодо повернення кредитних коштів буде порушено.

5.2. Укладення між Відповідачем та Третьою особою-2 Договору відступлення за Договорами банківського рахунку не призвело до виникнення грошового зобов'язання Позивача перед Відповідачем, оскільки статус власника (клієнта, володільця) рахунку зберігається виключно за Третьою особою-2, тому Позивач був позбавлений можливості виконати розпорядження. Наведене виключає зустрічність спірного зарахування, тобто суперечить статті 601 ЦК України та частини третьої статті 203 ГК України.

5.3. Відсутня необхідна умова, за наявності якої можливе зарахування зустрічних однорідних вимог, - настання строку виконання зобов'язання, що свідчить про порушення судами статті 601 ЦК України та частини третьої статті 203 ГК України.

5.4. З наявних в матеріалах справи скріншотів платіжних доручень від 23.02.2015 не вбачається, що ці розпорядження стосуються рахунків № 26008002005469 та № 26009012005469 та відповідно Договорів банківського рахунка, отже ці скріншоти не є належними доказами у справі, оскільки не стосуються предмета доказування.

5.5. Суди неправильно застосували норму матеріального права - постанову правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692 БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", оскільки безпідставно послались на те, що ця постанова є актом індивідуальної дії. Вчинення Відповідачем правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є порушенням зазначеної постанови.

5.6. Суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.07.2018 у справі № 755/122105/15-ц у подібних правовідносинах, а також правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.12.2016 у справі № 6-2047цс16.

5.7. Суди безпідставно послались на постанову Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 914/3300/16, оскільки це судове рішення у цій справі не є остаточним, судами не встановлювались обставини, які не підлягають доказуванню у даній справі відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у зазначеній постанові відсутні висновки щодо застосування норм права, обов'язкові для врахування судами відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України.

6. Доводи Відповідача та Третьої особи-2, викладені у відзивах на касаційну скаргу

6.1. Суди дійшли правильного висновку про те, що саме Третя особа-2 як клієнт (володілець рахунку), а не Відповідач мала право 23.02.2015 пред'являти до виконання платіжні доручення.

6.2. Укладення між Відповідачем та Третьою особою-2 Договору відступлення не змінило правовий статус останнього як клієнта (володільця) рахунку.

6.3. Суди правильно зазначили, що постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692 БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" не є нормативно-правовим актом, наслідком порушення вимог якої може бути лише застосування Національним банком України заходів впливу до Банку.

7. Доводи Фонду, викладені в поясненнях до касаційної скарги

7.1. Вчинення Відповідачем спірного правочину - зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.02.2015 - призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів виключно Позивача як кредитора Відповідача за Договором кредитної лінії, оскільки мало наслідком припинення зобов'язання перед неплатоспроможним банком та зменшення його ліквідаційної маси, отже саме Позивач має право ставити під сумнів законність правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.2. Суди попередніх інстанцій, прийнявши до уваги неналежні докази, дійшли помилкового висновку про те, що строк виконання зобов'язання за Договорами банківського рахунка настав.

7.3. Обов'язковість виконання постанови Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" та поширення її на операції Банку і його клієнтів підтверджується постановою Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/10917/16, постановами Вищого господарського суду України від 31.01.2017 у справі № 910/7083/16 та від 06.02.2017 у справі № 910/7084/16.

7.4. В будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватись в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим припинення зобов'язань за Договором кредитної лінії шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, оскільки призведе до порушення зазначеної статті щодо позачергового задоволення вимог окремого кредитора в обхід загальної черговості.

7.5. Верховний Суд у справах № 910/10917/16 та № 755/12205/15-ц надав висновки щодо застосування статті 601 ЦК України та частини першої статті 207 ГК України, які повинні бути враховані судами під час розгляду цієї справи.

8. Встановлені судами обставини

8.1. 29.05.2014 між Банком та Відповідачем укладено Договір кредитної лінії, згідно з умовами якого Банк здійснює надання кредиту Відповідачу у межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 206 000 000,00 грн, а Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки та виконати інші обов'язки за договором.

8.2. Пунктом 1.1.1 Договору кредитної лінії, з урахуванням Додаткового договору №3 від 31.12.2014, передбачено, що за умови невиконання позичальником умов підпункту 3.3.12.7 Договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде - не пізніше 20.01.2015.

8.3. 06.02.2015 у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору кредитної лінії Позивач виставив Відповідачу претензію, яку вимагав розглянути у строк до наступного робочого дня та сплатити борг за цим Договором в загальному розмірі 203 461 956,03 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 193 864 169,96 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами - 2 868 127,44 грн; сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 6 729 658,63 грн. Відповідач підтверджує отримання претензії в день її пред'явлення 06.02.2015

8.4. Банк та Третя особа-2 уклали Договір банківського рахунка-1 01.04.2013 та Договір банківського рахунка-2 20.01.2011, а також Договір банківського обслуговування в Системі Інтернет-Банкінг "WINклієнт" № ZCHY-8DAFAY від 20.01.2011.

8.5. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 Договору банківського рахунка-1 платежі з рахунку виконуються Банком у межах залишку грошових коштів на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень грошових коштів на рахунок протягом операційного дня. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються Банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, Банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

8.6. Згідно з підпунктом 3.3.2 Договору банківського рахунка-1 банк зобов'язується за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.

8.7. За умовами пунктів 2.2 - 2.5 Договору банківського рахунка-2 платіжні доручення отримані з 9:00 до 13:00 Банк виконує протягом поточного робочого дня. Платіжні доручення отримані з 13:00 до 16:30 Банк виконує в межах строку виконання, визначеного клієнтом у графі "Допоміжні реквізити" Платіжного доручення. У випадку отримання Банком платіжного доручення без зазначення строку виконання з 13:00 до 16:30 Банк виконує його наступного робочого дня.

8.8. Підпунктом 3.4.4 Договорів банківського рахунка передбачено, що клієнт зобов'язується надавати Банку платіжні документи за встановленою Національним банком України формою на паперових носіях або в електронному вигляді з дотриманням вимог, передбачених угодою банківського обслуговування в системі інтернет-банкінг "WIN-клієнт", укладеного з банком про застосування платіжної системи "Клієнт-Банк".

8.9. Підпунктами 3.1.9, 3.1.10 Договорів банківського рахунка врегульовано порядок та підстави повернення платіжного доручення клієнту без виконання та відмови клієнту у виконання платіжного доручення.

8.10. Відповідно до пунктів 2.4, 4.1.4 Договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-Банкінг "WINклієнт" електронні розрахункові документи, відправлені в Банк за допомогою системи розглядаються як такі, що мають однакову юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами. Банк зобов'язується приймати до виконання електронні розрахункові документи, оформлені та надані клієнтом відповідно до інструкції, умов цього Договору та чинного законодавства України, виконувати електронні розрахункові документи клієнта не пізніше банківського дня, наступного за днем надходження розрахункового розрахункового документа до Банку.

8.11. 23.02.2015 Третя особа-2 на підставі Договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-Банкінг "WINклієнт" № ZCHY-8DAFAY, а також відповідно до Договорів банківського рахунка виставила Банку в системі "WIN клієнт" платіжні доручення на перерахування грошових сум, а саме: платіжне доручення № 7 на суму 253 500,00 грн, платіжне доручення № 8 на суму 156,76 грн, платіжне доручення № 9 на суму 14 574,24 грн, платіжне доручення № 43 на суму 31 000,00 грн. Ці платіжні доручення Позивач не виконав, доказів вчинення дій в порядку підпунктів 3.1.9, 3.1.10 Договорів банківського рахунка щодо повернення платіжних доручень клієнту без виконання та відмови клієнту у виконанні платіжного доручення не надав.

8.12. 23.02.2015 між Відповідачем та Третьою особою-2 укладено Договір відступлення, відповідно до умов пункту 2.1 якого первісний кредитор (Третя особа-2) відступає новому кредитору (Відповідач) право вимоги до боржника (Банк) за Договором рахунку, а новий кредитор зобов'язується сплатити Третій особі-2 ціну відступлення за право вимоги.

8.13. Пунктом 1.1 Договору відступлення термін "договір рахунку" визначено сторонами як Договір банківського рахунку № 01/25469-16690 від 01.04.2013 (укладений між Позивачем та Третьою особою-2, Договір банківського рахунка-1) та Договір банківського рахунку № 13/25469-6975 від 20.01.2011 (укладений між Позивачем та Третьою особою-2, Договір банківського рахунка-2). Відповідно до преамбули та пункту 1.1 Договору відступлення відступленими правами вимоги є вимоги про виплату грошових коштів, що знаходяться на рахунках Третьої особи-2, відкритих Позивачем на підставі зазначених Договорів банківського рахунка, в загальному розмірі 289 643,18 грн.

8.14. Відповідно до пункту 2.2 цього Договору відступлення первісним кредитором права вимоги та їх прийняття новим кредитором набирає чинності з дати цього договору.

8.15. 23.02.2015 Відповідач та Третя особа-2 спільним повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні повідомили Позивача про відступлення права вимог на підставі Договору відступлення за Договорами банківського рахунка на загальну суму 289 643,18 грн. Одночасно цим повідомленням Відповідач та Третя особа-2 вимагали від Позивача сплати вказаних грошових коштів Відповідачеві на зазначені ними платіжні реквізити.

8.16. 24.02.2015 Відповідач звернувся до Позивача з заявою про припинення зобов'язання зарахуванням однорідних зустрічних вимог на підставі статті 601 ЦК України з огляду на те, що станом на 01.02.2015 має заборгованість перед Банком зі сплати нарахованих процентів за Договором кредитної лінії у розмірі 9 199 435,04 грн, та, одночасно, Відповідач є кредитором Банку за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 289 643,18 грн (право вимоги за грошовими зобов'язання на загальну суму 289 643,18 грн за Договорами банківського рахунка, право вимоги якої набув відповідно до Договору відступлення.

8.17. Зазначеною заявою Відповідач повідомив про часткове припинення зобов'язань щодо сплати ним на користь Позивача суми заборгованості з процентів за Договором кредитної лінії у розмірі 289 643,18 грн, та припинення зобов'язань щодо сплати Позивачем на користь Відповідача заборгованості за Договорами банківського рахунка, укладеними між Позивачем та Третьою особою-2 внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

8.18. Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" Банк віднесено до категорії проблемних.

8.19. Відповідно до постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" 02.03.2015, згідно з яким тимчасову адміністрацію запроваджено з 03.03.2015, тобто вже після подання Відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

9. Позиція Верховного Суду

Щодо підстав недійсності правочину

9.1. Відповідно до частин першої - другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

9.2. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, до якого застосовуються загальні положення про правочин.

9.3. За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

9.4. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

9.5. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставною недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

9.6. Статтею 203 ЦК України передбачено зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

9.7. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

9.8. Предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.02.2015 з підстав того, що правочин не відповідає вимогам статей 202, 599, 601 ЦК України, частини третьої статті 203 ГК України та суперечить чинному законодавству України.

Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог

9.9. Відповідно до частини третьої статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

9.10. За вимогами статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

9.11. Статтею 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

9.12. Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Наведений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

9.13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитора у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

9.14. Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

9.15. Як встановлено судами на підставі Договору відступлення, укладеного 23.02.2015 між Третьою особою-2 та Відповідачем, останній набув право вимоги до Позивача на суму 289 643,18 грн за Договорами банківського рахунка, укладеними між Банком та Третьою особою-2.

9.16. Разом з цим за Договором кредитної лінії Позивач є кредитором, а Відповідач - боржником на суму зокрема 9 199 435,04 грн.

9.17. Отже, зазначені вимоги є зустрічними та однорідними, як обґрунтовано визначились суди попередніх інстанцій.

Щодо строку виконання зобов'язань

9.18. При цьому судами правильно встановлено, що строк виконання зазначених зобов'язань на час вчинення спірного правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, настав, що вбачається з такого.

9.19. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

9.20. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

9.21. Встановлено, що відповідно до підпункту 1.1.1 Договору кредитної лінії, з урахуванням додаткового договору №3 від 31.12.2014, за умови невиконання позичальником умов підпункту 3.3.12.7 цього Договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде - не пізніше 20.01.2015.

9.22. Разом з тим відповідно до частин першої - третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

9.23. Відповідно до частини першої статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

9.24. Згідно з частинами першою, третьою статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

9.25. Відповідно до пункту 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

9.26. Умовами Договорів банківського рахунка сторони погодили, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу здійснюються в день надходження документів, а, які надійшли після операційного часу - банк виконує не пізніше наступного робочого дня. При цьому клієнт зобов'язався надавати банку платіжні документи також і в електронному вигляді з дотриманням вимог, передбачених угодою банківського обслуговування в системі інтернет-банкінг "WIN-клієнт", укладеною з банком про застосування платіжної системи "Клієнт-Банк".

9.27. Як встановлено судами, угодою банківського обслуговування в Системі Інтернет-Банкінг "WINклієнт" передбачено, що електронні розрахункові документи клієнта Банк зобов'язується виконувати не пізніше банківського дня, наступного за днем надходження розрахункового документа до банку.

9.28. Водночас умовами Договорів банківського рахунка також врегульовано порядок та підстави повернення платіжного доручення клієнту без виконання та відмови клієнту у виконання платіжного доручення.

9.29. Враховуючи те, що 23.02.2015 клієнт Банку - Третя особа-2 виставив платіжні доручення, які виконані не були, а Позивач не надав доказів повернення платіжних доручень клієнту без виконання та відмови клієнту у виконанні платіжного доручення, строк виконання цих платіжних доручень, відповідно до положень законодавства та умов Договорів банківського рахунка, станом на час вчинення Відповідачем спірного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог є таким, що настав.

9.30. За наведених обставин, враховуючи, що платіжні доручення до виконання Позивачу виставила Третя особа-2, яка є клієнтом Банку, доводи Скаржника (підпункт 5.2) про те, що Банк був позбавлений можливості виконати ці платіжні доручення, оскільки статус власника (клієнта, володільця) рахунку зберігається за Третьою особою-2, що виключає зустрічність зарахування, тобто суперечить статті 601 ЦК України, є неналежними.

9.31. З огляду на наведене посилання Скаржника (підпункт 5.3) на відсутність необхідної умови, при якій можливе зарахування, а саме - настання строку виконання зобов'язань, що свідчить про порушення судами статті 601 ЦК України, частини третьої статті 203 ГК України, не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та положеннях закону.

9.32. Отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені зобов'язання є зустрічними, однорідними та строк їх виконання є таким, що настав, отже спірний правочин - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинений відповідно до вимог статті 601 ЦК України.

9.33. Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 755/122105/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2047цс16, на неврахування яких судами посилається Скаржник (підпункт 5.6), у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не допускається. Вказаним Законом встановлений певний порядок погашення вимог до банку, який ліквідується, а тому зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність".

9.34. Поряд з цим у даній справі Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150, а виконавчою дирекцією Фонду 02.03.2015 прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким тимчасову адміністрацію запроваджено з 03.03.2015, в той час як заява про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинена 24.02.2015, тобто до введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації Банку.

9.35. Щодо доводів Скаржника (підпункт 5.5) про те, що суди неправильно застосували норму матеріального права - постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692 БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", оскільки безпідставно послались на те, що ця постанова є актом індивідуальної дії, а спірна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог цій постанові суперечить, Суд зазначає таке.

9.36. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 56 Закону України "Про Національний банк України" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

9.37. Частиною першою статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено підстави віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних.

9.38. Згідно з частиною третьою зазначеної статті рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

9.39. Таким чином постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692 БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" не могла бути оприлюднена та підлягала доведенню до відома обмеженому колу суб'єктів, однак є нормативно-правовим актом з обмеженим доступом і є обов'язковою до виконання (до таких висновків Верховний Суд доходив у постановах від 18.04.2018 у справі № 910/10917/16, від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 14.08.2018 у справі № 911/924/16 щодо ПАТ "Дельта Банк").

9.40. Втім, помилкові висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не призвели до прийняття неправильних по суті рішень, тому не є підставою для їх скасування.

9.41. При цьому, враховуючи, що за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог припинені зобов'язання, які виражені в грошовій формі - зобов'язання Позивача за Договором кредитної лінії частково погашені грошовими коштами, розміщеними Третьою особою-2 на рахунку в Банку, на підставі Договорів банківського рахунка, та право вимоги до Банку щодо повернення яких набув Відповідач, ця заява не суперечить положенням зазначеної постанови щодо встановлення для банку можливість приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку тільки в грошовій формі, на що помилково послався Скаржник.

Щодо доказів та доказування

9.42. Відповідно до частин першої - другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.43. З огляду на положення наведеної норми Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 5.3) на те, що скріншоти платіжних доручень від 23.02.2015 є неналежними доказами у справі, оскільки з них нібито не вбачається, що ці розпорядження стосуються рахунків № 26008002005469 та № 26009012005469 та відповідно до Договорів банківського рахунка, оскільки перевірка цих доводів не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

9.44. Разом з цим Суд відхиляє посилання на обставини, якими учасник справи не обґрунтовували свої вимоги і заперечення на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, та які, у зв'язку з цим, не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій. Суд вважає за необхідне зазначити таке.

9.45. За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

9.46. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

9.47. Разом з цим, відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9.48. Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

9.49. За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

9.50. При цьому, статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18.

9.51. З огляду на наведене Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.02.2015.

9.52. Доводи Скаржника (підпункти 5.1, 5.7) про порушення судами попередніх інстанцій норм статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, а також про безпідставність посилання судів попередніх інстанцій на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2018 у справі № 914/3300/16, не знайшли свого підтвердження та наведених висновків не спростовують.

9.53. Враховуючи наведене, Суд доходить висновку, що підстави для зміни чи скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій відсутні, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 914/385/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак