Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23415/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Титикала Р. С. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 (суддя Котков О. В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 (головуючий - Ткаченко Б. О., судді: Зеленін В. О., Мартюк А. І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт"

про відшкодування плати за землю в сумі 2365531,01 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", Банк, орендар) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" (далі - ОСББ "Комфорт", Об'єднання) про відшкодування плати за землю в сумі 2365531,01 грн. за 2015-2017pр.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Банк є власником приміщень площею 3014,07кв.м., що становить 26,67% від загальної площі будівлі, розташованої по вул. Тургенєвській, 52-58 у Шевченківському районі м. Києва, та сплачує плату за землю на підставі договору на право тимчасового користування землею від 17.10.1996 (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір оренди від 17.10.1996), тоді як фактично користування більшою її частиною (73,33% від загальної площі будівлі) здійснюється відповідачем. 22.09.2015 орендар звертався до Об'єднання з проханням відшкодувати плату щодо користування зазначеною земельною ділянкою і направив на його адресу проект договору про відшкодування орендної плати за використання земельної ділянки, однак відповідач ухиляється від підписання договору та відшкодування плати щодо користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 368, 382, 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 42, 791, 92, 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 14, 287, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 5, 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та статей 74, 76, 77-79, 81, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість вимог Банку щодо покладання на ОСББ "Комфорт" обов'язку зі сплати земельного податку з огляду на відсутність зареєстрованих речових прав (права власності або постійного землекористування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія) та відсутність договірного врегулювання між сторонами питання щодо відшкодування плати за землю, внаслідок чого у співвласників багатоквартирного будинку не виникає обов'язку з внесення плати за землю, сплаченої орендарем. При цьому матеріали справи не містять належних і достовірних доказів на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат по платі за землю, зокрема доказів її перерахування за договором оренди від 17.10.1996, а згідно з підпунктом 5.3.3.30 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" ставка земельного податку для співвласників багатоквартирних будинків у місті Києві є визначеною та становить 0,01 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, отже не може становити такий же розмір як і для позивача (3%).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статті 360 ЦК України та статей 81, 282 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування інформації щодо юридичної особи, на балансі якої перебуває та якою експлуатується житловий будинок по вул. Тургенєвській, 52-58 в м. Києві, оскільки неможливість самостійного отримання Банком відповідного доказу обумовлена нормативною забороною поширення цієї конфіденційної інформації, внаслідок чого суд дійшов передчасного висновку про недоведеність передачі позивачем вказаного будинку та документації відповідачу; 2) кожен із співвласників житлового будинку по вул. Тургенєвській, 52-58 в м. Києві, в тому числі ОСББ "Комфорт" відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відтак відповідач повинен відшкодувати сплачену Банком орендну плату за землю пропорційно до своєї частки; 3) на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"), а оскільки держава не виконала свій обов'язок (передбачений частиною 2 статті 42 ЗК України (в редакції, чинній з 01.07.2015) запровадити внутрішню процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, співвласникам цього будинку, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу, а не на позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ОСББ "Комфорт" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів недоведеності обставин: 1) передачі Банком житлового будинку по вул. Тургенєвській, 52-58 в м. Києві на баланс чи в управління Об'єднання з відповідною технічною документацією, 2) сплати Банком орендної плати за договором оренди від 17.10.1996 в спірний період, 3) державної реєстрації за відповідачем речових прав на орендовану позивачем земельну ділянку як підстави для виникнення у Об'єднання обов'язку зі сплати земельного податку, а також з огляду на помилковість посилання орендаря в обґрунтування своїх вимог на статтю 360 ЦК України, якою регулюються відносини утримання майна, що є у спільній частковій власності, тоді як ОСББ "Комфорт" не є власником частки у праві спільної часткової власності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 17.05.1996 між Проектним відділенням Промінвестбанку міста Києва, правонаступником якого є ПАТ "Промінвестбанк", та Київською міською державною адміністрацією (далі - орендодавець) було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1 якого орендодавець надав орендарю в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 4759кв.м. строком на 49 років для будівництва та експлуатації жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Тургенєвській, 52-58 у Шевченківському районі м. Києва. Орендна плата за землю вноситься землекористувачем згідно до Закону України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі одного земельного податку на рахунок орендодавця.

9. 19.06.1996 установчі збори власників будинку №52-58 по вулиці Тургенєвській у м. Києві вирішили створити ОСББ "Комфорт", що оформлено протоколом №1.

10. ПАТ "Промінвестбанк" є власником нежилих приміщень площею 3014,07кв.м., що становить 26,67% від загальної площі вказаного житлового будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.08.1997, свідоцтвом про право власності від 23.05.2005 та довідкою № 04-7/64-449 від 22.12.2017 та не заперечується відповідачем.

11. Листом №55-9/184 від 22.09.2015 ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до ОСББ "Комфорт" з проханням відшкодувати орендну плату за користування земельною ділянкою по вул. Тургенєвська, 52-58 у м. Києві та проектом договору про відшкодування орендної плати за використання земельної ділянки, але відповідний договір між сторонами укладено не було.

12. 07.12.2017 ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до ОСББ "Комфорт" з претензією №09-8-8/1788 про відшкодування плати за землю у розмірі 2365531,01 грн. за 2015-2017рр., яку відповідачем залишено без задоволення.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

14. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 №417-VIII (далі - Закон №417-VIII), який набрав чинності з 01.07.2015, визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

15. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

16. Відповідно до частини 2 статті 42 ЗК України (в редакції, чинній з 01.07.2015) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

17. Проте наразі відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не прийнято та не затверджено.

18. Таким чином об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є специфічною правовою формою здійснення співвласниками своїх прав та обов'язків з управління спільним майном багатоквартирного будинку, до якого входить і земельна ділянка, яка може належати об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку на титулі права власності або постійного користування.

19. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

20. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

21. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам договору оренди від 17.10.1996 та врахувавши положення законодавства, чинного у спірний період, за який Банком заявлено позовні вимоги, дійшли правильного висновку про недоведеність фактичного понесення позивачем витрат зі сплати орендної плати упродовж 2015-2017рр., оскільки позивач не надав до суду первинних платіжних документів на підтвердження перерахування плати за землю за цим договором (платіжні доручення, банківські виписки тощо), тоді як надана Банком довідка від 10.11.2017 є внутрішнім фінансово-бухгалтерським документом ПАТ "Промінвестбанк", а тому правомірно не визнана судами належним і достовірним доказом по справі.

22. Відповідно до частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

23. Враховуючи зазначені норми цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що згідно з підпунктом 5.3.3.30 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" ставка земельного податку для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Києві становить 0,01% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому ОСББ "Комфорт" не може бути примушене до безпідставної компенсації Банку орендної плати, обчисленої у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто такої плати, яка у сотні разів перевищує нормативно встановлений граничний розмір.

24. Отже, ураховуючи положення чинного законодавства і встановлені судами обставини, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для відшкодування орендної плати за землю, колегія суддів вважає, що суди дійшли вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

25. За змістом статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, у якому (клопотанні) заявник має зазначати, зокрема причини неможливості отримати цей доказ самостійно.

26. Верховний Суд погоджується з твердженням скаржника про те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання про витребування інформації щодо юридичної особи, на балансі якої перебуває та якою експлуатується житловий будинок по вул. Тургенєвській, 52-58 в м. Києві, оскільки Банк належним чином обґрунтував неможливість самостійного отримання відповідного доказу нормативною забороною поширення цієї конфіденційної інформації, як наслідок місцевий суд дійшов передчасного висновку про недоведеність передачі позивачем вказаного будинку та документації відповідачу.

27. Проте касаційна інстанція враховує обґрунтовану позицію суду апеляційної інстанції, який, відхиляючи аналогічне клопотання позивача, правильно зазначив, що питання про наявність чи відсутність передачі Банком відповідачу будинку та технічної документації не є вирішальним для даного предмету спору, тим більше, що оскаржуваними судовими рішеннями в позові відмовлено передусім з інших мотивів, а саме з підстав недоведеності фактичного понесення позивачем витрат зі сплати орендної плати в спірний період та безпідставності їх покладання на Об'єднання в силу приписів статті 14 ЦК України та підпункту 5.3.3.30 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629.

28. Колегія суддів відхиляє передчасне посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/1200/17, оскільки хоча за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

29. Зважаючи на те, що предметом позову в справі №910/1200/17 є відшкодування витрат по сплаті земельного податку (тобто не орендної плати), підставою позову - укладений між сторонами договір про відшкодування земельного податку від 03.01.2011 №25/11 (тобто не позадоговірне відшкодування), а судами у вказаній справі встановлено обставини прийняття відповідачем на власний баланс житлового комплексу на підставі акта приймання-передачі від 08.08.2005, наведене вище виключає як подібність правовідносин у справі №910/1200/17 та цій справі, так і підстави застосування до спірних правовідносин за участю орендаря земельної ділянки висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №910/1200/17.

30. Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на статтю 360 ЦК України в обґрунтування своїх доводів про те, що кожен із співвласників житлового будинку по вул. Тургенєвській, 52-58 в м. Києві, в тому числі ОСББ "Комфорт" відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відтак відповідач повинен відшкодувати сплачену Банком орендну плату за землю пропорційно до своєї частки, оскільки вказаною статтею регулюються відносини утримання майна, що є у спільній частковій власності, тоді як за змістом частини 2 статті 42 ЗК України та частини 2 статті 382 ЦК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

31. Касаційна інстанція також погоджується з аргументами скаржника про помилковість висновку апеляційного суду щодо визначення відсутності законодавчо врегульованого порядку передачі земельної ділянки відповідачу в користування чи у власність як підстави для відмови у відшкодуванні відповідачем плати за землю, оскільки відповідно до частини 11 статті 11 ГПК України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

32. Крім того, заявник касаційної скарги вірно зазначає, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"), а оскільки держава не виконала свій обов'язок (передбачений частиною 2 статті 42 ЗК України (в редакції, чинній з 01.07.2015) запровадити внутрішню процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, співвласникам цього будинку, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу, а не на позивача, в провину якому не може ставитися відсутність затвердження Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельної ділянки у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

33. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №915/1283/17).

34. Разом з тим, колегія суддів враховує, що зазначені вище помилкові посилання апеляційного суду, в тому числі в частині визначення відсутності законодавчо врегульованого порядку передачі земельної ділянки у власність чи в користування відповідача як однієї з підстав для відмови у відшкодуванні плати за землю, загалом не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, а тому й не можуть бути достатньою підставою для її скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань правильне по суті і законне рішення, в основу якого в даному випадку покладено недоведеність фактичного понесення позивачем витрат зі сплати орендної плати в спірний період, тим більше, що на спростування цих обставин позивачем у поданій касаційній скарзі навіть не наведено жодних доводів.

35. З мотивів, викладених у пунктах 21-23, 27 та 30 цієї постанови, Верховний Суд погоджується з доводами відзиву ОСББ "Комфорт" на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

37. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

38. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Щодо судових витрат

39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №910/23415/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков