Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №6/227-09
Постанова ВГСУ від 09.04.2014 року у справі №6/227-09
Постанова ВГСУ від 03.02.2015 року у справі №6/227-09
Постанова ВГСУ від 09.04.2014 року у справі №6/227-09
Ухвала КГС ВП від 12.02.2018 року у справі №6/227-09
Ухвала КГС ВП від 13.05.2018 року у справі №6/227-09
Постанова ВГСУ від 09.04.2014 року у справі №6/227-09
Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №6/227-09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 6/227-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області,

боржник - Публічне акціонерне товариство "Центролит"

кредитор - ОСОБА_4, особисто

кредитор - ОСОБА_5, особисто

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"

представник - ОСОБА_6 (довіреність №19/3-02/425 від 28.12.2017)

ліквідатор - арбітражний керуючий Закорко Вадим Вікторович, особисто

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центролит" в особі ліквідатора Закорка Вадима Вікторовича

на постанову Харківського апеляційного господарського суду (про перегляд ухвали Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4)

від 12.12.2017

у складі колегії суддів: Камишева Л.М. (головуючий), Бородіна Л.І., Лакіза В.В.

за заявою Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центролит"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 05.01.2018 Публічне акціонерне товариство "Центролит" в особі ліквідатора Закорка Вадима Вікторовича звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №02-01/92 від 04.01.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 про перегляд ухвали Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі №6/227-09 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №6/227-09 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центролит" в особі ліквідатора Закорка Вадима Вікторовича на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 про перегляд ухвали Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі №6/227-09 залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку та розмірі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 колегією суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №6/227-09 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центролит" в особі ліквідатора Закорка Вадима Вікторовича на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (про перегляд ухвали Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 08.05.2018, який ухвалою Верховного Суду від 08.05.2018 відкладено на 24.05.2018 о 10 год. 45 хв.

5. ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центролит" в особі ліквідатора Закорка Вадима Вікторовича.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статей 38, 41, 45, 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), статті 28 Закону України "Про оплату праці".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. Провадження у справі №6/227-09 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Центролит" (далі - ПАТ "Центролит", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.12.2009 за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності 19.01.2013 змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого господарського суду від 15.04.2013 про визнання боржника банкрутом з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Корнілова Є.О., повноваження якого припинено ухвалою суду від 17.03.2015 з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка В.В. Отже, до ліквідаційної процедури ПАТ "Центролит" застосовуються положення Закону про банкрутство зі змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, виходячи з приписів пункту 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення цього Закону.

8. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.06.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів на стадії процедури розпорядження майном ПАТ "Центролит"; ухвалою суду від 27.02.2014 затверджено уточнений реєстр вимог кредиторів станом на 18.12.2013 в ліквідаційній процедурі ПАТ "Центролит", до якого включено заборгованість у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати перед звільненими працівниками ПАТ "Центролит" на загальну суму 481 216, 88 грн.

9. 27.04.2017 ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 звернулася до місцевого господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника, в якій просила суд визнати її поточні кредиторські вимоги до ПАТ "Центролит" на загальну суму 115 359, 42 грн., з яких 87 482, 16 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та 27 877, 26 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати з віднесенням їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів (вх. №1342(з) (т. 56, а.с. 78-88).

9.1. В обґрунтування заявлених грошових вимог до ПАТ "Центролит" ОСОБА_4 зазначила про затримку у виплаті їй в період з 20.06.2013 (дата звільнення з посади) по 02.02.2017 (дата фактичного розрахунку) заробітної плати, нарахованої з вересня 2011 року по 20.06.2013 на суму 36 204, 24 грн., що надає їй право на одержання середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 20.06.2013 по 02.02.2017) на суму 87 482, 16 грн. на підставі статті 117 КЗпП України, а також компенсації за невиплату заробітної плати в період з 20.06.2013 по 30.06.2015 на суму 27 877, 26 грн. відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

10. 04.07.2017 Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю. у задоволенні заяви (вх. №1342(з) від 27.04.2017) ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог до боржника та їх включення до першої черги вимог кредиторів відмовлено.

11. Розглядаючи грошові вимоги ОСОБА_4, як кредитора по заробітній платі на загальну суму 115 359, 42 грн., суд першої інстанції встановив обставини припинення трудових правовідносин між ОСОБА_11 і ПАТ "Центролит" на підставі наказу №295-к від 20.06.2013 про її звільнення з посади начальника відділу стандартизації та сертифікації ПАТ "Центролит", на яку її було прийнято відповідно до наказу №146-к від 02.02.2007, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією ПАТ "Центролит" в процедурі банкрутства.

12. Суд встановив, що в день звільнення - 20.06.2013 розрахунок із ОСОБА_4 не проводився, а був здійснений ліквідатором ПАТ "Центролит" Закорком В.В. 02.02.2017.

13. Відмовляючи ОСОБА_4 у визнанні її грошових вимог до ПАТ "Центролит" на суму нарахованих за період з 20.06.2013 по 02.02.2017 середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати зарплати при звільненні, суд першої інстанції взяв до уваги обставини визнання боржника банкрутом постановою суду від 15.04.2013, що в силу частини 1 статті 38 Закону про банкрутство має наслідком неможливість виникнення у боржника додаткових зобов'язань, в тому числі щодо вплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

14. ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким визнати її грошові вимоги до боржника на суму 115 359, 42 грн. та включити їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів як вимоги по заробітній платі, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи та порушенням законодавства про оплату праці при розгляді її грошових вимог кредитора по заробітній. Скаржниця доводила, що затримка розрахунку при звільненні пов'язана з трудовими правовідносинами, а, відтак, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до структури заробітної плати і працівник має право на його одержання за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, в тому числі під час здійснення щодо підприємства-роботодавця ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

15. 12.12.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено; ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 у справі №6/227-09 скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог до боржника; визнано кредиторські вимоги ОСОБА_4 до ПАТ "Центролит" на загальну суму 115 359, 42 грн., з яких середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 87 482, 16 грн. та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати в розмірі 27 877, 26 грн., із включенням їх до першої черги реєстру вимог кредиторів ПАТ "Центролит"; стягнено з ПАТ "Центролит" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги на суму 3 520 грн.

16. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд не погодився з результатом розгляду судом першої інстанції кредиторських вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Центролит", з висновками про відсутність правових підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Центролит" з посиланням на наслідки визнання банкрутом підприємства-роботодавця, яким не було проведено повного розрахунку з кредитором-працівником в день його звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства в процедурі банкрутства.

17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що виплата заробітної плати ОСОБА_4, яку звільнено з посади начальника відділу стандартизації та сертифікації ПАТ "Центролит" на підставі наказу №295-к від 20.06.2013, здійснювалася частинами з липня 2015 року по лютий 2017 року та погашена в повному обсязі 02.02.2017; ліквідатор ПАТ "Центролит" Закорко В.В. не заперечував щодо здійсненого ОСОБА_4 розрахунку середньомісячного заробітку за час затримку розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати при звільненні, однак, не вважав за можливе задоволити їх з огляду на те, що вони були нараховані в період з 20.06.2013 по 02.02.2017, тобто після визнання ПАТ "Центролит" банкрутом постановою суду від 15.04.2013, що в силу частини 1 статті 38 Закону про банкрутство виключає виникнення у боржника додаткових зобов'язань в ліквідаційній процедурі, зокрема, й зобов'язань пов'язаних із затриманням розрахунку з працівником, які за законодавством прирівнюються до заробітної плати.

18. Визнаючи грошові вимоги ОСОБА_4 на суму середнього заробітку в розмірі 87 482, 16 грн. за час затримки виплати заробітної плати в період з 20.06.2013 по 02.02.2017, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснення щодо підприємства процедури банкрутства, в тому числі на стадії його ліквідації, не звільняє боржника, як роботодавця, від обов'язку з виплати середнього заробітку звільненому працівнику, як компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці у день звільнення, що нараховується за весь час затримки розрахунку при звільненні та є гарантією трудових прав працівника відповідно до статті 117 КЗпП України.

19. Заявлені ОСОБА_4 вимоги на суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати в розмірі 27 877, 26 грн. за період з 01.10.2013 по 30.06.2015, тобто до початку виплати з липня 2015 року заробітної плати ОСОБА_4, апеляційним судом визнано обґрунтованими з огляду на їх правову природу як компенсаційних виплат, що входять до складу заробітної плати, яку працівник не одержав в день його звільнення, та спрямовані на покриття інфляційних процесів та зростання споживчих цін на товари, роботи та послуги у зв'язку із затримкою роботодавцем розрахунків із звільненим працівником.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПАТ "Центролит" в особі ліквідатора Закорка В.В.)

20. Скаржник аргументував, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 38 Закону про банкрутство, яка визначає насідком введення щодо боржника ліквідаційної процедури неможливість виникнення у нього додаткових зобов'язань, та помилково визнано грошові вимоги ОСОБА_4, що розраховані за період з 20.06.2013 по 02.02.2017, тобто після визнання ПАТ "Центролит" банкрутом постановою суду від 15.04.2013.

21. Скаржник аргументував, що визначені статтею 47 Закону про банкрутство пільги та компенсації звільненим працівникам боржника можуть бути нараховані лише в період з моменту порушення щодо нього справи про банкрутство і до моменту введення щодо нього ліквідаційної процедури, що узгоджується з приписами статей 38, 41 цього Закону про правові наслідки визнання боржника банкрутом у справі про банкрутство.

22. Скаржник зазначив про помилкове застосування апеляційним судом приписів статті 117 КЗпП України щодо права ОСОБА_4 на виплату їй ПАТ "Центролит" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період після визнання боржника банкрутом 15.04.2013 та доводив відсутність у спірних вимог характеру поточних, що зумовлювало б можливість їх визнання судом та включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Центролит" на стадії ліквідаційної процедури.

Доводи інших учасників справи

23. ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу ПАТ "Центролит" в особі ліквідатора Закорка В.В., в якому заперечила доводи касаційної скарги та зазначила про обґрунтованість висновків апеляційного суду за результатами розгляду її кредиторських вимог по заробітній платі, їх відповідність конституційним положенням про право на оплату праці та приписам законодавства про працю про порядок проведення розрахунків роботодавця із звільненим працівником з підстав ліквідації підприємства у зв'язку з банкрутством.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

24. Конституція України

Частини 1, 4, 7 статті 43 - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

25. Кодекс законів про працю України

Частина 1 статті 94 - заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частини 1, 4 статті 48 - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Частина 1 статті 47 - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина 1 статті 116 - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частина 1 статті 117 - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

26. Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"

Стаття 1 - підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 - компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

27. Закон України "Про оплату праці"

Частина 1 статті 27 - порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28 - у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

28. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній на момент введення ліквідаційної процедури ПАТ "Центролит" постановою суду від 15.04.2013

Стаття 1 - кредитор - юридична (фізична) особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частина 8 статті 23 - поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Частина 1 статті 38 - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Частини 1, 3 статті 47 - звільнення працівників боржника може здійснюватися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені законодавством України про працю та про зайнятість населення.

29. Господарський процесуальний кодекс України в редакції до 15.12.2017

Частина 1 статті 65 - в ході підготовки справи до розгляду з метою забезпечення правильного та своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (пункт 4).

Частини 1, 2 статті 101 - у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

30. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні (ухвалі) або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про прийнятність доводів скаржника про порушення апеляційним судом статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статей 38, 41, 45, 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, статті 28 Закону України "Про оплату праці".

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

31. Аналіз приписів частини 8 статті 23, частини 1 статті 38 та частини 1 статті 45 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 свідчить про те, що з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори по заробітній платі вправі заявити грошові вимоги до боржника-роботодавця у справу про банкрутство без обмеження строку на їх пред'явлення періодом у два місяці з моменту здійснення офіційного повідомлення про визнання боржника банкрутом. Вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати погашаються в ліквідаційній процедурі у першу чергу задоволення реєстру вимог кредиторів.

32. За змістом частини 7 статті 23 Закону про банкрутство вбачається, що обов'язком господарського суду є розгляд грошових вимог кредиторів з виплати заробітної плати, щодо яких є заперечення боржника, на предмет їх правомірності та обґрунтованості належними та допустимими доказами.

33. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, заявлені кредитором по заробітній платі ОСОБА_4 грошові вимоги до боржника на суму 115 359, 42 грн. є спірними як такі, що не визнаються ліквідатором банкрута Закорком В.В. в повному обсязі з посиланням на приписи частини 1 статті 38 Закону про банкрутство, що визначають наслідком введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство неможливість виникнення у боржника додаткових зобов'язань.

34. Апеляційний суд, переглядаючи заявлені ОСОБА_4 кредиторські вимоги до ПАТ "Центролит" та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у визнанні спірних вимог дійшов правильного висновку про те, що за своєю правовою природою вони є компенсацією працівнику підприємства-боржника втрат внаслідок затримання у розрахунку з оплати праці та є складовою частиною заробітної плати ОСОБА_4 та мають бути виплачені працівнику по день фактичного розрахунку, що є гарантією його конституційного права на оплату праці та відповідає частині 3 статті 47 Закону про банкрутство про поширення на звільнених працівників боржника гарантій, встановлених законодавством України про працю та зайнятість населення.

Відтак, суд апеляційної інстанції правильно та системно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 47 Закону про банкрутство та статті 117 КЗпП України про відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника.

Також, апеляційний суд визнав обґрунтованими вимоги ОСОБА_4 на суму 27 877, 26 грн. компенсації втрати частини її доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за період з 01.10.2013 по 30.06.2015, нарахованої в порядку статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" як компенсаційну виплату, що є складовою заробітної плати.

35. Виходячи з приписів частини 1 статті 48 КЗпП України, основним документом, що відображає відомості про трудову діяльність працівника, є трудова книжка, до якої при припиненні трудових правовідносин роботодавцем вносяться дані про звільнення працівника з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, що є підставою для звільнення, а також дані про подальше працевлаштування працівника в іншого роботодавця із зазначенням підстави для прийняття на роботу та дати працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про визнання кредитором ПАТ "Центролит" від 26.04.2017 ОСОБА_4 долучено фотокопію трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_4 із записом за №12 від 01.01.2013 про її прийняття на посаду інженера із стандартизації ТОВ "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп" на підставі наказу №55ок від 27.06.2013 (т. 56, а.с. 83-85).

Отже, після звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу стандартизації та сертифікації ПАТ "Центролит" на підставі наказу №295-к від 20.06.2013, про що зроблено запис №9 у її трудовій книжці, вона працевлаштувалася на іншому підприємстві з 27.06.2013, а, відтак, в силу положень статті 94 КЗпП України за новим місцем праці ОСОБА_4 одержувала заробітну плату на умовах трудового договору, укладеного з новим роботодавцем - ТОВ "Інженерно-технічна компанія "Автоматик Груп".

36. Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 роз'яснено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установи чи організації, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 на виконання вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці".

Положеннями пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких її включення до середнього заробітку передбачено чинним законодавством), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

37. Судами встановлено обставини заявлення ОСОБА_4 у справу про банкрутство ПАТ "Центролит" вимог з виплати середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі в період з 20.06.2013 по 02.02.2017, що включає період, з якого ОСОБА_4 було прийнято на роботу на іншому підприємстві (з 27.06.2013 по 02.02.2017).

Однак, апеляційний суд, в порушення вимог статей 34, 43, 101 ГПК України, на зазначене увагу не звернув та не з'ясував розміру заробітної плати ОСОБА_4 за її новим місцем роботи у спірний період (27.06.2013 - 02.02.2017) та її (зарплати) співвідношення із розміром середнього заробітку, розрахованого ОСОБА_4 для виплати їй за період затримки розрахунку при звільненні з посади начальника відділу стандартизації та сертифікації ПАТ "Центролит" з 27.06.2013 по 02.02.2017.

Зазначені обставини є обов'язковими до встановлення господарським судом при перевірці обґрунтованості заявлених кредитором по заробітній платі грошових вимог до підприємства-роботодавця, який ліквідується в процедурі банкрутства, оскільки виходячи з приписів статей 94, 117 КЗпП України та пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995, при виплаті працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з такого заробітку виключається заробітна плата, отримана працівником за новим місцем праці, або допомога по безробіттю як соціальна виплата звільненому працівнику, який не працевлаштувався в іншого роботодавця.

Отже, висновки апеляційного суду про за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_4, як кредитора по заробітній платі ПАТ "Центролит", є передчасними та не відповідають положенням трудового законодавства, що визначає порядок розрахунків роботодавця з працівником у разі його звільнення.

38. Також, Суд вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про відмову у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Центролит", які заявлено в ліквідаційній процедурі як вимоги по заробітній платі, з підстав неможливості виникнення у боржника додаткових зобов'язань з моменту визнання його банкрутом постановою від 15.04.2013 згідно з частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство, оскільки частиною 3 статті 47 Закону про банкрутство на звільнених працівників боржника поширюються усі гарантії, встановлені законодавством України про працю та зайнятість населення. Дана норма є спеціальною та повинна застосовуватися системно з положеннями трудового законодавства (статтями 94, 117 КЗпП України).

39. В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

Суд вважає, що допущені процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи та неправильне застосування судами положень трудового законодавства щодо порядку проведення розрахунків юридичної особи-банкрута із звільненим працівником, є істотними та такими, що порушили принцип повноти та об'єктивності розгляду господарським судом вимог спірного кредитора.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

40. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника відповідно до пунктів 20-22 мотивувальної частини даної постанови, що підтверджується висновками пунктів 31-39 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ліквідатора ПАТ "Центролит" Закорка В.В., скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та ухвали Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі №6/227-09 та направлення справи на новий розгляд в частині грошових вимог ОСОБА_4 до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам належить перевірити обґрунтованість заявлених ОСОБА_4 кредиторських вимог, як вимог щодо виплати належних їй при звільненні грошових сум, у зв'язку з ліквідацією ПАТ "Центролит", зважаючи на її працевлаштування за іншим місцем роботи в період, за який розраховано виплату середньомісячного заробітку за час затримки у виплаті їй заробітної плати, та з огляду на встановлене, прийняти обґрунтоване рішення про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури боржника вимог ОСОБА_4 з визначенням черговості їх задоволення відповідно до статті 45 Закону про банкрутство.

В. Судові витрати

42. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням рішень судів попередніх інстанцій про розгляд грошових вимог ОСОБА_4, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки розгляду по суті спірних кредиторських вимог не відбулося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центролит" в особі ліквідатора Закорка Вадима Вікторовича задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 у справі №6/227-09 скасувати.

Справу №6/227-09 направити на новий розгляд в частині грошових вимог ОСОБА_4 до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк