Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.10.2020 року у справі №922/178/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/178/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Жиляєв Є. М. )

від 23.06.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Терещенко О. І., судді: Сіверін В. І., Слободін М. М. )

від 16.09.2020

у справі № 922/178/20

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

про зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - Євтіхєєва К. Л.

відповідача - Мар'їна І. О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз ") про зобов'язання АТ "Харківміськгаз" використовувати при здійсненні обліку природного газу лічильники на комерційних ВОГ (ПВВГ) АТ "Укртрансгаз" на базі ультразвукових лічильників газу FLOWSIC 600, встановлених на ГРС 1 м. Харків вихід "Місто ", ГРС 2 м. Харків вихід "Місто", ГРС 5 м. Харків вихід "ТЕЦ" з моменту вводу їх в комерційну експлуатацію, як таких, що відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію Постановою КМУ від 13.01.2016 № 94 та ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2009 (ИСО 5167-1-4:2003) "Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв".

1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "Укртрансгаз" посилається на те, що АТ "Укртрансгаз" зверталося до АТ "Харківміськгаз" листами: від 05.10.2017 № 2102ВИХ-17-110 (ГРС 5 м. Харків), від 11.12.2017 №2102ВИХ-17-313 (ГРС 1 м.

Харків), від 23.01.2018 № 2102ВИХ-18-20 (ГРС 2 м. Харків) щодо введення в комерційну експлуатацію нових ВОГ на ГРС. Проте AT "Харківміськгаз" неправомірно нехтує вимогами Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Кодексу ГТС, Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу на газорозподільних станціях від 25.08.2006, які, зокрема, визначають, що комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ - AT "Укртрансгаз", при цьому AT "Харківміськгаз" не може відмовити власнику комерційного ВОГ (ПВВГ) у підписанні акту введення ВОГ (ПВВГ) у комерційну експлуатацію, якщо такий комерційний ВОГ (ПВВГ) відповідає вимогам технічних регламентів та норм, правил і стандартів, що підтверджується уповноваженими на це організаціями.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі №922/178/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 у справі №922/178/20 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- АТ "Укртрансгаз", в обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ним як оператором газотранспортної системи протягом 2016-2017 років було проведено ремонт пунктів виміру витрати газу (далі - ПВВГ) на: ГРС 1 м. Харків вихід "Місто "; ГРС 2 м. Харків вихід "Місто "; ГРС 5 м. Харків вихід "ТЕЦ", як таких, які не відповідали вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2009 (ИСО 5167-1-4:2003) "Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв" (наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30.12.2009 року № 486 "Про прийняття міждержавних стандартів як національних, скасування чинності національних стандартів");

- під час ремонту ВОГ (ПВВГ) на ГРС було встановлено сучасні високоточні ультразвукові лічильники газу на заміну ВОГ, побудованого на методі змінного перепаду тиску за радянським стандартом РД 50-213-80, який втратив чинність;

- після ремонту ПВВГ на ГРС, існуючий ВОГ із звужуючим пристроєм використовується лише в якості контрольної системи, оскільки він не може використовуватися навіть в якості дублюючого пристрою через його невідповідність вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2009 (ИСО 5167-1-4:2003) "Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв";

-ДП "Укрметртестстандарт" сертифікатами відповідності (відомості щодо відповідних сертифікатів відповідності наведені в деклараціях UA.TR.001 39 64-17, UA.TR.001 39 29-17 та UA.TR.001 39 60-17) в комплекті з іншими документами, підтвердив відповідність ПВВГ на ГРС вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 року № 94;

- оскільки АТ "Укртрансгаз" має повний комплект документів, виданих Територіальним органом Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України (ДП "Укрметртестстандарт"), що підтверджують відповідність ВОГ (ПВВГ) вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (введено в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 року № 94), АТ "Харківміськгаз" було запропоновано ввести нові прилади обліку в комерційну експлуатацію;

- в обґрунтування позовних вимог зазначає, що АТ "Укртрансгаз" зверталося до АТ "Харківміськгаз" листами: від 05.10.2017 року № 2102ВИХ-17-110 (ГРС 5 м.

Харків), від 11.12.2017 року №2102ВИХ-17-313 (ГРС 1 м. Харків), від 23.01.2018 року № 2102ВИХ-18-20 (ГРС 2 м. Харків) щодо введення в комерційну експлуатацію нових ВОГ на ГРС;

- в листах, на виконання пункту 16 глави 2 розділу III Кодексу ГТС, за 10 робочих днів була призначена зустріч фахівців AT "Харківміськгаз"" та AT "Укртрансгаз" для проведення робіт з перевірки відповідності вузла обліку газу вимогам чинних нормативних документів та впровадження вузла обліку газу в експлуатацію;

- представники AT "Харківміськгаз" під час роботи комісій з прийняття ПВВГ на базі ультразвукових лічильників були ознайомлені з комплектом документації, виданої уповноваженим органом Мінекономрозвитку України;

- всупереч вимог пункту 18 глави 2 розділу III Кодексу ГТС AT "Харківміськгаз" безпідставно відмовив власнику комерційного ВОГ (ПВВГ) у підписанні акту введення нових ВОГ (ПВВГ) у комерційну експлуатацію;

- при цьому позивач також зазначив, що AT "Харківміськгаз" висунуто необґрунтовані та штучно надумані доводи для неприйняття в комерційну експлуатацію нових вузлів обліку газу на базі ультразвукових лічильників газу, ігноруючи факт їх більшої точності, надійності та достовірності;

- такими діями AT "Харківміськгаз" фактично порушує права, законні інтереси та обов'язки позивача здійснювати облік природного газу згідно п. 2 глави 2 розділу III Кодексу ГТС та 3.1 Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу на газорозподільних станціях від 25.08.2006 року засобами обліку AT "Укртрансгаз ", які встановлені згідно технічних рішень AT "Укртрансгаз" та відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, який введено в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 року № 94 та щодо введення в експлуатацію яких, за таких умов, AT "Харківміськгаз" з урахуванням вимог пункту 18 глави 2 розділу III Кодексу ГТС відмовити не може;

- зазначене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом, в якому останній просив зобов'язати АТ "Харківміськгаз" використовувати при здійсненні обліку природного газу лічильники на комерційних ВОГ (ПВВГ) АТ "Укртрансгаз" на базі ультразвукових лічильників газу FLOWSIC 600, встановлених на ГРС 1 м. Харків вихід "Місто ", ГРС 2 м. Харків вихід "Місто", ГРС 5 м. Харків вихід "ТЕЦ" з моменту вводу їх в комерційну експлуатацію, як таких, що відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію Постановою Кабінету Міністрів України від
13.01.2016 року № 94 та ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2009 (ИСО 5167-1-4:2003) "Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв";

- в свою чергу АТ "Харківміськгаз" в обґрунтування своїх заперечень наголосив про те, що було проведено реконструкцію ВОГ, не ремонт існуючих приладів обліку газу, протягом експлуатації старі ВОГ на звужувальних пристроях проходили спільні перевірки, передбачені Кодексом газотранспортної системи. ВОГ на звужувальних пристроях опламбовані пломбами обох сторін АТ "Укртрансгаз" та АТ "Харківміськгаз", ЗВТ, що входять до скаду цих ВОГ проходили своєчасну повірку.

Акти спільних перевірок та опломбування ВОГ на звужувальних пристроях, а також копії свідоцтв про повірку ЗВТ свідчать про визнання даних ВОГ обома сторонами як комерційними. Комерційні ВОГ на звужувальних пристроях відповідають всім чинним документам - нормативно-правовим, договором, угодам. Рішенням суду у справі №910/7339/19 встановлено обов'язок АТ "Укртрансгаз" вести облік протранспортованого природного газу по лічильникам, що зазначені в договорі №1512000745 від 17.12.2015. Зобов'язання АТ "Харківміськгаз" використовувати при здійсненні обліку природного газу комерційні ВОГ (ПВВГ) АТ "Укртрансгаз" на базі нових ультразвукових лічильників газу FLOWSIK 600 не підлягає виконанню, бо лічильники не введені в експлуатацію та не внесені зміни ані до договору від
17.12.2015, ані до Технічної угоди від 25.08.2006;

- судами встановлено, що між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України (далі - Трансгаз) та ВАТ "Харківміськгаз" (далі - Міськгаз) 25.08.2006 укладено технічну угоду (далі - угода), умовами якої передбачено приймання-передачу природного газу на газорозподільних станціях на звужуючих пристроях;

- пунктом 4.1. угоди визначено, що заміна або ревізія звужуючих пристроїв фахівцями Трансгазу проводиться в присутності представника Міськгазу, який викликається письмовим повідомленням не пізніше як за добу в таких випадках: первинне встановлення, періодична повірка (метрологічна атестація) звужуючого пристрою; перехід із зимового на літній режим і навпаки; у разі виробничої необхідності; по обґрунтованій вимозі однієї з сторін;

- відповідно до пункту 9.5 угоди сторони погодили, що у разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спірні питання передаються на розгляд до господарського суду України для вирішення в установленому порядку згідно з ГПК і умовами угоди.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позивачем у справі вимоги не є ефективним способом захисту. При цьому також зазначив, що заявлені позивачем вимоги не є конкретизованими і жодним чином не вирішують вказаний наявний спір між сторонами, як і роблять практично неможливим їх реальне виконання.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції також установив, що позивачем не надано доказів, які саме лічильники встановлені у відповідності до вимог технічної угоди: "старі" ВОГ на ЗП що визнаються обома сторонами як комерційні та зазначені в договорі №1512000745 від 17.12.2015, або "нові" ультразвукові лічильники газу FLOWSIK 600 введення яких в експлуатацію не погоджено з відповідачем. До того ж позивачем не надано доказів вирішення спірних питань щодо обліку протранспортованих обсягів природного газу та щодо порядку введення в експлуатацію ВОГ в судовому порядку.

2.5. Східний апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, зазначив, що заявлені позивачем у справі вимоги не є ефективним способом захисту. Також суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 75 Господарського процесуального кодексу України, врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/7339/19.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від
23.06.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від
16.09.2020 у справі №922/178/20, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз":

- судом апеляційної інстанції не було враховано висновок щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №911/1563/17, від 09.09.2020 у справі №910/7339/19 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме: статті 33 Закону України "Про ринок природного газу", пунктів 3-5,7-9,15-18 глави 2 розділу III Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015, частини 4 статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", норм наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 486 від 30.12.2009 "Про прийняття міждержавних стандартів як національних, скасування чинності національних стандартів", Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 року №94 (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (стаття 310 Господарського процесуального кодексу України), з тих підстав, що: 1) суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази - Технічну угоду від
25.08.2006 в частині, що не суперечить Кодексу газотранспортної системи щодо підтвердження обставин, які саме засоби вимірювальної техніки встановлені на ГРС; акти експертизи вузлів обліку, видані уповноваженими органами, що підтверджують невідповідність комерційних ВОГ на звужуючих пристроях чинним технічним регламентам та стандартам, декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки, встановлених на комерційних ВОГ на базі ультразвукових лічильників газу, що підтверджують відповідність таких засобів вимірювальної техніки технічним регламентам та стандартам; 2) суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - Технічної угоди від 25.08.2006 в частині, що суперечить Кодексу газотранспортної системи (пункт 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківміськгаз" проти вимог касаційної скарги заперечує та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Підставою касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
31.01.2018 у справі №911/1563/17.

У контексті згаданої процесуальної норми для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16).

4.3. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що правовідносини у вказаних справах не є подібними зі справою, що переглядається:

- у справі № 338/180/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від
05.06.2018) позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 104 699 грн, з яких 100 000 грн - помилково перераховані кошти, оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, 750 грн - три проценти річних і 3 949 грн - інфляційні втрати. Відповідач, в свою чергу, звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визнати укладеним між ними договір підряду та стягнути 51 000,00
грн боргу за поставлені будівельні матеріали. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди, встановивши, що дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, з метою ефективного захисту порушеного права відповідача мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання вказаного договору;

- у справі №911/1563/17 (постанова Верховного Суду від 31.01.2018) ТОВ "Ревне" звернулося до Ревненської сільської ради Бориспільського району про визнання незаконними та скасування рішень відповідача. Позов мотивований тим, що вказаним рішенням було безпідставно скасовано законне рішення відповідача, яким у свою чергу скасовані рішення виконкомів останнього про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна пайового фонду колишнього КСПП "Ревне" по вул.

Бориспільській у м. Ревне. Позивач, як правонаступник реорганізованого КСПП "Ревне", не погоджував передачу майна на користь іншої особи, тобто має місце порушення процедури виділення майна КСПП "Ревне". Прийнявши спірне рішення, відповідач фактично підтвердив законність оформлення права власності на майно за третьою особою, чим порушив права позивача.

Верховний Суд у постанові, посилаючись на статтю 16 Цивільного кодексу України та статтю 20 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що суди, розглядаючи заявлені позовні вимоги про скасування рішення відповідача та приймаючи рішення по суті, не врахували характеру спірних правовідносин, не взяли до уваги, що розгляд заявлених вимог не пливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності, що унеможливлює захист позивача, яке він вважає, саме в обраний ним спосіб.

4.4. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 922/178/20 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.5. Предметом позову у справі є вимога АТ "Укртрансгаз" про зобов'язання АТ "Харківміськгаз" використовувати при здійсненні обліку природного газу нові лічильники на комерційних ВОГ (ПВВГ) АТ "Укртрансгаз" на базі ультразвукових лічильників газу FLOWSIC 600, встановлених на ГРС 1 м. Харків вихід "Місто", ГРС 2 м. Харків вихід "Місто ", ГРС 5 м. Харків вихід "ТЕЦ" з моменту вводу їх в комерційну експлуатацію, як таких, що відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 року № 94 та ДСТУ ГОСТ
8.586.1-5:2009 (ИСО 5167-1-4:2003) "Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв".

4.6. Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.7. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.8. Відповідно до статей 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

4.9. Згідно зі статтею 188 Господарського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

4.10. Згідно зі статтею 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

4.11. Частиною першою статті 1 Розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на момент укладення договору транспортування) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу; комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об'єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку.

4.12. Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами; комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу.

4.13. Згідно із частиною 2 статті 33 Закону України "Про ринок природного газу" Кодекс газотранспортної системи повинен містити, зокрема, положення щодо правил обліку природного газу.

4.14. Відповідно до частин першої-п'ятої, сьомої, дев'ятої, шістнадцятої-вісімнадцятої статті 2 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ).

Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ.

Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.

Комерційний ВОГ (ПВВГ) у точці входу до газотранспортної системи має бути розташований у точці приєднання, яка має співпадати з межею балансової належності між операторами суміжних систем або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи. У випадку, якщо комерційний ВОГ (ПВВГ) у точці входу до газотранспортної системи не розташований у точці приєднання, яка має співпадати з межею балансової належності між операторами суміжних систем або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, власник комерційного ВОГ (ПВВГ) передає оператору газотранспортної системи на обслуговування на підставі договору відповідну інфраструктуру від комерційного ВОГ (ПВВГ) до межі балансової належності, який передбачає покриття відповідних витрат оператора газотранспортної системи.

На газорозподільній станції комерційні ВОГ (ПВВГ) можуть бути встановлені на газопроводі високого тиску до вузла редукування, а на газопроводі низького тиску після вузла редукування.

Якщо комерційні ВОГ (ПВВГ), у тому числі прикордонні ГВС (ПВВГ) як у точці входу, так і точці виходу розташовані до (після) межі балансової належності, обсяг переданого газу зменшується (збільшується) на розрахункову величину виробничо-технологічних витрат на ділянці між цим комерційним ВОГ (ПВВГ) і межею балансового розподілу суміжних суб'єктів господарювання.

Обсяги інших виробничо-технологічних витрат природного газу після комерційного вузла обліку газу на газорозподільних станціях, у тому числі на газорегулюючому обладнанні, запобіжних пристроях, скидних клапанах, продувних свічках тощо, визначаються за результатами інструментального визначення обсягів виробничо-технологічних витрат, що провадиться за графіком або розрахунком погодженими сторонами.

Особливості обліку природного газу в точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та операторами суміжних систем або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом та технічною угодою, що укладається між вказаними суб'єктами (далі - технічна угода), яка не може суперечити вимогам Кодексу.

Введення в експлуатацію власником нового або реконструйованого комерційного ВОГ (ПВВГ) проводиться не раніше ніж за 10 робочих днів з дати повідомлення представників оператора суміжних систем або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи про проведення перевірки готовності вводу комерційного ВОГ (ПВВГ) до експлуатації з оформленням двостороннього акта.

Повідомлення повинне містити дату, час та місце проведення перевірки готовності вводу комерційного ВОГ (ПВВГ). Введення в експлуатацію комерційного ВОГ (ПВВГ) проводиться у присутності інженерно-технічного персоналу власника комерційного ВОГ (ПВВГ) у дату, вказану в повідомленні.

Якщо на дату, вказану у письмовому повідомленні, представник оператора суміжних систем або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи, не з'явився для введення комерційного ВОГ (ПВВГ) в експлуатацію, то власник комерційного ВОГ (ПВВГ) має право скласти акт введення в експлуатацію комерційного ВОГ (ПВВГ) в односторонньому порядку з позначкою в акті про те, що представник оператора суміжних систем або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи, для участі у введенні комерційного ВОГ (ПВВГ) в експлуатацію не з'явився. Копію одностороннього акта оператор газотранспортної системи надсилає Регулятору.

У разі відповідності комерційного ВОГ (ПВВГ) вимогам технічних регламентів та норм, правил і стандартів, що підтверджується уповноваженими на це організаціями, оператор суміжної системи або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи, не може відмовити власнику комерційного ВОГ (ПВВГ) у підписанні акту введення ВОГ (ПВВГ) у комерційну експлуатацію.

4.15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.08.2006 між сторонами укладено технічну угоду (далі - угода), умовами якої передбачено приймання-передачу природного газу на газорозподільних станціях на звужуючих пристроях.

Пунктом 4.1 угоди визначено, що заміна або ревізія звужуючих пристроїв фахівцями Трансгазу проводиться в присутності представника Міськгазу, який викликається письмовим повідомленням не пізніше як за добу в таких випадках: первинне встановлення, періодична повірка (метрологічна атестація) звужуючого пристрою; перехід із зимового на літній режим і навпаки; у разі виробничої необхідності; по обґрунтованій вимозі однієї з сторін.

У пункті 9.5 технічної угоди сторони погодили, що у разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спірні питання передаються на розгляд до господарського суду України для вирішення в установленому порядку згідно з ГПК і умовами угоди.

Відповідно до пункту 10.1 технічної угоди зміни та доповнення до технічної угоди вносяться за взаємним узгодженням сторін та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Втім, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів вирішення спірних питань щодо обліку протранспортованих обсягів природного газу в судовому порядку згідно пункту 9.5 технічної угоди, зміни умов технічної угоди.

Також судами встановлено, що представниками АТ "Харківміськгаз" не погоджено введення в комерційну експлуатацію ВОГ (ПВВГ), проте АТ "Укртрансгаз" не надано доказів передачі спору щодо порядку введення в експлуатацію ВОГ на вирішення в судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем не надано доказів які саме лічильники встановлені у відповідності до вимог технічної угоди: "старі" ВОГ на звужувальних пристроях, що визнаються обома сторонами як комерційні та зазначені у договорі транспортування №1512000745 від 17.12.2015, або "нові" ультразвукові лічильники газу FLOWSIK 600, введення яких в експлуатацію не погоджено з відповідачем.

За висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/7339/19 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання неправомірними дії АТ "Укртрансгаз" по визначенню обсягів протраспортованого природного газу за вузлами обліку природного газу, що не вказані у додатку №3 договору транспортування природного газу №1512000745-09/15-553 від 17.12.2015, вказано, що сторонами не погоджено використання нових комерційних ВОГ шляхом внесення відповідних змін до договору № 1512000745 від 17.12.2015, а відтак, до виконання є обов'язковим договір з усіма додатками, в погодженій сторонами редакції.

Також у в межах справи №910/7339/19 встановлено, а АТ "Укртрансгаз" не заперечено та не спростовано заявлених АТ "Харківмісьгаз" обставин, що згідно уточненого додатку №3 нові комерційні ВОГ встановлено не на межі балансової належності, що згідно Кодексу газотранспортної системи має бути врегульовано сторонами, оскільки, передбачає додаткові витрати. Суди дійшли висновку, що оскільки сторонами не погоджено місця розташування комерційних ВОГ, сторони мають керуватися умовами підписаного та обов'язкового до виконання договору.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/7339/19 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківмісьгаз" про зобов'язання АТ "Укртрансгаз" визначати обсяг протранспортованого газу згідно умов договору № 1512000745 від 17.12.2015, вказаних у додатку №3 до договору, є обґрунтованою.

4.16. Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому частин 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положенням статті 16 Цивільного кодексу України, держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається статті 16 Цивільного кодексу України та іншими законами України.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що заявлені позивачем у справі вимоги зобов'язати АТ "Харківміськгаз" використовувати при здійсненні обліку природного газу лічильники на комерційних ВОГ (ПВВГ) АТ "Укртрансгаз" на базі ультразвукових лічильників газу FLOWSIC 600, встановлених на ГРС 1 м. Харків вихід "Місто ", ГРС 2 м. Харків вихід "Місто", ГРС 5 м. Харків вихід "ТЕЦ" з моменту вводу їх в комерційну експлуатацію, як таких, що відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 року № 94 та ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2009 (ИСО 5167-1-4:2003) "Метрологія. Вимірювання витрати та кількості рідини й газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв", не вирішують спір між сторонами, і роблять практично неможливим їх реальне виконання.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/7339/19, що встановлений судами факт встановлення та використання відповідачем нових комерційних ВОГ без попереднього внесення відповідних змін до договору № 1512000745 від 17.12.2015, а саме його додатку №3, позивачем шляхом пред'явлення до відповідача вимоги про зобов'язання визначати обсяг протранспортованого природного газу згідно умов договору, вказаних у додатку №3 до договору, було обрано ефективний спосіб захисту свого права.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. З огляду на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, зазначає, що касаційне провадження у справі №922/178/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно закрити; касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в частині підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 922/178/20 залишити без змін.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі №922/178/20 в частині касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в частині оскарження на підставі пунктів 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 922/178/20 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй