Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/857/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Нігинський кар'єр"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2017

у справі № 924/857/17

за позовом приватного підприємства "Бондар"

до Державного підприємства "Нігинський кар'єр"

про стягнення 70 194, 25 грн. заборгованості, 1 430, 81 грн. 3% річних та 5 615, 54 грн. інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ПП "Бондар" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ДП "Нігинський кар'єр" про стягнення 70 194, 25 грн. заборгованості, 1 430, 81 грн. 3% річних та 5 615, 54 грн. інфляційних втрат за договором підряду № 6/11-16 від 07.11.2016.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2017 (суддя Димбовський В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Грязнов В.В., Мельник О.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 70 194, 25 грн. заборгованості, 1 390, 42 грн. 3% річних та 4 829, 41 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення 40, 39 грн. 3% річних та 786, 13 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати , а справу на правити на новий апеляційний розгляд .

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги, з посиланням на ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88), ст. 2, п. 1 ст. 3, ст. 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положення про форму та зміст розрахункових документів (затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016), п. 1.4, 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004), зазначає, що поданий позивачем в якості доказу наявності заборгованості акт приймання виконаних робіт від 30.12.2016, як і видаткові накладні, не є розрахунковими документами, а є документами первинного обліку, а отримані у ході судового провадження банківські виписки, не підтверджують своєї належності до конкретного договору. Враховуючи факт наявності укладення декількох договорів між сторонами позивач мав можливість долучити до матеріалів справи платіжні доручення, що виникли з інших договорів. Крім того, з посиланням на п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" скаржник зауважує, що сплата 3% річних та інфляційних нарахувань не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Однак, на жодні порушення з моменту підписання актів від 30.12.2016 аж до звернення з позовом до суду позивач відповідачу не вказував, що свідчить про відсутність факту незаконного користування коштами та завдання у зв'язку з цим будь-яких збитків. Крім цього, заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм у зв'язку з тим, що останній не відклав розгляд апеляційної скарги на підставі відповідного клопотання відповідача.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу та доказів надіслання їх копій іншим учасникам справи до 16.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди встановили всі необхідні обставини для правильного вирішення спору, та на підставі повного та всебічного дослідження доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позову. Також позивач вказує на відсутність порушень процесуальних норм судом апеляційної інстанції, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для кого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП "Нігинський кар'єр" (замовником) та ПП "Бондар" (підрядником) 07.11.2016 укладено договір підряду № 6/11-16, за умовами якого замовник доручає та сплачує, а підрядник - бере на себе зобов'язання з виконання робіт по капітальному ремонту 131 м. залізничної колії, залізничного господарства ДП "Нігинський кар'єр" по вул. Радянській, 1а, с. Сахкамінь, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, відповідно до переліку та у обсягах, наведених у проектно-кошторисній документації.

У п. 2.2. договору сторони погодили, що загальна вартість робіт складає 707 659, 20 грн., в тому числі ПДВ - 117 943, 20 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі оформлених актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та формою № КБ-3, підписаних сторонами, впродовж 10 банківських днів з дати їх підписання.

Відповідно до п. 6.1 договору роботи вважаються виконаними після підписання замовником та підрядником акта виконаних робіт за формою № КБ-2в. Якщо під час здачі-приймання виконаних робіт з боку замовника виникають претензії щодо якості та/або повноти виконання підрядником робіт, підрядник зобов'язаний усунути недоліки впродовж 10 днів з дати виникнення претензій.

Згідно з п. 9.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

На виконання робіт з капітального ремонту 131 м. залізничної колії, залізничного господарства ДП "Нігинський кар'єр" по вул. Радянській, 1а, с. Сахкамінь, Кам'янець-Подільського району, сторони склали локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, в поточних цінах станом на 07.11.2016, відобразивши всі витрати у договірній ціні.

Сторонами 31.12.2016 підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, з яких вбачається прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт за грудень 2016 року на суму 707 659, 20 грн., а також підписано підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) та розрахунок загальновиробничих витрат до акту № КБ-2в №1.

Як вбачається з розрахунку позивача та наявних у матеріалах справи документів, окрім правовідносин за договором підряду від 07.11.2016, між сторонами існували інші правовідносини, за якими здійснювались розрахунки. Позивач отримані від відповідача кошти розподіляв в хронологічній послідовності відповідно до календарних дат. До підписання акта виконаних робіт за договором підряду від 07.11.2016 існував залишок коштів в розмірі 527 564, 95 грн., які позивачем зараховано як аванс за договором підряду від 07.11.2016, а після підписання акта в період з 13.01.2017 по 27.02.2017 відповідач здійснив проплати на загальну суму 109 900 грн. з призначенням платежу - "за виконані роботи згідно з договором".

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач лише частково розрахувався за виконані роботи на суму 637 464, 95 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед підрядником у сумі 70 194, 25 грн.

В подальшому позивач направив відповідачу претензію вих. № 42 від 28.03.2017 про сплату боргу, яка станом на 01.01.2017 складала 1 003 629, 21 грн., а станом на 28.03.2017 - 893 729, 21 грн., за договорами підряду, серед яких за договором підряду № 6/11-16 від 07.11.2016.

У відповіді на претензію за вих. № 373/юр від 10.04.2017 відповідач повідомив, що у грудні 2016 року ним було помилково підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за договором від 11.10.2016 № 11/10-16 на суму 829 206 грн. за роботи, які фактично не проводилися, запропонував їх скасувати та провести взаєморозрахунок.

Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суди обох інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, відмовивши у стягненні 40, 39 грн. 3% річних та 786, 13 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідно до ст. 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що на підтвердження належного виконання позивачем умов договору в частині виконання робіт в матеріалах справи містяться підписані відповідачем без зауважень акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3. Однак відповідач зі свого боку порушив зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт за договором на суму 70 194, 25 грн., доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та встановлений судами обох інстанцій факт порушення відповідачем умов договору підряду в частині повної оплати наданих позивачем послуг, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про стягнення з відповідача на користь позивача 70 194, 25 грн. основного боргу.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем умов договору підряду в частині повної оплати наданих позивачем послуг, суди обох інстанцій, здійснивши перевірку правильності нарахування заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 390, 42 грн. 3% річних та 4 829, 41 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм у зв'язку з тим, що останній не відклав розгляд апеляційної скарги на підставі відповідного клопотання відповідача, оскільки ст. 77 ГПК України передбачала право господарського суду відкласти розгляд справи у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них в тому разі, якщо справа не може бути розглянута без їх участі, і неявка таких представників перешкоджала вирішенню спору. Разом з тим, за висновком суду апеляційної інстанції, справа могла бути розглянута за відсутності представника відповідача, а його неявка не перешкоджала вирішенню спору.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, які були спростовані Рівненським апеляційним господарським судом.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 - без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Нігинський кар'єр" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 924/857/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.