ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1196/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат"

на ухвалу Господарського суду Полтавської області

(суддя - Ціленко В.А.)

від 18.10.2017

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Білоусова Я.О., судді: Крестьянінов О.О., Пуль О.А.)

від 28.11.2017

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат"

про скасування рішення третейського суду у справі №1/2017/07-11

у справі №917/1196/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "АВАТАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 16.06.2017 у справі 1/2017/07-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" (далі - ТОВ "НВК "АВАТАР") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" (далі - ТОВ "ВК "Біопрепарат") про стягнення 3009711,28 грн.

Заява обґрунтована тим, що рішення Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 16.06.2017 у справі № 1/2017/07-11 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, воно підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.2 ст. 122-5 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, оскільки заявник не виразив волю на розгляд спору третейським судом та третейська угода на передачу саме цього спору на розгляд третейському суду не укладалася, питання щодо нарахування або ненарахування 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат визначається не умовами договору, а Цивільним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.10.2017 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 16.06.2017 у справі 1/2017/07-11. Рішення Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 16.06.2017 у справі 1/2017/07-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" про стягнення 3009711,28 грн залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №917/1196/17 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.10.2017 залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- між ТОВ "НВК "Аватар" та ТОВ "ВК "Біопрепарат" було укладено договір купівлі-продажу №30/03-2014 від 30.03.2014 на суму 2 920 877, 36 грн, відповідно до пункту 9.2. якого, якщо сторони не можуть дійти згоди, то всі спори та суперечки підлягають передачі на розгляд та вирішення у третейський суд при Полтавській торгово-промисловій палаті у складі одного судді із застосуванням Регламенту третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті;

- рішенням Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 16.06.2017 у справі № 1/2017/07-11 задоволено позов ТОВ "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" та стягнуто з ТОВ "Виробнича компанія "Біопрепарат" 3 009 711,28 грн, з яких: 2 970 852,84 заборгованість за договором №30/03-2014 від 30.03.2014 (1 663 889,30 грн основний борг, 115 936,45 грн 3% річних від простроченої суми боргу; 1 191 027,09 грн інфляційні), 35 550,28 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору Постійно діючим третейським судом при Полтавській торгово-промисловій палаті, 3 308,16 грн додаткових витрат суми вартості проїзду та добових для виконання повноважень третейського судді;

- спір у третейській справі №1/2017/07-11 виник у зв'язку з невиконанням ТОВ "ВК "Біопрепарат" свого зобов'язання перед ТОВ "НВК "АВАТАР" щодо оплати поставлено товару за договором купівлі-продажу №30/03-2014 від 30.03.2014;

- ТОВ "ВК "Біопрепарат" звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 16.06.2017 у справі № 1/2017/07-11, посилаючи на непідсудність справи третейському суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що наведені заявником підстави для скасування рішення третейського суду є необґрунтованими, оскільки умовами укладеного між сторонами договору чітко передбачено, що всі спори та суперечки, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним підлягають передачі на розгляд та вирішення у третейський суд при Полтавській торгово-промисловій палаті у складі одного судді із застосуванням Регламенту третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.10.2017 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №917/1196/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву і скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 16.06.2017 у справі № 1/2017/07-11.

Касаційна скарга мотивована непідвідомчістю третейському суду справи, оскільки ТОВ "ВК "Біопрепарат" не виразив волю на розгляд спору третейським судом й третейська угода на передачу саме цього спору на розгляд третейському суду не укладалася, а питання щодо нарахування або не нарахування 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних витрат визначається не умовами договору, а Цивільним кодексом України. Судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зобов'язання третейського суду надати до господарського суду матеріали справи №1/2017/07-11.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 02.05.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О., її замінено на суддю Мамалуя О.О.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, отже Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 5 статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Згідно з частиною другою статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.121-1 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону, що діяла на момент подання заяви) рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту статті 122-1 і відповідний пункт частини другої статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України. Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі та в Господарському процесуальному кодексі України, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону та частини другої статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити (пункт 6.1.3. постанови пленуму від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до частини 1 статті 122-6 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ВК "Біопрепарат" просить скасувати рішення третейського суду, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу №30-03-2014 від 30.03.2014 спору між сторонами не існувало, тому угода про передачу саме цього спору на розгляд третейському суду не укладалась, а нарахування або ненарахування 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат зазначається не умовами договору. Правовою підставою для розгляду справи у Третейському суді був пункт 9.2 зазначеного договору купівлі-продажу.

Згідно з п.9.1. договору купівлі-продажу №30/03-2014 від 30.03.2014, укладеного між ТОВ "Виробнича компанія "Біопрепарат", покупцем, та ТОВ "Науково-виробнича компанія "АВАТАР", продавцем, всі спори та суперечки, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів.

В разі, якщо сторони не можуть дійти згоди, то всі спори та суперечки підлягають передачі на розгляд та вирішення у третейський суд при Полтавській торгово-промисловій палаті у складі одного судді із застосуванням Регламенту третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті (п.9.2. договору).

Пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спір, який виник у третейській справі №1/2017/07-11 між ТОВ "ВК "Біопрепарат" та ТОВ "НВК "АВАТАР" щодо стягнення заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу №30/03-2014 від 30.03.2014 підвідомчий третейському суду, оскільки сторони визначили це умовами п.9.2. договору

Судами попередніх інстанцій визначено, що нараховані інфляційні та 3% річних є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, у даному випадку за договором купівлі-продажу, тобто повністю підпадають під третейське застереження, узгодженого сторонами в п.9.2. договору купівлі-продажу. Дане третейське застереження на момент розгляду справи не визнавалося недійсним і наведене твердження відповідачем не спростовано.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені ТОВ "ВК "Біопрепарат" підстави для скасування рішення третейського суду є необґрунтованими, оскільки умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що всі спори та суперечки, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним підлягають передачі на розгляд та вирішення у третейський суд при Полтавській торгово-промисловій палаті у складі одного судді із застосуванням Регламенту третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Окрім того, ці доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та їм дана належна оцінка.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення у справі постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №917/1196/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О.Мамалуй