Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.06.2018 року у справі №911/397/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/397/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 16.04.2018

у складі колегії суддів: Агрикової О.В. (головуючого), Чорногуза М.Г., Дикунської С.Я.

у справі № 911/397/18

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"

про стягнення 341 631 979,37 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку "Укргазбанк" подало до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та арешту на рухоме та нерухоме майно в межах розміру ціни позову.

2. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на тривале ухилення відповідачів від добровільного виконання зобов'язань з повернення позивачу грошових коштів, зазначивши про те, що ПАТ "Агрофірма Березанська птахофабрика" може ухилитись від виконання зобов'язань за договором про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії від 30.05.2014 №4-К/14-VIP, а поручителі ТОВ "Стандарт-Агро" та ТОВ "Пакко Холдинг" можуть в будь-який момент здійснити відчуження належного їм рухомого та нерухомого майна, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Крім цього позивач зазначив, що відповідно до звітів про фінансові результати за 2015 - 2016 рік та І півріччя 2017 року, чистий дохід позичальника за вказані періоди значно погіршився в порівнянні за аналогічні періоди попереднього року.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/397/18 заяву задоволено частково. В межах розміру ціни позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", що становитиме

341 631 979, 37 грн, накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" та на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", в іншій частині - відмовлено.

4. Приймаючи власне рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем захід про забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідачів, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Отже, вжиття вищенаведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушеного права. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить та зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

5. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Агрофірма Березанська птахофабрика" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

6. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач 1 зазначив, що позивачем не обґрунтовано належним чином причини звернення із заявою про забезпечення позову та не надано належних та допустимих доказів для вжиття заходів забезпечення позову. На думку скаржника арешт коштів на рахунках призведе до блокування господарської діяльності підприємства та не лише не сприятиме виконанню судового рішення на майбутнє, а навпаки фактично ускладнить його виконання. В зв'язку з накладенням арешту на рахунки, підприємство буде позбавлено можливості здійснювати будь-які витрати пов'язані з безперервним функціонуванням підприємства, а також нести обов'язкові безумовні витрати, зокрема виплачувати заробітну плату та сплачувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, оскільки вказаною сумою охоплюється весь обсяг грошових коштів, якими могло б розпоряджатися підприємство. Окрім цього, апелянт вказує, що виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 30.05.2014 №4-К/14-VIP забезпечене майном на загальну суму 305 747 610, 00 грн.

7. Крім того, 19.03.2018, не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргу від 13.03.2018 №40, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

8. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року у справі №911/397/18 залишено без руху, надано скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду оригіналу платіжного доручення від 12.03.2018 №96739661.

9. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" від 13.03.2018 №40 повернуто без розгляду.

10. 29.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" вдруге подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 23.03.2018 №50, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

11. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, а також не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання рішення суду. В зв'язку з накладенням арешту підприємство буде позбавлено можливості здійснювати витрати пов'язані з безперервним функціонуванням підприємства, а також нести обов'язкові безумовні витрати, зокрема виплачувати заробітну плату та сплачувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, оскільки вказаною сумою охоплюється весь обсяг грошових коштів, якими могло б розпоряджатися підприємство. На думку апелянта не може бути також підставою для забезпечення позову факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань (на час подання позову не є достовірно встановленим фактом), оскільки така обставина є предметом спору, що потребує доведення.

12. Крім того, не погодившись з ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/397/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" також звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

13. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивачем не надано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов'язується накладення арешту на грошові кошти відповідачів, не надано також жодного доказу обґрунтування причин звернення із заявою про забезпечення позову. В матеріалах справи відсутні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. На думку апелянта, суд першої інстанції керувався лише припущеннями банку про те, що виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднено або його виконання може бути унеможливленим. Скаржник просив звернути увагу на те, що ТОВ "ПАККО Холдинг" здійснює свою господарську діяльність через мережу торгівельних закладів "ВОПАК" і "ПАККО". Накладення арешту на грошові кошти відповідача 3 в межах суми позову 341 631 979, 37 грн зупинить господарську діяльність товариства, оскільки товариство не буде мати змоги закуповувати товари в постачальників для реалізації їх споживачам через свої торгівельні заклади, отримання доходу. При арештованих коштах, з огляду на їх значну суму, в

ТОВ "ПАККО Холдинг" не буде можливості виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки державі, виконувати свої зобов'язання перед іншими контрагентами.

14. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 колегія суддів, дослідивши матеріали справи № 911/397/18 та матеріали поданих апеляційних скарг зокрема, дійшла висновку про спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро", оскільки вказані апеляційні скарги подані на один процесуальний документ, а саме ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/397/18.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

15. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 911/397/18, зокерма, було задоволено апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" на ухвалу господарського суду Київської області від 28.02.2018.

15.1. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/397/18 скасовано в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" в межах розміру ціни позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", що становитиме 341 631 979,37 грн.

15.2. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/397/18 в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" в межах розміру ціни позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", що становитиме 341 631 979,37 грн відмовлено.

15.3. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/397/18 залишено без змін.

16. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, вважає їх передчасним та таким, що здійснено без урахування усіх обставин справи та приписів процесуального закону на предмет достатності та обґрунтованості доказів для вжиття заходів до забезпечення позову.

17. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

17.1. Позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову надано звіт про фінансові результати Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" за 2015 - 2016 рік та І півріччя 2017 року, відповідно до якого чистий дохід позичальника за вказані періоди значно погіршився в порівнянні за аналогічні періоди попереднього року.

17.2. Водночас, апеляційним судом встановлено, що позивачем надано лише звіт стосовно Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", а стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" взагалі не було подано жодного доказу на підтвердження того, що вони мають намір ухилитися від виконання рішення в разі задоволення позову в даній справі.

17.3. Позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти, як не надано і доказів вчинення відповідачами дій або наявності наміру у них відчужити належне їм майно або вивести грошові кошти з обігу підприємств.

17.4. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти відповідачів зникнуть внаслідок виведення активів з підприємств. При цьому, будь-яких відомостей стосовно, як наявних у відповідачів активів, так і наміру відповідачів відчужити такі (як-то, пошук покупців нерухомості, або пошук покупців корпоративних прав, укладення попередніх договорів стосовно відчуження активів) - матеріали справи не містять і позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - не додано.

17.5. Також, позивачем не було надано жодних відомостей про наявність рахунків відповідачів, їх номера та назви відповідних установ в яких вони відкриті, зокрема довідки з банку в якій було б вказано, що у відповідного підприємства відкриті відповідні рахунки. Відтак, суд першої інстанції не пересвідчився у достовірності того, що рахунки на які накладено арешт належать саме відповідачам, а також не встановлено, що вказані позивачем у заяві про забезпечення позову рахунки не використаються для виплати винагороди за працю, допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням та на кошти, які використовуються для виплати допомоги від нещасних випадків на виробництві за рахунок коштів відповідного Фонду.

17.6. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всупереч положенням ГПК України заява позивача про забезпечення позову базується лише на власних припущеннях позивача, а вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не можна визнати адекватними.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

18. 07.05.2018 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" через Київський апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 07.05.2018 № 117/34601/2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 911/397/18.

19. 14.05.2018, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справа № 911/397/18 Господарського суду Київської області разом з вказаною касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.05.2018 для розгляду справи

№ 911/397/18 було визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.

21. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2018, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 911/397/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" від 07.05.2018

№ 117/34601/2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018; розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

22. Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 911/397/18, Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/397/18 залишити в силі; а також, стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" понесені Публічним акціонерним товариством Акціонерного банку "Укргазбанк" у справі судові витрати.

23. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з допущенням невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

24. Доводи касаційної скарги полягають у наступному.

24.1. При прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не взято до уваги доводи та докази подані Банком, а приділено увагу позиції Позичальника та Поручителів, що суперечить принципу рівності та змагальності сторін, відповідно є порушенням ст.ст. 7, 13 ГПК України.

24.2. А ні ГПК України, а ні роз'ясненнями викладеними в Постанові Пленуму ВССУ №16 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" не передбачено обмеження щодо накладення арешту на кошти на рахунки з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам суб'єкта господарювання.

24.3. Судом апеляційної інстанції не встановлено, які саме із банківських рахунків Позичальника та Поручителів, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт, відносяться до спеціальних рахунків, чим би підтверджувалися як доводи скаржників так і позиція суду апеляційної інстанції, про унеможливлення своєчасної виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника.

24.4. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договори застави і іпотеки, оскільки наявність заставного майна, наданого для забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, не встановлює заборони для Банку звертатись до суду із заявою про забезпечення позову, що підтверджується відсутністю такої норми в чинному законодавстві України, зокрема в ГПК України. Накладення ухвалою суду першої інстанції арешту на грошові кошти відповідачів, за наявності заставного майна, було здійснено з урахуванням як вимог ГПК України так і вимог Закону України "Про виконавче провадження" (ч.2 ст.48).

24.5. При прийнятті оскаржуваної постанови апеляційного суду, не було враховано доводів та пояснень АБ "Укргазбанк", як того вимагає усталена практика Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Гірвісаарі про Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99 від 27.09.2001, а також рішення у справ "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v.Ukraine), № 4909/04 від 10.02.2010).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

25. Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач 3 просить відмовити Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку "Укргазбанк" в задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

26. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не буле встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

28. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

30. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

31. У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

32. Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

33. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

34. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

35. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

36. Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

37. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

38. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

39. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

40. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

41. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

42. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

43. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

44. Водночас, при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" про забезпечення позову базується лише на власних припущеннях позивача.

45. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, зокрема звіт про фінансові результати Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика" за 2015 - 2016 роки та І півріччя 2017 року, наданий позивачем на обґрунтування заяви, вказує про погіршення чистого доходу позичальника за вказані періоди в порівнянні за аналогічні період попереднього року, що є наслідком ринку, а саме знецінення національної валюти.

46. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем надано лише звіт Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська птахофабрика", стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" позивачем не подано жодного доказу на підтвердження наміру відповідачів ухилитися від виконання рішення в разі задоволення позову в даній справі.

47. Також, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти відповідачів можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємств, при цьому будь-яких відомостей стосовно наявних у відповідачів активів так і наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів) - відсутні у матеріалах справи і позивачем до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

48. Натомість, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не надано жодних відомостей про наявність рахунків відповідачів, зокрема довідки з банку про відкриття відповідного рахунку відповідним підприємством.

49. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що судом першої інстанції не встановлено чи належать рахунки, вказані позивачем у заяві про забезпечення позову та на які було накладено арешт саме відповідачам, а також не встановлено, чи зазначені рахунки не використовуються для виплати заробітної плати, для обліку коштів соціального страхування в національній валюті, тобто не є рахунками зі спеціальним режимом використання.

50. Так, судом першої інстанції не враховано, що такий засіб забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти може обмежити права працівників на отримання заробітної плати та позбавити відповідачів можливості сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі до державного бюджету України, тобто не враховано та не надано правову оцінку ймовірності порушення у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

51. Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

52. Частиною першою статті 115, частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю, статтею 22, частинами першою, шостою статті 24, частиною третьою статті 15 Закону України "Про оплату праці" визначено:

52.1. заробітна плата повинна виплачуватись регулярно в робочі дні, в установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

52.2. своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості;

52.3. суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами;

52.4. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

53. Таким чином, виплата підприємством працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства (юридичної особи), а тому в разі накладення арешту на рахунок боржників, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, може унеможливити своєчасну виплату заробітної плати працівникам боржника, що призведе до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємствах відповідачів.

54. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято без урахування усіх обставин справи та приписів процесуального закону на предмет достатності та обґрунтованості доказів для вжиття заходів до забезпечення позову.

55. Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішення під час касаційного провадження.

56. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

57. Згідно приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

59. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

60. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

61. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваної постанови було дотримано.

62. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 911/397/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі

№ 911/397/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко