Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №918/528/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 918/528/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2017

у складі колегії суддів: Селіваненко В.П. (головуючий), Грек Б.М., Ковтонюк Л.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат",

до Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.",

про стягнення 1 533 414,93 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.09.2016 у справі №918/528/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" до відповідача "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." про стягнення заборгованості в сумі 1 553 414.93 грн., задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1 200 000,00 грн., пеню в розмірі 263 736,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 68 400,00 грн., 3% річних в розмірі 18 937,00 грн. та 23 267,59 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 2340 грн. 94 коп. інфляційних втрат, відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2016 у справі №918/528/16, яке набрало законної сили 23.09.2016, господарським судом Рівненської області 25.10.2016 видано відповідний наказ.

Судами встановлено, що 10.10.2016 сторонами даного спору укладено Угоду щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій, що були предметом позову у судовій справі №918/528/16, та/або стосуються чи могли стосуватися взаємовідносин по договору №KZH/S/12-11/2/15 від 02.11.2015, зокрема щодо припинення зобов'язань в частині стягнення штрафних санкцій.

Пунктами 1, 2 Угоди від 10.10.2016 сторони погодили, що уповноважений учасник договору про спільну діяльність "Тодіні Аккорд Саліні" у строк до 15.11.2016 зобов'язується сплатити на користь позивача заборгованість у розмірі 1200000,00 грн. та судові витрати у справі №918/528/16 у розмірі 23267,59 грн.

За умовами наведеної Угоди: позивач не вчиняє будь-яких дій щодо примусового стягнення коштів з відповідача; на підставі ст.605 ЦК України, зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 263736,99 грн. - пені, 68400,00 грн. -інфляційних втрат, 18937,00 грн. - 3%річних є припиненим з моменту виконання п.1 та п.2 цієї Угоди; прощення боргу в сумі 263736,99 грн. - пені, 68400,00 грн. - інфляційних втрат, 18937,00 грн. - 3% річних є таким, що не порушує прав третіх осіб щодо майна позивача, а також будь-яких інших прав третіх осіб та/або позивача; позивач не здійснює нарахування та відмовляється від стягнення процентів, індексу інфляції, пені та інших можливих санкцій і можливих збитків щодо заборгованості по договору №KZH/S/12-11/2/15 від 02.11.2015 (як за період до винесення судом рішення у справі №918/528/16, так і до дати фактичного виконання цієї угоди); позивач повністю звільняє відповідача та уповноваженого учасника договору про спільну діяльність від необхідності (обов'язку) сплати будь-яких нарахувань процентів, індексу інфляції, пені та інших можливих санкцій і можливих збитків щодо заборгованості по договору №KZH/S/12-11/2/15 від 02.11.2015.

Судами, також встановлено, що на виконання Угоди відповідач перерахував кошти в сумі 1223267,59 грн. з відповідними призначеннями платежів та відмовився від апеляційної скарги у даній справі, чим повністю виконав умови Угоди від 10.10.2016 року.

Не зважаючи на це, позивач звернувся до Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області 16.12.2016 із заявою за якою було відкрито виконавче провадження №53139426 по виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 №918/528/16 та 10.01.2017 в примусовому порядку згідно з платіжним дорученням №1 списано з рахунку "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." кошти в сумі 386251,39 грн., з яких: пеня в сумі 263736 грн., інфляційні втрати в сумі 68400,00грн., 3% річних в сумі 18937,00 грн. та виконавчий збір в сумі 35177,40 грн.

16.01.2017 відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою, в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, пославшись на положення ст. 605 Цивільного кодексу України, яка передбачає припинення зобов'язання внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків. Відповідач просив суд стягнути на свою користь з позивача безпідставно одержані кошти за наказом господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 №918/528/16 в сумі 386251,39 грн., з яких: пеня в сумі 263736,99 грн., інфляційні втрати в сумі 68400,00 грн., 3% річних в сумі 18937,00 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.02.2017 у справі №918/528/16 заяву Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №918/528/16 задоволено частково. Визнано наказ господарського суду Рівненської області №918/528/16 від 25.10.2016 в частині стягнення з Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" основного боргу в сумі 1200000,00 грн., 23267,59 грн. витрат по сплаті судового збору таким, що не підлягає виконанню. У решті заяви відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що зміна порядку виконання уже прийнятого судового рішення може відбутися виключно під контролем суду шляхом винесення відповідної ухвали, тобто така зміна укладенням цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Отже, укладення сторонами угоди у цій справі поза судом та порядком, передбаченим чинним законодавством, не може бути визнано судом як належний та допустимий доказ, що звільняє боржника від виконання остаточного судового рішення, яке носить обов'язковий характер.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 апеляційну скаргу "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." задоволено частково.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.02.2017 у справі № 918/528/16 в частині відмови у визнанні наказу господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 №918/528/16 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені у розмірі 263736,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 68400,00 грн., 3% річних в розмірі 18937,00 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" (04073, м.Київ, вул.. Куренівська, 21, літ "Г", код ЄДРПОУ 31724919) на користь "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (33024, м.Рівне, вул. Соборна, 446, код ЄДРПОУ 26603641) безпідставно одержаних коштів за наказом господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 №918/528/16 в сумі 386251,39 грн., з яких: пеня в сумі 263736,99 грн., інфляційні втрати в сумі 68400,00 грн., 3% річних в сумі 18937,00 грн. скасовано та викладено резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

"Заяву "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А." про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати наказ господарського суду Рівненської області № 918/528/16 від 25.10.2016 року щодо стягнення з "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" основного боргу в сумі 1 200 000,00 грн., пені у розмірі 263736,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 68400,00 грн., 3% річних в розмірі 18937,00 грн., 23267,59 грн. витрат по сплаті судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" (04073, м.Київ, вул. Куренівська, 21, літ "Г", код ЄДРПОУ 31724919) на користь "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (33024, м.Рівне, вул. Соборна, 446, код ЄДРПОУ 26603641) безпідставно одержані кошти за наказом господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 №918/528/16 в сумі 386251,39 грн., з яких: пеня в сумі 263736,99 грн., інфляційні втрати в сумі 68400,00 грн., 3% річних в сумі 18937,00 грн."

В решті ухвалу залишено без змін.

Видачу наказу доручено господарському суду Рівненської області.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що зобов`язання відповідача щодо сплати на користь позивача пені в сумі 263736,99 грн., інфляційних витрат в сумі 68400,00 грн. та 3% річних в сумі 18937,00 грн. на виконання рішення суду у справі №918/528/16 від 06.09.2016 та на виконання п. 5 Угоди укладеної сторонами після винесення рішення у даній справі припинилось на підставі ст. 599 ЦК України у зв`язку з його належним виконанням. При цьому суд другої інстанції послався на те, що в силу статей 6, 627-629 Цивільного кодексу України, умови даної Угоди є обов'язковими для виконання сторонами.

Також, суд другої інстанції послався на положення ст. 605 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора та зазначив, що ця норма законодавства не містить вимог щодо форми правочину та не передбачає обов`язковість укладення будь-яких договорів, тобто, для прощення боргу достатнім є волевиявлення кредитора, яке може здійснюватись як вчиненням одностороннього правочину, так і дво-чи багатостороннім правочином (договором).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" задоволено частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 зі справи № 918/528/16 змінено, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"Ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.02.2017 зі справи № 918/528/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." - без задоволення".

Стягнуто з Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" 800 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 117 ГПК України:

- господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (частина друга);

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково; якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом (частина четверта).

Суд касаційної інстанції виходив із того, що стаття 117 Господарського процесуального кодексу України не визначає укладення та виконання цивільно-правової угоди (йдеться про зазначену Угоду від 10.10.2016, укладену між сторонами) як підставу для визнання Наказу таким, що не підлягає виконанню в тій чи іншій його частині.

Неправильним, суд касаційної інстанції вважав й посилання апеляційної інстанції на положення статей 6, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України та у зв'язку з ними - на обов'язковість укладеної сторонами Угоди від 10.10.2016, оскільки апеляційним судом не взято до уваги, що обов'язковість цієї, так само як і будь-якої іншої, угоди для сторін не означає її обов'язковості ні для суду, ані для органу Державної виконавчої служби при вирішенні питання про визнання Наказу таким, що не підлягає виконанню. Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що згадана Угода не була мировою угодою в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", а тому й не мала і не могла мати стосунку до здійснення виконавчого провадження.

У заяві про перегляд Верховним Судом судових рішень у справі № 918/528/16 із підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, відповідач, посилаючись на невідповідність зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 605 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20.06.2017 та залишити в силі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у даній справі.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року у справі № 3-57гс10, від 14 листопада 2011 року у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11, 15 червня 2016 року у справі № 3-610гс16 та від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14.

Заявник зазначає, що у справі № 918/528/16, у якій подано заяву про перегляд судових рішень, Вищий господарський суд України заперечує можливість застосування сторонами після винесення рішення суду для припинення продовжуючого тривати зобов'язання такої норми матеріального права як ст. 605 Цивільного кодексу України, що є порушенням законодавства України та правової позиції Верховного Суду України.

В свою чергу у справах Верховного Суду України № 3-57гс10, № 3-116гс11, №3-142гс11, № 3-610гс16 та № 6-113цс14, судові рішення у яких надані заявником, Верховний Суд України дійшов висновку (у всіх наведених постановах), що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Розглянувши заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2017, перевіривши наведені заявником доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Предметом розгляду у справі, що переглядається, є вимога про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст. 117 ГПК України, з підстав припинення зобов'язання визначених у ст. 605 Цивільного кодексу України.

При цьому, задовольняючи частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" та змінюючи постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 918/528/16, Вищий господарський суд України виходив з того, що апеляційним господарським судом не взято до уваги, що вжитий у частині четвертій статті 117 ГПК України вислів "обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням" за своїми правовою природою та змістом жодним чином не тотожний вживаному у Цивільному кодексі України поняттю "припинення зобов'язань" і взагалі не пов'язаний з цим поняттям, оскільки йдеться про принципово різні сфери правового регулювання: в першому випадку - про публічно-правові відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, в другому - про відносини цивільні.

Водночас у справах № 3-57гс10, № 3-116гс11, №3-142гс11, № 3-610гс16 та № 6-113цс14, судові рішення у яких надані заявником, Верховний Суд України, серед іншого, виходив із положень статті 625 Цивільного кодексу України, зазначивши про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Аналіз висновків, зроблених судом касаційної інстанції у справі № 918/528/16, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року у справі № 3-57гс10, від 14 листопада 2011 року у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11, 15 червня 2016 року у справі № 3-610гс16 та від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки встановлені у справах фактичні обставини та матеріально-правове регулювання відповідних їм правовідносин не є подібними.

Ураховуючи викладене, посилання заявника як на підставу для перегляду Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі № 918/528/16, передбачену пунктом 3 частини 1 статті 111 16 ГПК, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 11126 ГПК Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, статтями 11114, 11123, 11124, 11126 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2017 у справі № 918/528/16 господарського суду Рівненської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко