Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №911/810/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/810/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області,

відповідач - Колективне підприємство "Пересувна механізована колона №15"

розглянув касаційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 19.07.2017

у складі колегії суддів: Доманська М.Л. (головуючий), Остапенко О.М., Сотніков С.В.

та на рішення Господарського суду Київської області

від 16.05.2017

у складі судді Рябцевої О.О.

за позовом Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

до Колективного підприємства "Пересувна механізована колона №15"

про визнання кредиторських вимог та зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 15.11.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №11823/08 від 15.11.2017 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2017 у справі №911/810/17 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/810/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 касаційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2017 у справі №911/810/17 залишено без руху з тих підстав, що скаржником не зазначено об'єктивних обставин, які перешкодили йому звернутися з касаційною скаргою у двадцятидений строк на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду від 19.07.2017.

4. 15.03.2018 до Верховного Суду надійшла заява Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про усунення недоліків касаційної скарги у справі №911/810/17, в якій скаржник в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження зазначив про те, що не був присутнім в судовому засіданні 19.07.2017 при розгляді апеляційної скарги, повний текст постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 ним отримано 01.08.2017, що зумовило звернення з касаційною скаргою з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження. При цьому, скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017.

5. Ухвалою від 28.03.2018 Верховний Суд поновив Броварському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Київської області строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2017 у справі №911/810/17, відкрив касаційне провадження у справі №911/810/17 за касаційною скаргою Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2017 та призначив її розгляд на 24.05.2018 о 15 год. 00 хв.

6. Відповідач - Колективне підприємство "Пересувна механізована колона №15" подало відзив на касаційну скаргу позивача.

7. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 104, 105, 110, 111, 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

8. Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Колективного підприємства "Пересувна механізована колона № 15" про визнання кредиторських вимог Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Колективного підприємства Пересувна механізована колона №15 на суму 183 798, 19 грн. та зобов'язання включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

9. В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон України "Про пенсійне забезпечення", Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", зазначає, що відповідачем своєчасно не відшкодовано фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за 2013 рік, за 2014 рік та за період з січня по травень 2015 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість на суму 183 798, 19 грн. Враховуючи те, що відповідач з 11.06.2015 знаходиться у стані припинення та наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог, проте відповідачем не визнано кредиторські вимоги позивача. Позивач, посилаючись на те, що він не був повідомлений відповідачем письмово про припинення юридичної особи та про строки пред'явлення до нього вимог, просить суд визнати кредиторські вимоги Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Колективного підприємства Пересувна механізована колона №15 на суму 183 798, 19 грн. та зобов'язати включити їх до проміжного ліквідаційного балансу. 20.04.2017 до Господарського суду Київської області надійшли уточнення №4408/10 від 20.04.2017 до позовної заяви, в яких позивач надає уточнений розрахунок заборгованості відповідача по кожному пенсіонеру.

Короткий зміст рішення першої інстанції

10. Суд першої інстанції рішенням від 16.05.2017 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю з огляду на таке:

- Колективне підприємство "Пересувна механізована колона №15" з 11.06.2015 перебуває у стані припинення; строк визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для пред'явлення кредиторами своїх вимог, - до 11.08.2015;

- позивач звернувся до відповідача із заявою №10072/09 від 31.08.2015 про визнання кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області, в якій позивач просив відповідача прийняти до розгляду заяву Управління ПФУ про визнання кредиторських вимог, визнати Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області кредитором Колективного підприємства "ПМК №15" на суму 183 798, 19 грн. та включити зазначені вимоги в реєстр вимог кредиторів відповідача. Зазначена заява була отримана відповідачем 02.12.2015, що підтверджується підписом голови ліквідаційної комісії відповідача на заяві позивача;

- відповідачем було встановлено строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог до 11.08.2015, проте з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявами №10072/09 від 31.08.2015 та №13700/10 від 03.12.2015, зазначаючи свої кредиторські вимоги відповідно на суму 183 798, 19 грн. та додатковими поточними вимогами на суму 60 923, 65 грн., які були отримані відповідачем 02.12.2015 та 03.12.2015 після закінчення строку для пред'явлення кредиторських вимог, що встановлено за підписом голови ліквідаційної комісії відповідача на заявах позивача від 02.12.2015 та 03.12.2015;

- 17.12.2015 відповідач надіслав позивачу лист-відповідь №03/03 про відмову у включенні грошових вимог зазначеного кредитора у зв'язку з пропуском ним строку на заявлення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі відповідача, який сплив 11.08.2015;

- суд встановив, що позивач листом №11529 від 28.10.2016 повторно звернувся до відповідача із заявою про визнання його вимог, зазначаючи про те, що відповіді на перші звернення ним не отримано, листом №84 від 24.11.2016, отриманим відповідачем 24.11.2016, відповідач відмовив позивачу у визнанні його вимог в повному обсязі;

- судом встановлено згідно з відтиском штампа на поштовому відправленні в адресу суду те, що позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Київської області 20.03.2017, тобто після спливу місячного строку, перебіг якого почався 25.11.2016, передбаченого частиною 3 статті 112 ЦК України, з моменту отримання відмови відповідача у задоволенні кредиторських вимог позивача;

- суд дійшов висновку про застосування зазначеного строку як такого, що є пересічним, та пропуск якого має наслідком припинення існуючого права відповідно до частини 5 статті 112 ЦК України, прийняв до уваги обставини звернення позивача до суду після спливу місячного строку на звернення в суд та відмовив у задоволенні позовних вимог з висновками про погашення кредиторських вимог позивача на суму 183 798, 19 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. Суд апеляційної інстанції постановою від 19.07.2017 апеляційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишив без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2017 у справі №911/810/17 залишив без змін.

12. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване таким:

- судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач мав відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за 2013 рік, 2014 рік та за період з січня по травень 2015 року на загальну суму 183 798, 19 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи, в тому числі розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2013 рік, 2014 рік та за період з січня по травень 2015 року. Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо суми заборгованості. Проте, всупереч вимогам законодавства, кошти на відшкодування виплачених пенсій відповідачем не перераховувались, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість на суму 183 798, 19 грн.;

- з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач з 11.06.2015 перебуває в стані припинення; строк визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для пред'явлення кредиторами своїх вимог визначено до 11.08.2015;

- 18.06.2015 опубліковано оголошення у ЗМІ про ліквідацію відповідача та вказано термін, до якого повинні подати свої вимоги кредитори, - 11.08.2015;

- 31.08.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою №10072/09 про визнання кредиторських вимог Управління ПФУ, в якій просив прийняти до розгляду заяву Управління ПФУ про визнання кредиторських вимог, визнати кредиторські вимоги Управління ПФУ на суму 183 798, 19 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначена заява була отримана відповідачем 02.12.2015, що підтверджується підписом Голови ліквідаційної комісії на зазначеній заяві позивача.

- заявлені позивачем кредиторські вимоги були розглянуті відповідачем в строк, встановлений частиною 6 статті 105 ЦК України, та листами від 17.12.2015 та від 24.11.2016 відповідач відмовив у задоволенні кредиторських вимог. Зазначені листи були отримані позивачем 18.12.2015, що підтверджується штампом позивача з відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції на листі 17.12.2015 (вхідний №4670/4 від 18.12.2015, т. 1, а.с. 94-96) та 24.11.2016, що підтверджується відтиском штампа поштового відправлення);

- позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 20.03.2017 (згідно з відтиском поштового штампа на конверті, в якому була надіслана позовна заява з додатками), тобто після спливу місячного строку, передбаченого частиною 3 статті 112 ЦК України, який обраховується з моменту отримання відмови відповідача у задоволенні кредиторських вимог позивача. Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що оскільки позивач у місячний строк після отримання повідомлення відповідача про відмову у задоволенні вказаних кредиторських вимог не звертався з відповідним позовом до суду, то кредиторські вимоги на суму 183 798, 19 грн., які не визнані відповідачем, відповідно до частини 5 статті 112 ЦК України, вважаються погашеними. Отже, місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його вимог;

- апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника про те, що відповідач був зобов'язаний повідомити його, як відомого кредитора про початок процедури самоліквідації, з огляду на внесення змін до статей 105, 112 ЦК України, згідно з якими голова ліквідаційної комісії вже не зобов'язаний повідомляти всіх відомих йому кредиторів, а встановлений місячний строк для звернення до суду в разі відмови відповідачем у задоволенні кредиторських вимог є таким, що припиняє спірні вимоги кредитора;

- апеляційний суд визнав необґрунтованими твердження скаржника про те, що борг відповідача є безспірним, оскільки безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, у матеріалах справи відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача на користь позивача спірної грошової суми в розмірі 183 798, 19 грн.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

13. Касаційна скарга мотивована таким:

- на момент прийняття рішення про відмову у визнанні вимог скаржника відповідач мав заборгованість перед позивачем в розмірі 183 798, 19 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Зазначена сума не сплачена, що призводить до неможливості виплат пенсій з Пенсійного фонду України, та є порушенням приписів статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- заява про визнання кредиторських вимог позивача до відповідача була направлена 31.08.2015, вих. №10072/09, з відповідними розрахунками суми боргу. В той же час, у відповіді щодо результатів розгляду вимоги голова ліквідаційної комісії відповідача листом від 24.11.2016 не визнала кредиторські вимоги позивача, посилаючись на те, що кредиторські вимоги не були заявлені у встановлений строк, зокрема, до 11.08.2015. Відповідач в порушення приписів статті 105 ЦК України повідомив позивача персонально про початок процедури самоліквідації тільки 10.08.2015, що унеможливило своєчасне подання кредиторських вимог.

Доводи інших учасників справи

14. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу з доводами, викладеними позивачем, не погодився та зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зазначив про повноту встановлення судами обставин справи та відповідність законодавству їх юридичних висновків.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

15. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 104 - юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частина 1 статті 105 - учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Частина 3 статті 105 - учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Частина 5 статті 105 - строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частина 6 статті 105 - кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частина 1 статті 111 - з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Частина 3 статті 112 - у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Частина 4 статті 112 - вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Частина 5 статті 112 - вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

16. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Стаття 106

Частина 13 - про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Частина 14 - рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Частина 15 - строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Частина 18 - посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Суд зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, доводи скаржника про допущення в цілому порушень застосування норм матеріального права - статей 104, 105, 110, 111, 112 ЦК України, статті 59 ГК України, статей 1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів Верховного Суду вважає прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

18. Юридичний аналіз частин 3, 5 статті 112 ЦК України дозволяє зробити висновок, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Враховуючи зазначені норми матеріального права та встановивши обставини перебування відповідача з 11.06.2015 у стані припинення, порушення позивачем 30-денного строку на звернення до суду із спірними грошовими вимогами після відмови голови ліквідаційної комісії у їх визнанні та включенні до проміжного ліквідаційного балансу, суди, керуючись частиною 6 статті 105 ЦК України, дійшли правильного висновку про відмову у визнанні та включенні до проміжного ліквідаційного балансу таких вимог з огляду на їх припинення внаслідок імперативної норми закону.

19. Доводи скаржника про порушення в даному випадку норм законодавства загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що зазначені законодавчі акти, як загальні норми права, застосовуються судами при визначенні зобов'язань учасників адміністративних правовідносин (платників внесків до Пенсійного фонду України) в ході здійснення ними господарської діяльності. Разом з тим, положення статей 105, 110, 111 ЦК України є в даному випадку спеціальними щодо суб'єктів, які перебувають у процедурі самоліквідації, та повинні застосовуватися переважно щодо загальних норм права про визначення зобов'язань із сплати внесків до Пенсійного фонду України.

20. Доводи скаржника про порушення відповідачем статті 105 ЦК України на предмет невиконання ним обов'язку щодо персонального повідомлення головою ліквідаційної комісії відповідача всіх відомих йому кредиторів, зокрема, позивача, як кредитора боржника, Суд вважає необґрунтованими, оскільки чинна на момент введення процедури самоліквідації та на час розгляду спірних вимог позивача редакція статті 105 ЦК України не передбачала такого обов'язку голови ліквідаційної комісії.

21. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пункті 13 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, та такими, що спростовуються висновками пунктів 18-21 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

24. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2017 у справі №911/810/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков