Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №925/871/15
Постанова ВГСУ від 02.02.2016 року у справі №925/871/15
Ухвала КГС ВП від 28.02.2018 року у справі №925/871/15
Ухвала КГС ВП від 19.11.2018 року у справі №925/871/15
Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №925/871/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/871/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участі:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авуар-Сервіс",

представник в судове засідання не з'явився,

боржник - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

представник - Хандюк Т.О.,

ліквідатор - арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В. - особисто,

представник Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Чернівці - Літкевич В.С.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Чернівці

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуючий), Верховця А.А., Шаптали Є.Ю.

та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017

у складі судді Хабазні Ю.А.

за позовною заявою ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії у м. Чернівці

про витребування майна з незаконного володіння боржника

у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авуар-Сервіс"

до СТОВ ім. Шевченка

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 23.02.2017 постановою Господарського суду Черкаської області у даній справі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (далі - СТОВ ім. Шевченка) визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.

2. 15.09.2017 Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі його філії у м. Чернівці (далі - ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії у м. Чернівці) до суду першої інстанції було подано позовну заяву з вимогами: витребувати від Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (далі - СТОВ ім. Шевченка) та повернути ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська,13 та належить на праві власності ПAT "Укрексімбанк", а саме: депалетайзер для проміжних банок модель АDV/З (обладнання, що в автоматичному режимі здійснює зняття проміжних жерстяних банок з палетів, для можливості подальшого їх використання у виробництві). Позивач посилається на наступні обставини:

- У 2006 році ТОВ ВКТ "Арго" було придбано у італійської фірми Clevertech два автоматичних депалетайзери для проміжних банок модель ADV/3, один з яких, за документом італійської фірми Clevertech, у кінці травня 2006 року було поставлено на адресу Черкаської філії СТОВ ім.Шевченка (м. Черкаси, вул. Чигиринська,13);

- ТОВ ВКТ "Арго" та Черкаською філією СТОВ ім. Шевченка був укладений договір оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого СТОВ ім. Шевченка прийняв у платне користування майно, депалетайзер (обладнання, що в автоматичному режимі здійснює зняття проміжних жерстяних банок з палетів, для можливості подальшого їх використання у виробництві)

- 23.08.2007 між ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ ВКТ "Арго" було укладено іпотечний договір №7107Z57, предметом іпотеки за яким був єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго";

- У зв'язку з простроченням ТОВ ВКТ "Арго" термінів погашення процентів та основного боргу за Генеральною угодою від 23.08.2007 №7107N1 рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 у справі №9/13 позов АТ "Укрексімбанк" задоволено та стягнуто з ТОВ ВКТ "Арго" 767 577 927,21 грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", основні фонди та інші цінності (в тому числі і депалетайзер), які відображені у самостійному балансі або не відображені у балансі, але є його власністю відповідно до виписки з балансу.

- Згідно з актом опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП №26940374, складеним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області Веретюком Б.А. у присутності представника ПАТ "Укрексімбанк" Літкевича В.С., описано та накладено арешт на майно ТОВ ВКТ "Арго", депалетайзер (бувший у вжитку, у робочому стані) за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13.

- 28.04.2012 ПАТ "Укрексімбанк" отримано акт державного виконавця №720/9 про реалізацію предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 28.04.2011 №9/13, згідно з яким ПАТ "Укрексімбанк", на підставі частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку", було придбано предмет іпотеки, єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", у т.ч. і депалетайзер;

- 30.05.2012 ПАТ "Укрексімбанк" отримано Свідоцтво про придбання майна з торгів, до складу якого входить і депалетайзер.

- Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами від 02.11.2016 №071-02/1733 і від 16.12.2016 №071-02/1956 про повернення майна, а також з листом від 20.06.2017 №071-02/653, у якому повідомив відповідача про те, що з 30.05.2012 АТ "Укрексімбанк" набув усі права орендодавця за договором оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06 та запропонував надати банку можливість оглянути депалетайзер і визначити уповноважених осіб для проведення переговорів про його подальше використання.

3. В обґрунтування позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилається на те, що АТ "Укрексімбанк" є добросовісним набувачем депалетайзера, оскільки майно було набуте у порядку, встановленому для виконання судових рішень; що депалетайзер належить заявнику на праві власності, але вибув з володіння, оскільки знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська, 13, і перебуває у володінні СТОВ ім.Шевченка, однак представників заявника на територію за вказаною адресою відповідач не допускає. Позивач стверджує, що банк звертався до відповідача з листами-вимогами від 02.11.2016 №071-02/1733 і від 16.12.2016 №071-02/1956 про повернення майна, а також з листом від 20.06.2017 №071-02/653, у якому повідомив відповідача про те, що з 30.05.2012 АТ "Укрексімбанк" набув усі права орендодавця за договором оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06 та запропонував надати банку можливість оглянути депалетайзер і визначити уповноважених осіб для проведення переговорів про його подальше використання, однак відповіді не отримав. АТ "Укрексімбанк" також зазначає, що акт державного виконавця про арешт та опис майна від 09.09.2011 у ВП №26940374 не містить інформації про повернення майна з оренди і депалетайзер до цього часу знаходиться на території СТОВ ім. Шевченка, а доказами знаходження майна у боржника є акти огляду від 17.01.2012, від 21.02.2012 і від 06.03.2012, підписані представниками СТОВ ім. Шевченка і банку і скріплені печатками. ПАТ "Укрексімбанк" вважає, що депалетайзер де-юре передано на зберігання представнику стягувача, про що зазначено в акті опису й арешту, але вилучено не було, отже залишилося і фактично перебувало за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська,13, тому фактично СТОВ ім. Шевченка є особою, якій зазначене майно залишене на зберігання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. 30.11.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018, в позові відмовлено.

5. Суди вказали, що Інвентаризаційним описом основних засобів СТОВ ім. Шевченка станом на 24.06.2015 підтверджується наявність у боржника певних деполітерів. Наявність у боржника певного депалетайзера в суді не доведено, як і не підтверджено документально певних ідентифікуючих ознак спірного депалетайзера. У заявлених вимогах ПАТ "Укрексімбанк" відмовлено, оскільки заявником не доведено вказаних у позовній заяві ідентифікуючих ознак депалетайзера (марки АDV/З) та його складових, а суд позбавлений можливості за поданими доказами визначити, який саме конкретно предмет має бути вилучений із наявного у боржника майна і переданий заявнику та оскільки заявником не доведено наявності на час винесення оскаржуваного судового рішення відповідного депалетайзера в натурі у володінні боржника.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. 10.04.2018 ПАТ "Укрексімбанк" звернулося із касаційною скарго, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

7. Скаржник зазначає, що 15.02.2018 ним до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про долучення до матеріалів справи показань свідків та клопотання про винесення ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, однак судом розглянуто не було. Скаржник стверджує, що виходячи з матеріалів справи та наданих арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В. пояснень вбачається порушення законності, що містить ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку. Тому, вважає, що саме прокурор або орган досудового розслідування мають провести перевірку законності дій посадових осіб СТОВ ім. Шевченка та надати оцінку про наявність чи відсутність в їх діях складу злочину. Оскільки з огляду на статтю 614 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, необхідно встановити осіб, причетних до пропажі депалетайзера, з'ясувати чи діяли такі особи самостійно чи в домовленості з третьою особою, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і визначення міри відповідальності відповідача. ПАТ "Укрексімбанк" зазначає, що вказане клопотання про винесення ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення не було розглянуто судом, що є порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

8. 15.05.2018 до Верховного Суду від СТОВ ім. Шевченка надійшло клопотання, в якому відповідач просить закрити касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії у м. Чернівці, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції, що прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду про відмову в задоволенні позову в межах справи про банкрутство відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягає касаційному перегляду.

9. 21.06.2018 до Верховного Суду від ТОВ "Сучасні торговельні технології" (кредитор боржника) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі ухвалу та постанову - без змін, посилаючись на те, що наведені в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах доводи не спростовують правомірність висновків судів попередніх інстанцій.

10. ТОВ "Сучасні торговельні технології" також подано клопотання про закриття касаційного провадження у даній справі посилаючись на частину 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрексімбанк", з тих підстав, що, як вважає відповідач, оскаржувані судові акти не підлягають касаційному перегляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

11. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

11.1. Стаття 41. Форми судового процесу

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

11.2. Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам

Господарським судам підвідомчі:

2) справи про банкрутство;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

11.3. Стаття 16. Виключна підсудність справ

Справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

11.4. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

11.5. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

11.6. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

12.1. Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

12.2. Стаття 269. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

12.3. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Цивільний кодекс України

13.1. Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1.Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

13.2. Стаття 400. Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем

1. Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

13.3. Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання

1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

13.4. Стаття 8. Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства

1. Ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

13.5. Стаття 9. Порядок розгляду справ про банкрутство

1. Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

13.6. Стаття 10. Підвідомчість, підсудність, підстави для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство

4. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"). Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

16. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

17. Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду позовних вимог ПАТ "Укрексімбанк" встановлено, що Договір оренди від 17.04.2006 №17/04/01-06, укладений між ТОВ ВКТ "Арго" та Черкаською філією СТОВ ім. Шевченка, свідчить про факт досягнення згоди сторонами стосовно його умов, але не є доказом факту передачі певного депалетайзера чи факту наявності його в натурі у боржника у даній справі на даний час. Крім того, цей договір не містить визначення жодних індивідуальних ознак відповідного депалетайзера, які б давали можливість відрізнити його від інших подібних чи аналогічних речей, в тому числі і наявних у боржника на даний час. Акт опису й арешту майна від 09.09.2011, на який посилається скаржник, як встановлено судами попередніх інстанцій, також не містить визначення індивідуальних ознак депалетайзера, які дають можливість відрізнити його від інших подібних чи аналогічних речей, а також свідчить про те, що саме ПАТ "Укрексімбанк" є особою, відповідальною за зберігання депалетайзера, зазначеного в цьому акті. При цьому судами встановлено, що факт переходу права власності на відповідний депалетайзер до позивача сторонами не заперечується і підтверджується актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.04.2012, протоколом проведення прилюдних торгів від 13.04.2012, свідоцтвом від 30.05.2012, виданим приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк С.А. В той же час, судами встановлено, що інвентаризаційним описом основних засобів станом на 24.06.2015 підтверджується наявність у боржника - СТОВ ім.Шевченка, певних деполітерів.

18. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрексімбанк" про витребування майна з тих підстав, що заявником не доведено вказаних у позовній заяві ідентифікуючих ознак депалетайзера та його складових як предмету позову.

19. Твердження скаржника в касаційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції не було розглянуто клопотання про винесення ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки апеляційний господарський суд, розглянувши зазначене клопотання, зазначив, що воно не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю, виходячи з матеріалів даної справи та пояснень учасників провадження у даній справі. Суд вважає за необхідне зазначити, що ПАТ "Укрексімбанк" як власник майна, який є заінтересованою особою щодо його збереження, не був позбавлений права самостійно звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою для встановлення обставин та винних осіб, як зазначає скаржник, "причетних до пропажі депалетайзера", не чекаючи розгляду справи про витребування такого майна на стадії апеляційного перегляду.

20. Крім того, твердження скаржника, із посиланням на статтю 614 Цивільного кодексу України, про те, що оскільки обов'язковою умовою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, необхідно встановити осіб, причетних до пропажі депалетайзера, з'ясувати чи діяли такі особи самостійно чи в домовленості з третьою особою, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і визначення міри відповідальності відповідача є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм зазначеної статті, оскільки норма статті 614 Цивільного кодексу України передбачає вину як підставу відповідальності саме у зобов'язальних правовідносинах, наявність яких в свою чергу виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

21. Клопотання ТОВ "Сучасні торговельні технології" та СТОВ ім. Шевченка про закриття провадження у справі, з тих підстав, що на думку заявників, оскаржувані ухвала та постанова, прийняті за результатом розгляду позовних вимог ПАТ "Укрексімбанк" не підлягають касаційному перегляду в силу положень частини третьої статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.

22. Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 та частини дев'ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи, крім іншого, у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, у тому числі договорів, які містять арбітражне застереження. Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори з вимогами до боржника. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення майнових спорів з вимогами до нього є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. У даній справі позивач - ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії у м. Чернівці звернувся із позовом до відповідача - СТОВ ім. Шевченка про витребування майна, зазначену позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство СТОВ ім. Шевченка. Справи про банкрутство, відповідно до частини другої статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмову в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення, але оскільки даний спір розглядається в межах справи про банкрутство, то і процесуальні документи, прийняті за результатами розгляду спору по суті повинні відповідати процесуальним формам, які передбачені Законом про банкрутство (ухвали, постанови). Отже на виконання зазначених вимог, за наслідками розгляду по суті позовних вимог ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії у м. Чернівці, судом першої інстанції прийнято відповідну ухвалу, якою відмовлено в задоволенні позовної заяви. Стаття 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. Частини перша та третя зазначеної статті визначає, що ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Ухвали та постанови, які визначені в статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосуються самої процедури банкрутства відносно боржника. В той же час концентрація в тому числі позовних вимог до боржника у межах справи про банкрутство, забезпечують судовий контроль у межах одного провадження за діяльністю боржника. Суд вважає, що прийняті за наслідками розгляду по суті позовних вимог в межах справи про банкрутство судові рішення (ухвали та постанови суду апеляційної інстанції) підлягають касаційному оскарженню так само як і рішення та постанова, які прийняті в позовному провадженні. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується із доводами ТОВ "Сучасні торговельні технології" та СТОВ ім. Шевченка про те, що оскаржувані постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та ухвала Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 не підлягають касаційному перегляду на підставі частини третьої статті 8 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

23. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

25. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Чернівці підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та ухвала Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Чернівці залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 у справі № 925/871/15 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

Л. Катеринчук