ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 5011-28/15641-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000"

представник - в судове засідання не з'явився

ліквідатор - арбітражний керуючий Куліченко М.В. - особисто

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

представник - Липчук В.І.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (в частині кредиторських вимог)

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Жук Г.А., Дикунської С.Я.

за заявою ТОВ "Передмістя 2000"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 09.11.2012 ухвалою Господарського суду міста Києва порушене провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000" (далі - ТОВ "Передмістя 2000") в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999, далі - Закон про банкрутство).

2. За результатами розгляду вимог кредиторів, в тому числі в апеляційному та касаційному порядку, судом визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги на загальну суму 98 604 036,99 грн.

3. 13.06.2013 постановою Господарського суду міста Києва боржника визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Лінкевича О.М.

4. 15.05.2014 ухвалою Господарського суду міста Києва замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Куліченка М.В.

5. 17.11.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва продовжено строк ліквідаційної процедури у справі та повноваження ліквідатора боржника до 17.05.2016 року.

6. 07.06.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва продовжено строк ліквідаційної процедури у справі та повноваження ліквідатора боржника до 07.12.2016 року.

7. 03.10.2016 в межах ліквідаційної процедури до суду надійшла заява Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ДПІ в Івано-Франківській області) про визнання грошових вимог до ТОВ "Передмістя 2000" на загальну суму 555 717,01 грн, які складається із 548 147,09 грн основного зобов'язання, 5 332,07 грн штрафних санкцій, 2 237,85 грн пені. На підтвердження пред'явлених заявником вимог до заяви додані копії документів, а саме: довідка про борг за платежами по ТОВ "Передмістя 2000" від 12.09.2016; податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) для земельного податку за 2012 рік №9002220147 від 30.01.2012; податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) для земельного податку за 2012 рік №9002220747 від 30.01.2012; податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) для земельного податку за 2013 рік №9008311324 від 20.02.2013; податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2013 рік № 1400065904 від 09.10.2014 податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік №1400065824 від 09.10.2014; акт про результати камеральної перевірки №8309/15-03/22187849 від 10.10.2014; податкове повідомлення-рішення №0024801503 від 10.10.2014.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. 29.11.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва продовжено строк ліквідаційної процедури у справі та повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В. на шість місяців, тобто до 29.05.2017. Визнано ДПІ у місті Івано-Франківську кредитором ТОВ "Передмістя 2000" на суму 301 014,20 грн, з яких: 2 756 грн. - вимоги першої черги, 298 258,20 грн - вимоги третьої черги. Відмовлено ДПІ у місті Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області у визнанні кредитором ТОВ "Передмістя 2000" на суму 257 458, 81 грн. Суд першої інстанції зазначив, що грошові вимоги до боржника на суму 298 258,20 грн виникли в процедурі розпорядження майном боржника у справі, а тому підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів до третьої черги задоволення. Щодо грошових вимог на суму 257 458,81 грн суд вказав, що оскільки зазначені грошові вимоги складаються із податкових зобов'язань, які виникли після визнання боржника банкрутом, та штрафних санкцій, які нараховані під час дії мораторію та після визнання боржника банкрутом, враховуючи, що боржник припинив господарську діяльність, і штрафні санкції не можуть нараховуватися, суд дійшов висновку, що дані вимоги не підлягають задоволенню та відповідно включенню до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. 10.04.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 в частині визнання ДПІ у м. Івано-Франківську кредитором боржника на суму 301 014,20 грн, з яких 2 756,00 грн. першої черги та 298 258,20 грн. третьої черги, змінено, визнано ДПІ у м. Івано-Франківську кредитором боржника на суму 301 014,20 грн, які не є конкурсними та погашаються у шосту чергу. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 в частині відмови ДПІ у м. Івано-Франківську кредитором боржника на суму 257 458,81 грн залишено без змін.

10. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську, що складаються із суми основного боргу по земельному податку у загальному розмірі 298 258,20 грн, які виникли до визнання боржник банкрутом, проте заявлені лише 03.10.2016 року, тобто після закінчення строку встановленого для їх подання, то вони не є конкурсними та підлягають задоволенню у шосту чергу, з огляду на що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині черговості задоволення зазначених вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

11. 10.11.2017 ДПІ у м. Івано-Франківську подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 в частині відмови у визнанні вимог та в частині витрат на оплату судового збору та прийняти постанову про визнання вимог в повному обсязі.

12. 21.05.2018 арбітражним керуючим Куліченко М.В. подано відзив на касаційну скаргу, в якому ліквідатор просить залишити без задоволення касаційної скарги ДПІ у м. Івано-Франківську, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Звертаючись з касаційною скаргою ДПІ у м. Івано-Франківську, посилається на невірне застосування судом статей 19, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та стверджує, що вимоги інспекції мають бути визнані в повному обсязі.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор зазначає про безпідставність касаційної скарги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

15.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

15.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

15.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції , чинній до 19.01.2013)

17.1. Стаття 51. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником

18. 1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

19. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції , чинній з 19.01.2013)

19.1. Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

19.2. Стаття 19. Мораторій на задоволення вимог кредиторів

1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

19.3. Стаття 38. Наслідки визнання боржника банкрутом

1. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

19.4. Стаття 95. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником

3. Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

19.5. Розділ Х Прикінцеві та перехідні положення

11. Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Передмістя 2000" порушене ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2012 за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013), яка визначає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. З огляду на положення пункту 1-1 Перехідних положень Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 вбачається, що розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією. Апеляційним господарським судом вірно зазначено, що враховуючи, що постановою господарського суду від 13.06.2013 боржника визнано банкрутом, у даному випадку щодо розгляду заявлених грошових вимог ДПІ у м. Івано-Франківську слід керуватися положеннями Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013.

22. Положення частини третьої статті 95 Закону про банкрутство (в редакції, чинній з 19.01.2013) дають підстави для висновку, що вимоги кредиторів до боржника мають пред'являтися у передбачені законом терміни після дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. У разі пропуску відповідного терміну, заявлені вимоги не є конкурсними, та погашаються у шосту чергу з ліквідаційній процедурі. Судами встановлено, що сума несплаченого боржником земельного податку нарахована відповідно до Декларації з земельного податку №9002220147 від 30.01.2012, Декларації з земельного податку №9002220747 від 30.01.2012, та Декларації з земельного податку №9008311324 від 20.02.2013. Отже, зважаючи на те, що вимоги ДПІ, які складаються із суми основного боргу по земельному податку, виникли до визнання боржника - ТОВ "Передмістя 2000" банкрутом та були заявлені 03.10.2016 - вже після закінчення строку, встановленого Законом для їх заявлення, правомірним є висновок апеляційного господарського суду, що такі вимоги не є конкурсними та підлягають задоволенню у шосту чергу. З огляду на викладене, Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду про зміну ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 в частині визначення черговості зазначених вимог кредитора.

23. Крім того судами встановлено, що грошові вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську на суму 257 458, 81 грн складаються із податкових зобов'язань, які виникли після визнання боржника банкрутом, та штрафних санкцій, які нараховані під час дії мораторію та після визнання боржника банкрутом. Таким чином, з огляду на положення частини першої статті 38 Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із висновками місцевого господарського суду про відмову у визнанні кредиторських вимог ДПІ у м. Івано-Франківську, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом - 13.06.2013 і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

24. Аналізуючи через призму статті 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

26. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2047 (в частині кредиторських вимог ДПІ у м. Івано-Франківську) - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 316 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у справі № 5011-28/15641-2012 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

Л. Катеринчук