ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1976/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ілюс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації

до Товариства з додатковою відповідальністю "Красносільське"

про стягнення 11 009 281,52 грн

з перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 04.02.2019

за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЮС"

про заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В. В. (далі - ПАТ "Банк Національний кредит") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Красносільське" (далі - ТДВ "Красносільське") про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06.01.2012 №1ю/2012/05-7/2-1 у сумі 11 009 281,52 грн.

2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2016 у справі № 905/1976/16 позовні вимоги ПАТ "Банк Національний кредит" до ТОВ "Красносільське" про стягнення 11 009 281,52 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Красносільське" 5 053 460,00 грн - заборгованості за кредитом, 1 568 629,10 грн - заборгованості зі сплати процентів, 57 961,60 грн - 3% річних від простроченої суми кредиту, 14 246,70 грн - 3% річних від простроченої суми процентів, 25 085,38 грн - індексу інфляції за час прострочки по кредиту.

3. У подальшому, на виконання зазначеного судового рішення видано накази Господарського суду Донецької області від 14.09.2016.

4. 22.11.2018 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ілюс" (далі - СГ ТОВ "Ілюс") подало до Господарського суду Донецької області заяву про заміну сторони виконавчого провадження (вх. №23744/18), в якій на підставі положень статті 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" просило суд замінити стягувача - ПАТ "Банк Національний кредит" його правонаступником - СГ ТОВ "Ілюс", визнати поважними причини пропуску та поновити строк для пред`явлення наказу від 14.09.2016 у справі № 905/1976/16 до виконання.

5. Заяву з посиланнями на положення статей 514, 516, 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12 і частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" обґрунтовано заміною кредитора у зобов`язанні на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.09.2018.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.02.2019 у справі № 905/1976/16, заяву СГ ТОВ "Ілюс" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 905/1976/16 задоволено; замінено стягувача (позивача) ПАТ "Банк Національний кредит" (код ЄДРПОУ 20057663) на його правонаступника - СГ ТОВ "Ілюс" (84509, Донецька область, Бахмутський р-н, селище Хромове, вул. Вільямса, буд. 1 "А", код ЄДРПОУ 30878856); визнано поважними причини пропуску строку СГ ТОВ "Ілюс" на пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області від 14.09.2016 по справі № 905/1976/16 до виконання; поновлено строк для пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області від 14.09.2016 у справі № 905/1976/16 до органів Державної виконавчої служби, встановивши строк його пред`явлення до виконання впродовж річного терміну, починаючи з 04.02.2019.

7. Задовольняючи заяву СГ ТОВ "Ілюс" місцевий господарський суд виходив з того, що наявність договорів про відступлення права вимоги від 13.11.2017, 30.11.2017 та 20.09.2018 свідчить про те, що СГ ТОВ "Ілюс" набуло статус нового кредитора в зобов`язанні, яке виникло з договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 06.01.2012 № 1Ю/2012/05-7/2-1.

8. Також, місцевий господарський суд зауважив, що посилання боржника на те, що СГ ТОВ "Ілюс" не є фінансовою установою, а тому не може бути новим кредитором за кредитним договором судом не приймається, адже договір відступлення прав вимоги є оспорюваним правочином, проте суду не надані докази визнання його недійсним. Отже, враховуючи презумпцію правомірності правочину, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір від 20.09.2018 вчиненим.

9. Крім цього, дослідивши заяву та додані до неї документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що причина пропуску строку пред`явлення до виконання наказу є поважною, у зв`язку з чим задовольнив вимоги СГ ТОВ "Ілюс" про поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Донецької області від 14.09.2016 у справі № 905/1976/16.

10. Переглянувши зазначену ухвалу місцевого господарського суду, Східний апеляційний господарський суд постановою від 22.04.2019 ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2019 у справі №905/1976/16 скасував та відмовив у задоволенні заяви СГ ТОВ "Ілюс" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 905/1962/17.

11. Відмовляючи у задоволенні заяви апеляційний господарський суд, посилаючись на правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 923/151/17 та положення частини 1 статті 1054 ЦК України, пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" зазначив, що характерною особливістю зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору, є наявність спеціального суб`єкту - кредитодавця, яким може бути виключно банк або інша фінансова установа. Зазначений перелік кредитодавців є вичерпним.

12. При цьому, СГ ТО "Ілюс" не може бути кредитодавцем, зокрема за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06.01.2012 № 1Ю/2012/05-7/2-1 та як наслідок, набути права, основані на кредитному зобов`язанні, адже не є фінансовою установою, що згідно положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" свідчить про неможливість здійснення ним операцій з надання фінансових послуг. Неможливість СТОВ "Ілюс" бути кредитодавцем у вищевказаному кредитному зобов`язанні, свідчить про відсутність факту вибуття стягувача як сторони виконавчого провадження, що унеможливлює застосування частини 1 статті 334 ГПК України.

13. З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для заміни стягувача ПАТ "Банк Національний Кредит" його правонаступником, у зв`язку із чим відмовила у задоволенні відповідної заяви.

14. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 905/1976/16, СГ ТО "Ілюс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2019.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема положень частини 6 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 4, 11, 12, 46, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 512-518, 1054, 1077 ЦК України.

16. Скаржник наголошує, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Амбер" права вимоги до ТОВ "Красносільське" за договором права відступлення вимоги, укладеного з ПАТ "Банк Національний кредит" відбулося у процедурі реалізації банком свого майна під час ліквідації. Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, які ліквідуються, затверджене рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388 та Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, якими не визначено обмежень щодо суб`єктів, які можуть придбати майнові права банку, що ліквідується, зокрема права вимоги за кредитними договорами. На думку скаржника, чинне законодавство не містить жодного обмеження щодо продажу активів банку у вигляді права вимоги до боржників саме фінансовими установами. Тому, відсутні правові підстави вважати, що договір відступлення вимоги від 13.11.2017 укладений між ПАТ "Банк Національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Амбер" та наступні договори відступлення права вимоги є нікчемними.

17. Крім цього, на думку скаржника, є помилковими посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 і постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 923/151/17, адже у зазначених постановах не йде мова про продаж на відкритих торгах (аукціоні) таких видів активів (майна) банку, який ліквідується, як дебіторська заборгованість, права вимоги. Тобто зазначені постанови прийняті з інших фактичних обставин справи, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин.

18. Крім того, до касаційної скарги скаржником додано клопотання про передачу справи № 905/1976/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване тим, що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

19. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Позиція Верховного Суду

20. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

21. Згідно зі статтею 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

22. За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

23. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

24. Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

25. Згідно з частиною 1 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

26. Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

27. Відповідно до положень статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

28. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

29. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

30. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

31. Відповідно до положень частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

32. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

33. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

34. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 334 ГПК України за заявою, зокрема, заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

35. Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

36. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

37. Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

38. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.11.2017 між ПАТ "Банк Національний кредит" (Первісний кредитор, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє Право вимоги, а Новий кредитор набуває Право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги Ціну договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

39. Зокрема, відповідно до умов зазначеного Договору про відступлення права вимоги були відступлені права вимоги до позичальника - ТДВ "Красносільське" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06.01.2012 № 1ю/2012/05-7/2-1, за договором застави майнових прав на врожай майбутнього періоду від 06.01.2012 № 04- 3/1-1 і договором застави майнових прав на врожай майбутнього періоду від 29.04.2015 № 04-1802/1-1.

40. 30.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбер" та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає Новому кредитору за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06.01.2012 № 1Ю/2012/05-7/2-1, за договором застави майнових прав на врожай майбутнього періоду від 06.01.2012 № 04- 3/1-1 і договором застави майнових прав на врожай майбутнього періоду від 29.04.2015 № 04-1802/1-1 з урахувань усіх змін, доповнень та додатків до них.

41. У подальшому, 20.09.2018 між ОСОБА_1 (Первісний кредитор) та СГ ТОВ "Ілюс" (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06.01.2012 № 1ю/2012/05-7/2-1, договором поруки від 06.01.2012 №04-4/1-4, договором застави майнових прав на врожай майбутнього періоду від 06.01.2012 № 04 3/1-1 і договором застави майнових прав на врожай майбутнього періоду від 29.04.2015 № 04- 1802/1-1, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них.

42. Відповідно до пункту 1.7 зазначеного договору в день підписання Сторонами Договору Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що набув всіх прав Первісного кредитора за Кредитним договором, укладеним з Боржником та Договорами забезпечення, що укладені з Поручителями.

43. Згідно з пунктами 2.1 -2.2 зазначеного договору загальна вартість Прав вимоги становить 1 853 832,18 грн. Зобов`язання Нового кредитора по оплаті загальної вартості вважаються виконаними в день зарахування грошових коштів, розмір яких визначено у пункті 2 цього Договору.

44. У пункті 3.1 договору сторони погодили, що не пізніше 3-х (трьох) банківських днів з дати відступлення Прав вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор зобов`язаний прийняти документацію, про що складається Акт приймання - передачі.

45. За актом прийому-передачі документів до договору СГ ТОВ "Ілюс" разом з іншими документами отримало оригінал рішення та наказу Господарського суду Донецької області у справі № 905/1976/16.

46. Місцевим господарським судом установлено, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 20.09.2018, укладеного між заявником та позивачем у цій справі. Законодавством нікчемність такого договору також не передбачена.

47. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неможливість СГ ТОВ "Ілюс" бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання наказів Господарського суду Донецької області виданих у справі № 905/1976/16, на тій підставі, що СГ ТОВ "Ілюс" не є фінансовою установою, а недійсність правочину про відступлення права вимоги не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

48. Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про помилковість здійсненого судом апеляційної інстанції посилання на правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 923/151/17, адже висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду стосувались застосування норм права у справах з іншими фактичними обставинами, не пов`язаними із заміною сторони у виконавчому провадженні, що виключає можливість їх застосування до правовідносин, що склалися у цій справі.

49. З урахуванням наведених правових положень і встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, оскільки оскаржувану постанову, ухвалено із порушенням норм процесуального права, зокрема статей 52, 334 ГПК України.

50. Крім цього, слід зауважити, що клопотання СГ ТОВ "Ілюс" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, адже відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

51. За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявих або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

52. Проте доводи, наведені скаржником у клопотанні, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. СГ ТОВ "Ілюс" не обґрунтовано наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, як вирішення проблеми у справі вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

53. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

55. За наведених обставин висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 52, 334 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

56. у свою чергу, надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни позивача (стягувача) його правонаступником, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

57. Оскільки доводи, наведені у касаційній скарзі, отримали підтвердження, постанову у справі слід скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

Розподіл судових витрат

58. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат СГ ТОВ "Ілюс" у виді сплаченого судового збору у сумі 1 921,00 грн, пов`язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку із відшкодування цих витрат на ТДВ "Красносільське".

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ілюс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 905/1976/16 задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 905/1976/16 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2019 у справі № 905/1976/16 залишити в силі.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю "Красносільське" (ЄДРПОУ 05394765) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ілюс" (ЄДРПОУ 30878856) 1 921,00 грн (одна тисяча девятсот двадцять одна гривня 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ